До розділу

 

Усікнення Голови, Симаргл
29-31 серпня

Світовит Пашник,

Волхв РПК

 

Євангельська легенда повідомляє нам про Усікновення голови Івана Предтечі, яке в народі називають Головосіком. Церква відзначає цю подію 29 серпня. В цей день не можна стинати капусти, а ні навіть її їсти, також уникали праці на городі чи щось різати. [3, 134-136].

Іван Хреститель (грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής, лат. Ioannes Baptista), він же: Іван Предтеча, Іоан, Йоан. Дата життя невідома, ставлять близько 6 до н. е. – бл. 30. Його народження, яке відзначають на літнє сонцестояння 24 червня, було передвіщено архангелом Гавриїлом. Іван вважається попередником Ісуса Христоса і пророкував його пришестя. Жив у пустелі і потім проповідував хрещення покаянням для юдеїв, хрестив у водах Йордану Ісуса Христоса. Був обезголовлений царем Іродом Антипою за намовленням Іродіади, бо "Іван же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого" (Мк. 6, 18). Пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий.

Відрізану голову Івана Предтечі протягом року знаходять три рази. Ці свята призначені на сонячні дні (див. 24 лютого і 25 травня). Не виникає сумніву, що цей мітоперсонаж уособлює Сонце.

Ми вважаємо що є природне пояснення цього свята. На кінець літа 29 серпня відбувається усічення голови (швидше, нижньої) Сонця-Дажбога, і священна птаха Матир-Сва (Мати Слава), що символізує Зорю, несе вогняну головню на Землю людям. Складно визначити, чому ця дата не припадає на останній день літа. Можливо свято просто не було перенесене при удовженні укороченого місяця (29-ти денного) на пару днів, як це іноді робилося для збереження системи, або ж головню несли 3 дні.

На вечір останнього дня літа ми ставимо свято Симаргла – це ім'я земного (домашнього) вогню. У самій назві вказується на цифру сім, яка позначає материнську сутність ("мару") і "гл" – голову чи сонце-вогнище. Ось як про це написано у Велесовій Книзі:

"І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смар понесла до нас і Глу поручила, да [щоб] тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю дощити." [1, 36а].

Матир-Сва приносить нам вогонь як і ведичний Матарішван чи грецький Прометей, щоб у холодні дні він зігрів наші домівки. [2, 140].

Не зрозумілим залишається те, що Іван Хреститель, що є тотожним літньому Сонцю Купалу, має закінчувати своє правління на осіннє рівнодення. Тобто його смерть стала передчасною, або це лише втрата запліднюючої сили сонячного божества. А може сходження голови з неба символізує запліднення, так як фалічний символ має опинитися в хатній печі, що, безумовно, ототожнюється із жіночим лоном. Жіночі піхви, наче жорнами, змелюють чоловічого колоса, і відповідно він має померти, а його насіння залишаються в утробі, аби прорости новим життям і запалити вогонь – зародок Сонця. Ось саме оцю голову і знаходять в печі у подальших святах річного кола.

 

Література:

1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2017). – 192 с.

2. Калайда Г.І. "Рігведа" для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2009. – 220 с.

3. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.

 

 


Вечірній обряд на свято Симаргла

Обрядові речі: Посох, Триглав, смолоскипи, курильниця, ріжок, чаша з водою, кропило.
Запалюється курильниця, люди від неї запалюють свічки.
Помічник: Священнодійство на славу Рідним Богам, Україні-Русі і Роду нашому. Свято Симаргла.

Слава Рідним Богам! Святим Знаменом благословляю вас, онуки Дажбожі! Осяюю мир, успіхи і дні світлі усьому Роду Українському.

Дажбог на струзі своєму в Сварзі премудрій, яка є синьою.
А струг той сяє і виглядає, як золото, Огнебогом розпалене.
Його подих – це життя і притулок кожної істоти.
І Мати-Слава перед нами йде,
яка огень дала Пращурам нашим.
І се Щури наші в Сварзі радіють за нас.
І Мати кличе до Вишнього,
Що дав їй вогонь до вогнищ наших,
і Той прибув з допомогою.
І се міць верже на ворогів.

Великий, могутній і сильний
Боже наш! Ми праведні і вірні
Прадавній Вірі Предків Наших,
Зібралися, щоб дяку Тобі скласти
І Славу Тобі співати!
Щоб бачив Ти, охоронцю наших степів і гір,
Морів і річок,
Що з нашим прозрінням
Прокидається Україна
І повертається до Божественного Закону,
До гордого і праведного життя,
До здоров’я, краси й радості,
До добробуту стійкого,
До Звичаю Вкраїнського!
Твоєю силою ми зміцнюємося!
Твоєю могутністю ми проймаємося!
Щоб вічно у Славі Твоїй перебувати,
Боже наш!

Отож Молимось Богам,
щоб мали ми чисті душі і тіла наші,
і щоб мали ми Життя з Праотцями нашими,
в Богах зливаючись в єдину Правду.

Правда така, що ми внуки Дажбожі,
Тілом та розумом ми з Ним єдині,
і тому творимо і говоримо з Богом воєдино,
і славимо Праву, від того й звемося Православними.

Слава Дажбогу! Слава Праві!

Х: Слава, слава, слава
Вседайному Богу,
Господарю Богу – 2 р.
Рідному Дажбогу.
Слава, слава – 2р.
Дажбогу, рідному Дажбогу!

Могутня сила Твоя, Дажбоже наш!

 


Вогонь

Віруємо: Дажбог – вічна свята дія Небесного Вогню. Його уособленням на Землі є Вогнебог Симаргл. Тож запалимо в ім’я Бога нашого священний Вогонь.

Волхв відходить назад. Хлопці зі смолоскипами під бій тулумбаса стають навколо Вівтаря (або місця, де буде запалюватися вогнище). Всі разом рухаються по сонцю, зупиняються:

Волхв: Слава Симарглу! – Навіки слава! (піднімають смолоскипи догори).
Дійство повторюється тричі. Після цього хлопці підходять до вогнища, стають на коліно і смолоскипами запалюють вогнище.

Молимо Прабатька Дія, як той розведе вогонь,
який Мати-Слава принесла
На крилах своїх, Праотцям нашим,
і ту піснями оспівуємо біля кострищ вечірніх.

Всі: Гори, гори вогню!
Гори, гори ясно!
Гори, гори красно!

Коли Вогонь запалено, хлопці стають на місця і позад себе устрімляють смолоскипи.

Волхв: Славимо огнебога Симаргла,
який гризе дерево і солому
і огнехурделицю розвіває вранці, вдень і ввечері.
А тому вдячні за сотворені борошна і пиття, які є їжею,
що її зберігаємо в попелі.
А вогонь роздмухуємо, щоб горіло!

Помічник: О Вогню, прийми це дерево,
жертву нашу. Згори ясно!
І розпусти свій священний дим,
доторкнися крилами до небесної Високості!
Палимо Вогонь сильний
і кладемо до Нього дарунок.
Так, щоб Вогонь був до Сварги!
Так, щоб тріщав Він в Огні
й ділився надвоє й натроє...
Бо то є знак від Богів,
що любиться тая Жертва Їм і хочуть її.

Волхв: У цьому священному Вогні зараз діє таємна вседайна сутність Всесвіту, яка творить життя Природи.
Ти, вогню земний, золотий, святий, оживи, очисти наші душі, грій і годуй нас, щоб були ми сильними, мудрими, здоровими, любили свою землю та один одного. Будьмо щасливими!

Як дар Богам, на вогнище священне
Рослини я ці зараз віддаю,
Дари Землі і щедрого Дажбога.
Хай щастя зійде в рідному краю!

(Кладе у вогонь маленький сніп).

Помічник: Тобі, Боже великий, даю я цю требу! (Кладе у Вогонь шматок хліба).
Волхв: Тобі, Боже світлий, володарю неба! (Виливає узвар з ріжка у Вогонь).

Молимо Велеса, отця нашого,
хай потягне в небі комонь Суражіїв,
хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо сонце наше, яке освітлює домове наші,
І перед його лицем блідне лице вогнищ домашніх.
Цьому Богу вогнику Симарглу речемо показатися
і встати на Небі і так бути до мудрого світла.
Боже Правий, Боже Явий, Боже Навий!
Ти є Святість, найсвятіша за всі святощі.
Ти є Сила, найсильніша за всі сили.
Ти єдина Правда в світі, і немає іншої.
Ти, Свароже, Бог Святий Роду нашого!

 


Освячення водою

Хвалимо Сварога, діда Божого,
який тому роду Божому є началом
і всякому роду криниця вічна,
яка витікає од джерела свого
і ніколи не замерзає.
А тієї води живлячої п'ючи, живемо,
допоки не прийдемо до нього, як свої,
прибудемо до лук його райських.


Волхв гасить головню у воді:
В ім’я Бога нашого, хай святиться жива водиця!
Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожих онуків, дай здоров'я і силу!

Волхв і Помічник йдуть кропити водою людей:

Святою Водою очищуються і освячуються онуки Дажбожі.
Будьте здорові, як джерельна Вода.
Будьте багаті, як Рідна Українська Земля.
Будьте привабливі, як червона Калина.
Хай щастить вам.

Боже наш! Ти могутній, бо наша віра в Тебе могутня, вона Твоїми таїнами в наших душах народжена і освячена, і Тобою вона благословенна в ім’я волі і сили, слави і безсмертя народу нашого.
Наша сила в Рідній Православній Вірі! Слава Рідним Богам!
Ми непереможні! Слава Україні-Русі!
Ми будемо вічно жити! Слава Українському народу!

    Література
  1. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. I тис. до н.д. – I тис. н.д. / Упоряд. Б.І.Яценка. – К.: Індоєвропа, 7502 (1994). – 320 с.; Велесова Книга. Воховник / Упоряд. Г.Лозко. – К.: Такі справи, 7510 (2002). – 368 с.
  2. Велесова Книга. Волховник / упорядник Г.Лозко. – К.: Такі справи, 7510 (2002). – 368 с.
  3. Лозко Г. Волховник. Правослов. – К.: Сварог, 2001. – 144 с.
  4. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с. (С.170–178).
  5. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.

http://www.svit.in.ua

 

До розділу