До розділу

 

Петро (Питар)
29 червня

Світовит Пашник

Волхв РПК

 

Як повідомляє етнограф Олекса Воропай, в церковному календарі на цю дату відзначається день святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла, або, як кажуть селяни, "Петра". В цей час починаються жнива, звідси походить народне вірування про те, що справа святого Петра – "жито зажинати".

До свята добре готувалися: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я, дівчата вбирали свої голови вінками з польових квітів. Після церкви, люди розгівлялися мандриками (пампушки з пшеничного тіста, яєць і сиру), назва яких походить від мандрів, які здійснювали апостоли і живилися ними. На другий день після "Петра" є теж свято наполовину менше, і називається воно "Полупетра" або "Петрового батька. [2, 211-213].

Степан Килимник та Василь Скуратівський повідомляють про давній звичай "копати Петра": Напередодні Петра і Павла пастухи та всі інші підлітки на толоках викопували квадратні канавки такої глибини, щоб можна було спускати в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дереном. Середину обкопаного місця, яке правило за стіл, застеляли скатертиною і клали на неї принесені з дому продукти. Навколо стола прикрашували зеленню, а серед столу сталили звитий з зеленого гілля хрест, оздоблений вінками з польових квітів. [4, 318-319; 8, 90]. Таке закопування ніг нам нагадує встановлення стародавніх стел на могилах, нижня часина яких засипалася землею, а споживання їжі, як поминальна тризна.

Так як в народній традиції Петро є опікуном рибалок, бо й сам за Євангеліями є рибалкою, то дослідниця Галина Лозко ставить замість апостола Петра свято Водяника, як рибальське свято, на яке жінки сплітають рибалкам вінки з рослини, що нині має назву "петрів батіг" (цикорій). [6, 344; 5, 92]. Квіти цієї рослини мають синій колір.

А професор Килимник пише, що в цей день вшановували, як дорослих, так і малих пастухів: "День Петра і Павла - це не тільки річне свято, а й День Пастухів "великих" і "малих" [4, 319]. Напевно в цьому криється і порівняння з цими святими, бо Павло вважається малим, а Петро - великим.

За традицією Апостол Петро (первісно має ім'я Симон) є основою, каменем христосівської віри, і його розіп’яли стрімголов. А Павло вважається розумом і устами христосівської віри. 29 червня – це день смерті апостолів Петра і Павла, хоча вони не загинули в одному часі. Давні календарі подають дату ушанування Петра і Павла у різні дні року, основна напроти літній – 28 грудня. [3, 408-415]. Можна судити, що апостоли символізують дві протилежності – низ і верх, зад і голову. Можливо це пов'язано з перехідним періодом в календарній системі після літнього чи зимового сонцестоянь.

Зазначимо, що поєднання апостолів Петра і Павла, що знайшла себе навіть в географічних назвах, порівнюється з подвійністю деяких знарядь праці, музичних інструментів, святилищ з двома колами та ін. Як правило, подібні речі складаються із основного корпусу і ручки (грифу, алеї) з меншим колом на кінці. [7, 35].

Ми залишаємо церковну назву свята, лише беремо ім'я відповідного ап. Петру Бога з Велесової Книги Питара (Патара):

"Молимо Патар Дяіє, що той ізведе огінь, який Матирь-Сва-Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим." [1, ВК,19].

"Се бо хранимо Питар Дія, якож той особо є, став о Матері против. Се бо те було за совступлення до Кринь. І та ішла, руками вздимаючи до хлябів. І се дає даждь, якож іде і насичує. І то маємо житень нашу і жнива вінимо у славу Його. Се бо против Нього Земля наша і ту хранимо, якож Отці наші."

Се бо Ондера маємо, який є інший Парунець. І се верже ворогів на хрибетище і також одторче глави їхні, і речеть до неба і кидане в море і в пущу. І се сушена [*засуха] тече борзо від краю чуждого, і там є до часу, аж поки Питар її одведе. Можноносець іде оспять і вержить на неї і тліншить її. [1, ВК, 30].

Із цих уривків бачимо, що Питар має чіткі ознаки фалічного символу, який запліднює і забезпечує вологу. Петро за народними легендами є ключником до воріт Раю. Враховуючи, що Рай символізує жіноче лоно, то відповідно ключ є чоловічим прутнем, що відчиняє ворота. [7, 17]. Звертаємо увагу, що смерть апостола Андрія, брата Петра, припадає на 30 листопада, а обрядодійство "Калита", розпочинається ввечері 29 листопада і теж пов'язується із заплідненням.

 

    Література:

1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 192 с.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Т. ІІ. – К.: Оберіг, 1991. – 448 с.

3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.

4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – Кн.ІІ. – К.: Обереги, 1994.

5. Лозко Г.С. Коло Свароже: Відродження традицій. – К.: Укр. письменник, 2005. – 222 с.

6. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.

7. Пашник С.Д. Священний острів Хортиця. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 64 с.

8. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу