До розділу

 

Чорнобог (Отдання. Видення)
15 січня

Світовит Пашник,
волхв РПК

 

Календар Кола СварожогоЧорнобог – Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: "А обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І тих Ісварг держить, аби цьому Світу не бути поверженому." (ВК,11а) [2]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом.

 

Зустрічаються вірування, коли Білобога наділяють добром, а Чорнобога злом. Так у Гельмольда в "Хроніці слов'ян" XII ст. зазначено: "Слов'яни мають дивний забобон: під час учт та пиятик вони пускають колом жертовну чашу, в ім'я Бога добра і зла складаючи до неї слова, однак не посвяти, а прокляття. Вони вірять, що добра доля перебуває у владі доброго Бога, а зла – у руках злого. Тому своєю мовою вони називають цього злого Бога Дияволом, або Чорнобогом, тобто Чорним Богом." [3, 152].

 

Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вій, Кас'ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв'язаний із зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога (Х ст.): "І [є у них] будинок, який створив один з їхніх царів на Чорній горі, яку оточують дивовижні води, що відзначаються різними кольорами та смаками, усі дуже корисні. І у них в ньому є величезний ідол в образі Сатурна, зроблений у вигляді діда з патерицею в руці, якою він рушить кості мертвих з могил. Під правою його ногою є зображення чогось на взірець комашні, а під другою [його ногою] вороночорні зображення граків та інших [птахів – ?] і дивовижні зображення чогось подібного до абісінців та негрів." [6, 34]. Це зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота під землею, абісінці та негри – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон – живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха – пов'язується з марою, мором, мороком. [4, 66].

 

 

За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі, середині ночі та зими.

 

У календарній системі – це 15 січня. На середину зими випадає 21 день після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за схемою восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями, які від нього відходять, розу вітрів. Промінь, що вказує на північ припадає на народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня). Вважалося, що в цей день слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть "давати даннє", не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало ритуалів, щоб повертати назад "даннє" та відвертати погані наслання за допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на припічку для домовика. [1, 37-38; 5, 44].

 

Слід зазначити, що центр восьмикутної зірки відповідає середині (21 дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр людини, що загалом складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка позначає "сонячне сплетіння". На кораблі вона відповідає хрестовидній щоглі, а вона виступає місцем жертвоприношення, тобто Отдання. Разом із жертвою могли просити волхва і "видення" (чаклування) долі новонародженого (в даному випадку Сонця).

 

Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але за схематичною розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке припадає на середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону – святу вітрів, які є онуками Стрибога. Це ж свято приурочено стихії Води, бо вона у вигляді снігу та дощу заливає всю землю і знаходиться на поверхні.

 

 

    Література

1. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов / А. Н. Афанасьев. – М. : Современный писатель, 1995.– Т. 2.

2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 188 с.

3. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. – 416 с.

4. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 72 с.

5. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.

6. Слов'янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу "Релігієзнавство" для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання / Укладач В. О. Артюх. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 130 с.

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу