До розділу
 

 

Шестиденний тиждень в календарі Русі

Світовит Пашник

 

Особливо важливе значення для правильного вирахування і визначення календарних свят є чітке усвідомлення, що звичаєвий календар на Русі мав шестиденний тиждень.

Без цього всі подальші намагання пояснити причину розташування свят будуть марними. Нажаль, дослідники руського календаря не звертають увагу на шестиденну систему і намагаються довести, що слов'яни мали семиденний тиждень [3, 90]. Аналогічну помилку роблять в рідновірських конфесіях [4, 70], що приводить до нерозуміння системності, як і пов’язаної з нею міфології, і довільного розташування свят в річному колі.

Семиденка використовується в сучасному державному календарі, всі добре помічають, що дні тижня постійно зміщуються і не припадають на одне й теж число місяця, а разом з тим свята плавають по різним дням тижня.

Златковська Т. пише, що витоки семиденного тижня лежать в давньосхідних системах вирахування часу, якою користувалися в Шумері, Вавилоні, Китаї. Семиденку від вавилонян перейняли Іудеї, звідки вона лише в І в. н.е. (або в самому кінці І в. до н.е. між 30-м і 26-м роками) потрапила в Рим. [Златковська, 35]. Так як система свят в європейських календарях склалася раніше, то введення 7-денки практично не позначилося на датах свят. Єдине місце, де витримується семиденна система, так це при вирахуванні юдо-христосівських свят відносно Великодня.

Можна побачити дублювання свят шестиденки, яка йде протягом всього року і окремих плаваючих великодніх свят, наприклад: Благовіщення (25 березня) відповідає Великодню, Радуниця (Проводи) за постійним календарем припадають на 1 квітня, а при вирахуванні Трійці (Семик), застосувавши шестиденку, отримуємо 6 травня. Відповідно Зелений тиждень починається з 1 травня (час розпускання листя на деревах), а Рахманський Великдень має припасти на 15 (середа) квітня (6х7=42, 42:2=21). Аналогічно, використовуючи шестиденку, можемо вирахувати початок Колодія (за 8 тижнів до Великодня), який припадає на 7 лютого, тоді похорон Колодки отримуємо 11 лютого – свято Велеса (Власія), провідника в потойбічний світ, 12 лютого – оплакування Колодки, а 13 початок великого поста (за 7 тижнів до Великодня).

Академік Борис Рибаков також зазначив, що "ряд побічних даних дозволяють думати, що у індоєвропейських народів, в тому числі й у слов’ян, древній облік часу був таким: рік ділився на 12 місяців по 30 днів в кожному; тиждень складався з шести днів. П’ять-шість днів, що не дораховували до сонячного року, виставлялися в особливий передсвятковий тиждень перед Новим роком" [Рибаков-кал, 15].

Треба сказати, що ці 5-6 днів при реформуванні римського календаря були розкидані по різних місяцях. І щоб не зламати прадавню систему в місяцях, що стали тримати 31 день, свята в останньому тижні пересунули на 1 день, наприклад: Різдво чи Благовіщення замість 24 числа, відзначають 25.

святилище біля Сармізегетузи (реконструкція)Цікаве святилище існувало у даків, племен, що займали в давні часи землі сучасної Румунії. Святилище розташоване біля їхньої столиці Сармицегетузи відігравало роль календаря. Воно являло собою коло, що складалося з 180 стовпів, за допомогою яких спостерігали за рухом Сонця. Коло було поділене 30-ма більш товстими стовпами на 30 груп. Вчені зробили висновок, що рік даків мав два півріччя по 180 днів, був поділений на 12 рівних місяців, а кожен з місяців поділявся на п’ять періодів, що складалися з шести днів. Це святилище-календар було збудовано між 89 і 101 р., коли агресія Риму на Дакію тільки починалася. Тому ця календарна система не зазнала впливу римської культури і мала самостійний шлях розвитку. [Златковська, 27].

Загалом така календарна система до сучасності дійшла у вигляді математичного кола, що має 360 градусів і циферблату годинника з поділом на 12 годин і 60 хвилин при 5 хвилинних поділах між цифрами, що означають 5 тижнів у місяці. Загальна кількість шестиденних тижнів у році складає 60, що відповідає давній обчислювальній системі "копі". Така система вимірів використовувалася і в шумерів [Варга, 40].

Годинник має поділяти добу і рік наступним чином (враховуючи сучасний поділ доби на 24 години):

1 грудня (На(ш)ума, нового змія) – 22 до 4 год. – ніч (зима); Новий рік (0 годин) припадає на 1 січня.

1 березня (Явдух) – з 4 – 10 год. – ранок (весна);

1 червня (Шума, старого змія) – з 10 год. до 16 год. – день (літо);

1 вересня (Комина) – з 16 до 22 год. – вечір (осінь).

У нас викликає сумнів, що шумерська цивілізація, яка належала до індоєвропейців, використовувала 7 денний тиждень [Паїк, 78], бо в противному випадку тижнів у році буде 52, як зараз в державному календарі. Швидше за все семиденку принесли семіти, які захопили простір Межиріччя.

Враховуючи, що протошумери вийшли з території Північного Причорномор'я ми можемо припустити про деяку нашу спорідненість. На Русі-Україні існувала така одиниця як копа, яка дорівнювала 60. Треба припустити, що назва копійка, походить від розмінної монети, яка складала 1/60. Українська народна казка "Коза-дереза", нам також можливо повідомляє не про копицю сіна, а саме про грошову одиницю: "Я коза-дереза за три копи куплена". Звідси походить і копити гроші, накопичувати заощадження, купувати. Не виключаємо і назву цієї одиниці від копія (списа), адже стрілка на годиннику це також копіє. Можемо припустити, що образ Георгія (Юрія), що вражає Змія могло відображати на годиннику-календарі час перемоги сонячного божества над темрявою. Дата і час припадала в залежності, коли починався Новий рік. Аналогічну стрілу ми можемо бачити і на Триглаві у вигляді середнього зуба, який б’є у сердечко в нижній частині. Відображається боротьба Перуна і Велеса.

Спостерігаючи за рухом Сонця, людина поклала на оберт повного кола і свої роки життя. Так як в році маємо 60 тижнів від народження Сонця до його смерті, то відповідно на кожен тиждень припадає 1 рік. При переході сонячних астрономічних подій (сонцестояння і рівнодення) відбувався віковий перехід людини кожних 15 років (тижнів). Приблизно це мало б виглядати наступним чином: від Різдва (Коляда) до Великодня (Ярило, 15 років) – дитинство, від Великодня до Купала (30 років) - молодість, від Купала до Мира (45 років) – зрілість, від Мира до Коляди (60 років) – старість. Якщо стара людина живе довше, то вона йде вже по колу новонародженого, тоді приказка «що стрий, що молодий», вірна у накладці життєвого простору.

Хоч Місяць, в сонячному календарі вже не відігравав домінуючої ролі, але за звичаєм зберігав за собою свята протягом свого циклу і вони відобразилися в православному календарі. За давніми назвами місяця визначимо наступні фази, що мали бути при шестиденному тижні: молодик, підповня, повня, ущерб, старий. Відповідно фази мають припадати на наступні числа. Початок з молодика, 1-6 – молодик, 7-12 – підповня, 13-18 повня, 19-24 – ущерб, 25-30 – старий.

В місячно-сонячному календарі місяці чергувалися по 29 і 30 днів. Це могло відобразитися на зміщенні деяких дат в стародавньому календарі. Аналогічно при введенні 31 дня було зміщено свята, аби не ламати системності. Якщо в давнину міфологічну послідовність намагалися зберегти, то зараз сучасні укладачі календарів дозволяють собі довільне пересування дат, підганяючи їх до астрономічних точок, що є неприпустимим для збереження звичаєвого стилю. Для узгодження існуючого григоріанського (державного) календаря з астрономічними подіями, треба зміщувати всю систему, а це може бути вирішено лише на міжнародному рівні.
 

ДОДАТОК

Таблиця шестиденного календаря
 

 

Схема шестиденного календаря у вигляді семика (7 тижнів), що вписана у восьмикутну зірку.

Календар можна продовжити з таких же частин угору чи вниз утворюючи все річне коло. Нижнє і верхнє ребро великого квадрату вказують на початок або кінець чергового місяця, тому у повній схемі таких квадратів має бути 12. Сонечками позначаються дати святочних днів. На дату вперед (не відображені) визначаються дні початків тижня, наприклад: 24 сб (25 пн), 30 сб (1 пн).
Чотири малих ромба, що лініями поєднуються в центрі, утворюють сонячне сплетіння (композицію можна замінити козацьким хрестом) і вказують на середину місяця (15). Відштовхуючись від цієї позиції визначаємо 7 основних маківок (родників) людини знизу до гори: куприк, стать, живіт, сонячне сплетіння, горло, третє око, тім'я. Двома малими сонечками, що припадають на 12 і 18 числа (без надпису), позначені додаткові маківки, що разом з іншими утворюють число 9. Аналогічні або трохи видозмінені візерунки можемо побачити на вишивках сорочок. (Розробка автора).
 

 

 

Література:

1.Варга Д. Древний Восток. – Будапешт: Корвина, 1985. – 166 с.
2. Златковская Т.Д. Исторические корни европейского календаря // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. – Москва: Наука, 1983. – С.24-39.
3. Кобрин В.Б. и др. Вспомогательные исторические дисциплины. – М.: Просвещение, 1984. – 208 с.
4. Лозко Г.С. Коло Свароже: Відродження традицій. – К.: Укр. письменник, 2005. – 222с.
5. Паїк В. Корінь безсмертної України і українського народу. – Лівів: Червона Калина, 1995. – 240 с.
6. Рыбаков Б.А. Календарь древних славян // Сквозь века. К истокам культуры народов СССР: Сборник. Вып.1. – М.: Знание, 1986. – 240 с.
 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу