Опісля семи шестиденних
тижнів від Різдва Купала святкується Великий Спас. Аналогічне свято
Трійці відбувається 6 травня за постійним сонячним календарем. Також
дивимося на паралельне свято Дороти – 6 лютого, яка символізує
плодючість і зображується з яблуками. Тобто на схемі восьмикутної зірки
свято відповідає найвищій точці, що дорівнюється з найвищим Небом.
У Велесовій Книзі
згадується Бог чи місяць Спасіць чи Спасич (11б), а також вживається
слово близьке до "спас" – "упасєхом души наша" (6г), тобто "спасемо душі
наші". [див. 1].
Професор Степан Килимник
пише: "Найчільніші річні роботи в господарстві, зокрема жнива з
возовицею та косовиця, в загальному, закінчуються до 6-го серпня – до
Спаса. Вижато жито-пшеницю, скошено більшість ярих і залишаються уже
легші осінні роботи, які можна виконувати й поволі. Та, властиво, на цей
час уже відходило й літнє тепло, відчувається подув осені... У давнину,
після збору врожаю, близько 6-го серпня, усі хліборобські країни
соняшного сільсько-господарського круга-кола віддавали шану й подяку
Богу врожаю – Сонцю, чи іншому..." [3, 79].
Якраз деякі пояснення
самого свята, що пов'язано із сонячним божеством, нам вдається знайти в
юдо-євангельських розповідях про життя Ісуса Христоса. Щоправда
прив'язка до Бога Сонця і його календарного кола була церквою порушена,
але порівнюючи події визначаємо, що тільки два образа сонячного божества
мають свята Різдва – Ісус Христос (зимове сонцестояння) та Іван
Хреститель (літнє сонцестояння). З цієї позиції виходить, що Ісусом
треба пов'язувати тільки першу половину сонячного року, потім він
помирав. А після його смерті через 7 шестиденних тижнів відбувається
Преображення. Хоч ця подія і не пов'язана напряму зі смертю
євангельського Ісуса, але саме про неї йде мова. І душа померлого має
досягнути 7-го Неба, тобто поєднатися з Космосом (косми-волосся на
маківці), порівняємо це слово з анг. space, лат. spatium, ірл. spás, ісп.
espacio, фр. espace, яке ще пов'язується з простором, площею, часом.
Душа досягаючи простору ішла спати-спочивати, вона спаслася
(врятувалася).
Хоч на початку становлення
церкви мали різні дати святкування і навіть ставили свято в лютому за
40-днів до смерті Ісуса (умовній, весною на хресті), устійнилася дата
Преображення Господнього саме на 6 серпня. Юліан Катрій пише: "Христова
прилюдна діяльність добігає до кінця. Невдовзі наступлять Його муки і
смерть. Хоча Апостоли вірили, що Ісус це Богом післаний Месія і ту віру
прилюдно визнали устами Апостола Петра, то все таки їхня віра ще не була
укріплена. Христос хоче надзвичайним актом їхню віру скріпити. Тому,
кілька днів потім, як їм предсказав свої страсті і смерть, Він бере із
собою Петра, Якова й Івана, виходить з ними на гору Тавор, і тут на
молитві відслонює перед ними промінчик Свого Божества. Св. Євангелист
Матей про чудесну Христову переміну каже: "І переобразився перед ними:
Обличчя його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло" (17, 2).
Коло Христа явилися старозавітні пророки Мойсей і Ілія і розмовляли з
Ним про його смерть. [2, 447].
З цих свідчень маємо
просте пояснення, що мітоперсонаж Ісус Христос зійшовши на гору до Бога
преображається і стає Сонцем, а поруч із ним постають і душі Предків.
Свято придбало сезонних
особливостей, так як на цей час визрівають плоди, то відповідно їх і
посвячують. За В. Скуратівським, зібравши у кошик овочі, фрукти, мед,
господарі вранці йдуть до храму. Після відправи священик освячує
принесені продукти і свічки. Повернувшись з храму, господар із свічкою
обходить пасіку, після чого запрошує родину на обід або громада
влаштовує братчину. Спочатку їдять яблука з медом, а потім вживають інші
страви. [4].
"Запаси" на зиму зроблені
на польових обжинкових "запасищах" (заст. військові походи, боротьба),
меду на пасіках накачали, можна трохи і відпочити у розвагах і
змаганнях. Та вшанувати Богів за їхнє сприяння доброму врожаю.
До розділу
Література