Михайло Іванович Туган-Барановський

21 січня 1865 р. – січень 1919 р.


Економіст світової слави

До 140-річчя від дня народження М.І. Туган-Барановського
(Урядовий кур’єр 22.01.05 №12)

 

Степан ЗЛУПКО, професор, завідувач
кафедри економіки України ім. М. Туган-Барановського
Львівського національного університету ім. І. Франка,
лауреат премії імені М. Туган-Барановського НАН України

 

Український економіст-мислитель світової слави народився 8 (21) січня 1865 р. у дворянській родині в селі Солониківка Куп'янського повіту на Харківщині. Вихованням сина займалася переважно мати, яка мала музикальні здібності, ніжну душу і прагнула, щоб її діти були видатними особистостями. Отримавши початкову освіту в домашніх умовах, середню освіту М.І. Туган-Барановський здобував у 1-й Київській та в 2-й Харківській гімназіях. Згідно із свідченнями сучасників, особливу світоглядну роль відіграло його навчання у Київській гімназії з її національно-демократичними традиціями. У цьому зв'язку варто нагадати, що саме цю гімназію закінчив творець гімну України Павло Чубинський, автор "дуже цінного відкриття" Сергій Подолинський та інші знаменитості.Михайло Іванович Туган-Барановський

У 1884 р. майбутній вчений вступив до Харківського університету на фізико-математичний факультет, в якому мали місце відверті прояви українського волелюбства, яке жорстоко переслідувалося імперськими чиновниками. У студентські роки М.І. Туган-Барановський, як він пізніше признався, був українським патріотом, 3а це він був виключений з університету, який довелося закінчувати екстерном, щоправда, на двох факультетах – фізико-математичному та юридичному.

Вже студентом М.І. Туган-Барановський обрав предметом своїх досліджень економіку. Результатом цих досліджень стала праця "Вчення про граничну корисність господарських благ як причину їх цінності", опублікована 1890 р. в московському журналі "Юридический вестник". Вона свідчила про те, що з'явився молодий талановитий вчений, який здійснив синтез трудової теорії і теорії граничності, вивівши економічну науку з глухого кута.

Щоб збагнути сенс наукового новаторства Туган-Барановського, потрібно нагадати, що в кінці XIXст. провідним були, з одного боку, трудова теорія вартості, основи якої заклали економісти-класики А. Сміт і Д. Рікардо і яку К. Маркс довів до абсурду, з другого – запропонована К. Менгером теорія граничної корисності. Ці теорії перебували в антагонізмі. Його усунув український економіст.

Молодий український вчений довів, що теорія Д. Рікардо чи К. Маркса і теорія К. Менгера взаємодоповнюються: “Менгер і його школа дослідили суб'єктивні причини цінності, Рікардо і його послідовники – об'єктивні", – такий висновок зробив Туган-Барановський.

Здійснений ним синтез, здавалося б, двох протилежних теорій започатковував новий етап розвитку науки, якою була політична економія. Водночас такий синтез запропонував англійський економіст А. Маршалл. Однак його український ровесник, на думку окремих дослідників, здійснив цей синтез з більшою глибиною і науковою естетичністю. А втім, наукова глибина й оригінальність притаманні всім дослідженням Туган-Баоановського. 1894р. опублікував магістерську дисертацію – "Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя", що вже на початку XX ст. стала науковим бестселером в економічній літературі Європи.

Український економіст, спираючись на всебічний аналіз англійських економічних криз протягом століття, застосував новаторські критерії, оцінки й підходи. Економічні кризи – це таємниче явище капіталізму, їх аналізом займалися багато економістів, у тому числі К. Маркс. Однак цей аналіз був часто однобічним або виходив з певної доктрини. Щодо Туган-Барановського, то при вивченні економічних криз він вдало поєднав знання з економічної теорії, економічної історії та історії економічної думки. Він проаналізував історію економічних криз, теорію криз і теорію ринку. Тільки у цій триєдності, казав економіст, можна зрозуміти природу економічних циклів, розглядаючи їх крізь призму виробництва, розподілу, обміну і споживання. Нехтування цією триєдністю перешкодило більшості економістів з'ясувати проблеми криз та економічної кон'юнктури.

На основі аналізу економічних криз Туган-Барановський зробив низку фундаментальних для науки і практики висновків. Один з них полягає в можливості “розширення суспільного виробництва при одночасному скороченні суспільного споживання без будь-якого порушення рівноваги між суспільною пропозицією і суспільним попитом".

Щоб збагнути наукову і політичну значущість цього висновку, потрібно нагадати, що на той час марксисти й соціалістичні доктринери пророкували крах капіталізму, спираючись на "Капітал" К. Маркса, згідно з яким вузькість капіталістичного ринку, спричинена недоспоживанням пролетаріату, призведе до краху капіталістичної системи. Ці утопічні доктрини спростував Туган-Барановський, який твердив: "Капіталістичне господарство не піддається розвалу навіть при величезнім абсолютнім скороченні народного споживання. Неминучість краху капіталістичного способу виробництва внаслідок недостатності ринку – цей символ віри не тільки "ортодоксів", але, очевидно, деяких "ревізіоністів" – виявляється звичайнісінькою фантазією".

Нині, на початку XXI ст., після того, як численні народи, зокрема український, пережили жорстокі експерименти тоталітаризму, наведені слова Туган-Барановського можна вважати справжнім пророцтвом. На рубежі ХІХ–ХХ століть, коли марксодокси чекали краху капіталізму, висновки економіста-мислителя були піддані активній критиці. І в тому немає нічого дивного, бо український економіст зняв із п’єдесталу К. Маркса і Ф. Енгельса, довів утопічність їхньої доктрини. Якби український народ пішов за голосом М.І. Туган-Барановського, то його шлях у XX ст. не був би таким жертовним, а Україна не стала б лабораторією більшовицьких експериментів.

Своєю теорією криз учений заклав основи інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку, обгрунтував роль держави у керуванні економікою. Ці та інші новаторські підходи сприяли популярності теорії економічних криз Туган-Барановського. Його магістерська дисертація перекладена німецькою та англійською мовами, стала доступною для західноєвропейських економістів. У 1905 р. німецький вчений А. Шпітгоф захистив дисертацію на основі теорії криз Туган-Барановського, якого В. Зомбарт назвав "батьком нової теорії криз".

На її основі формувалася нова наукова школа економістів, яку в XX ст. найповніше представляли австрійсько-американський вчений Й. Щумпетер і російський економіст М. Кондратьєв. Останній був студентом Туган-Барановського у Петербурзькому політехнічому інституті. Про це нині мало знають українські економісти, а деякі з них мають тенденцію цей факт замовчувати. Очевидно, дехто досі не може пробачити Туган-Баранойському його нещадну критику економічних доктрин марксизму. До речі, австрійський соціаліст К. Каутський вважав Туган-Барановського найглибшим критиком теорії К. Маркса і Ф. Енгельса, назвавши їхній науковий метод діалектичною метафізикою.

Новаторський почерк економіста-класика позначився на всіх його працях. Професор Київського університету М. Столяров ще у 1902 р. довів, що Туган-Барановський підняв економічну науку до рівня теоретичної фізики. Потужний теоретичний потенціал, закладений у його "Соціальній теорії розподілу", яка з'явилася 1913 р. російською і німецькою мовами, дістала позитивний відгук у працях відомих економістів, зокрема Є. Бем-Баверка. Водночас ця теорія викликала критику марксодоксів, бо вона заперечувала концепцію експлуатації пролетаріату

У пошуках соціального ідеалу майбутнього Туган-Барановський прискіпливо вивчав теорію і практику кооперативного руху, який, до речі, на початку XX ст. мав яскраві здобутки в Україні. Це підтвердили кооперативні з'їзди у Львові (1909 р.) та Києві (1913 р.). У 1916 р. вчений видав монографію "Соціальні основи кооперації", яка незабаром стала хрестоматійною і була перекладена багатьма мовами світу. Тож Туган-Барановського можна вважати класиком кооперативної теорй, а водночас організатором кооперативної освіти в Україні. 1918 р. він видавав журнал "Українська кооперація" – найкраще кооперативне видання в світі, на сторінках якого друкувалися розроблені вченим програми з кооперативної освіти.

У період Першої світової війни Туган-Барановський активно досліджував проблеми грошей, грошового обігу та фінансів. Результатом цих досліджень була його праця "Паперові гроші і метал", перевидана в Одесі 1919 р. Узагальнюючи досвід багатьох країн, він піддав науковій критиці теорії грошей своїх попередників, розкрив причини інфляції, вказав на засоби й методи державного регулювання грошовим обігом. Вчений запропонував свою кон'юнктурну теорію грошей, пов'язуючи її з економічною кон'юнктурою й економічним циклом. Він обгрунтував теорію та умови демонетизації грошового обігу, яка була зреалізована в 1976 році.

Новаторська теорія грошей, грошового обігу та грошової політики Туган-Барановського була сприйнята західними економістами, зокрема Дж. Кейнсом, який зізнавався, що йому імпонує теорія українського вченого. До речі, Дж. Кейнс у своїх запозиченнях був набагато чеснішим від Й. Шумпетера, який використовував наукові ідеї Туган-Барановського за посередництвом праць А. Шпітгофа. Це варто мати на увазі, з'ясовуючи наукові новації Туган-Барановського, вплив яких позначився на усіх напрямах економічної думки світу у XX ст. Цей вплив не подолано досі.

Він позначився і на розвитку наукознавства завдяки посмертній публікації Туган-Барановськбго "Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію". У цій праці дано новаторське трактування наукового знання, його системності та взаємозалежності окремих наук, які в сукупності відображають цілісність реального світу. Методологічний підхід Туган-Барановського до моделювання цілісного наукового знання характеризується великим практичним наповненням.

Наведені факти переконливо свідчать про світове значення наукових відкриттів українського економіста, чиї праці неодноразово перевидавалися (Ізраїль, 1936 р.; Великобританія, 1954 р.; ФРН, 1969 р.; Японія, 1973 р. тощо).

М.І. Туган-Барановський був міністром економіки Центральної Ради в 1917–1918 рр., він був серед співзасновників Української Академії Наук, склав соціально-економічну програму її діяльності, заснував уперше в системі академії інститут економічної кон'юнктури, інститут демографії, кафедру економіки України. Вчений працював деканом юридичного факультету і завідувачем кафедри політекономії Київського університету. На всіх цих посадах Туган-Барановський відверто демонстрував свій український патріотизм. Він помер у січні 1919 р. у поїзді на шляху Київ–Одеса. У складі урядової делегації УНР він їхав до Парижа на мирну конференцію.

Свій творчий доробок М.І. Туган-Барановський віддав українському народові й усьому цивілізованому людству. Це зобов'язує нас гідно вшанувати й увічнити його ім'я у назвах академічних установ, вищих наукових закладів, площ, вулиць, зокрема у Харкові, Києві, Куп'янську. Давно назріла потреба і видати твори вченого українською мовою та встановити меморіальні знаки в місцях його перебування.

 


http://www.svit.in.ua

До розділу