Світовит Пашник,
Волхв Рідної Віри
У наявних народних
джерелах це свято безпосередньо не зафіксоване. Однак логічно розмістити
його навпроти Здвиження (14 вересня), коли Перун "йде спочивати".
Існування такого свята побічно підтверджують аналогічні свята в інших
традиціях, що також припадають на 14 березня.
Так, у римлян цього дня
відзначали свято Бога війни Марса (старий Марс вмирає, а новий
народжується, оскільки в їхній традиції він править упродовж цілого
року), а в юдейський традиції на це число припадає Пурим (той же Перун)
– свято перемоги Мордехая (походить від вавилонський Мардука) та Естер
(Іштар) над Гаманом (наше слово "гаман" має бути пов'язане з Богом
достатку Велесом).[3].
Є опис про воскресіння
вавилонського Мардука, що нагадує поверження Перуна у Києві за наказом
князя Володмира (Велеса): "Його, схопленого перед цим, спочатку судили,
а потім піддали жорстокому бичуванню, після чого настала болісна смерть.
Жерці омили у водах тіло мертвого бога, облите струменем крові, що
пролився з ураженого списом серця. Вони готувалися тепер з плачем і
сльозами унести божество "в гору" храму, щоб турботу про померлого
прийняла на себе сама богиня-мати. Оплакування продовжить вона, і
скорботні сльози її будуть витікати із божеських очей, поки не
звершиться чудо воскресіння." [2, 76].
Цілком доречно порівняти
весняне пробудження Перуна з середньовічним образом короля Артура, що
уособлює весняне сонячне божество. Йому дано силу витягти з каменю меч
Ескалібур [4, 139]. Тобто після довгої зими і панування Велеса,
войовнича сила пробуджується, щоб воскресити Землю. В цей час починалася
навігація, готувалися військові походи, молоді воїни проходили
випробування.
Василь Скуратівський
подає, що за народною традицією весна настає від Теплого Олекси – 17
березня, а блискавку уособлює архангел Гавриїл (Гаврило), якму віддають
шану 26 березня – на Благовісника [5, 20, 36]. 17 березня у більшості
західних країн відзначається День Святого Патрика; інколи Патрика
(Петра) в народній уяві наближують до образу Перуна.
Ймовірно, між смертю
старого Бога та народженням нового існували три дні переходу. У
місячно-сонячному календарі це дні повного Місяця між 13 і 18 березня.
Відповідно, зміна влади Перуна на Велеса восени (14 вересня), можливо,
відбувалася впродовж одного дня. Тоді як весняне повернення Перуна могло
тривати три дні. Не виключено, що це стосувалося лише божества, яке
панувало протягом усього року.
В біблійному міті в суботу
(перед Вербною неділею) Ісус-Сонце воскрешає свого друга Лазаря (Елеазара),
щоправда той був мертвий чотири дні. Ім'я Елеазар може бути співзвучним
з Іллею (Eliаz), який у церковній традиції замінює Перуна. У нас ім'я
Ілля також може мати варіант Гілько – від "гилити" (бити); від
гілки-прута як символу чоловічого начала. Це ознака Бога битви, що
тотожна Перуну. Тому на свято Вербиці (18 березня) биття вербою є
символічним ударом Перуновим прутом задля плідності.
Іван Огієнко також
наводить народне уявлення про пробудження Перуна: "На крилатих вогнистих
конях Перун їздить по небу в вогненній колісниці. На зиму він замикає
Небо й засинає, а весною своїм могутнім молотом розбиває зимові пута з
землі, і все знову оживає. Старе оповідання каже, що як прилетить з
Вирію зозуля, вона будить Перуна з зимового сну, і він відмикає Небо й
пускає на землю тепло. Тому й зозуля – віщий птах." [1, 98].
Однак щодо зозулі є
сумніви: вона прилітає на наші землі наприкінці квітня, тоді як перші
грози трапляються значно раніше. Тут, радше, маємо алегоричний образ,
подібний до символізму ластівки.
Далі Огієнко подає:
"Перун, коли вперше по зимі виїздить на Небо, то своїм першим громом
воскрешає землю. Цей перший грім дає силу не тільки землі, але й людям.
Коли вперше гримить, то ще й тепер хрестяться й опираються спиною об
дерево чи об що інше, і спина не буде боліти цілий рік, і буде щаститися
такій людині". [1, 99].
Перун посилає блискавки,
що навесні будять землю до життя й запліднюють її дощами. Блискавки,
коли треба, розганяють хмари, проганяють злих демонів і випускають на
волю Світло…
Література:
1.
Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу:
Іст.-реліг. моногр. Видання друге. - К.: АТ "Обереги", 1994. - 424 с.
2. Ларичев В.Е. Колесо времени. (Солнце, Луна и древние люди.). –
Новосибирск: Наука, 1986. – 176 с.
3. Пашник С.Д. Про наше весняне свято Матері-Землі та нежидівське
свято Пурим. –
www.svit.in.ua/sta/st30.
4. Пернатьев Ю.С. Тайны и феномены эпох. От древних времен до наших
дней. – Харьков: КСД, 2008. – 320 с.
5. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.
Пашник С.Д. Руський
Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра
- у форматі
PDF
- у
форматі DOCX
http://www.svit.in.ua
До розділу