До розділу
 

 

Мегалітичне культове спорудження доби бронзи на о. Хортиця

 

 

Д. Л. Тесленко, М. А. Остапенко
Дніпропетровський національний університет,
Національний музей-заповідник «Хортиця»

 

Розглядаються матеріали мегалітичної конструкції, дослідженої на о. Хортиця. Пропонується їх інтерпретація.

Серед пам'яток Дніпровського Надпоріжжя – безперечно унікального в археологічному відношенні району українського Степу – можливо найбільш оригінальними можна вважати різноманітні мегалітичні споруди. Їх дослідження тривають майже століття і неодноразово викликали захоплення фахівців.
Початок вивчення безкурганних кам'яних конструкцій у Надпоріжжі пов'язується з ім'ям Я.П.Новнцького, який вперше звернув увагу на низку пам'яток, до яких «...название курганов...далеко не подходит. Наружность всех их, однако, точно отмечена кладкой камней на поверхности» [16,с.29]. Зауважимо, що дослідник не розглядав такі пам'ятки окремо від звичайних курганних могильників, вважаючи їх курганами, що з часом зрівнялися з рівнем поверхні.
Подальші дослідження мегалітичних споруд у Надпоріжжі (Кічкаський курганно-грунтовий могильник, закладки в ур. Сагайдачного, кам'яна споруда на о.Хортиця та ін.) здійснювалися у межах робіт Дніпрогесівської експедиції Наркомпросу УРСР (1927-1932) під керівництвом Д.І.Яворницького, історії створення, діяльності та науковому доробку якої присвячені кандидатська дисертація та низка наукових праць вельмишановної І.Ф.Ковальової [3; 4; 5; 6; 7; 8; 9].
Безпосередній учасник тієї експедиції М.Я.Рудинський, підкреслюючи особливість згаданих пам'яток, писав: «...нез'ясовані поки шо ритуальні спорудження, позначені на поверхні землі колами битого каменю (о.Тавілжаний) – досягнення незвичайні, несподівані» [21, с.46]. На жаль, за багатьох причин єдиний підхід до інтерпретації цього типу пам'яток так і не був сформований.
Величезний обсяг унікальної наукової інформації, присвяченої мегалітам Надпоріжжя, отримано завдяки роботам О.В.Бодянського 1942-1943 рр. та 1945-1949 рр., яким було проведено зондаж, картографування та дослідження величезної кількості кам'яних споруд, закладок, кромлехів та безкурганних поховань, що опинилися на поверхні після руйнації греблі Дніпрогесу.
Другою Дніпрогесівською експедицією, зокрема А.В.Добровольським, О.Ф.Ла-годовською, В.М.Даниленком та О.В.Бодянським, у 1945-1949 рр. були досліджені більш ніж 20 пам'яток. Результатом цих робіт стала поява у 1949 р. перших праць, присвячених кам'яним спорудженням Надпоріжжя [13; 1]. Саме у статті О.Ф.Лагодовської було виділено «новий тип пам'яток», відомий під назвою "кам'яних закладок", визначено їх хронологічні межі – від кінця неоліту, «протягом усього періоду бронзи і навіть пізніше, за скіфо-сарматської доби» [13,с.159,178-179]. Безперечно дуже важливими є спостереження дослідниці щодо культового призначення частини кам'яних споруджень, – як кромлехів, так і закладок, – що існували паралельно з аналогічними надмогильними конструкціями [13,с.179].
На Дніпрі, за межами Надпоріжжя, початок досліджень мегалітичних споруд можна пов'язати з роботами В.Д.Рибалової на могильнику доби енеоліту-бронзи поблизу с. Осокорівка на р. Базавлук у 1951 р. Виходячи з характеру наявних могильних споруд (кромлехів та кільцевих обкладок з каменів), а також особливостей поховального обряду та інвентаря дослідниця провела аналогії між пам'ятками осокорівської групи Усатова та Надпоріжжя. Це дозволило їй дійти цікавого висновку про більш-менш одночасне формування ямної та усатівської культур на правому березі Дніпра, що проходило в умовах тісного культурного контакту та етнічного взаємопроникнення [22,с.12-13].
Дещо пізніше кромлехи над безкурганними похованнями ямної культури були виявлені при розкопках Михайлівського поселення у 1952-1955 рр. У присвяченій цій пам'ятці колективній монографії автори вперше спробували пояснити існування на одній території курганних та «пласких» могильників доби ранньої бронзи. Зокрема дослідниками зазначалося, що пояснення особливостей поховального обряду населення, яке мешкало у долині Дніпра, повинно проводитися не лише в плані його господарської діяльності, але й у контексті «культурно-історичної традиції та безпосередньої етнічної спадковості» [14,с.167].
Надалі, думка про те, що існування двох типів могильників у Подніпров'ї є наслідком поліетнічності населення, знайшла відображення в узагальнюючих працях з археології України [28,с.273; 29,с.347].
Пам'ятки пізньобронзової доби Надпоріжжя використала у своїх роботах І.М.Шарафутдінова. Серед кам'яних споруджень цього періоду вона виокремлює, разом із залишками жител, також культові та поховальні пам'ятки. Саме те, що кромлехи та закладки чітко виділялися на поверхні упродовж багатьох століть, дослідниця вважає однією з причин неодноразового використання існуюючих та зведення нових споруд упродовж енеоліту - раннього залізного віку [30,с.47].
Наведеним практично вичерпуються опубліковані до початку 90-х рр. праці, в яких знайшли відображення кам'яні спорудження Нижнього Подніпров'я й насамперед Надпоріжжя. Згадаємо до цього ще й статтю М.О.Мілера, що вийшла у Наукових записках Українського вільного університету в 1965-1966 р. у Мюнхені, яка, щоправда, має суто історіографічну цінність [15,с.93-103].
Таким1 чином, згадана вище робота О.Ф.Лагодовської залишається на сьогодні практично єдиним спеціальним узагальнюючим дослідженням, присвяченим цій проблематиці. Відтак, необхідно зупинитися на тих положеннях, що складають сучасні уявлення про кам'янні споруди такого типу у Подніпров'ї:
- серед кам'яних безкурганних споруджень непобутового призначення можна виділити закладки та кромлехи, що зустрічаються як окремо, так і разом;
- частина таких пам'яток є надмогильними, проте деякі з них (ті, що не мали ознак поховань) можуть вважатися культовими;
- хронологічні межі існування розглянутих споруджень охоплюють період від кінця неоліту, добу бронзи та початок раннього залізного віку, задовільного пояснення чому на сьогодні практично немає;
- серед причин співіснування у безпосередній близькості курганних та безкурганних поховань називаються особливості господарського розвитку певних груп населення, етнографічні відмінності.
Насамкінець нашого невеличкого історіографічного огляду зазначимо, що згадані вище культові спорудження взагалі ніколи не були предметом окремого дослідження.
Виявлення кам'яних безкурганних конструкцій (якщо вони, звичайно, не руйнуються) є надзвичайно складним завданням через відсутність будь-яких ознак на сучасній поверхні. Методика пошуку подібних об'єктів була розроблена ще до останньої війни О.В.Бодянським. Вона полягає у застосуванні щупа для зондажу грунту на перспективній ділянці. Виконання цієї процедури можливе лише навесні, коли земля м'яка і проколюється на глибину до 1 м. Намічена ділянка пробивається з Інтервалом 1-0,5 м, а коли щуп наштовхується на камінь відстань між проколами зменшується до 0,1-0,2 м. Для якісного зондажу 1 кв.м. кам'яної конструкції інколи необхідно зробити до 100 проколів. Фіксація виявленого каміння здійснюється за допомогою поквадратної прив'язки та кілочків, що позначає його на поверхні. Застосування такої методики дозволяє ще до розкопок з'ясувати розміри, форму та глибину залягання кам'яної конструкції. Проведення розвідки з попереднім зондажом дозволило у межах о.Хортиця з 1992 по 1999 рр. виявити близько 30 різноманітних кам'яних споруд поховального та культового призначення. Деякі з досліджених пам'яток, зокрема культова споруда, розкопана на південному схилі балки Великої Молодняги, вже публікувалися автором розкопок М.А.Остапенком [17,с.132-134].
Упродовж 1993. 1998, та 1999 рр. проводилися розкопки однієї з найбільших серед відомих кам'яних споруд такого типу на висоті «Брагарня» у північній частині Хортиці. Вона знаходилася на плато, що підвищується над річищем Дніпра на 31 м й обмежується балками Совутнною зі сходу та Великою Молоднягою з півдня та заходу (Рис.1). Висота «Брагарня». до 50-х років вкрита степовою рослинністю, зараз знаходиться під лісосмугою. До моменту розкопок пам'ятка мала вигляд курганоподібного підвищення, під яким щупом фіксувалися скупчення каменів значних розмірів.
Двома розкопами загальною площею близько 300 кв. м було виявлено орієнтовану з ПнС на ПдЗ мегалітичну споруду, що складалася з трьох кромлехів та сімох закладок, серед яких знаходилися 15 стелоподібних каменів. Конструкції зведені з плит місцевого сірого граніту середнього та великого розміру, лише інколи використовувалося каміння невеликих розмірів.
Спостереження за стратиграфією з'ясували, що споруди були перекриті шаром світлого гумусованого грунту з порушеною структурою. Його походження пов'язується нами з наслідками землерийних робіт при створенні лісосмуги, та затримкою на верхівці плато еолових відкладень.
Дослідженнями з'ясувалося, що кам'яні конструкції пам'ятки відносяться до доби бронзи, пізніше до них були впущені одне гунське (IV-V ст. н. е.) [18,с.123] та шість поховань 1735-1739 рр.
Початок формування споруди пов'язується нами з її південно-західною, найвищою частиною (розкоп 2), де було досліджено кромлех, викладений з середнього та крупного каміння у 5-7 рядків шириною й від 1 до 3 шарів потужністю (Рис.2). У його північно-східному секторі знаходився прохід, шириною близько 2 м, одна зі стінок якого зафіксована масивною плитою. Практично у центрі кромлеха виявлено округлу закладку, що складалася з каменів середніх та великих розмірів. Над нею були покладені дві великі стели зі слідами штучної обробки.
Стела 1 виготовлена зі сколу гранітного валуна довжиною близько 1 м, її верхній частині грубою оббивкою надані умовно антропоморфні риси (Рис.3.6). Стелі 2, заготовкою якої виявився масивний гранітний блок, також шляхом оббивки було надано фалічну форму (Рис.3.7). Загальна довжина стели близько 1,8 м.
Під центральним закладом зафіксовано контур двох ям, орієнтованих по лінії С-З, поєднаних перемичкою (розкоп 2, яма 4) (Рис.4). Східна яма круглої форми, діаметром 1,4 м, була заповнена гумусом до глибини 1,8 м. але будь які ознаки натоптаного дна не фіксувалися, а знахідки відсутні. Західна яма овальної форми, розмірами 1,7 х 1 м, та глибиною 1,3 м, розташована довгою віссю по лінії ПдС-ПнЗ. У її північній частині зафіксовано підсипку та кілька дрібних вальців малинової вохри. У заглибленні дна південної частини ями був встановлений округлодонний ліпний горщик приземкуватих пропорцій з невисокими прямими вінцями, вираженим плечем та мішкоподібним корпусом. Висота посудини 17 см, діаметр вінець 12 см. корпусу - 19 см (Рис.4.1).
У межах кромлеху, поблизу проходу виявлено крем'яне вістря стріли ямного типу (Рис.4.2). Під камінням траплялися фрагменти кераміки доби ранньої бронзи з грубими розчосами на внутрішній та зовнішній поверхнях.
У південно-західному секторі кромлеха виявлено велику круглу закладку діаметром 4 м, яка була начебто «вписана» до стіни кам'яного кільця (Рис.5). Ця «південна» закладка складалася зі щільно підігнаних один до одного каменів переважно середніх розмірів, викладених у два шари. Нижній шар утворювали здебільшого вертикально вкопані порівняно довгі брили, верхній - переважно плескаті.
Зверху закладки було насипано велику кількість дрібних сколів зеленкуватого діабазу, на частині яких були помітні сліди штучної обробки, а два взагалі виявилися бракованими пращовими каменями (Рис.6.6,7). Діабазова жорства, напевне, походить з однієї із майстерень по виготовленню кам'яних знарядь, а пращові камені мають аналогії серед пращових каменів зі скарбу, знайденого у балці Совутиній [2, с.94-95]. Навколо закладки лежали п'ять, стелоподібних каменів довжиною 1–1,2 м (Рис.3.1-5), один з яких відрізнявся старанною обробкою. Останній, квадратний в перетині, мас штучне поглиблення-жертовник у верхній частині (Рис.3.1).
Під камінням закладки та навколо неї виявлені розвали трьох великих горщиків сабатинівського типу, прикрашених наліпним валиком (Рис.6.1-3), а також фрагменти ще восьми посудин (Рис.5.1-6; 6.3,4). Практично по центру закладки, між камінням знайдено горщик баночного типу зі слідами сажі усередині (Рис.6.4).
Висота посудини 5,5 см, діаметр вінець 11 см.
На рівні передматерику (0,75-0,9 м) було виявлено ще три неорнаментовані посудини – дві банкоподібні (висотою відповідно 9 та 10,5 см, діаметри вінець 10 та 11,5 см) та одну біконічну (висота 14,5 см, діаметр 15,5 см) (Рис.6.5; 7.1,2), Під закладкою, на глибині 0,8 м зафіксовано вогнище овальної форми 1,5 х 1 м з потужним шаром вугілля всередині, викладене камінням. Ним перекривалася округла яма, діаметром 1,2 м, глибиною до 0,5 м, заповнена сильно гумусованою супіссю.
Усередині вогнища виявлено ліпний біконічний горщик, прикрашений шнуровим орнаментом (Рис.8.1). Посудину виготовлено з якісної глини, до якої у вигляді домішок додали зерно пшениці та проса. Висота горщика 11,5 см, діаметр вінець 16,5 см.
Орнаментальний пояс, обмежений згори та знизу горизонтальними лініями, складається з трикутників вершинами догори, заповнених горизонтальними відбитками мотузки. Короткі вертикальні відбитки спостерігаються під вінцями між вершинами трикутників.
Поряд з вогнищем знайдені фрагменти від ліпного біконічного горщика, який мав червоний ангоб (Рис.8.2).
Північно-східна частина комплексу (розкоп 1) складалася з подвійного кромлеху, який мав вигляд двох накладених одне на одне кіл різних розмірів. Каміння подвійного кромлеха лежить на одному рівні, що напевне свідчить про нетривалий відтинок часу між їх будівництвом (Рис.2).
Менше коло, діаметром близько 5 м, споруджене з каменів дрібних та середніх розмірів, викладених у 1-2 ряди, має чітко виражений прохід з північного боку. У його південному секторі виявлена закладка, до якої входили великі брили. По центру закладки була встановлена масивна гранітна стелоподібна брила довжиною близько 1 м без слідів штучної обробки (Рис.3.13). На момент розкопок вона майже на 0,5м була вище за сучасну поверхню. Під закладкою виявлена яма (№2) складної форми 3х2м, витягнута по лінії С-З (Рис.9). Вона мала два уступи, на яких зустрічалися поодинокі камені, та невеличкий приступок в північно-східній частині, посипаний вохрою. На північний захід від ями, на уступі виявлено горщик банкоподібної форми висотою 9 см, який має виріз на вінці у формі дути, зроблений після обпалу (Рис.9.1). Поруч з ним було встромлене надзвичайно якісно зроблене крем'яне вістря стріли з глибокою виїмкою в основі (Рис.9.2). Нижче уступу яма має вигляд ступні. У придонній частині знаходилась невеличка викладка з каміння середніх розмірів.
Більший кромлех. овальної форми, 7 х 6 м викладений з каміння середнього розміру. З північного та східного боків кладка простежується досить чітко, проте із заходу має сліди пошкоджень, а з півдня фіксується прохід, симетричний проходу в північній частині малого кола (Рис.2). У західному секторі цього кромлеху знаходилася квадратна в перетині стела, довжиною близько 1,2 м зі слідами штучної обробки (Рис.3.12). Під камінням південно-західного сектору кромлеха виявлено яму овальної форми, розміром 2 х 0,9 м, довгою віссю орієнтовану по лінії С-З. Вона мала вигляд мініатюрної катакомби з чітко виділеною сходинкою та камерою (Рис.10). Глибина ями на дно становила 1,2 м. На щільно посипаній вохрою сходинці знаходилися кілька вальків вохри, в одному з яких знайдено мініатюрний крем'яний ніж (Рис.10.2), а в іншому – фрагмент ліпного вінця (Рис. 10.3). При розбірці каміння в північній частині кромлеха трапився інший фрагмент вінця цієї посудини.
На захід від подвійного кромлеха на відстані трьох метрів один від одного розташовувалися два стелоподібні камені (Рис.2.), один з яких має чітко виражені антропоморфні риси, типові для стилізованих стел ямного часу (Рис.3.11) Між цими стелами виявлено яму 3, круглої форми, діаметром близько 2 м та глибиною 1,5 м, заповнену гумусованим супіском з лінзами попелястого грунту під західною стінкою; При зачистці траплялися дрібні фрагменти ліпної кераміки та кістки тварин. Також знайдено невеликий гранітний розтирач, робоча поверхня якого заокруглена та має сліди спрацьованості (Рис.11.1). Цікаво, що це єдина яма на цьому спорудженні, у якій не було цілої посудини.
У західній частині розкопу 1 виявлено кільцеву кам'яну закладку овальної в плані форми, розміром 2,5 х 1,7 м, викладену 1-2 рядки з середнього та дрібного каміння.
Під закладкою, майже повторюючи її контури, знаходилася яма овальної форми, розмірами 1,8 х 1,5 м та глибиною 1,45 м, орієнтована по лінії Пд-Пн, заповнена темногумусованим супіском (Рис. 12). У ямі, ближче до південної стінки, стояв ліпний біконічний горщик, виготовлений з тощої глини з домішками піску, ангобований, однак ще у давнину сильно затертий (Рис. 12.1). Висота посудини – 10,5 см, діаметр вінець – 9,5 см, денця – 7,5 см. Горщик прикрашений трьома прокресленими смугами, навскісними насічками по краю вінець, зигзагом по вінцях та смугою з прямих та навскісних насічок, подекуди утворюючих зигзаг на перегині плеча (Рис.12.2). Ми не виключаємо складного семантичного навантаження цієї композиції, насамперед пов'язаного з кількістю елементів декору.
У південній частині розкопу під кам'яною закладкою, до якої входила антропоморфна стела, виявлена яма, зруйнована у 1735-1739 рр. Навколо неї спостерігалися численні фрагменти кераміки доби бронзи, серед яких виявлено частину нестандартного глиняного виробу, що нагадує фрагмент курильниці або широкої петельчастої ручки (Рис.11.2). Найбільш східним об'єктом споруди можна вважати невеличку закладку, розмірами 1 х 0,9 м з семи старанно викладених гранітних каменів, знахідок під якою не виявлено. Південніше цієї закладки знаходилися два стелоподібних камені, довжиною близько 1 м, один з яких, завтовшки 0,1-0,2 м має фалічні обриси (Рис.3.14).
Відтак, виходячи з послідовності культурних нашарувань та особливостей інвентаря ми маємо можливість простежити еволюцію розглянутого комплексу у часі та просторі. Початок функціонування споруди слід пов'язувати з центральною закладкою в її південно-західній частині та будівництвом навколо неї найбільшого за розмірами та найскладнішого за конструкцією кромлеха. На користь свідчить, насамперед, знахідка у ямі під закладкою посудини ямного типу та, певною мірою, наявність під камінням кромлеха характерної кераміки ранньобронзової доби.
Наступним у часі об'єктом, ймовірно, слід вважати яму 1 – мініатюрну катакомбу з крем'яним ножем та чашею на ніжках, а також більший з кромлехів північно-східної частини споруди, що її перекрив. Про синхронність ями та кромлеха свідчать фрагменти вінця однієї тієї ж посудини, виявлені у ямі та серед каміння кромлеху. Наявність чаші на ніжках у ямі 1 припускає існування досить незначного хронологічного відрізку між спорудженням південно-західного та більшого з північно-східних кромлехів.
Визначення культурної належності знайденої чаші вимагає спеціального дослідження із залученням великої кількості аналогій. Проте ми маємо зазначити, що подібні посудники широко відомі на Хортиці – зокрема з закладки поблизу балки Ушвивої (розкопки М.А.Остапенка 1993р.), з випадкових знахідок (матеріал готується до публікації З.П.Маріною), – серед матеріалів ямно-катакомбного шару на о.Мала Хортиця (Байда) [20,с.172-173, рис.6.17], з кромлехів поблизу Михайлівського поселення, де вони датуються пізньоямним часом [14,с.160-165], а також із закладок Надпоріжжя – у двох пунктах поблизу с.Військового та першої закладки на р.Вороній. Причому в останніх випадках чаші супроводжувалися гострореберними та банкоподібними посудинами зрубного типу [13,с.160,175].
Подальший розвиток розглянутого комплексу слід, ймовірно, пов'язувати з будівництвом меншого кромлеха у північно-східній частині споруди та ямою 2 під ним, а також влаштуванням між південно-західним та північно-східним цирками кам'яної закладки над ямою 5. В обох ямах присутні матеріали, що можуть бути віднесені до середнього періоду доби бронзи, а посудина з ями 5 має найближчі аналогії серед матеріалів КБК, що дозволяє датувати закладку саме цим часом, на жаль, хронологічний пріоритет одного з двох об'єктів встановити важко.
Проте, стосовно подвійного кола каменів у північно-східній частині, навряд чи помилковим буде припущення про часткове руйнування більшого кромлеха будівниками меншого. Тут, доречи, необхідно зазначити, що зміщення ям як культового, так й поховального призначення відносно центру кам'яних споруд прийом не новий. Серед прикладів можна навести кам'яну конструкцію, розкопану П.Смолічевим у могилі 5 групи IV поблизу Кічкасу [24,с.197].
Нарешті останній етап у формуванні спорудження, пов'язаний з подіями на «південній» закладці південно-західного комплексу, з якої ми маємо загалом 16 зразків керамічного посуду. Вся кераміка відноситься до зрубно-сабатинівського часу, однак більше зрубних рис простежується по зразках, знайдених під закладкою. Посудини над нею мають типовий сабатинівськин вигляд.
Певною ілюстрацією до хронологічного положення закладки можна вважати знахідку у межах кромлеха мініатюрної бронзової підвіски у вигляді стилізованого зображення змії (Рис.5.7), яку пропонується датувати зрубним часом [27,с.92-94]. За відсутності цілих форм кераміки, на жаль, неможливо точніше встановити час влаштування інших об'єктів споруди.
Послідовність етапів у формуванні конструкції та певна синхронність деяких з них, загальна орієнтація спорудження по сторонах світу та окремих його об'єктів відносно один одного дозволяє нам вважати розкопані споруди єдиним, закінченим комплексом (Рис. 13). Напевне, не випадкове й розташування ями 5 з посудиною КБК між кромлехами. Навряд чи ми помилимося припустивши принципову відповідність між розглянутим спорудженням та конструкціями довгих курганів, що виникають та розповсюджуються на значній території від Дунаю до Волги саме у цей час. В останніх добре відомі й мегалітичні конструкції типу кромлехів, наприклад, розташовані майже поруч кургани 7 та 7а Кічкаського могильника, поєднані унікальною алеєю з кам'яних плит [30,с.69-70, рис.23-25; 19,с.13-15, рис.7]. Якщо таке порівняння вірне, то ми маємо зайвий доказ паралельної еволюції курганних та безкурганних конструкцій і у цей час.
Довгі кургани звичайно розглядаються дослідниками як культові споруди [19,с.15; 10,с.33], що функціонально замінювали храмові комплекси або передували їм [19,с.15]. Той факт, що об'єкти не використовувалися для поховання (відсутність кісток не може бути пояснена їх руйнацією, адже поховальні безкурганні пам'ятки доброї збереженості цього ж періоду відомі майже поруч), загальна орієнтація конструкції по лінії ПнС-ПдЗ, наявність 15 (!) стелоподібних каменів антро-поморфних та фалічних обрисів, велика кількість посудин, як цілих, так і фрагментів, а також чисельні випадки використання вогню, дають нам підстави припускати культове призначення розглянутого спорудження та поєднувати його з низкою вже відомих надпорізьких пам'яток подібного типу (див. [13,с.170,171,175 та ін.]). На відміну від останніх наш комплекс відрізняється більшою складністю та розмірами.
На наш погляд, важливою рисою культових безкурганних пам'яток Надпоріжжя є виняткове положення посудин у більшості ям, а інколи (о.Тавілжаний) і ящиків, які перекривалися закладками. Не є рядовою ця кераміка і за формами, – зустрічаються чаші на ніжках, біконічні орнаментовані горщики зрубного типу, посуд овальної (!) та прямокутної в плані форми, в тому числі з вирізами на стінках.
Зазначимо, що подібна ритуальна практика виникає у ямний час і спостерігається упродовж усієї бронзової доби, причому різними племенами майже тисячоліття використовуються одні й ті самі об'єкти. Інший звичай – встановлення на культовому місці антропоморфних та фалічних стел, також простежується від ямного до зрубно-сабатинівського часу. Пояснювати ці факти лише привабливістю та живописністю конструкції навряд чи доречно, адже консервативність ідеологічної сфери життєдіяльності сьогодні майже загальновизнана. Скоріше ми повинні поставити питання про досить довге існування в умовах заплавного ландшафту певних етнічних груп, які не зважаючи на сторонні впливи здебільшого зберігали власні традиції.
Певним підтвердженням такої точки зору є матеріали закладки №2 на Тавілжаному острові, де у кам'яному ящику, перекритому плитою, на різній глибині виявлені три горщики – катакомбна чаша інгульського типу, яйцеподібна посудина ямного вигляду та біконічний горщик зрубної культури, причому на дні ящика знаходилася чаша [13,с,171, табл.ІІ.3,5]. Проте, вирішення окресленого питання безперечно справа майбутнього дослідження.
Інша проблема стосується з'ясування призначення подібних комплексів, визначення тих культів та ритуалів, які правилися на них. Наявність кромлехів, що традиційно розглядаються у зв'язку з символікою небесних світил, разом з загальною орієнтацією спорудження та окремих її об'єктів по «важливих» напрямках горизонту, дозволяє припускати використання споруди для астрально-солярних спостережень та культів. Мабуть не випадково, що чітко на північний схід від розглянутого спорудження знаходиться найвища точка Дурної Скелі, археологічні матеріали якої добре відомі. Додамо, що й вже згадуване спорудження у курганах 7 та 7а могильника Кічкас чітко зорієнтоване у широтному напрямку.
Антропоморфні стели неодноразово потрапляли до центру уваги дослідників, більшість яких вважає кам'яні скульптури зображеннями божеств [26,с. 186,200; 23,с.19; 19,с.16-17; 11,с.42]. Обрядові дії, що відбувалися навколо них, пов'язуються дослідниками з культами плодючості, ідеєю відтворення життя у найрізноманітніших його проявах [19,с.16; 11,с.43]. І.Ф.Ковальова розглядає стели в контексті образу верховного чоловічого божества, що надає сім'я – дощ й сприяє силам розмноження, цим забезпечується плодючість землі, людей та худоби [11,с.43]. До речі, це певною мірою пояснює і спільні знахідки антропоморфних та фалічних стел на нашому культовому комплексі. Зазначимо, що подібні випадки відомі, зокрема, у поховальних пам'ятках доби ранньої бронзи Дніпровського правобережжя [10,с.28-29, рис.6]. Ще одним непрямим доказом причетності пам'ятки до культів плодючості є наявність домішок зерна до тіста посудин.
Іншим аспектом ритуальної практики населення, що залишило розкопане нами спорудження, були культи, матеріальним відбитком яких є знайдені у ямах посудини. Виключна роль посудини у ритуалах дослідниками розглядається у зв'язку і з добробутом колективу, їй надається важливе значення як головному об'єкту у і ритуалі жертвопринесень [12,с.59-60; 11,с.54]. Згідно досліджень О.О.Кузьміної у індоєвропейців навіть виготовлення кераміки супроводжувалось певним ритуалом [12,с.60].
Відтак, ми можемо припустити, що розглянутий культовий комплекс був і пов'язаний з астрально-солярними культами та культами плодючості у широкому розумінні визначення. Ще більш імовірно, що окреслені традиції культової практики були пов'язані між собою, адже з одного боку на той час вже відбулася астралізація божеств [25,с.110], з іншого – значною мірою добробут тогочасного населення залежав від стабільності атмосферних явищ та сонячної активності.
Таким чином, розглянутий культовий комплекс напевне є свідченням поєднання багатьох аспектів культової практики давнього населення Надпоріжжя, загальною метою якої було сприяння добробуту колективу. Здобуті матеріали та спостереження дозволяють з більшою увагою поставитися до інших мегалітичних споруд культового призначення та розширити наші уявлення щодо духовної культури наших пращурів.


       

Рис.1. Ситуаційний план пам'яток на о. Хортиця             Рис.2. Загальний план розкопаних ділянок

   

Рис. 3. Стели та опорні камені

                          

Рис. 4. Загальний план та матеріали з ями 4 розкопу 2      Рис. 5. Матеріали "південної закладки, розкоп 2

    
 

Бібліографічні посилання
1. Добровольський А.В. Кам'яні закладки в околицях Тавілжаного острова // АП. – 1949.
– Т.2.
2. Кобалія Д.Р., Остапенко М.А. Пращові камені з о.Хортиця // Матеріали V МАКС та
МВ. – К.,1997.
3. Ковалева И.Ф. Обзор архивных источников по истории создання и деятельности Днепрогэсовской археологической экспедиции 1927–1932 гг. // Вопросы историографии и источниковедения всеобщей истории. – Д., 1970.
4. Ковалева И.Ф. К историографии Днепрогэсовской историко-археологической экспедиции Наркомпроса УССР 1927-1932 // Вопросы историографии и методологии всеобщей истории. –Д., 1971.
5. Ковалева И.Ф. Днепрогэсовская археологическая экспедиция Наркомпроса УССР 1927-1932 гг.: Автореф. дисс. канд. ист. наук. – Д.,1971.
6. Ковалева И.Ф. Памятники каменного века – эпохи палеометалла в материалах Днепрогэсовской археологической экспедиции Наркомпроса УССР // Некоторые вопросы всеобщей истории и методики ее преподавания. – Д., 1972.
7. Ковалева И.Ф. Памятники археологии // История городов и сел Украинской ССР.
Днепропетровская область. – К., 1977.
8. Ковалева И.Ф. Очерки древнейшей истории Стенной Украины (по матерналам Днепрогэсовской экспедиции 1927–1932 гг.). – Д., 1980.
9. Ковалева И.Ф. Методические указания по изучению курса исторического краеведения (памятники археологии). – Д., 1981.
10. Ковалева И.Ф, Культурные комплексы так называемых длинных курганов эпохи бронзы // Археологические памятники Поднепровья в системе древностей Восточной Европы. – Д., 1988.
11. Ковалева И.Ф. Социальная и духовная культура племен бронзового века Левобережной Украины (по погребальным памятникам). – Д., 1989.
12. Кузьмина Е.Е. Древнейшие скотоводы от Урала до Тянь-Шаня. - Фрунзе, 1986.
13. Лагодовська О.Ф. Кам'яні закладки Надпоріжжя (за матеріалами досліджень 1945–
1946 рр.) // АП. – 1949. – Т.2.
14. Лагодовська О.Ф., Шапошнікова О.Г., Макаревич М.Л. Михайлівське поселення. – К., 1962.
15. Мілер М. Кам'яні спорудження бронзового віку в Надпоріжжі // Наукові записки Українського вільного університету. – Мюнхен, 1965-1966.
16. Новицький Я. Острів Хортиця на Дніпрі, його природа, історія, старожитності. – З., 1997.
17. Остаченко М.А. Святилище добі бронзи на острові Хортиця // Матеріали IV МАКС та
МВ. – К., 1996.
18. Остапенко М.А. Дослідження експедиції «Хортиця» у 1998 р, // Археологічні відкриття в Україні 1997–1998 рр. – К., 1998.
19. Отрошенко В.В. О каменных изваяниях у племен срубной культуры // Новые памятники древней и средневековой художественной культуры. – К., 1982.
20. Пустовалов С.Ж. Многослойное городище на о.Малая Хортица (Байда) // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. – Вип. 4. - З., 1998.
21. Рудинський М. Археологічна розвідка на Дніпрельстані // Збірник Дніпропетровського краєвого історико-археологічного музею. – Т.І. – Д., 1929.
22. Рибалова В.Д. Могильник епохи бронзи в с. Осокорівці // АБ УРСР - Т.ІХ. – 1960.
23. Рычков Н.А. К вопросу об антропоморфных стелах рубежа энеолита и эпохи бронзы // Памятники древних культур Северного Причерноморья. – К., 1979.
24. Смолічев П. Археологічні розкопи на терені Дніпрельстану, в с. Кічкасі, Запорізької округи, в вересні – жовтні р.1927 // Збірник Дніпропетровського краєвого історико-археологічного музею. – Т.І. – Д., 1929.
25. Тесленко Д.Л. К вопросу о культе быка в культурах неолита – раннего бронзового века Евразии // Проблемы археологии Поднепров’я. – Д., 1995.
26. Формозов А.А. Очерки по первобытному искусству. – М., 1969.
27. Халипин М.В. К вопросу о культе змеи у населения срубной культурно-исторической общности // Матеріали міжнародної археологічної конференції «Етнічна історія та культура населення лісостепу та степу Євразії (від кам'яного віку по рангу середньовіччя)». – Д., 1999.
28. Шапошнікова О.Г. Ямна культура // Археологія Української РСР: У 3 т. – К., 1971. – Т.1.
29. Шапошникова О.Г. Ямная культурно-историческая общность // Археология Украинской ССР: В 3 т. – К., 1985. – Т.1.
30. Шарафутдинова И.Н. Степное Поднепровье в эпоху поздней бронзы. – К., 1982.

Надійшла до редколегії 30.06.00

Тесленко Д.Л., Остапенко М.А. Мегалітичне культове спорудження доби бронзи на о.Хортиця // Проблеми археології Подніпров’я. Міжвузівський збірник наукових праць – Дніпропетровськ: Дніпропетровський університет, 2000. – С.73–95

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу