Геннадій Марченко
фото: М. Кушніренко
(Матеріал подається в скороченні)
В горах, які оточують мальовниче буковинське містечко Вижниця, неподалік від
Черемоша, виявили групу каміння та скель з давніми рукотворними
зображеннями. За версією науковців, це залишки скельного
святилища-обсерваторії.
Перша
звістка про петрогліфи (давні знаки на каменях) на скелях поблизу Вижниці
надійшла від студентки історичного факультету Чернівецького університету
Стребкової. У «Щоденник археологічних розслідувань» вона записала: «У лісі є
камені, на яких народні месники залишили свої знаки у вигляді півкіл і кіл,
які місцеві люди називають підковами та жорнами».
За цією інформацією археолог Богдан Томенчук та автор статті у 1986 році
провели археологічну розвідку в горах і лісах навколо Вижниці. На двох
розташованих поруч горбах передгір’я та в урвищі між ними виявлені вибиті на
скелях кола-петрогліфи діаметром 50-80 сантиметрів, а також знайдені кілька
грубо оброблених стел та два ретельно витесані горельєфи, що обрисами
нагадують людину.
Вершина північного горба завершується п’ятиметровою обтесаною прямовисною
людиноподібною скелею з дволикою головою. Її лики формуються двома колами,
одне з яких — сферичне. На південному горбі чернівецькі археологи згодом
розчистили поверхню горизонтальної трикутної скелі і виявили на ній 18 кіл.
Усього тут налічується 87 кіл-петрогліфів, вибитих як на скелях, так і на
стелах.
Багаторічне
вивчення об’єкту та пошук аналогій дозволило прийти до висновку, що кола та
стели відтворюють календарно-астрономічні періоди, а в цілому перед нами
святилище-обсерваторія, яким, схоже, дуже довго користувалися наші предки,
можливо, аж до часів прийняття християнства.
Відомо, що язичницька релігія була релігією астральною. Головними богами
вважалися світила та планети, а язичницькі святилища, крім обрядових,
виконували календарно-астрономічні функції.
Для астрономічних спостережень за точками сходу Сонця протягом року
необхідна була рівна лінія горизонту. Саме з горбів передгір’я, на яких
розташоване Вижницьке святилище, і проглядався на сході ідеально рівний
горизонт.
Слід відзначити, що місце злиття Чорного та Білого Черемошів від святилища
зовсім недалеко. На вертикальній поверхні однієї із скель з петрогліфами, що
розташована в урвищі між південним та північним горбами, витесані три дуже
великих кола, вище — ще 4, а збоку на горизонтальній поверхні 5 кіл. Разом
їх 12, як місяців року. Ця система розподілу місяців у році відповідає
вавілонському місячно-планетарному Зодіаку. За розподілом планетарних богів
по місяцях року на вавилонський Зодіак спирався римський календар.
Джерела
http://www.karpaty.net.ua/articles_13/dimsaturna.php
http://www.svit.in.ua
До розділу