Свято
Богині дівочої краси і розквіту природи. За аналогією з іншими періодами
року припускаємо, що свято Ляльник присвячене весняному прояву Мокоші.
У місячно-сонячному календарі на цей період нічне світило приймає форму
літери "С" – розкритого лона, тобто місячної чаші, наповненою водою. Це
підтверджується обрядом ушанування Лялі на лузі біля річки. Ми зміщуємо
свято на один день календаря порівняно з датою, поданою в народознавчій
літературі (це стосується також свята Ярила), оскільки припускаємо, що
дата 22 квітня виникла внаслідок короткого місяця тривалістю 29 днів у
більш давнішому місячно-сонячному календарі.
Етнографічні джерела подають такий опис свята:
По обіді на луках збираються хороводи. З-поміж гурту вибирають
найвродливішу дівчину, прикрашають їй шию, руки, ноги й талію всілякою
зеленню, а на голову одягають вінок зі свіжих квітів. Потім дівчину
урочисто всаджують на "трон". Його виготовляють зі свіжовикопаного
дерну: кілька дернових плиток складають одну на одну, утворюючи
своєрідну лавчину. Поруч із "троном" ставлять глечик з молоком, сир,
масло та інші молочні продукти. До ніг "Лялі" кожна дівчина кладе
віночок.
Дівчата водять довкола "Лялі" хороводи й співають пісень, переважно
веснянки.
Після цього "Ляля" роздає подругам гостинці та кидає присутнім по
віночку. Дівчата намагаються впіймати їх на льоту і зберегти вдома до
наступної весни. [див. 1, 286; 4; 5].
Іноді віночок дівчині на голову кладе сама Ляля, промовляючи:
Будь щаслива і гожа,
як сонце,
Весела, як весна,
Робоча як бджола,
Багата, як земля! [3, 168].
Натомість Степан Килимник цей же обряд Лялі ставить до описів Зеленого
тижня. [див. 2, 367].
До розділу
Література: