***
Перун в камуфляжі з чола витирає сажу,
Сварог у сусіднім окопі рахує блискавки.
-Тут вистачить десь на чотири години бою - каже,
- А далі мечами.. але і мечами дотиснемо.
Перун запускає у небо стрімкого сокола:
- Лети, роздивися, де потороч в землю врилася,
Під ними внизу небезпечний, рудий пісок,
Хай там і лишаються, ним з головою вкриються.
Мара наготові тримає підсумок з пращами,
Як тільки закінчиться морок - в хід піде каміння.
А поки морочить їх, водить столітніми хащами,
І групами гонить на поле із написом "міни".
Туман осідає на бороду сивого Велеса,
У засідці чутно, як стогнуть підземнії річища,
Ще трохи і тут буде гучно, спекотно і весело,
А поки в тумані лиш вовчі зіниці світяться.
А небо горить і на голови нечисті падає,
І чути в ефірі: "у нас чумовые потери!"
Всміхається тонко і шле повідомлення Лада -
"Це вам із палкою любов'ю моя артилерія!"
У небі, в землі, на воді величезними жорнами
Їх мелють на борошно й треби кладуть для врожаю,
Вони будуть вбиті, розчавлені і пережовані!
Рука, що тримає сокиру, важка і безжальна!
І буде день перший, і буде останній день спротиву,
І кожен із днів буде кращим з усіх можливих!
Просякнутий лютою вірою, кров'ю і потом,
І намертво перемотаний нашими жилами!
Старий Карачун вузлуватою злою коцюбою
По трохи тягає їх в морок смертельних навіювань.
Старий Карачун своє діло шанує і любить,
Старий Карачун мружить очі і тихо підсміюється.
***
До тебе говорить твій Рід,
Твій пращур, твій прадід, твій
дід,
До тебе говорить твій Дух –
Готуй батога на біду,
Нав’язуй голки і шипи!
Чума розлилася й шипить,
Випльовує темінь і страх
По вибалках і ярах.
Там холодно навіть вдень..
Підеш?
Підеш!
Батога намотано на плечі.
Як ітимеш, не крийся – співай,
кричи,
Випростуй спину, не опускай
голови!
Пам’ятаєш? Іду на ви!
А там... Ну як там.. як піде..
Аж поки не упадеш
На руки своїм дідам,
Та хто там тебе віддасть
Чумі на гнилий поріг?!
Стоїть за тобою Рід!
Твій пращур, твій прадід, твій
Дух!
Батіг переб’є біду,
Чуму, темінь, холод, біль,
Повернеться в руки тобі,
Засвітить твої світи!
Твій пращур, твій Рід – це ти!
***
Треба було б сказати, та я
мовчу..
Ходить тобі за плечима шалений
Чур,
Носить у підсумку стріляні
гільзи.. сміх..
Часом здається, він трохи того..
"поїхав"..
Кашляє кулями, більші уламки
їсть,
Маже щоранку зеленкою свою
злість -
(Коле в печінку, просолена і
пісна).
Тобі за спиною завжди його
спина.
Ночі тепер холодні - натягуй
фліс..
Він поведе тебе стежкою через
ліс:
Лиш стовбури - нашорошений злий
їжак,
В цьому лісництві пройде твоя
межа.
Заступ - і світ обертається в
негатив..
О, не тримайся за голову,
відпусти –
Репне, як стиглий кавун, тільки
бризки й тріск,
Рожева серединка, чорна,
достигла кісточка..
Правда ж, ти зараз дивно себе
відчув?
Плаче тобі за плечима шалений
Чур,
Каже - ось трохи уламків, поїж і
йдем,
На смак вони, як горішки,
нормальна тема.
Час, ніби ящірка, скинув свій
пишний хвіст.
Ставай ген у коло осикове в
повен зріст,
Вростай під корою, не вмієш - то
я навчу..
Плете павучки-замовляння шалений
Чур..
Клаптик до клаптика шиється
інший ти,
Вниз по плечах просто в землю
рясні поти..
Боляче? То кричи, це потрібний
біль!
Час, як цибулю, вмочає хвоста у
сіль..
Схожий на полум'я мідний вологий
чуб.
Сумно тобі усміхнеться шалений
Чур,
Сплетений павутиною в дивнім
"за..."
Він залишається, ти заступай
назад…
...побігла їжачена ламана з
точки нуль
зіниці реагують на світло,
з'явився пульс...
До розділу