До розділу

 

 

Благовіщення
25 березня

 

Свято присвячено рівноденню (народження Ярила). Рівнозначне Великодню, який вираховується грекоортодоксами і католиками за місяцем.

Одне з головних весняних свят. Люди з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що Дух світла благословляє Землю і все живе на ній, а відтак, є великим гріхом братися за будь-яку роботу. На Благовіщення, як і на Великдень, сонце, виходячи з-за гір, грає. Це свято стриманого характеру: все, що належить до зачинання, породу і т.д., позначене різними суворими заборонами. Від Введіння до Благовіщення не можна порати землі, бо земля відпочиває і набирається сили, а від Благовіщення можна працювати коло неї, бо в цей день Бог благословляє землю і всяке дихання. За іншим повір'ям, Бог вкладає голову в землю, щоб її розігріти, і від того будиться вся живина, що спала в землі: мурахи, жаби, гади.

У храмі в цей день святять хлібці. Освячений хліб може використовуватись для різноманітних потреб: товчений на порошок благовіщенський хлібець пасічник висипає у мед – щоб добре роїлися бджоли; його змішують з землею і сіють по чотирьох кутах ниви щоб дощова хмара ниви не минала і щоб град не побив посіву.
Благовіщенський хлібець і стрітенська вода – цілющі, а тому їх зберігають на божнику поміж святими образами і дають хворому на пропасницю як ліки.

У народі побутувало вірування, що на Благовіщення відкривалося небо. В той час можна випросити собі від Бога славу. А як уже маєш славу, то обов'язково станеш і багатим і щасливим. Тому у вечір на Благовіщення люди виходили на подвір'я, дивились у небо, шукаючи на ньому прірву з великою зорею. У ту хвилину, як відчиняється небо, слід було закричати: "Боже, дай мені велику славу!"
 

    Література:
  1. Воропай О. Звичаї нашого народу: У 2 т. – К.: Оберіг, 1991.
  2. Шмайда М. З обрядового календаря русинів-українців Пряшівщини. // Пам'ятки України, 1992, – ч.1. – С.50-54.
     

http://www.svit.in.ua

 

До розділу