Світовит Пашник,
Волхв РПК
Євангельська легенда
повідомляє нам про Усікновення голови Івана Предтечі, яке в народі
називають Головосіком. Церква відзначає цю подію 29 серпня. В цей день
не можна стинати капусти, а ні навіть її їсти, також уникали праці на
городі чи щось різати. [3, 134-136].
Іван Хреститель (грец.
Ιωάννης ο Βαπτιστής, лат. Ioannes Baptista), він же: Іван Предтеча, Іоан,
Йоан. Дата життя невідома, ставлять близько 6 до н. е. – бл. 30. Його
народження, яке відзначають на літнє сонцестояння 24 червня, було
передвіщено архангелом Гавриїлом. Іван вважається попередником Ісуса
Христоса і пророкував його пришестя. Жив у пустелі і потім проповідував
хрещення покаянням для юдеїв, хрестив у водах Йордану Ісуса Христоса.
Був обезголовлений царем Іродом Антипою за намовленням Іродіади, бо
"Іван же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого" (Мк. 6,
18). Пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий.
Відрізану голову Івана
Предтечі протягом року знаходять три рази. Ці свята призначені на
сонячні дні (див. 24 лютого і 25 травня). Не виникає сумніву, що цей
мітоперсонаж уособлює Сонце.
Ми вважаємо що є природне
пояснення цього свята. На кінець літа 29 серпня відбувається усічення
голови (швидше, нижньої) Сонця-Дажбога, і священна птаха Матир-Сва (Мати
Слава), що символізує Зорю, несе вогняну головню на Землю людям. Складно
визначити, чому ця дата не припадає на останній день літа. Можливо свято
просто не було перенесене при здовжені укороченого місяця (29-ти
денного) на пару днів, як це іноді робилося для збереження системи, або
ж головню несли 3 дні.
На вечір останнього дня
літа ми ставимо свято Симаргла – це ім'я земного (домашнього) вогню. У
самій назві вказується на цифру сім та позначає материнську сутність
"мару" і "гл" – голову чи сонце-вогнище. Ось як про це написано у
Велесовій Книзі:
"І та Сва-Птиця речить,
яко Огень-Смар понесла до нас і Глу поручила, да [щоб] тоє горіння було,
і Богам купалити, і Даждю дощити." [1, 36а].
Матир-Сва приносить нам
вогонь як і ведичний Матарішван чи грецький Прометей, щоб у холодні дні
він зігрів наші домівки. [2, 140].
Велесова Книга згадує
Патар Дія, який приймає вогонь від Матері-Слави. Дий символізує нижній
світ Богів і може означати чоловічу силу (нижню голову): "Молимо Патар
Дяіє, яко той ізведе огінь, який Матирь-Сва-Слава принесла на крилах
своїх Праотцям нашим. І тут піснями поємо одля кострибищ вечірніх" [1,
ВК,19].
Не зрозумілим залишається
те, що Іван Хреститель, що є тотожним літньому Сонцю Купалу, має
закінчувати своє правління на осіннє рівнодення. Тобто його смерть стала
передчасною, або це лише втрата запліднюючої сили сонячного божества. А
може сходження голови з неба символізує запліднення, так як фалічний
символ має опинитися в хатній печі, що, безумовно, ототожнюється із
жіночим лоном. Жіночі піхви, наче жорнами, змелюють чоловічого колоса, і
відповідно він має померти, а його насіння залишаються в утробі, аби
прорости новим життям і запалити вогонь – зародок Сонця. Ось саме оцю
голову і знаходять в печі у подальших святах річного кола.
Література:
1.
Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське
Православне Коло, 7526 (2017). – 192 с.
2.
Калайда
Г.І. "Рігведа" для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2009.
– 220 с.
3.
Килимник
С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V
(Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
ВЕЧІРНІЙ ОБРЯД НА СВЯТО
СИМАРГЛА
Обрядові речі для
волхва і жерців:
Триглав чи інше
знамено; посох; бубон та дзвоник; курильниці, паливо; смолоскипи; чаша,
кропило, вода; зерно в мішечку (мисочці); хліб на вівтарі; рушники для
вівтарів, хліба; кошик для пожертв.
ЗАЧИН НА МАЛОМУ КОЛІ
Жрець б'є в бубон і
закликає людей до обряду біля Малого Кола. Далі протягом обряду між
молитвами і діями також б'є бубон. Молитви можуть супроводжуватися тихою
мелодією під сопілку чи інший музичний інструмент.
Волхв із жрецями
обходить коло з бубном і дзвоном, очищуючи навколишній простір і
закликаючи Богів собі на допомогу і благословляє громаду:
Кличу Богів Рідних собі на
допомогу на поміч добру: "Прийдіть, прийдіть, Боги Рідні, силою своєю
освятіть онуків Дажбожих на щастя, на добробут на довгії роки."
Слава Роду нашому! Святим
Знаменом благословляю вас, онуки Дажбожі! Осяюю мир, успіхи і дні світлі
усьому Роду Руському.
Ми стоїмо на малому колі,
що символізує Сонце-Дажбога. Це небесний вогонь, який освітлює і
зігріває Землю нашу і весь рід. Тож запалимо тут в курильниці священний
вогонь.
Запалюється
курильниця.
Слава Рідним Богам,
Україні-Русі і Роду нашому! Свято Симаргла проголошуємо!
Великий,
могутній і сильний
Роде наш!
Ми, праведні і вірні
Прадавній Вірі Предків Наших,
Зібралися, щоб дяку Тобі скласти
І Славу Тобі співати!
Щоб бачив Ти, охоронцю наших полів і гір,
Морів і річок,
Що з нашим прозрінням –
Прокидається Україна
І повертається до Божого Закону,
До гордого і праведного життя,
До здоров’я, краси й радості,
До добробуту стійкого,
До Звичаю Рідного!
Дажбог на
струзі своєму в Сварзі премудрій, яка є синьою.
А струг той сяє, як золото, Огнебогом розпалене.
Його подих – це життя і притулок кожної істоти.
Дажбоже наш, Ти утвердив
життя наше на землі багатій. На ній ріки солодководі, на ній гаї
співучі, на ній поля квітучі. І щедро обдарував Ти онуків своїх і волею
і любов'ю і вродою і силою, щоб були вони самі собою, щоб були самі
творцями віри своєї.
Віримо ми, що Боги
посилають до нас, дітей своїх, вогонь святий з Небес. Вогонь – це
частина від Сонця нашого.
А вже
чуємо, як вісники на конях скачуть до заходу Сонця,
аби управити його човен золотий до ночі,
аби віз із волами сумирними провезти по степу синьому.
Там бо ляже Сонце спати в ніч.
Між малим і великим
колом хлопці зі смолоскипами (не запаленими) роблять коридор.
Летить Матирсва
(жриця з рушником на плечах, наче крила), її в танку супроводжують
дівчата із запаленими курильницями.
Матір-Слава, Зоря Красна,
летить до нас із сестрицями-Зоряницями і Вогонь святий несе на крилах
своїх. І сяє вона вогнями многими, й освячують вони Землю нашу – святу
Русь-Україну. То ж стрепенися, Птахо, вогонь дай своїм дітям на славу
роду нашого!
Матирсва з дівчатами
передає вогонь хлопцям: кожна дівчина стає напроти хлопця і запалює його
смолоскип.
І
Мати-Слава перед нами йде,
яка вогонь дала Пращурам нашим.
І се Предки наші в Сварзі радіють за нас.
І Мати кличе до Вишнього,
Що дав їй вогонь до вогнищ наших,
і Той прибув з допомогою.
І се міць верже на ворогів.
Дажбоже наш світлий!
Твориш Ти життя та красу велику,
даючи тепло та поживу дітям своїм.
Лине до нас любов Твоя,
Святістю і мудрістю Віри нашої.
Ласку Твою чуючи, славу Тобі творимо
від Землі аж до Вирію.
Нехай летить вона птицею ясною,
сповіщаючи всім Предкам руським,
що шануємо та поклоняємось
Сонцю Всевишньому,
Отцю кревному – Дажбогу нашому!
Духовні провідники,
а за ними всі люди проходять від малого кола крізь вогняний коридор і
ідуть до великого кола. Духовні провідники стають біля воріт і
спрямовують людей по зовнішньому колу.
ВОГОНЬ
За останньою людиною
до Великого Кола заходять духовні провідники і хлопці зі смолоскипами,
які стають навколо підготовленого хмизу для вогнища, духовні провідники
біля воріт.
Віруємо: Дажбожа сила сяє
у небесному вогні і та стає Вогнебогом Симарглом у вогнищах домашніх.
Тож запалимо в ім'я Богів наших священний Вогонь.
Молимо
Прабатька Дія, як той розведе вогонь,
який Мати-Слава принесла
На крилах своїх, Праотцям нашим,
і ту піснями оспівуємо біля кострищ вечірніх.
Хлопці разом
рухаються по сонцю, зупиняються:
Волхв: Слава
Симарглу! – Навіки слава! (піднімають смолоскипи догори). Дійство
повторюється тричі. Після цього хлопці підходять до вогнища, стають на
коліно і смолоскипами запалюють вогнище. (Смолоскипи кладуться до
вогнища, або уставляються в каміння по колу).
Всі: Гори,
гори вогню!
Гори, гори ясно!
Гори, гори красно!
Волхв:
О Вогню, прийми це дерево,
жертву нашу. Згори ясно!
І розпусти свій священний дим,
доторкнися крилами до небесної Високості!
Жрець: Ти, вогню
земний, золотий, святий, оживи, очисти наші душі, грій і годуй нас, щоб
були ми сильними, мудрими, здоровими, любили свою землю та один одного.
Будьмо щасливими!
Волхв: У цьому
священному Вогні зараз діє таємна вседайна сутність Всесвіту, яка
творить життя Природи.
Віруємо! Вогонь – вічна
свята дія Богів Рідних. І нині ми очищуємося і освячуємося святим Божим
Вогнем.
Жрець:
Палимо
Вогонь сильний
і кладемо до Нього дарунок.
Так, щоб Вогонь був до Сварги!
Так, щоб тріщав Він в Огні
й ділився надвоє й натроє...
Бо то є знак від Богів,
що любиться тая Жертва Їм і хочуть її.
Тобі, Боже Великий, даю я цю требу! (Виливає з ріжка узвар у
Вогонь).
Волхв: Повторюйте
за мною.
Боже Правий, Боже Явий, Боже Навий!
Ти є Святість, найсвятіша за всі святощі.
Ти є Сила, найсильніша за всі сили.
Ти єдина Правда в світі, і немає іншої.
Ти, Боже, Дух Святий Роду нашого!
Слава Роду Всевишньому!
Слава Роду Земному!
Жрець: Тьма і
Світло – дві половини Світу.
Цей Вогонь, що народжується світлом,
Підкорив Темряву.
Він був першим жерцем,
Безсмертним серед смертних,
Посередником поміж Богами й людьми!
Волхв: Славимо
огнебога Симаргла,
який гризе дерево і солому
і огнехурделицю розвіває вранці, вдень і ввечері.
А тому вдячні за сотворені борошна і пиття, які є їжею,
що її зберігаємо в попелі.
А вогонь роздмухуємо, щоб горіло!
Молимо
Велеса, отця нашого,
хай потягне в небі комнощ Суражову,
хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо сонце наше, яке освітлює домове наші,
І перед його лицем блідне лице вогнищ домашніх.
Цьому Богу вогнику Симарглу речемо показатися
і встати на Небі і так бути до мудрого світла.
Слава Симарглу!
ОСВЯЧЕННЯ ВОДОЮ
Хвалимо
Сварога, діда Божого,
який тому роду Божому є началом
і всякому роду криниця вічна,
яка витікає од джерела свого
і ніколи не замерзає.
А тієї води живлячої п'ючи, живемо,
допоки не прийдемо до нього, як свої,
прибудемо до лук його райських.
Тож поєднаємо Вогонь і
Воду як символи чоловічого і жіночого начал. Хай вічно живе Рід наш!
Волхв гасить головню
у воді тричі:
В ім’я
Бога нашого, хай святиться жива водиця!
Взяти чашу з водою, підняти до гори:
Запалю вогонь проти Сонця!
Запалю вогонь проти Місяця!
Тихо йду, тихо йду,
А Вода по каменю, а Вода по білому
Стиха йде, стиха йде. (2 рази промовляючи лити з чаші на дві
кам'яні статуї на вівтарі).
Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожих онуків, дай здоров'я і силу!
Волхв і Жрець йдуть
кропити водою людей:
Святою
Водою очищуються і освячуються онуки Дажбожі.
Будьте здорові, як джерельна Вода.
Будьте багаті, як Рідна Земля.
Будьте привабливі, як червона Калина.
Хай щастить вам!
Боже наш! Ти могутній, і
наша сила могутня, Тобою в наших душах народжена і освячена, і Тобою
вона благословенна в ім'я волі і сили, слави і безсмертя народу нашого.
Слава Перуну!
Отож
Молимось Богам,
щоб мали ми чисті душі і тіла наші,
і щоб мали ми Життя з Праотцями нашими,
в Богах зливаючись в єдину Правду.
Правда така, що ми внуки Дажбожі,
Тілом та розумом ми з Ним єдині,
і тому творимо і говоримо з Богом воєдино,
і славимо Праву, від того й звемося Православними.
Слава Дажбогу! Слава Праві!
ЄДНІСТЬ РОДУ
З'єднаємо свою силу,
подамо один одному руки і відчуємо як Слава, Сила і Воля линуть до нас
звідусіль, з усієї Русі-України. І ми стаємо сильнішими, наскільки
усвідомлюємо себе, що ми брати і сестри, ми належимо до могутнього Роду
і сила його пребуде із нами. Закрутимо коло Дажбожих онуків на славу
Роду нашого.
Люди беруться за
руки і заходять до внутрішнього двору святилища:
Не самі ми
йдемо –
Сварог нас веде,
Рожаниця слідом іде,
а ми за ними
з Богами своїми!
Поки заходять
співається пісня "Роде наш красний".
Ми живемо в ім'я волі,
сили і віри народу нашого, і несемо ми в серцях болі і радощі народні.
Боги наш рідні, Ви творите силу в силі, рівновагу в рівновазі, красу в
красі. У Вас затаєне Минуле, Сучасне і Майбутнє нашої чарівної Землі.
Благословіть минуле Предків, благословіть майбутнє Нащадків наших,
благословіть наше працелюбне життя, благословіть світ України,
всемогутні і вічні, всеправедні і милосердні Боги рідні.
Велика віра наша в Єдність
Твою, Боже наш, множить силу мислі нашої, множить силу дії нашої. І у
злагоді з диханням Всесвіту єднає народ наш єдинодушшям, єднає народ наш
єдиномислям, єднає народ наш єдиновір'ям. Слався во віки і віки, Боже
наш!
СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ
Дякуємо Богу Велесу, який
навчив наших Предків землю орати і зерно сіяти. І досвід свій Предки
передали нам. Ми споживаємо Хліб Святий. Він Таємною Дією Дажбога живить
наше тіло святою Силою.
Батьку
наш, Велесе,
Боже Премудрий, Слава Тобі!
Споконвіку Ти вказував Роду Руському
Шлях істинний до Сварги Синьої,
Предків наших навчаючи
як жити в Звичаї.
Хай Мудрість Твоя невичерпна
Довіку нас всіх наснажує,
Мета хай свята i праведна
Народ наш увесь об'єднує!
Хай відають завжди діти
Стезю Праву Велесом вказану.
Слава Тобі,
Велемудрий Боже наш!
Шановні побратими і
посестри, прийміть Таїну святого причастя Єдності Роду.
Волхв освячує
Великодній калач і перший його ламає, частину кладе до вогнища зі
словами: "Слава Рідним Богам і Роду нашому!", іншу з'їдає. Всі учасники
в колі роблять теж саме. Поки по колу всі причащаються, можна прочитати
молитви:
Дажбоже наш, у Хлібові
живуть Твоє тепло і світло небес Твоїх, і дихання землі Твоєї; ми святий
Хліб Твій споживаємо і день наш сущий, проминущий і грядущий даруємо
Вітчизні нашій, Дажбоже наш.
Після завершення
причастя, звернутися до людей, щоб знову взялися за руки і створили коло
єдності. Волхв закликає гучно повторювати за ним:
Ми – щасливі! Ми –
розумні! Ми – сильні! Ми – здорові! Ми – гарні! Ми – хочемо! Ми –
можемо! Ми – будемо!
Будьмо! Відповідь
– Гей! Будьмо – Гей! Будьмо – Гей, Гей, Гей! Козацькому роду нема
переводу! Слава Україні!
Волхв зерном обсипає
всю громаду на життя вічне Роду:
На життя вічне роду
засівається: Хто зернину впіймає, той щастя має!
Брати і сестри, усі ми
такі, яке наше думання, наше почування, наше діяння. Спосіб життя нашого
звемо ми Вірою нашою. У нашій Вірі ми уособлюємо наш розум, нашу душу,
нашу любов, нашу вдачу, нашу єдність з родичами і дітьми. Усе, що в
нашому житті найкраще, ми даруємо постійному розвиткові нашої Віри.
Наша сила в Рідній
Православній Вірі! Слава Рідним Богам!
Ми непереможні! Слава
Україні-Русі!
Ми будемо вічно жити!
Слава Роду Нашому!
Шановні побратими і
посестри, впевнено йдіть Дажбожим шляхом, робіть справу Роду нашого!
Вивести людей зі
святилища під пісню "Роде наш красний".
Обряд можна
подивитися в окремій книжечці.
http://www.svit.in.ua
До розділу