Наприкінці X – початку XI ст. на горі зі святилищами було городище і
стояв невеликий замок місцевого феодала. За переказами, під ним була
розгалужена система ходів, які перехрещувалися у давньому храмі. Починалися
вони біля Ілова, а завершувалися під Новим Роздолом біля озера Барвінок. У
перських джерелах IX-X ст. також можна знайти згадку про величезний
підземний храм Сатурна у найбільшому слов’янському місті Джерваб, яке
сходознавці розміщують на території Північного Прикарпаття. Отже, цілком
зрозуміло, що дослідників тягне до ілівських гір, наче магнітом.
Гору
зі святилищами розкопували спелеологи львівського спелеоклубу “Циклоп”.
Працювали увесь серпень і наткнулися на дуже перспективну печеру. Їм вдалося
відкрити 60 м ходів. Можливо, що це початок “тунелю”, який справді може
завершитися біля Нового Роздолу, тим більше, що там вже віднайшли печерний
“вхід”.
У давні часи біля Ілова знаходився потужний духовний осередок. Святилище
жіночого божества найбільш досліджене. Над перехрестям стежок нависає
велике, штучно витесане у скелі кам‘яне лоно з вузькою щілиною входу (на
фото). Забратися у нього можна по заглибленнях у камені. Низьке вологе
склепіння всередині напівкругле огортають суперечливі відчуття. З одного
боку – повної захищеності, з другого – бажання якнайшвидше вийти у той
різнобарвний світ, який виднівся крізь вузький вхід. Так, напевно, мала б
почуватися перед народженням дитина… Енергетика цієї печери чудова,
лікувальна, – особливо для жінок.
Джерела
Олена ЛАНЬ
Давні Боги живуть поруч з нами?
Скорочено
Дивіться також статтю:
Корчинський О.М.
Ранньосередньовічне місто на
Верхньому Дністрі (1,88 мб, pdf)
http://www.svit.in.ua
До розділу