Світовит Пашник,
Волхв РПК
Наступна після Великодня неділя, а відтак
і увесь тиждень називався Провідним або Радуницею. Свято називали ще
Красною Горою або Могилками [1, 240].
Це своєрідне виряджання духів. Вважається, що від
Чистого четверга до Провідної
неділі покійники провідують своїх близьких і далеких родичів. Особливо
активізуються духи-душі від сутінків і до третіх півнів. Удосвіта на
Великдень вони разом з членами родин розговляються, а через тиждень їх
потрібно вирядити – до вирію та на охорону нив і врожаю.
Напередодні Проводів у Провідну неділю жінки несуть до храму кошики
(хлібини, шмат сала, ковбаси, яйця) й відправляють поминки. Потім з цим
їством, що символізує колово, тобто жертву предкам відвідують могилки. В
основному могили відвідуються в понеділок – Проводи (іноді йдуть у
неділю після Богослужіння). При цьому гробки приводять у порядок. Якщо
страву не святили в храмі, то годиться це зробити на гробках, біля
каплиці. Кошики ставляться вряд, біля них запалюють свічки, і священик
править велику Богослужбу по предкам. Після чого їжу несуть покійникам і
розкладають на могилках. Споживаючи їжу, поминають померлих:
– Дай нам, Боже, довго на цім світі прожити, в добрім щасті панувати, а
померлим – добре у вирії перебувати! [2].
Існує давній звичай пригощати людей їжею, щоб поминали предків, а
залишені на могилах ласощі пропонувати взяти дітям (або діти опісля
поминок самі забирають їх) як згадку про померлого.
Микола Костомаров зазначає, що у багатьох слов'ян після поминальної
церемонії в честь покійників проводили тризну, що включало поминальний
обід і змагання (битви), а також різноманітні весілля. Це вказує на те,
що слов'яни вірили у воскресіння. [1, 240].
1 квітня це 9 день від смерті Коляди, тому в цей день відбуваються
Проводи-поховання в човні-місяці. Аналогічні свята річного циклу: 1
січня (Новий рік, похорон Мира), 1 липня (похорон Ярила), 1 жовтня
(Покрова, похорон Купала). В цей день (на молодик) святкували Новий рік
в Ірані. Зазначимо, що поховальні обряди тотожні шлюбним, тому цілком
можливі різноманітні ігрища, що відображали битву під час весільного
обряду (див. Калиту). Аналогічно до зазначених подібних свят, ушановують
і 8-й день від народження нового прояву Сонця.
Після поминок починаються польові роботи. Тут якраз співпадає звичай
засівати оселю (пов'язаний із народженням, весіллям і похованням) із
засіванням поля.
Література:
1. Костомаров М. І. Слов’янська міфологія. – К., 1994. – С. 201-256.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу