Світовит Пашник,
Волхв РПК
За розрахунком в давньому
шестиденному тижні М'ясниці мають припасти між 1 і 6 лютого. Тобто його
відзначають за 9 тижнів до Великодня і він передують тижню Колодія
(Масниці). Цей тиждень називають Всеїдним [1, 200]. Звісно, що основною
стравою було м'ясо, тому жертовні тварини мають бути обов'язково.
В цьому проміжку є цікаве
церковне свято 4 лютого – християни східного обряду вшановують пам'ять
преподобного Миколи Сповідника, якого в народі прозвали Миколою
Студеним. Наші предки назву обителі, яку часто додавали до імені її
ігумена (Микола Студійський), сприймали як слово "стужа". А тому дали
йому прізвисько "Студений". Може і не даремно, адже його свято в
зимовому місяці лютому.
Микола отримав також
прізвисько "Вовчий сват" обумовлюють тим, що в цей період у звірів
проходять шлюбні ігри і вони збиваються у зграї. За народними повір'ями,
тільки Микола Студений може знати, де живуть лисиці і вовки. А люди не
бажали цього знати, тому просили Миколу захистити їх від цих зустрічей.
У це свято жінки робили всю роботу по дому: прибирали, доглядали
домашніх тварин, читали молитви, щоб уберегти худобу від диких звірів.
Не раз було доведено, що
христосівський Микола перебрав властивості слов'янського Бога Велеса.
Тому замість свят Миколи Весняного 9 травня і Миколи Зимового 6 грудня
рідновіри ставлять свято Велеса. А один із тотемів Велеса є саме Вовк.
Для пояснення питання чому
Велес має ще вовчий образ скористаємося описом Луперкалій Стародавнього
Риму – це свято родючості на честь богині пристрасного кохання Юнони
Фебруати та бога Фавна – покровителя лісів, стад і пастухів, що
відзначається щорічно 15 лютого. Луперк – одне з імен Фавна, лат.
Lupercalia від lupus – "вовк". Обряди обмежувалися печерою Луперкаля,
Палатинським пагорбом і Форумом, які були центральними місцями в міфі
про заснування Риму, де вовчиця, згідно з легендою, вигодувала Ромула та
Рема (засновників Риму). Це місце вважається у римлян святим. Зазначимо,
що в інших місцях свято також проводилося.
Під час Луперкалій у
жертву віддавали тварин (цапів і кіз). При офіруванні жерці-луперки
доторкалися скривавленими ножами до чола двох юнаків, які стояли біля
жертовника, потім стирали плями крові вовною, вимоченою в молоці. Зі
шкур тварин виготовляли паски і, надягши фартухи, виготовлені з цих же
шкур, брали ці паски, виходили з храму і бігли по місту. Всіх, кого
зустрічали, вдаряли пасками. Одружені жінки охоче підставляли себе,
вважаючи, що ці удари дадуть їм плодючість і легкі пологи. Паски
луперкалій називались фебруа, звідси назва місяця фебруарій – лютий.
[див. 2].
На цьому святі Луперк
(Фавн) пов'язаний з вовком. Волхви ототожнюються з Велесом і є
провідниками між світами, охоронцями священного вогню в храмі. "Вовк"
(давньоруське "вълкъ") і "волхв" – одне й те саме слово. Власне це
германське "wolf", адже латинська літера f кирилицею передається двома
літерами – "хв".
Вважають, що свято Валентина 14 лютого (ми думаємо воно є тотожним святу
Велеса-Власія 11 лютого) начебто замінило Лупекарії, але не всі
підтримують цю версію. Можна припустити, що Луперкалії могли бути
аналогічними до "Всеїдного тижня" (М'ясниці), що перед Колодієм, бо в
жертву приносилися тварини, що вже стає забороненим на Масницях. Тут
доречне і свято Дороти 6 лютого, яка символізує плідність. Розбіжності з
датуванням могли бути пов'язаними з різними початками посту, або
зміщенням юліанського календаря відносно астрономічних подій.
Фавна вважають тотожним
грецькому богу Пану, і він міг зображатися з козлячими ногами і рогами.
Стародавні римляни настільки поважали фавнів, що присвятили їм ще
урочисті дні – Фавналії, які починалися 5 грудня. Можливо це якось
пов'язано з передоднем св. Миколи, що є тотожний Велесу.
Література
1.
Воропай О. Звичай нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.1. – К.:
Оберіг, 1991. – 456 с.
2. Словник античної міфології / Уклад. І. Я. Козовик,
О. Д. Пономарів; вступ, стаття А.О. Білецького – 2-е вид. – К.: Наук.
думка, 1989. – 240 с.
http://www.svit.in.ua
До розділу