Світовит Пашник,
волхв РПК
Ушануванням
Велеса рідновіри замінюють Миколу Весняного (Квітчатого). Натомість
зимового Миколу святкують 6 грудня, що є невідповідним в річному колі,
адже проти травневого свята стоїть Михайло на 8 листопада. І хоч Михайло
і Микола в календарі ушановуються під різними датами, ми вважаємо їхню
властивість тотожною і пов'язаною з місячною сутністю і опікунством
тварин [2, 53].
Світлана Творун пише, що
на Весняного Миколи влаштовують заздравні обіди. В деяких селах печуть
коржики у вигляді овечок, баранців або їх закручених ріжок, які
називаються "миколайчиками", ними пригощають дітей, промовляючи або
наспівуючи: "Чибрики, чибрики, миколайчики – пригощайтесь, любі дітки –
подолянчики".
Ось як описує дослідниця
народної творчості відтворення народного свята Миколи Квітчастого в селі
Бохоники Вінницького району місцевим фольклорним колективом "Брикса":
"На кожному кутку села
обирають свого Миколу, який повинен бути гарним хазяїном, прикладом для
інших. До нього приходять господині сусідки і просять бути їм "Миколою
Квітчатим", посіяти гречку і постригти овечку. Отримавши згоду (а від
такої честі відмовитися не можна) жінки одягають на голову "Миколи"
вінок з квітів, а груди перев’язують барвистими стрічками, за які в
кожній хаті йому впихають квіти.
"Микола" з процесією
обходить всі будинки на своєму кутку. В кожному дворі господині вручають
йому сито з гречкою. "Микола" тричі обходить господаря і господиню,
посіваючи їх. При цьому всі присутні співають:
Роди, Боже, гречку на
кашу,
На всю годиноньку нашу,
А бджілкам на мед цвіти –
Діточок посолоди,
А нам на гречаники,
Смачні виплиганики.
Після чого "Миколу"
запрошують до хати, дають йому в руки ножиці для стрижки овець. На
столі, покритому домотканим рядном, кладуть ягнятко, яке притримують
діти. "Микола" починав стрижку. Як правило, він навхрест вистригав лише
чотири пучки вовни, м’яв її в руках і роздував по килиму. Ці дії також
супроводжувалися піснею:
Святий Миколайчику
Пострижи нам ярочку,
Ярочку, яриночку –
Цю божу твариночку,
Барана рогатого,
Для роду багатого.
А вовну розправ, помни –
Дівчатам на килими,
На вовну теплом дмухни –
Нам на теплі кожухи.
У кожній хаті "Миколу"
частують стравами з гречки, прикріплюють до стрічки квітку і дарують
хліб або пряники-"миколайчики" для дітей. Обійшовши двори свого кутка,
"Миколи" разом із сусідами прямували до майдану, де збиралося майже все
село. Там всі присутні ставали в три кола, які під спів веснянок
починали рухатись одне супроти другого, почергово змінюючи напрямок руху
то за сонцем, то проти. Перше коло утворювали "Миколи Квітчаті" з хлібом
у руках піднятих над головою, друге – дівчата і діти, третє – всі інші
учасники свята. Починалось дійство веснянкою:
Виоремо нивоньку
довгеньку,
Посіємо гречку гарненьку,
Гречка вродиться,
Женчики знайдуться –
Гречечку чик, чик, чик.
А в тієї гречки –
Чорнії вершечки,
А в того проса –
Русая коса,
А в тієї пшениці –
Русії косиці.
Від кутка до кутка
Скачуть дівки городка.
Годі, дівки, скакати,
Підем гречку в’язати.
Ти, Галочко сизокрила,
Ти, дівчино чорнобрива,
Скоч у кінець,
А ти, дівчино, поведи танець.
Після урочистого хороводу
грали музики, влаштовувались танці, "Миколи Квітчаті" роздавали всім
присутнім діткам печиво-"миколайчики", частували паляницями. Господині
пригощали гречаними млинцями, а господарі – медовою. [3, 44-45].
Виходячи з цього можна
припустити, що це свято має господарські мотиви і присвячене початку
стрижки овець, яке припадає на травень-червень. А також на початку
травня йде сівба гречки. Звісно, що опікуном тваринництва і землеробства
є Бог багатства, достатку Велес, тому йому і присвячене це свято. А
Микола – це лише епітет цього давньослов'янського Бога [1, 42].
Слід також зазначити, що
на цей час починається вигін худоби на полонини в Карпатах. Ці дійства
приурочують часто до свята Юрія, який замінює Ярила і переважно
пов'язується з весняними святами [4, 36]. Але тут трапилася накладка
юліанського календаря на григоріанський, і замість дати ушанування Юрія
23 квітня вийшло 6 травня. Тому треба бути обережними з висновками, бо
зі зміщенням ортодоксального церковного календаря на 16 діб від
астрономічних подій змістилися і обрядові дії відповідно до
господарських робіт.
Література
1. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у
питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523
(2015). – 68 с.
2. Пашник С.Д. Іменослов – Запоріжжя:
Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 68 с.
3. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний
посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.
4. Тиводар М.П. Весняні скотарські свята, обряди та вірування населення
українських Карпат (друга половина ХІХ – середина 40-х років ХХ ст.) // НТЕ.
– 1990. – № 5. С. 32-39.
http://www.svit.in.ua