До розділу		    

Символи

уклав Світовит ПАШНИК

Алатир

За легендою, Священний камінь Алатир (латир, алтар, олтар, вівтар) – це священний "живий камінь", що лежить у Вирії (Раю) На ньому росте Дерево Роду (Життя). Із нього виходять і в ньому сходяться всі дороги. Він уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя. Та міць і сила криється у незліченній і безкінечній кількості живих зародків-бруньок, що лежать під священним каменем і ними щовесни Дажбог засіває землю і людство. На ньому завжди горить живий Вогонь Сварога - Родове Вогнище, до якого Боги приносять свої палкі молитви заради минулого, сучасного і майбутнього людства.

Алатир (Камінь-Алатир, Око Рода, Козацькій Хрест, Ружа) є споконвічним духовним символом русинів, знак Руської Православної Віри. Він найсвятіший із символів людства, модель розгортання і згортання Всесвіту.

Алатир - це прадавній символ присутності Бога. Він походить від яйця, яке зніс Першобог русичів Сокіл-Род і символізує єдність з божеством через вдячність Всевишньому. Вдячністю православного рідновіра Богу за своє народження і можливість самовдосконалення є життя по Праву (Божественний закон Справедливості).

Алатир уособлює могуть і невмирущість плодючої творчої сили життя, в ньому закарбовані усі закони Прави.

Будучи прадавнім, глибинно руським знаком і символом, Алатир, як ніщо інше єднає нас із Всемогутнім Родом, своєю присутністю сприяє духовному і тілесному розвитку та добробуту.

Сила Алатиря безкінечна як Всесвіт, всі релігії, сили, сутності, світи є лише мізерною часткою його. Тому, зображення символу Руської Православної Віри, як наймогутнішого оберегового знака, до сьогодні можна повсюди побачити по всій Русі.

 

Див. свято Варвари.
 

Триглав (Трійця, Трисуття)

Триглав – образ Всесвіту, Роду і має наступне розташування глав: посередині - Перун (Права - закон Божий, згідно якого відбувається як народження, так і смерть), праворуч від нього - Дажбог (Ява, чоловіче начало), ліворуч - Макош (Нава, жіноче начало). Чоловіче і жіноче начала сходяться у нижній частині Триглава у зародку яйці, іноді косий хрест (смерть, Хорс), і згідно Закону Божого відбувається народження: у верхній частині на середній главі іноді позначається прямим хрестом. Триглав є символом Роду: чоловік, жінка - зародок, з якого народжується дитина. Він є священним символом Руської Православної Віри і держави Русі. За образом Триглава, який вписується у восьмикутну зірку, будуються православні храми і твориться календар: люди заходять із західної частини храму (вечір, осінь, смерть, зародок), їхні обличчя мусять бути оберненими до вівтарної частини храму (схід, ранок, весна, народження), праворуч - південна частина (день, літо, Ява, Білобог), ліворуч - північна частина (ніч, зима, Нава, Чорнобог).

 

 

Восьмикутна зірка

Восьмикутна зірка вважається щитом Сварога. Зірка може складатися або з двох квадратів, або мати пелюсткову форму. Квадрат, який утворює прямий хрест, є символом чоловічого начала, а косий хест – жіночого.

Сварог – Бог Всесвіту (Неба), багатопроявний володар Прави, Яви і Нави, Дід Богів, Творець, золоторунний майстер, створив людину од “перст своїх”, він же - Триглав, Род: “Сварог, що створив світ - це Бог світу і Бог Прави, Яви і Нави…” [ВК,15а]. “Бо не мали Богів різних: Вишній Сварог і іні суть множеством, бо Бог є єдин і множествен. І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що мали Богів многих.” [ВК,30]. Всі інші Боги є сваржичами: “І Сварог є Отець, а інші суть сини.” Душа людини після смерті відправляється на Луки Сварожі.

 

Шестикутна зірка

Шестикутна зірка є щитом Дажбога. Зірка може складатися або з двох трикутників, абоСкіфська чаша мати пелюсткову форму. Трикутник, який стоїть гострим кінцем догори, позначає чоловіче начало, а гострим кінцем донизу – жіноче. Іноді символ оточений колом – «громове колесо». Колеса Перунового воза символізують сонце в різні пори року. Коліс може бути або два, або чотири.

Дажбог (Дажбо, Богдаждь) – Бог Сонця, правитель Прави і Яви, уособлення чоловічого початку. За давньою легендою сонце уявлялось у вигляді бика. Хмари - це небесні корови. Бик запліднює корів, і ті проливають на землю небесне молоко - дощ, який дає життя природі. Тому Дажбога можна вважати й Богом дощу. Це підтверджується варіантом імені як Даждьбог (рос. дождь). Ім’я “Дажбог” дослівно можна роз’яснити як “Бог, що дає життя”. Дажбог також виступає як син Матері-Землі: він вмирає і відходить до її лона, зранку знову народжується. Сварог наказав Ору слухатись Дажбога як Отця [ВК,25]. Руси названі “Онуками Дажбожими” [ВК, “Слово…”]. Появі на небі Дажбогу передує Ранкова Зоря, яка виводить на небосхил його білих коней; друга сестра - Вечірня Зоря - заводить коней на конюшню, після того, як Дажбог закінчив свій об’їзд. У грудні Дажбог. помирає, а на день зимового сонцестояння народжується новий молодий. Дажбог має чотири прояви: Коляда (зимовий), Ярило (весняний), Купало (літній), Мир (осінній). У святилищі човнового типу, а також у Триглаві, Дажбог стоїть праворуч (сонячний бік) від Перуна: “І се перший серед них Дажбо, по ньому ж і твори. Се бо про главу мовимо, що став праворуч нас. І як він став, то й радіємо тому.” [ВК,33]. Дажбог тотожний Свентевиту - західних слов’ян, Давату - геттів, Давиду та Ісусу - біблійним міфологічним особам.

 

Сотворення Світу

Око...І була на початку Пітьма – вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки – морок. Густа, холодна й безконечна Ніч. А її пронизувало Око.

Звідки летіло воно? І – куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно.

Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог – птиця Сокіл.

Його золотаве пір'я осяяло непроникну ніч.

СокілСокіл розправив крила і закружляв над Оком.

І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.

І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.

І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.Дуб

Тоді Сокіл зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб.

І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили Молодильні Яблука – плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.

Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: "Я створив Ирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ".

І зніс тоді Сокіл двоє яєць: біле й чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.Два лебеді

Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: "Зупиніться!"

І лебеді перестали битися. І сказав Сокіл: "Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба".

Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся – русяве, очі – блакитні, а в другого все було чорне – і шкіра, і волосся, і очі.

І сказав Сокіл їм: "Зірвіть з дерева по яблуку і з'їжте їх".

З'їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.

І сказав їм Сокіл: "Тепер ви невмирущі Боги".

І вклонилися йому велетні. І сказав Сокіл білошкірому: "Ти є Білобог, Володар Світла й білого Світу та всього, що створиш у ньому".

І сказав Сокіл чорношкірому: "Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній".

І сказав він обом: "Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви будете вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і Краси – без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому".

 

Література:

Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - К.: Український письменник, 1993

 

Статті про символи:

Отрощенко В.В., Kopпyсова В.М.

Свастика в знакових системах доби міді-бронзи в Україні (775 кб, pdf )

Пашник С.Д.

Яким має бути великий герб України-Русі?

Символіка святилища-обсерваторії на о. Хортиця та спроба її інтерпретації

Чергік Н.

Пічні кахлі з місця Кам’янської Січі

 
До розділу