Світовит Пашник
волхв РПК
За
аналогією до інших поховально-поминальних свят (Василя – 1січня, Проводи
– 1 квітня, Покрова – 1 жовтня) на 9 день від смерті Ярила (8 день від
народження Купала) проходить його Похорон. Маргарита Жуйкова зазначає,
що подекуди похорон відбувається на другий день після Купала чи на
початку Петрівки. [1, 48].
Ми виходимо із того, що при місячно-сонячному календарі, 1 липня – це
поява молодика, який символізує човен у Небі, а також є образом труни чи
колиски. У церковному календарі 1 липня відзначається свято Кузьми і
Дем'яна, двох ковалів, які б мали означати Космос (верх) і Демон (низ)
або косми (волосся) і домну (зад), а в човна відповідно – ніс і корму.
Саме в цей час у древньому Єгипті починався Новий рік (молодик після
літнього сонцестояння). Тому логічно, що 9 дня після смерті Ярила і
Різдва Купала мають відбутися Проводи, як померлого, так і
новонародженого у човні-місяці (труні чи колисці), що й символізує
початок відліку часу – човен рушає рікою, звідси рік. Тому на зазначені
вище точки Сварожого Кола у різних народів святкували Новий рік.
На похорон виготовляється лялька Ярила з підкресленим прутнем (геніталіями).
[1, 48]. Її або спалюють (топлять), або ховають в землю, згідно місцевих
звичаїв. Похорон супроводжуються ритуальним плачем за Ярилом, як і при
звичайних поховальних процесіях.
Степан Килимник це свято описує (хоч сам свідків не бачив і не
розібрався в образі Ярила), наступним чином: "… робили солом'яного
бована в образі мужчини. Одягали його в сорочку, штани та оздоблювали
зеленню. Свято це проводила молодь, хлопці й дівчата. Під час гри
вибирали одну з дівчат, яка мусіла оплакувати "добре божество". Хлопці
виносили це опудало у ліс чи до води. Несли як покійника. За ним ішла
вся молодь і співала сумних пісень, на зразок тих, які співаються за
Кострубоньком. Обрана дівчина вдає, що плаче й приговорює: "Помер Ярило,
помер Ярило… Нема Ярила, нема Ярила… Де Ярило, де ярило… Ой, Боже, його
нема". Коли шестя приходило до води, то всі речитативом приказували:
"Помер Ярило, нема Ярила…" Коли його вкидали в яму й засипали землею,
всі кричали: "Поховали Ярила, поховали Ярила!" Коли ж топили у річці, то
кричали: "Утонув Ярило, утонув Ярило! Виплинь, Ярилочку, виплинь
Ярилочку!" Коли ж Ярила закопують, чи топлять – молодь веселиться,
водить хороводи, співає веселих жартівливих пісень; хлопці зчиняють
двобої, вдавану боротьбу. Вже смерком розходиться молодь з цих вдаваних
похоронів-грищ." [2, 369,370].
Треба пояснити, що відповідно й до інших поховальних свят, під час
обрядодійства має відбутися весілля Батька-Неба і Матері-Землі, для
того, щоб поєднати душу й тіло, і померлий має знову воскреснути. Тому
проводи в календарній системі одночасно давали початок весіллям,
наприклад з Покрови, аналогічного свята – 9 день після "смерті"
Купалбога. Чи назва свята Василя (Різдво Місяця), вказує на весільні
обряди. Можливо, що похорон Ярила дублює спалення і топлення ляльок
Купала і Марени під час купальських свят і треба роз'єднати ці обряди
або визначити причину повторення.
Література:
1.
Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з
інтегральної культурології. – Вип. І: Thonatos. – Львів, 1996. – С. 28 –
62.
2.
Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні:
[У 3 кн., 6 т.]. – Факс. вид. – К.: Обереги, 1994. – Кн.ІІ, т. 3
(Весняний цикл); т. 4: (Літній цикл). – 528 с.
http://www.svit.in.ua
До розділу