Світовит Пашник,
волхв РПК
Спасівські свята
присвячені Дажбогові, що дає нам життя. Вони припадають на завершення
основних польових робіт. Ми з вдячністю звертаємося у молитвах до Бога
Спасителя, який так щедро обдарував нас новим урожаєм. Свята Спасу
поділяється на три частини: 1 серпня – Маковий Спас (Спас на воді), 6
серпня – Яблучний Спас (Великий Спас), 16 серпня – Хлібний Спас.
Маковий Спас, відповідно
до Кола Сварожого, тотожний таким святам як Стрітення (1-3 лютого),
Ярилиця (1-2 травня), Діди (1-2 листопада). Як правило, такі свята
проводяться два, а то і три дні, але етнографи не фіксують продовження
цього свята у серпні, можливо через те, що в полі багато роботи.
У ці дні Кола Сварожого
ушановують Предків на 40-й день від смерті
попереднього прояву Сонця. В даному випадку це був Ярило, човен якого
відправився у вічність 1 липня і досягнув сьомого неба 1 серпня.
Натомість юдейська казка
про сімох братів Макавеїв і їхню мати Соломію, що поширена в чужій
церкві, взагалі не відповідає нашому звичаю і змісту народного свята.
Варто переказати церковну розповідь, щоб не було бажання взагалі якось
прив'язувати до нашого світогляду:
Цар Антиох Єпіфан захотів,
щоб усі його піддані розмовляли лише грецькою мовою і кланялися грецьким
богам, тобто ідолам. Багато хто з юдеїв підкорився цареві, та інші ладні
були померти, але не відступитися від істинної віри. Одного старця,
Єлеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом
Мойсеєвим їжу – свиняче м'ясо. Той відмовився і був закатований. Одного
разу до царя привели жінку Соломонію з сімома синами. Цар також
примушував їх їсти свиняче м'ясо, та вони сміливо відповідали йому: "Ми
краще помремо, ніж переступимо закон наших батьків". Тоді цар віддав їх
на муки.
То чи ваші ці "святі"
мученики? Адже у нас немає заборони їсти свинину, навіть навпаки – це
один із шанованих харчових продуктів. А ось самі "мученики" досить
цікаві з погляду мітології і символізму. Пропонуємо пояснювати їх
наступним чином: Соломія (Солома) – це стрижень, на якому тримається сім
енергетичних точок людини "маківок". Якщо свічки будуть вряд, то можемо
мати варіанти: трисвічник, семисвічник, навіть дев'ятисвічник при
повному задіяні точок. Якщо ж виводити ім'я Соломії від чоловічого
Соломона, то маємо ім'я Соломонія, слід нагадати, що цей персонаж
позначає пагорб-могилу-шолом (наше Шеломянь тотожне Велесу), а від нього
вже ростуть стебла-роги Дерева роду/життя, на яких при восьмикутній
зірці, буде 7 квіток, що вписуються у восьмикутну зірку. Душа померлого
якраз і має на 40 день досягнути найвищої сьомої "маківки". Ця
календарна схема нам відома при шестиденному тижні (див. відповідний
розділ). Швидше, цих "героїв" було висмикнуто із більш давньої природної
віри і використано для виховання сповідників юдейської віри.
Приводимо опис свята
Макового Спасу за книгою Василя Скуратівського "Святвечір". Напередодні
свята виготовляють "маковійську квітку" з городніх і частково лісових
квітів. Букет має бути різносортним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців,
рути-м'яти, васильків, нагідок та ін. Кожне зело в букеті виконує свій
символ-оберіг і до кожного господиня промовляє приказки, наприклад для
льону: "Рости вище по коліна, щоб в нікого з нас голова не боліла";
"Білися біло, щоб хустками твоїми нашій (ім'я дівчини) весільну голову
покрило".
Після цього дівчата
збираються в гурти, плетуть віночки для освячення в храмі. Рано-вранці
храмові дзвони оповіщають про свято. Розбудивши дітей, ненька оздоблює
"маковійську квітку" намистом, пов'язує червоною стрічкою і, обгорнувши
рушником, приказує:
–
На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна, багата й пригожа, як ця
квітка, щоб тебе хлопці любили, як люди люблять квітку.
Малеча може готувати квіти
безпосередньо перед богослужбою. Після молитви священик виголошує
повчальну проповідь для дітвори: аби були чемними, шанували батьків і
старших, не лихословили, добре вчилися, допомагали по господарству, були
охайними. Це чи не єдина храмова відправа, участь в якій переважно
беруть підлітки.
Опісля всі стають в коло,
і священик освячує квіти, коржики та пиріжки з маком. Вдома дітям
готують святковий стіл.
"Маковійну квітку"
підвішують до сволока або до божниці. Вона висить протягом року як
оберіг.
Оскільки Маковій
вважається дівочим і дитячим святом, то юнь у цей день не працює.
Підлітки грають на луках у різноманітні ігри. Молодь натомість
збирається на гулі в лісі, щоб розвеселитися й поспівати спасівських
пісень. Хлопці в цей день жартівливо називають дівчат "макодзюбками" чи
"маковійками".
Крім квітів і виробів з
маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці. Урочистий хід від храму
до криниці влаштовують під співи і музику.
Біля криниці виставляють
два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому –
свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається
добрим духам та предкам.
Також роблять символічне
клечання – втикають обіч свіжі галузки, при потребі саджають дерева.
Біля джерела запалюють два
вогнища, обкурюють живограї димом з цілющих трав, влаштовують
різноманітні ігри, забави, співають обрядових пісень, читають магічні
заклинання. [3].
Степан Килимник з приводу
свята пише: "Відомо нам з етнографічних матеріялів, що в давнину,
правдоподібно, існував культ лісів, дерев, культ квітів, – видно, що й
це теперішнє свято є відгомоном того давно-минулого, віддзеркалення тих
культів, тих дохристиянських вірувань. З веснянок та коляд, як і з інших
джерел, ми довідуємось про вірування, що душі "дідів" відходять у
квіти-вирій, а душі новонароджених дітей прибувають з квітів. Шануючи
квіти – шануємо й новонароджених і тих, що відійшли – "дідів"... Про
покійників у цьому святі спогадується дуже мало, але пов'язано свято з
дідами лише тим, що були вірування, що душі "дідів" переселяються в
новонароджених. Було й таке вірування, можливо лише в деяких
місцевостях: Нива вижата, й духи польні "Роди-Рожаниці" переселяються у
квіти, у дерева (ліси), води. [2, 77].
Аналогічним є гельське
свято врожаю Лугнасад (Lughnasadh, Lughnasa або Lúnasa). Історично це
широко спостерігалося по всій Ірландії, Шотландії та острові Мен.
Лугнасад згадується в ранній ірландській літературі. Свято названо на
честь Бога Луга, який пов'язувався із Сонцем, а можливо краще
пов'язувати його з Місяцем (Луною). Його порівнювали з Аполлоном, а
також з Меркурієм.
Луг зображений як воїн, король, майстерний ремісник і
рятівник. На свято оголошувалося перемир'я, з'їжджалися правителі, люди
та проводилися спортивні змагання, конкурси музики та оповідання,
торгівля, проголошення законів та вирішення судових спорів, складання
контрактів та сватання. В ірландській міфології кажуть, що Лугнасад був
заснований Богом Лугом, як похоронне свято – ігри на честь смерті Богині
Землі. (Див. Вікіпедію).
Тут слід порівняти з нашим
святом Спасом на Воді. Аналогічно з водою пов'язується протилежно
ірландське свято Бригіти (Берегині) 1 лютого, яке швидше було приурочено
зустрічі молодого Місяця-човна (свято Передстрітення) в
місячно-сонячному календарі. В обох випадках поминаються Предки і
освячується вода. Не розглядається походження імені від нашого слова
"луг", можливо даремно, бо ці дійства мали б відбуватися біля води на
лугах, луках, а не на пагорбах, як зазначається в довідниках. Чеською
lukavý "луговий" можна порівняти з "лукавим" – кривим, у вигляді лука,
тобто Місяця.
З Місяцем треба ототожнювати знаряддя
смерті серп, бо в цей час проводиться косовиця, звідси й назва місяця
серпень. А ось з самим ім'ям Бога Луга треба ототожнити інше
господарське знаряддя п-Луг, що також відоме як образ Місяця і чоловіче
начало [див.1, 376].
Швидше наступне свято
Великого Спасу 6 серпня (у кельтів названий Старим Ламмасом чи
Лугнасадом) вже треба було відзначати на пагорбах. Щодо смерті Землі, то
подібне свято христосівці східного обряду відзначають 15 серпня (Успіння
Марії), можливо пов'язане із закінченням збору основних зернових
культур, і Земля якби завмирає. Маємо поки плутанину, бо у нашому
випадку дійство розтягується на два тижні.
Виходячи з вищенаведених
свідчень етнографів можемо підтвердити не лише календарну, але й
обрядову тотожність Маковія із святами, що відзначаються через місяць
після проводів чергового прояву Сонця. При первісному місячно-сонячному
календарі на 1 серпня припадав Молодик. Відбувається культ зустрічі
нового Місяця-човна на воді, вшанування зелені, а разом із ними
новонароджених дітей, померлих та навколошлюбних обрядів.
Література
1. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному
освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. –
С.52-57.
Пашник С.Д. Руський
Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло
- у форматі
PDF
- у
форматі DOCX
http://www.svit.in.ua
До розділу