До розділу
Сучасні світоглядні основи Руського Православного Кола
Світовит Пашник
Верховний волхв Руського Православного Кола (Запоріжжя)
Тези з доповіді на Круглому столі "Сучасне язичництво (неоязичництво) у міській культурі: український та європейський контексти". Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Історичний факультет, Кафедра новітньої історії України. 18 жовтня 2019 р.
Для формування віровчення РПК (засноване в 2007 р.) зроблена вибірка найбільш вдалого, на наш погляд, осмислення рідновір'я. Ми скористалися напрацюваннями, що викладені в історичних і етнографічних джерелах, у Велесовій Книзі, а також сучасними основоположниками рідновір'я, як Володимир Шаян, Лев Силенко та ін.
Для нас важливо розділити наукове бачення світу і мітологічне, де людина ставить себе в центрі Всесвіту і спостерігає за його обертом і дією відносно себе. Підсвідоме сприйняття світу вбачає в ньому мітологічні образи і формує сюжети світотворення. На основі цього світогляду складаються обряди.
Ми розуміємо Бога як природну сутність, що оточує нас навколо. І ми є частиною Бога і маємо в свої діях наслідувати Його. Бог єдиний і багатопроявний, і кожен з його проявів має своє особисте ім'я.
Більш раннім і основним символом ми вважаємо Світове Яйце. Цей символ притаманний багатьом народам і на основі його вибудовуємо світоглядну систему. Все Яйце називаємо Родом Всевишнім. Люди на Землі представляють Рід земний, він є відображенням Всевишнього. Рід поділяється на чоловіка і жінку та їхніх дітей. З верхньої частини Світового Яйця утворюється Твердь Небесна – Батько-Сварог, з нижньої утворюється Твердь Земна – Мати-Рожаниця, з жовтка породжується їхній син – Сонце-Дажбог, з білка донька – Вода-Мокоша. Це поєднання у вигляді жовтого і синього кольорів відображено на державному прапорі України.
Батько-Сварог запліднює Матір-Землю, яка випускає Воду і породжує Сонце. Сонце проходить Небом, як життєвим шляхом, і вмирає, заходячи до лона Матері-Землі, а зранку знову воскресає. Так постає віра в непереможне і вічне життя.
Люди спостерігали за Сонцем і ототожнювали із ним себе як онуки Дажбога. Русини вважають, що після смерті душа відправляється до Батька-Неба, а тіло повертається до Матері-Землі. Під час похорону проводиться обряд шлюбу Сварога і Рожаниці: душа і тіло мають поєднатися разом, і людина відродиться у наступному поколінні. Тому русини свято дбають за продовження свого роду, аби душам Предків було куди відроджуватися. І ми свою Землю, нам Богом дану, бережемо від ворогів і доглядаємо за нею, щоб знову сюди прийти господарями. Таке вірування дозволяє сформувати раціональне відношення до навколишнього середовища і спонукає людину дбати за розвиток свого роду.
Іншим світоглядним символом є Триглав, що є гербом України. Триглав позначає Рід – Чоловіка, Жінку і Дитину, у такому образі бачимо Великий Герб України. Праворуч стоїть Дажбог, що уособлює Сонце, ліворуч – Мокоша-Вода, а посередині Перун – Бог прі. Це боріння відбувається між Білобогом і Чорнобогом, що підтримує Всесвіт і творить вічне коло життєоновлення. А також своєрідна боротьба-кохання між чоловіком і жінкою, що породжує нове життя – дитину. Згідно цього розташування чоловік символізує Яву, жінка – Наву, дитина – Праву.
Світогляд повинен допомогти вижити нашому Роду в цьому складному світі взаємодії з природою і суспільством. Сприймаючи його через мітологічні образи, ми розуміємо, що навколишнє середовище є живим, і ми є його частиною. Тому маємо допомагати Богам творити Світ, і тим самим ми облаштовуємо своє особисте життя. Обряди єднають наш рід і допомагають взаємодіяти. Ми привчаємо людей жити, як велика родина, де вони є братами і сестрами, що творять свою державу – спільний дім.
Список використаних джерел та літератури:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: РПК, 2019. – 192 с.
2. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 2019. – 72 с.
3. Силенко Л. Мага Віра. – Канада, США: вид. РУНвіри, 1979. – 1427 с.
4. Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об'єднання Української Рідної Віри, 1987. – Т.1. – 893 с.
До розділу