Казка про створення
світу
Колись
давно весь наш світ був порожнім. Темно – темно було довкола, тихо –
тихо було навкруги. Якщо ти міцно – міцно заплющиш очі і затулиш
пальцями вуха, то зможеш відчути ту порожнечу, яка була замість
землі та неба, дерев і квітів; не співали своїх пісень птахи, не
гралися в лісі звірята. А ти сам захотів би жити в такому світі?
Мабуть, тобі було б не дуже цікаво одному однісінькому? Тому і не
з’являлося нічого живого у цій порожнечі.
Та ось, одного разу, Боже Око заглянуло в наш порожній світ. І йому
стало дуже сумно серед темряви і тиші, так сумно, що воно заплакало.
Одна Божа Сльозинка впала прямо в порожнечу. І така вона була світла
та чиста, що затремтіла порожнеча. Побачило це Боже Око і засяяло
від радості. Точно так, як сяють очі твоєї мами, коли вона дивиться
на тебе і на душі її стає радісно. Засяяла, заграла веселкою
сльозинка, і народився з неї дивовижний птах – золотокрилий Сокіл.
Радісним був Сокіл, бо батьком йому була Божа Радість, світлим був,
бо матір’ю була йому світла Божа сльоза. Широко розпростерши крила,
він полетів у порожнечу. І там, де він пролітав, утворювався
простір. А ти, мій маленький друже, знаєш, що таке простір? Згадай ,
коли у грудях скільки радості, що хочеться сміятися і кричати від
захвату, коли все довкола світле і сонячне, коли розкриливши руки ти
біжиш вперед, і ніщо в світі не зупиняє тебе... Пам’ятаєш? Саме в цю
мить ти відчуваєш простір, який створив для нас Сокіл.
Довго летів Сокіл, і простору стало так багато, що не було йому ні
кінця ні краю. Подумав він, що потрібно заповнити цей простір,
інакше прийде сюди знову порожнеча. І став тоді Сокіл Родом, тому що
мав він народити наш світ і все живе і неживе в ньому. Зніс Сокіл
велетенське яйце, в середині якого знаходився зародок життя. І коли
прийшов час, яйце розкололося навпіл.
Із верхньої шкарлупи народилося синє-синє Небо. Назвав його
Сокіл-Рід Сварогом, що означало – небесна твердиня. З нижньої
шкарлупи народилася Земля. Назвав її Сокіл-Рід Рожаницею, що
означало – та, що дарує життя.
Обгорнуло Небо Землю, обняло її від краю до краю. Народилося тоді в
них двоє діточок: із жовтка – ясне сонечко, а із білка – водичка.
Дав їм Сокіл-Рід такі імена: Дажбог, який дає життя, і Макош –
небесна вода.
Обігріло сонечко Землю-Матінку, напоїла Макош її живою водою. І
народила тоді Земля моря і гори, дерева і трави, птахів і звірів. І
нас з тобою, мій маленький друже, адже ми теж є дітьми Матері –
Землі.
І з тої далекої пори, розмальовують люди писанки, щоб перемагати
порожнечу, щоб життя на Землі не припинялося, щоб світ наш стояв на
віки-вічні.
Додаткова
інформація про писанки:
1. Для писанок брали лише сирі яйця,
які мали зародок, тому що із вареного яйця або розбовтка не зможе
народитися життя.
2. Писанок мали написати щонайменше 12 – на кожен місяць року.
3. Писанки не можна було їсти: вони використовувалися лише для
виконання магічних обрядів.
4. Під час виготовлення писанок промовлялися замовляння, співалися
пісні.
Ой заграло Чорне море,
Хвилечка висока.
Пролітав над Чорним морем
Яснокрилий Сокіл.
А на правому крилі -
Божа паска на столі.
А на лівому крилечку -
Богом писане яєчко.
Ой упала Божа Паска
Із крила ясного –
Народився білий світ
Із Моря Чорного.
Ой упало ще яєчко –
Світом покотилося.
А що Бог намалював –
З нього народилося.
Волові вічка – символ Божого Ока, яке започаткувало світ
Чорне море – символ духовного і матеріального початків. Позначає
дуальні пари неба та землі, сонця та води, чоловіка та жінки.
Візерунок тотожний китайській монаді. Пояснення його міститься у
самих назвах: Сварог - сварга (верх) + рог (у значенні тверде) та
Рожаниця – рогань – рог + ань (у значенні низ). Отримуємо: твердь
верхня - небесна та твердь нижня - земна.
Хрещата – символ поєднання Батька-Неба та Матері-Землі. Прямий хрест
позначає батьківський активний початок, а косий – материнський
пасивний.
Зірка з крученими рукавами – символізує народження води і сонця.
До розділу