До розділу

 

Похорон Ярила
1 липня

Світовит Пашник

 

За аналогією до інших поховально-поминальних свят (Василя - 1 січян, Проводи - 1 квітня, Покрова – 1 жовтня) на 9 день від смерті Ярила (8 день від народження Купала) проходить його похорон. Маргарита Жуйкова зазначає, що подекуди похорон відбувається на другий день після Купала чи на початку Петрівки. [Жуйкова, 48].

Ми виходимо із того, що при місячно-сонячному календарі, 1 липня – це поява молодика, який символізує човен у Небі, а також є образом труни чи колиски. У церковному календарі 1 липня відзначається свято Кузьми і Дем’яна, двох ковалів, які б мали означати Космос (верх) і Демон (низ) або косми (волосся) і домну (зад), а в човна відповідно – ніс і корму. Саме в цей час у древньому Єгипті починався Новий рік (молодик після літнього сонцестояння). Тому логічно, що 9 дня після смерті Ярила і Різдва Купала мають відбутися Проводи, як померлого, так і новонародженого у човні-місяці (труні чи колисці), що й символізує початок відліку часу – човен рушає рікою, звідси рік. Тому на зазначені вище точки Сварожого Кола у різних народів святкували Новий рік.

На Похорон виготовляється лялька Ярила з підкресленим прутнем (геніталіями). [1, 48]. Її або спалюють (топлять), або ховають в землю, згідно місцевих звичаїв. Похорон супроводжуються ритуальним плачем за Ярилом, як і при звичайних поховальних процесіях.

Степан Килимник це свято описує (хоч сам свідків не бачив і не розібрався в образі Ярила), наступним чином: "… робили солом’яного бована в образі мужчини. Одягали його в сорочку, штани та оздоблювали зеленню. Свято це проводила молодь, хлопці й дівчата. Під час гри вибирали одну з дівчат, яка мусіла оплакувати "добре божество". Хлопці виносили це опудало у ліс чи до води. Несли як покійника. За ним ішла вся молодь і співала сумних пісень, на зразок тих, які співаються за Кострубоньком. Обрана дівчина вдає, що плаче й приговорює: "Помер Ярило, помер Ярило… Нема Ярила, нема Ярила… Де Ярило, де ярило… Ой, Боже, його нема". Коли шестя приходило до води, то всі речитативом приказували: "Помер Ярило, нема Ярила…" Коли його вкидали в яму й засипали землею, всі кричали: "Поховали Ярила, поховали Ярила!" Коли ж топили у річці, то кричали: "Утонув Ярило, утонув Ярило! Виплинь, Ярилочку, виплинь Ярилочку!" Коли ж Ярила закопують, чи топлять – молодь веселиться, водить хороводи, співає веселих жартівливих пісень; хлопці счиняють двобої, вдавану боротьбу. Вже смерком розходиться молодь з цих вдаваних похоронів-грищ." [2, 369,370].

Треба пояснити, що відповідно й до інших поховальних свят, під час обрядодійства має відбутися весілля Батька-Неба і Матері-Землі, для того, щоб поєднати душу й тіло, і померлий має знову воскреснути. Тому проводи в календарній системі одночасно давали початок весіллям, наприклад з Покрови, аналогічного свята – 9 день після "смерті" Купалбога. Чи назва свята Василя (Різдво Місяця), вказує на весільні обряди. Можливо, що похорон Ярила дублює спалення і топлення ляльок Купала і Марени під час купальських свят і треба роз'єднати ці обряди або визначити причину повтору.

 

Література:

1. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної культурології. – Вип. І: Thonatos. – Львів, 1996. – С. 28 – 62.

2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: [У 3 кн., 6 т.]. – Факс. вид. – К.: Обереги, 1994. – Кн.ІІ, т. 3 (Весняний цикл); т. 4: (Літній цикл). – 528 с.

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу