Курочка Ряба
Переосмислення народної казки
Добрий
день, мої малята, любі хлопчики й дівчата! Сьогодні я розповім вам
казку. Та ви її всі знаєте і полюбляєте. Але ця казочка не проста, а
чарівна, бо має зміст таємний. Сьогодні ми з вами його і розкриємо,
щоб мудрість народну зрозуміти, як світ Божий твориться і як Дажбожі
внуки у ньому живуть.
Жили-були
у чарівнім краї Дід та Баба. І була у них, як всі вже здогадалися,
Курочка Ряба. Курочка не проста – Курочка чарівна, бо то наша свята
Мати-Природа. А ряба вона була, бо все навколо мала: гори високі і
поля широкі, моря глибокі та ріки повноводні. І Природа буяла так
барвисто, що в очах ряботить: милуватися – не намилуватися.
Ось знесла
Курочка Яйце, та не просте, а золоте. Зраділи Дід та Баба і давай
яйце бити, бо нерозумні були. Дід бив – не розбив, Баба била – не
розбила. Та й ви можете спробувати це зробити і не розіб'єте. Бо
Золоте Яйце – це наше Сонечко ясне, що по Небу ходить – Землю
зігріває, радість нам приносить.
День
пройшов, Сонечко до Землі наблизилося. Вибігла Мишка, що в землі
живе, на Сонечко поглянула, хвостиком махнула і в нірку застрибнула.
І розбилося наше Золоте Яйце – розтеклося по небокраю Зорею Красною.
Світ темнішати став. Перелякалися Дід із Бабою – плачуть. А Курочка
кудкудаче: "Не плач, Діду, не плач, Бабо! Знесу я вам просте яєчко,
та й не одне."
Як
змостить собі Курочка гніздечко – то маємо кілька яєчок. А кожне
Яйце-Райце – то хата біленька. А в кожній хатці родини живуть: тато,
мамо та їхні дітки, які господарство тримають і Богові допомагають
Рай у хаті творити. Яйце-хату розписують, таємними знаками
прикрашають – щастя бажають. Що гніздечко з яєчками – то нове село.
І так Курочка заселила всю нашу Країну. А в кожній хаті вогонь горів
– це зародок Сонця нашого. Зранку півень співає, Курочка кудкудаче:
Вода полями тече, Сонце в Небо покотилося – Землю освітило, а на
вечір знову в хатку сіло. Так колом Сонце ходить та радість людям
приносить.
Тут і
казочці кінець. А хто слухав – молодець!
До розділу