Навський Великдень. Очищення*
22 березня

Світовит Пашник,

Волхв Рідної Віри

 

 

Чистий четвер у постійному календарі за шестиденним циклом припадає на 22 березня – це 40-й день Великого посту, день поминання Предків та очищення.

Водночас цього дня відзначають і Навський Великдень (у деяких традиціях – у четвер після Великодня). Подібна плутанина існує і щодо Русалчиного Великодня, який святкують в четвер після Трійці, а деякі етнографи подають четвер перед Трійцею.

У Великий Четвер розпочинали орати, спалювали "орачку свічу" (oračka sveča) у церкві, вважалося, що в той день відчиняється райська брама. [див. 1, 85].

На вечірньому богослужінні поминають Предків. Всі в храмі стоять із запаленими свічками, з якими поверталися додому. Різними способами оберігали вогники, щоб вітер не загасив свічку. Якщо вдавалося донести вогник додому, то це вважалося за добру прикмету. Люди освячували вогнем все господарство. [див. 2, 54, 56].

Після відправи люди, прийшовши додому, роблять вечерю, на зразок Вілії на Багатій куті, де обов'язково повинна бути кутя з медом. Це вечеря з предками. Цей день ще зветься "чистим четвергом", бо до схід Сонця необхідно помитись. [див. 3].

Степан Килимник пише, що у давнину молодь у ніч великого четверга розкладала вогні. Вогонь і вода є головними чистителями і святителями, то й при зустрічі Великого дня весни та весняного Сонця цими вогнями очищали села, поля, ліси, води, луки – куди лише досягала заграва цих вогнів. Вірили, що вся місцевість, люди й худоба очиститься від усього лихого, що вогні проженуть злі сили, смерть, хвороби-недуги, що вогні очистять землю, чим викличуть високий урожай, добрий приплід худобі. Друге значення надавали вогням великого четверга: треба умилостивити душі покійних. Чарівними вогнями їм освітлювали дорогу, зігрівали, коли вони блукали по світу.

Вогонь, як для великого четверга, так і для великодньої ночі, здобувався "живий", що одержувався від тертя сухої деревини об деревину. Вогонь вважався небесним гостем, уособленням небесного божества, всеподателя життя на землі – Сонця, – то й благання й шанування в цей день відбувалося на честь Сонця, на честь і пошану весни та добрих душ-духів покійників. [див. 2, 51].

 

Література:

1. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2014. – 416 с.

2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994.

3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.

 

Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра

- у форматі PDF

- у форматі DOCX

 

 

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу