Олег Тубольцев
Уже
протягом п'яти років на острові Хортиця археологічна експедиція "Нової
археологічної школи" копає пам'ятник Генералка-2, що датується 3-2 тис. до
н.е. Результати розкопок цього сезону дозволяють висунути нову цікаву
гіпотезу.
Керівник
експедиції Олег Тубольцев вважає, що пам'ятник міг використовуватися як
місце для спостереження за небесними світилами. У давні часи ці знання могли
використатися для пророкувань, визначення точних дат і не тільки.
Прямих
аналогій пам'ятнику поки немає. Воно не зовсім схоже на поселення оскільки
займає дуже незвичне місце - це схил, високого, відкритого з усіх боків
берега балки Генералка. Крім цього, за п'ять років розкопок тут не знайдено
залишків житла, багать і таке інше. Навпроти, ями з вохрой, білі камінці,
кільцеві рови і тепер - кам'яна закладка.
Після
знайомства з результатами розкопок подібних пам'ятників на території Європи
можна зробити припущення, що Генералка-2 могла використатися як астрономічна
лабораторія.
Найближчі аналогії круглоплановым пам'ятникам на даному етапі досліджень
відомі на досить віддаленій території - ронделы в Центральній Європі й
хенджи на Британських островах. В останньому випадку особлива подібність із
хортицким святилищем мають ранні хенджи зі стовповими конструкціями.
Як
європейські ронделы й хенджи, так і зауральські святилища з подібною
інформаційною системою з'явилися в період неоліту-енеоліту. Повсюдно вони
одержали поширення в порівняно вузькому хронологічному інтервалі (у межах
декількох, можливо, двох-трьох сторіч), охоплюючи в цілому період з початку
ІV до середини ІІІ тисячоріччя до н.е., з деякими відхиленнями в тому чи
іншому напрямку в кожному конкретному випадку. Співіснування всіх цих
пам'ятників на різних територіях доводиться на рубіж ІV-ІІІ тисячоріч до
н.е.
Серед
європейських дослідників поширена думка, що ідея архітектури цього типу
споруджень виникла й одержала розвиток у Середньому Подунав’ї в епоху
неоліту й пов'язане з ранньою лендельскою культурою (перша половина ІV
тисячоріччя до н.е.). Звідси круглопланові спорудження поширилися на північ
і захід Європи аж до Рейнської області (друга половина ІV - перша чверть ІІІ
тисячоріччя до н.е.).
Залучення
даних астрономії показує, що стовпи й вали виконували функції маркерів
сонячних і місячних напрямків, пов'язаних із сезонними й добовими змінами
часу. Найбільш великі стовпові ями та присвячені до них потужні скупчення
місць жертвоприношення розміщені в напрямках сходів і заходів сонця в дні
рівнодень і сонцестоянь. Присутні й місячні напрямки, що мають відношення до
положення низько й високого місяця у ті ж знаменні дні року.
Всі основні сторони світла були чітко зафіксовані будівельниками Генералки-2
за допомогою стовпів та ям.
У колекції знахідок домінують розвали горщиків, плями вохри, білі гальки,
наконечники стріл, шкребки, а також кістки тварин.
Археологи
припускають, що загальний час існування святилища не перевищує декількох
десятиліть.
Влітку 2005 року експедиція пропрацювала два місяці на Генералці-2. Цього
року вдалося відкрити перше кам'яне скупчення, що очевидно пов'язано із
зовнішнім колом пам'ятника. Тепер, можна припустити, що рови були споруджені
для тривалих вимірів. В якості поміток використовувалися камені, які
укладалися на дно рову як орієнтири. Після того, як проходив певний період
часу - рік або більше камені замінили стовпами, а самі рви зарили. Протягом
часу, що залишилося, до стовпів приносили дарунки й жертви.
Приклад: З монументальних хенджей Англії широко відомий Стоунхендж зі
спорудженнями з величезних каменів, які асоціюються в нас із цим
пам'ятником. Однак, крім фахівців, мало кому відомо, що ранній Стоунхендж
був відносно простим замкнутим спорудженням із земляних і дерев'яних
конструкцій і відрізнявся від звичайних хенджей тільки своїми розмірами.
Ранній
Стоунхендж (І етап) був споруджений в епоху середнього неоліту, що датується
2800 р. до н.е., більш ніж на тисячу років раніше кам'яного Стоунхенджа, що
зберігся до наших днів.
Усього відомо три етапи будівництва й функціонування Стоунхенджа від неоліту
до кінця ранньої бронзи: І - 2800 р. до н.е.; ІІ - 2400 р. до н.е.; ІІІ -
1600 р. до н.е. (дати пов’язані приблизно з початком етапів). Останній етап
підрозділяється ще на три етапи.
З
першим етапом існування Стоунхенджа вірогідно зв'язують наступні
спорудження: два кільцевих вали; рів між валами; групу стовпових ямок у
розриві між ровом у проході; два камені в проході між кінцями внутрішнього
вала; чотири потужних стовпи напроти проходу за межами вала; п'ятковий
камінь напроти входу із зовнішньої сторони; кільце з 56 ям усередині кола.
Передбачається також, що в центрі кола на першому етапі існувало й дерев'яне
спорудження. Але оскільки в центрі Стоунхенджа розкопки ніколи непроводилися,
це припущення залишається всього лише гіпотезою.
Вали були
споруджені із ґрунту, викинутого на обидві сторони при виїмці рову.
Зовнішній вал, у цей час майже зниклий, мав діаметр 115м, ширину - 2,5 м,
висоту - 0,5-0,8 м. Внутрішній вал був головним спорудженням і мав значні
розміри: діаметр - 98 м, ширину - 6 м, висоту - не менш 1,8 м. Він був
споруджений із твердої крейди, з якого складені верхні пласти навколо
Стоунхенджа. У стародавності вал мав сліпуче білий колір, що добре помітно
навіть сьогодні. Рів між валами являв собою кільце з окремих ям шириною 3-6
м, глибиною 1,3-2,1 м. Дослідники вважають, що рів служив свого роду
кар'єром для спорудження валів і в систему спорудження не входив. На дні
рову знайдені знаряддя (кирки з оленячих рогів, шкребки з бичачих лопаток,
виробу з каменю й ін.), кераміка й кістки тварин, що датуються одночасно з
будівництвом валів.
Вхід,
утворений на місці розриву валів і рову мав ширину близько 10 м і був
спрямований на північний схід. Його осьова лінія, що проходить через центр
кола, була орієнтованна на точку сходу сонця в день літнього сонцестояння. У
проході між кінцями рову перебувала система невеликих дерев'яних стовпів,
які, як показують дослідження, могли служити для систематичних визначень
точки сходу місяця в повню, найближчі зимовому сонцестоянню. Перед входом,
на відстані 20 м із зовнішньої сторони й точно напроти кінців рову перебуває
ряд із чотирьох більших, діаметром біля метра, стовпових ям, розташованих на
рівній відстані один від одного.
Молоді козаки допомагають на
розкопках Святилища-Генералка-2
Варіант статті російською мовою
http://www.svit.in.ua
До розділу