До розділу

 

1-й Спас (Маковий). Спас на воді
1 серпня

Світовит Пашник,

волхв РПК

 

Спасівські свята присвячені Дажбогові, що дає нам життя. Вони припадають на завершення основних польових робіт. Ми з вдячністю звертаємося у молитвах до Бога Спасителя, який так щедро обдарував нас новим урожаєм. Свята Спасу поділяється на три частини: 1 серпня – Маковий Спас (Спас на воді), 6 серпня – Яблучний Спас (Великий Спас), 16 серпня – Хлібний Спас.

Маковий Спас, відповідно до Кола Сварожого, тотожний таким святам як Стрітення (1-3 лютого), Ярилиця (1-2 травня), Діди (1-2 листопада). Як правило, такі свята проводяться два, а то і три дні, але етнографи не фіксують продовження цього свята у серпні, можливо через те, що в полі багато роботи.

У ці дні Кола Сварожого ушановують Предків, бо припадають вони на 40-й день від смерті попереднього прояву Сонця. В даному випадку це був Ярило, човен якого відправився у вічність 1 липня і досягнув сьомого неба 1 серпня.

Натомість юдейська казка про сімох братів Макавеїв і їхню мати Соломію, що поширена в чужій церкві, взагалі не відповідає нашому звичаю і змісту народного свята. Варто переказати церковну розповідь, щоб не було бажання взагалі якось прив'язувати до нашого світогляду:

Цар Антиох Єпіфан захотів, щоб усі його піддані розмовляли лише грецькою мовою і кланялися грецьким богам, тобто ідолам. Багато хто з юдеїв підкорився цареві, та інші ладні були померти, але не відступитися від істинної віри. Одного старця, Єлеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом Мойсеєвим їжу – свиняче м'ясо. Той відмовився і був закатований. Одного разу до царя привели жінку Соломонію з сімома синами. Цар також примушував їх їсти свиняче м'ясо, та вони сміливо відповідали йому: "Ми краще помремо, ніж переступимо закон наших батьків". Тоді цар віддав їх на муки.

То чи ваші ці "святі" мученики? Адже у нас немає заборони їсти свинину, навіть навпаки – це один із шанованих харчових продуктів. А ось імена цих мучеників досить цікаві, пропонуємо пояснювати їх наступним чином: Соломія (Солома) – це стрижень, на якому тримається сім енергетичних точок людини "маківок". Душа померлого якраз і має на 40 день досягнути найвищої сьомої "маківки". Ця календарна схема нам відома при шестиденному тижні (див. відповідний розділ). Швидше, цих "героїв" було висмикнуто із більш давньої природної віри і використано для виховання сповідників юдейської віри.

Приводимо опис свята Макового Спасу за книгою Василя Скуратівського "Святвечір". Напередодні свята виготовляють "маковійську квітку" з городніх і частково лісових квітів. Букет має бути різносортним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, рути-м'яти, васильків, нагідок та ін. Кожне зело в букеті виконує свій символ-оберіг і до кожного господиня промовляє приказки, наприклад для льону: "Рости вище по коліна, щоб в нікого з нас голова не боліла"; "Білися біло, щоб хустками твоїми нашій (ім'я дівчини) весільну голову покрило".

Після цього дівчата збираються в гурти, плетуть віночки для освячення в храмі. Рано-вранці храмові дзвони оповіщають про свято. Розбудивши дітей, ненька оздоблює "маковійську квітку" намистом, пов'язує червоною стрічкою і, обгорнувши рушником, приказує:

– На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна, багата й пригожа, як ця квітка, щоб тебе хлопці любили, як люди люблять квітку.

Малеча може готувати квіти безпосередньо перед богослужбою. Після молитви священик виголошує повчальну проповідь для дітвори: аби були чемними, шанували батьків і старших, не лихословили, добре вчилися, допомагали по господарству, були охайними. Це чи не єдина храмова відправа, участь в якій переважно беруть підлітки.

Опісля всі стають в коло, і священик освячує квіти, коржики та пиріжки з маком. Вдома дітям готують святковий стіл.

"Маковійну квітку" підвішують до сволока або до божниці. Вона висить протягом року як оберіг.

Оскільки Маковій вважається дівочим і дитячим святом, то юнь у цей день не працює. Підлітки грають на луках у різноманітні ігри. Молодь натомість збирається на гулі в лісі, щоб розвеселитися й поспівати спасівських пісень. Хлопці в цей день жартівливо називають дівчат "макодзюбками" чи "маковійками".

Крім квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці. Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і музику.

Біля криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається добрим духам та предкам.

Також роблять символічне клечання – втикають обіч свіжі галузки, при потребі саджають дерева.

Біля джерела запалюють два вогнища, обкурюють живограї димом з цілющих трав, влаштовують різноманітні ігри, забави, співають обрядових пісень, читають магічні заклинання. [2].

Степан Килимник з приводу свята пише: "Відомо нам з етнографічних матеріялів, що в давнину, правдоподібно, існував культ лісів, дерев, культ квітів, – видно, що й це теперішнє свято є відгомоном того давно-минулого, віддзеркалення тих культів, тих дохристиянських вірувань. З веснянок та коляд, як і з інших джерел, ми довідуємось про вірування, що душі "дідів" відходять у квіти-вирій, а душі новонароджених дітей прибувають з квітів. Шануючи квіти – шануємо й новонароджених і тих, що відійшли – "дідів"... Маленькі проміння падають у підтвердження щодо дітей, бо свято, в основному, було дитячим. Про покійників у цьому святі спогадується дуже мало, але пов'язано свято з дідами лише тим, що були вірування, що душі "дідів" переселяються в новонароджених. Було й таке вірування, можливо лише в деяких місцевостях: Нива вижата, й духи польні "Роди-Рожаниці" переселяються у квіти, у дерева (ліси), води; і, третє, християнська церква поєднала культ дерев з "Чесними древами". [1, 77].

Виходячи з вищенаведених свідчень етнографів можемо підтвердити не лише календарну, але й обрядову тотожність Маковія із святами, що відзначаються через місяць після проводів чергового прояву Сонця. Відбувається культ зустрічі нового Місяця-човна на воді, вшанування зелені, а разом із ними новонароджених дітей, померлих та навколошлюбних обрядів.

 

    Література

1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.

2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.52-57.

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу