Світовит Пашник,
Волхв Рідної Віри
У
наявних народних джерелах цього свята безпосередньо не зафіксовано.
Однак логічно розмістити його навпроти Здвиження (14 вересня), коли
Перун "йде спочивати". Існування такого свята побічно підтверджують
аналогічні свята в інших традиціях, що також припадають на 14 березня.
Так, у римлян цього дня
відзначали свято Бога війни Марса (старий Марс вмирає, а новий
народжується, бо у них він править цілий рік), а у юдейський традиції
цього числа припадає Пурим (той же Перун) – свято перемоги Мордехая
(вавилонський Мардук) та Естер (Іштар) над Гаманом (наш відповідник –
Бог достатку Велес).[2].
Цілком доречно порівняти
весняне пробудження Перуна з середньовічним образом короля Артура, що
уособлює весняне сонячне божество. Йому дано силу витягти з каменю меч
Ескалібур [3, 139]. Тобто після довгої зими і панування Велеса,
войовнича сила пробуджується, щоб воскресити Землю. В цей час починалася
навігація, готувалися військові походи, молоді воїни проходили
випробування.
Василь Скуратівський
подає, що за народною традицією весна настає від Теплого Олекси – 17
березня, а блискавку уособлює архангел Гавриїл (Гаврило), якму віддають
шану 26 березня – на Благовісника [4, 20, 36]. 17 березня у більшості
західних країн відзначається День Святого Патрика, інколи Патрика
(Петра) в народній уяві наближують до образу Перуна.
Ймовірно, між смертю
старого Бога та народженням нового існували три дні переходу. У
місячно-сонячному календарі це дні повного Місяця між 14 і 17 березня.
Відповідно, зміна влади Перуна на Велеса восени (14 вересня) відбувалася
впродовж одного дня, а весняне повернення Перуна могло тривати три дні.
Іван Огієнко також
наводить народне уявлення про пробудження Перуна: "На крилатих вогнистих
конях Перун їздить по небу в вогненній колісниці. На зиму він замикає
Небо й засинає, а весною своїм могутнім молотом розбиває зимові пута з
землі, і все знову оживає. Старе оповідання каже, що як прилетить з
Вирію зозуля, вона будить Перуна з зимового сну, і він відмикає Небо й
пускає на землю тепло. Тому й зозуля – віщий птах." [1, 98].
Однак щодо зозулі є
сумніви: вона прилітає на наші землі наприкінці квітня, тоді як перші
грози трапляються значно раніше. Тут радше маємо алегоричний образ,
подібний до символізму ластівки.
Далі Огієнко подає:
"Перун, коли вперше по зимі виїздить на Небо, то своїм першим громом
воскрешає землю. Цей перший грім дає силу не тільки землі, але й людям.
Коли вперше гримить, то ще й тепер хрестяться й опираються спиною об
дерево чи об що інше, і спина не буде боліти цілий рік, і буде щаститися
такій людині". [1, 99].
Перун посилає блискавки,
що весною будять землю до життя, й запліднює її дощами. Блискавки
проганяють, коли треба, хмари, а також злих демонів, і випускають на
волю Світло…
Література:
1.
Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу:
Іст.-реліг. моногр. Видання друге. - К.: АТ "Обереги", 1994. - 424 с.
2. Пашник С.Д. Про наше весняне свято Матері-Землі та нежидівське
свято Пурим. –
www.svit.in.ua/sta/st30.
3. Пернатьев Ю.С. Тайны и феномены эпох. От древних времен до наших
дней. – Харьков: КСД, 2008. – 320 с.
4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.
Пашник С.Д. Руський
Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра
- у форматі
PDF
- у
форматі DOCX
http://www.svit.in.ua
До розділу