Молитви
Захист від передчасної смерті
Візьміть білу довгу шерстяну нитку, поскручуйте
її пальцями і намовте: "Я щира донька
(ім'я) своїх прабатьків (імена), ступаю стежкою Правою, нитку мотаю,
на довге життя (ім'я, тому, кому сплітають) сплітаю".
Потім починаєте плести з неї косу не обрізаючи
кінці:
– Батьку Роде силами своїми наділи, у кам'яний одяг
зодягни, щоб не брала (ім'я) ні куля, ні стріла, ні вогонь, ні меч,
ні вибухи, ні люди.
Хай невидимим стане, й хай біда його минає. А тільки
щастя, радість, любов і шана йому прибавляє.
– Батьку Перуне, прибудь з (ім'я)
вогняним щитом його прикривай, у бою захищай, ворога нищ вбивай, до
онука Твого (ім'я) не пускай.
– Матінко Маро! Рідная Нене, захисти (ім'я)
від смерті марної, смерті невчасної. Кожному своя пора, а ти борони
й захищай (ім'я), повсякчас веди стежкою світлою й
безпечною, щоб легким бій був сину твоєму (ім'я).
Намалюй нене, йому оберіг свій сакральний, хрест твій
Навський, костильний, хай усі кругом на Небі й на Землі знають, що
онук Дажбожий (ім'я) під захистом твоїм!
Слава Рідним Богам, Роду Всевишньому, Перуну
Світлосяйному і Марі Предвічній!
Навіки Слава!
В кінці обрізаючи зайве прокажіть:
Відсікаю зайві шляхи!
Ключ. Замок.
Славень-плач Марі про справедливу відплату ворогу
України
Гой, Мати Чорна!
Мара-Марушка,
Темна ніченька,
Величава і Прекрасна,
Нам нащадкам Твоїм
Світло-ясна!
Нене-ненечко, мати Вічна,
Сяйво-зіронька,
Діва Місячна!
Славимо тебе,
Наша люба, наша Рідна!
Потерпаємо лихо-лишенько,
Маро-Маронько!
Сльози-слізнії...
Болить серденько за Вкраїноньку.
Землі макові, Небо синєє,
Нищать бомбами неродивії.
Вороги прийшли із московії,
Гострять зуби свої на Землечку.
Лізуть лапами до дів-дівоньок,
Глумлять їм тіла білії.
Нищать все, що було збудовано,
Діти мруть, де ж такеє видано?
Нене-ненечко, Маро Сивая,
Де ж так видано в світі Білому?
Янголятами Небо повниться,
Желя матінкам, горе встелює.
Сльози гіркії з Неба котяться.
Ні прощення їм.
Ні покаяння.
Забери, Ненько, життя ворога,
Хай очистить він душу кровію,
Хай в обіймах твоїх розчиниться,
І забуде про кривду чорную.
Прийми ненечко його душеньку,
Хай так плаче ворожа силонька,
Як тут плачуть за домом рідненьким,
За коханою Україною,
Чоловіком і за дружиною.
Маро-Маронько!
Нічка темная.
Величавая і студеная.
Зверни погляд свій на воріженька,
Що на Землю йшов, на Вкраїноньку!
Хай поляже він
В землях Вкраїнських.
Що приніс, те нехай отримає,
Як пролив він тут, кров невинную
Хай свою проллє, душу вимиє
Як дома забрав, хай і сам віддасть
Рідний дім у лиху годиноньку,
Як насилував – хай насилиться у житті під тяжкою ношею,
Ні розради йому, ні периноньки
Тільки болем заплакані очі.
Нене-ненечко, Діво-місячна!
Сльози котяться, гіркі темнії.
Січи ворога, моя Матінко,
Відплати йому за пороблене.
І прийми його, як ненечка
У снігах їм очисти душеньки,
Хай от злоби своєї зціляться,
От жорстокості й люті дурної.
А тоді може й знову народяться на землі своїй,
У московії.
Може й навіки освітляться, у обіймах твоєї волі.
Їх тобі віддаю моя ненечко,
Ти прийми їх у царство сніжнеє.
А ми будемо тебе славити,
Ми твої улюблені діточки.
Слава Всевишній Матері Марі!
Навіки Слава!
Нарікся Божичем – живи, як Бог.
У світі, що кружляє між трисуттям, стираючи межі між живим і
мертвим, Божим та чужим, важливо зберегти Себе.
Себе, який народжений від Богів Сонячних.
Себе, того, що сурицею виплеканий від рождення.
Себе, того що, даний Родовичам для спасіння і Роду продовження.
Себе, того що, любить Землю, що чує віру і правду, що лине до Сили
Природи
Себе, того хто незнищенний, хто правічною кровію поліг, і з неї ж
родився у степах сивих.
Себе, що повірив у Сонце, і засяяв сонцем у темряві.
Себе, яким був спершопочатку. Диким, дивним і незбагненним. Вільним
мов сокіл. До глибини своєї душі.
Інколи туманом закриває дороги, змінюються шляхи та розмиває водою
протоптані стежки..
Страшно.. Губишся..
Все ж сотворили, здавалося б іди спокійненько..
Та вийшли Дикі води з берегів.. Кругом лиш кущі й болота…
Та ж Сонце сяє!
Хапайся, за промінь. Бо промінь то і є шлях...
Навіщо, віками блукати до Бога, який живе в тобі?
Промінь виблискує первинним сяйвом, легкий і невагомий…
Стань легкістю… Відпусти усе, що так довго складав у дорогу, хліб та
й суриця все, що насправді треба.
Відпусти плани і бажання, бо зараз, або ти це Шлях, або тебе Нема.
Будь своїм шляхом, своєю вірою, своїм святом. Пестуй рідне, знай
чуже.
Знай ціну свободи.. що сплачена кровію безліччі поколінь.
Згадай Бога від якого береш Початок... Стань Божим Вогнем на моленій
Землі.
Стань у коло з Богами воєдино.
Чуй молитву у співі пташок, благословення в потоках вітру..
Відчуй аромат зими, біленькі ніжки, якої ледь ледь стають на Землю.
Пали вогнища, і у них співай славу Вогнебогу, нехай розгорається
вогонь твоєї Віри… Нехай твоя віра, живить все, до чого торкається
твоя рука.
Пий святу Воду, і дякуй Дані, що живить вона твоє тіло, і омиває
його, наповнюючи тебе. Дякуй за життя.
Вдихай на повні груди, та тішся, що нині Стрибог тебе веде до нових
звершень та Перемог. Прямо тут і зараз. Ти живеш ним.
Втомившись пригорнись у обійми Землі. І знай, що вона є тіло твоє, і
як усі Боги вона є в Тобі.
Відай, що віруючи у Рідних Богів, ти віруєш у себе, свою Землю, та
святість свого Роду.
Може прийшла твоя пора, прийти до Рідного?
До розділу