У багатьох європейських
народів місяць травень має назву 'май'. Існує кілька пояснень щодо
походження цієї назви. В нашій мові слово "май" означає зелень,
найчастіше зелені гілки дерев: "І за образами май, і по гвіздочках
май..." (з народної казки). Або: "А тут їде віз повен маю..." У
Федьковича: "Підгір'я, що ся маєм крило, в шовкові трави спать ся
клонило". [1, 292].
В українській мові є слова
"маятися", "майорити", які пов'язані з душами предків, що приходять до
нас під час Зелених свят, бо з 1 травня починається зелений тиждень,
який завершується святом Трійці на 6 травня (сім шестиденних тижня після
Великодня). Саме на початку травня свої перші листя розпускають дерева.
Господар заносить до хати клечання і вона наповнюється особливим
запахом, з яким до оселі приходять душі Предків. В перших числах травня
їх з радістю зустрічають. У багатьох народів ще й досі зберігся звичай
"маївки" – розваги, гуляння в гаю чи лісі.
Ці свята мають в Колі
Сварожому відповідники в інші пори року: 1-2 серпня, листопада, лютого,
коли ушановуються предки.
2 травня відбувається
особливе дійство на 40-й день від заходу Коляди і появи Ярила – люди в
супроводі духовних осіб, виходять у поле на освячення сходів ярових
культур.
В античній мітології Мая
(гр. Маіа) була дочкою Атланта і Плейони, одна з плеяд; мати Гермеса. Це
також давньоітальська Богиня природи, на честь якої названо присвячений
їй місяць травень (май). Иноді Маю вважали дружиною Вулкана,
ототожнювали з Бона Деа, Фавною й ін. Пізніше її почали ототожнювати з
грецькою Маєю й шанувати як матір Меркурія (Гермеса). [3, 173].
В індуїзмі Майя (Māyá –
"Ілюзія") – це хибне знання, недосяжна енергія Бога, яка маскує,
приховує реальний світ, підмінюючи його нереальним, ілюзорним. У "Ріґведі"
слово "Майя" означає здатність надприродних істот – Богів чи демонів до
чарівних, чаклунських перевтілень. Це поняття позитивне стосовно Богів і
негативне щодо ворогів і різноманітних демонів. [2, 136].
У кельтів на 1 травня є
свято Белтейн в честь Бога Беленуса, що нагадує нам Білобога. Протилежне
свято Савань або Самайн 1 листопада (наше Діди). Відповідно по цій
календарній лінії у них проходить поділ між літом і зимою. На свято
Белтейн вночі запалювали величезне вогнище.
У христосівців вшановують
день св. Вальпурги (Вальбурги), яку вважають покровителькою відьом.
Вогнище на її вшанування переважно запалювали на пагорбах чи на природі.
Грецькою вогонь – "πυρ" (пур чи пір). Якщо протилежне свято Дідів
(Головань) 1 листопада переважно ототожнюють з Вальгол (давньоскан.
Valhǫll, "Зала полеглих") виводять від valr (полеглий, загиблий) + hǫll
(зала), тобто вогонь у середині валу (хаті), то відповідно в ніч на 1
травня запалювали зовні. Якщо перша частина імені аналогічна Валь (наш
бог потойбіччя Велес-Вал), то друга "бург" чи "пург" від лат. Burgus чи
грецьк. Πύργος (Піргос) – "вежа". Шведи пишуть ім'я як Valborg, що
можливо буде тотожним і нашому "боргу", яке запозичили вважається із
заходу. Слово зводиться до того самого кореня, що й н. bergen, укр.
берегти, і первісно означало "давати пощаду, давати строк для виплати".
Тобто померлі виходили маятися на зелені свята, то й маємо їм відплатити
ушановуючи.
Цікаво, що в західній
Європі прийнято на 1 травня встановлювати Майське дерево – це прикрашене
дерево або високий стовп.
До розділу
Література: