Тарас Григорьевич Шевченко 

09.03.1814 р. - 10.03.1861 р.


Електронний "Кобзарь"

 


ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (25.02/09.03.1814 — 26.02/10.03.1861) — поет, художник, громадсько-політ. діяч, засновник нової укр. літ-ри. Народився у с. Моринцях (тепер Черкаської обл.) у кріпацькій родині. Викуплений з кріпацтва завдяки зусиллям відомих культурних діячів (В. Жуковського, М. Вієльгорського, В. Григоровича). Навчався у К. Брюллова в С.-Петербурзькій Академії мистецтв. Один з організаторів Кирило-Мефодіївського тов-ва, за участь в якому засуджений і засланий у солдати до Оренбурзького краю, без права писати і малювати. Після повернення з заслання (1857) жив у Петербурзі, де й помер. 22.05.1861 р. перепохований на Чернечій горі у Каневі.

Світоглядні ідеї, втілені у творчості Ш., суттєвим чином визначають характер підходу до осмислення сутності людини та світу, обгрунтування етичного ідеалу, розроблення філософії укр. ідеї, питань естетики та ін., репрезентований у філос. культурі України з сер. XIX ст. Попри неодзначність інтерпретацій багатоманітного образного світу Ш. представниками різних ідейних течій, жодну з останніх не обминув вплив його творчості.

Особливістю світорозуміння Ш. є притаманний його життєвій позиції "антропоцентризм" (Д. Чижевський). У центрі світу, змальованого Ш., перебуває не абстрактна людина, а він сам у співвіднесенні з його світом, світом його народу. Усе, про що б ішлось у творах Ш., осяяне особистішим ставленням автора і є результатом заломлення побаченого, осмисленого й пережитого крізь призму його особистого етичного ідеалу. "Панетизм", характерний для життєвої позиції й творчості Ш., погляд на людину та її світ через призму глобального конфлікту Добра і Зла позначені в його творчості гострим відчуттям дисгармонії, що панує у світі, в якому живе митець. Відтак глобальний трагізм є ще однією рисою, характерною для світовідчуття Ш. Трагедія сприймається ним як власна доля, зумовлена не лише обставинами особистого життя, а й прийняттям на себе трагедії буття рідного народу, України, що утворює центр, навколо якого будується світорозуміння Ш. Його творчість передає біль мільйонів розчавлених історією, їхню гостру ненависть, любов і надію. Проникнутий виразним відчуттям трагізму своєї долі, поет, чиї ідеали надто випереджають його епоху, свідомо обирає долю самотника, який сам будує своє життя, прагнучи, втім, не втечі від людей, а спокою, необхідного для сердечного спілкування з Богом, осягнення правди Божої й сповіщення її людям. Він обирає роль Пророка, покликаного "і мертвим, і живим, і ненарожденним" "святую правду возвістить". Сказане, врешті-решт, увиразнює значення творчості Ш. в історії філос. думки України. Він — не філософ і не намагається у своїх творах дати однозначну відповідь на смисложиттєві питання людини. Він — не резонер, яким часто змальовують його численні Інтерпретатори, що вишукують у його творах однозначну відповідь на питання, які повинен розв’язувати політик, історик, філософ. Ш. — поет, геніальність якого полягає в тому, щоб дослухатися серцем руху глибинних течій, прихованих за зовнішнім плином буття, течій, що не вкладаються в жодну логічну схему й можуть бути лише відчутими. Але це відчуття має суттєве значення, зумовлюючи напрям і глибини власне філос. осягнення дійсності.

Творчість Ш. та його світоглядні ідеї мали визначальний вплив на подальший розвиток укр. культури. Водночас традиція філос. шевченкознавства посідає вагоме місце в історії укр. філос. думки.


Твори Ш.: Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1939 — 1964; Повне зібр. творів: У 6 т. — К., 1963 — 1964; Мистецька спадщина. — T. 1 — 4. — К., 1961 — 1964; Твори. — Т. 1 — 5. — К., 1978 — 1979.

Про нього див.: Костельник Г. Шевченко з релігійно-етичного становища. — Львів, 1910; Вартовий (Б. Грінченко). Листи з України Наддніпрянської. — К., 1918; Тарас Шевченко. Документи і матеріали. — К., 1963; Смаль-Стоцький С. Т. Шевченко. Інтерпретації. Шевченкова етика // ЗНТШ. — T. CLXXIX. — НьюЙорк; Париж; Торонто, 1965; Шагінян М. Т. Шевченко. — К., 1970; Шевченківський словник: У 2 т. — К., 1978; Shevchenko and the Critics. 1861 — 1980. — Toronto, 1980; Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. — К., 1982; Плющ М. Екзод Тараса Шевченка. Навколо "Москалевої криниці". — Едмонтон, 1986; Воспоминания о Тарасе Шевченко. — К., 1988; Кирило-Мефодіївське тов-во: У 3 т. — К., 1990; Shevelov G. Як скло. On the Around A Simile in Shevchenko’s Poetry // Working Order: Essays presented to G. S. N. Lucky. — Edmonton, 1990; Грабовський Гр. Шевченко як міфотворець. — К., 1991; Світи Тараса Шевченка: Зб. статей до 175-річчя з дня народження поета // ЗНТШ. — Нью-Йорк, 1991; Драгоманов М. Шевченко, українофіли і соціалізм // Драгоманов М. Вибране. — К., 1991; Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. — К., 1992; Маланюк С. Нариси з історії нашої культури. — К., 1992; Шерех Ю. Новітня одіссея: Можливості і обмеження // Сучасність. — 1995. — Ч. 10; Сверстюк Є. Шевченко і час. — К., 1996; Забужко О. Шевченків міф України. — К., 1997; Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998.

Бібліогр.: Т. Г. Шевченко. Бібліогр. літри про життя і творчість. 1839 — 1958: У 2 т. — К., 1963.


В. Горський

 


Невідомі факти з життя поета

Мабуть всі знають біографію Т. Г. Шевченка: народився у Кирилівці, хлопчаком зостався сиротою... Та мало хто знає подробиці життя поета, тому що в школі крім його “Катерини”, “Тополі”, “Заповіту” та ще декількох віршів нічого не вивчають. То ж спробуємо з’ясувати деякі невідомі факти життя поета, а саме у петербурзький період.

Сімнадцятилітнім кріпаком-козачком Тарас прийшов пішки з Вільна до Петербурга у лютому-березні 1831 року. Столичне місто притягувало до себе інтелектуальні сили з національних окраїн імперії, найбільше - з України. Ціною успіху кожного вихідця з окраїн був духовний злам, прийняття імперських “правил гри”, які передбачали національне роздвоєння, відмову від рідного слова, інтегрування у загальноросійську культуру. Небагато було у столичній українській діаспорі людей, які б зберігали свою ідентичність, протистояли імперській звабі. Одним з таких дивовижних феноменів, унікальною постаттю був Т. Шевченко.

Так, фактом є те, що саме в Петербурзі Тарас отримав “вольную”, тут розкрився його геній - він здобув визнання як художник і національний поет-пророк; зрештою, тут минули поміж друзями його літа молодії. Але ж і обір-валася ця молодість саме тут, у Петербурзькому казематі.

Умисне замовчування і прямі викривлення фактів з життя Шевченка заполонили учбову, популярну літературу, набувши хрестоматійного, канонічного характеру. Сконцентроване вираження це знайшло у двох петербурзьких міфологемах: одна - що буцімто саме у Петербурзі зміцніла любов Шевченка до Росії, друга - про “ вирішальний вплив” того ж таки Петербурга на духовне становлення поета під впливом революційно-демократичної течії російського суспільного руху.

Але з тодішніх листів та поезіх молодого Шевченка видно, що панівним його настроєм була туга за Україною. І, як другий бік медалі, - відраза до того ж таки петербурзького. Чужа йому навіть тутешня їжа: у лютому 1843 року він жартома докоряє Я. Кухаренкові за те, що той написав йому про вареники: ”Бо проклятуща ота страва, що ви розказували, неділі зо три снилась”. Дошкуляє північний клімат: “Ми пропадаємо в оцьому проклятущому Петері, щоб він замерз навіки...”, - жаліється Шевченко тому ж Кухаренкові. В листі до Г. Тарновського в січні того ж року пише: “А я... чорт-зна що не то роблю, що не то сновигаю по оцему чортовому болотові, та згадую нашу Україну...”. Особливої гостроти набуває проблема мови. Характерні у цьому плані два ранні листи до брата Микити: ”Будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу не по московському, а по нашому”, - просить Шевченко у листі від 15 грудня 1839 року. Аргументуючи своє прохання писати до нього тільки українською, Шевченко наводить чотиривірш з поезії “Думка”:

 

Бо москалі чужі люде,
Тяжко з ними жити,
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.

А в посланні “До Основ’яненка” зазначає :


А до того – Московщина,
Кругом чужі люде.
...Тяжко, батьку,
Жити з ворогами.

Як бачимо, закритий від сторонніх очей світ Шевченкових думок по вінця наповнений Україною, і тільки нею.

Що стосується творчості поета, то вона зазнала критики “мудрих” людей. Серед них був В. Бєлінський. У надрукованій в “Отечественных записках” рецензії на альманах “Ластівка” він висловив свій криводушний жаль на адресу авторів, які даремно, мовляв, витрачають свої сили, “пишучи по малоросій-ському”, бо “немає малоросійської мови, а є обласна малоросійська говірка”. Чи ж можна визнати переконливим твердження, що цей “рецензент” пізніше схвально відгукнувся на вихід у світ “Кобзаря”? Навпаки, Бєлінський зловтішно зреагував на арешт і заслання Шевченка: “ Мені не жаль його, був би я його суддею, я зробив би не менше”. Перші літературні виступи Шевченка, як і його самого, підтримав не “революційний”, а консервативний Петербург, не “Отечественные записки”, а реакційний “Маяк”, редагований П. Корсаковим.

Справедливості ради треба відзначити, що не так поставилися до Шевченка молоді колеги Бєлінського Добролюбов та Чернишевський. Останній не тільки згадав добрим словом творчість Шевченка, який на той час перебував на засланні, а й висловився в цілому про українську літературу, відзначивши, що вона належить до великих лутератур і “не потребує нічиєї ласки”.

У всякого своя доля... Його доля судила йому Петербург на цілу третину життя, на це не було ради, і, зрештою, ті роки були не найгіршими. Але розум, душа, талант за всіх умов і всюди належали тільки Україні.

Оксана КУДЛАЙ,
студентка ДНУ

 


Заповіт

(В автографі Шевченка заголовка нема)

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того —
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі

 


Праці про Т. Шевченка:

Шаян В.П.

Основна Сила Творчости Шевченка (84 кб, rar)

 

http://www.svit.in.ua

До розділу