Яна Яковенко



 

До Богів

 

Ввійдіть Боги рідні
в тіла і душі наші
доброю силою
і поведіть нас
з добрими помислами
на добрі справи,
і проявіться в житті нашім
добробутом, злагодою і здоров'ям.

 

Служити Роду йду
По Божому сліду,
Божими стопами.
Хай руки мої стануть Божими руками,
Хай очі мої стануть Божими очами,
Хай слово моє стане Божими словами.

 

 

До Землі

 

Земле рідна,
Мати-Годувальнице,
З Тебе виходимо,
Малими і безпорадними,
Під небом твоїм високим,
Зростаємо і мужніємо,
Серця свої, працю рук своїх,
Тобі присвячуємо
Красу і славу Твою множачи.

 

Земле рідна,
Покрово-Заступнице,
На схилі літ своїх
До Тебе вертаємося,
Щоб пригорнула Ти
Серця великі і руки натруджені
Дітей своїх, даючи їм
Прилисток і спочинок.

 

Земле рідна,
Свята, пречиста,
Тебе заповідали на пращурі наші,
І ми передамо тебе
В руки правнуків своїх,
Як найбільшу святиню,
Щоб несли вони у віки
Заповіт роду нашого
Любити і берегти Тебе,
Щоб родила Ти нами у всі віки,
Допоки небо стоятиме над тобою.

 

 

До Мокоші

 

Матінко Мокошо,
Спряди нам хорошу
Долі нитку гожу
Онукам Дажбожим.
У Божій оселі
З чистої куделі
Веретенце крутиться,
Моє слово збудеться!
Спряди нитку вміло
Для душі і тіла
Міцну та рівненьку
На життя гладеньке
Тоненьку та довгу
В щасливу дорогу.
Веретенце крутиться
Моє слово збудеться!!!

 

 

До Стрибога

 

Вітре-Стрибоже, Сину Сварожий –
Ти наповнюєш на світі все живе і неживе собою.
З Тобою приходить життя в перший крик немовляти,
з Тобою відходить душа людська на Луки Сварожі.
Ти напинаєш вітрила,
і човен Життя пливе по колу вічності
і ніколи не зупиняється.
Наповни, Стрибоже,
тіла наші силою,
а дух наш могутністю Своєю.

 

 

Молитви при пологах

 

Летіла лелека
З-за Дунаю далекого
Принесла новиночку
Про мою дитиночку.
Вже вона в дорогу збирається,
На світ білий благословляється.
Віконечко відчиняю,
Гостя довгожданого виглядаю
Через високі пороги,
З далекої дороги,
Я дитя своє зустрічаю,
Про поміч Велесову благаю.
На мости калинові
Ставлю дощечки нові,
Стежечки килимами вистеляю,
Сонечко до них прихиляю,
Місяцем підсвічую,
Зорями заквітчую,
Щоб була стежинка світленька,
Щоб була доріжка легенька.
А по ній Сам Велес іде,
Дитя моє веде,
Через усі пороги переступає,
Дитя моє на життя красне благословляє.

 

Матір Дажбога,
Рожаниця Пресвітла
По двору ходить,
У білій рученьці
Ключі золотії носить,
Запори таємнії відчиняє,
Ворота дубовії відкриває,
Дитя моє на світ Божий
Випускає.

 

Земле Свята,
Мати Пресвітла,
Рожанице пречиста!
Ти маєш ключі золоті,
Відкриваєш замки потайні,
Випускаєш із Лона Свого
Дитя Красне – Сонце Ясне.
Молю тебе, Земле –Матінко,
Відімкни запори лона мого,
Випусти дитя гоже
На світ Божий.

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу