Світовит Пашник
Волхв РПК
При
шестиденному тижні на суботні дні приходилися основні свята. Від Різдва
проходить два тижня, тобто 12 днів, і відзначають Водосвяття та
Богоявлення 5-6 січня. Швидше за все, це свято пов'язане з тим, що
човен-місяць 1 січня (Новий рік) рушив рікою і тому вшановувалася Вода.
На цей час промерзало, Вода очищалася, була прозорою, ставала "живою"
(на відміну від літньої, коли є засилля зелених водоростей). І за вірою
на цей час Вода мала цілющі властивості.
Наші предки особливо цінували чисті води, бо це є необхідним для
здорового життя. У Вілесовій книзі часто згадується Вода:
"І тако пребудемо славні, яко же славимо Богів наших і молимося за
тілеси омовлені водою чистою." [1, ВК3а].
"І тече Вода Жива на нас, і пиймо тую, бо та всяко од Сварога до нас
життям тече. А ту пиймо, яко істочниця живота Божого на Землю." [1,
ВК8(2)].
Для нас важливо це календарне свято прив'язати для водохреща дитини.
Вважаємо, що це треба робити на 12-й день від народження. Інші
календарні свята теж прив'язуються до побутової обрядовості, якби разом
з Богами творимо Світ.
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на
Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій
кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять
воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода
вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при
різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і
господарства. [2, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання
чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на
українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта –
Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник
з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний
шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято
продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця –
Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на
увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково
стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і
зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що
символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть
престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані
"царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть
хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба,
головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити
свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне
кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в
ріках обертається в вино. [3, 281]. З цього робимо висновок, що у воду
могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило
основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією
водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними,
бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [2,
147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами
і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять
з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть.
Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в
ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку
Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий,
теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю.
Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
Література:
1. Велесова Книга / Упор.,
перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7531
(2023). – 192 с.
2. Килимник С. Український
рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.:
Обереги, 1994. – 400 с.
3. Іларіон, митрополит.
Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр.
Видання друге. – К.: АТ "Обереги", 1994. – 424 с.
Обряд Водосвяття
ДІЯ У ХРАМІ
Обрядові речі: Триглав, Трисвічник (на святилищі – смолоскипи),
джерельна вода, чаша для води, кропило, калиновий узвар.
Запалити свічки (смолоскипи). Вийти перед Вівтарем з помічником.
Помічник звертається до людей:
Священнодійство на славу Рідним Богам, Русі-Україні і Роду нашому.
Водосвяття.
Волхв бере Триглав:
Слава Рідним Богам!
Святим Знаменом благословляю вас, онуки Дажбожі! Осяюю мир, успіхи і дні
світлі усьому Роду Руському.
Се бо, молячись, найперше Триглаву –
Праві, Яві і Наві – поклонятись маємо
і йому велику славу співаємо.
І хвалимо Сварога, діда Божого,
який тому роду Божому є началом
і всякому роду криниця вічна,
яка витікає од джерела свого
і ніколи не замерзає.
А тієї води живлячої п'ючи, живемо,
допоки не прийдемо до нього, як свої,
прибудемо до лук його райських.
Тож хвалимо Сварога, що створив світ, – це Бог Прави, Яви і Нави, се
маємо їх во істину.
Мовив Сварог Ору, прабатькові нашому: “Як Мої творіння створив вас од
перст Моїх. І хай буде сказано, що ви – сини Творця, і поводьтесь як
сини Творця. І будете як діти Мої, і Дажбог буде Отець ваш. Того мусите
слухатись, і той вам скаже, що маєте діяти; і як мовить, так і творіть”.
Се бо Дажбо створив нам яйце,
що є світ-зоря, яка нам сяє.
І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу,
аби тая удержана була.
Права бо є таємно уложена Дажбогом,
а по ній, як пряжа, тече Ява,
і та створила життя наше.
А тоді, коли одійде, смерть наступає.
Доти є Нава і по тому є Нава.
Правда така, що ми внуки Дажбожі,
Тілом та розумом ми з Ним єдині,
і тому творимо і говоримо з Богом воєдино,
і славимо Праву, від того й звемося Православними.
Слава Дажбогу! Слава Праві!
Дажбоже наш, Ти могутній, бо наша віра в Тебе могутня – Твоїми таїнами в
наших душах народжена і освячена, і Тобою вона благословенна в ім'я волі
і сили, слави і безсмертя народу нашого у царстві вічності Твоєї,
Дажбоже наш! Слава Дажбогу!
Х:
Слава, слава, слава!
Вседайному Богу,
Господарю Богу –
Рідному Дажбогу!
Брати і сестри, світлі діти Дажбожі, ми радощі і смутки Дажбожі, бо
ми живемо в Дажбогові і Дажбог живе в нас.
І знаємо ми істину: життя постало там, де була вода. І ми, люди, живемо
тому, що більшість нашого тіла складає вода. Людина тяжко хворіє і
вмирає, коли в її тілі нема потрібного рівня води.
Дажбоже наш, Ти Святий Дух народу нашого, в Тобі життя, в Тобі сила, в
Тобі розум і любов народу нашого. Ти єси Безсмертний, бо наш народ
безсмертний Твоїм безсмертям, Дажбоже наш.
Тричі хрестовидно благословити Воду зануреною рукою:
Іменем Господа Дажбога благословляю, щоб на води ці сходило
очищальне діяння Святої Трійці.
Життя і здоров'я наше залежить і від того, яку воду ми споживаємо. Якщо
вода чиста, свіжа, багата на потрібні для нашого життя мінерали, то тіло
наше багатіє здоров'ям.
Щасливе життя там, де є здоров'я. Здорові наші діти - здорове майбутнє
народу, і успішний хід нашої Вітчизни у Майбутнє. На наших землях
джерелить вода, яка впродовж багатьох тисячоліть будувала здоров'я
перших поколінь племен орійських.
І наші родоначальники, любили Дажбогом даровані землю, ріки, ставки,
ліси, степи. Обожнювали чарівний світ, що їх оточував. Бачили в ньому
своє дихання і дихання Дажбоже. І на світ в якому вони жили, дивились,
як на дім рідний.
Тричі дихнути навхрест на воду:
Іменем Господа Дажбога благословляю, щоб була нам дарована
благодать силою, і діянням Святого Духа.
І предки наші мали віру, і ми маємо, що на воду не можна сміття
викидати, бо то гріх. Святу воду, яка дає життя, не можна забруднювати,
зневажати, бо вона є даром Дажбожим. Такі світлі, розумні і доцільні в
нас поняття.
Тричі занурити у воду Триглав для освячення:
Іменем Господа Дажбога освячую цю життєдайну Воду. І
благословляю силу її природи, щоб вода ця стала даром освячення на
зцілення душі і тіла, і на всяку особливу користь.
Ми всі клянемося, думаючи про своє здоров'я і здоров'я дітей наших,
берегти чистоту колодязів, криниць, рік, ставків, з яких черпаємо воду
для споживання нашого і нашої скотини та іншої животини.
Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожих онуків, дай здоров'я і силу!
Освячувати людей і воду, яку принесли з собою люди:
Іменем Господа Дажбога благословляю і освячую. Хай святиться Жива
Водиця.
Великий, могутній і сильний Боже наш,
Ми праведні і вірні прадавній Вірі Предків Наших,
Зібралися, щоб дяку Тобі скласти і Славу Тобі співати!
Щоб бачив Ти, Всемогутній Боже,
Що з нашим прозрінням
Прокидається Русь-Україна
І повертається до Божого Закону,
До гордого і праведного життя,
До здоров'я, краси й радості,
До добробуту стійкого,
До Звичаю Рідного!
Твоєю силою ми зміцнюємося!
Твоєю могутністю ми проймаємося!
Щоб вічно у Славі Твоїй перебувати!
Слава Дажбогу!
ДІЯ БІЛЯ РІЧКИ
Перед сходом сонця громада на чолі з волхвом йде від храму до
річки із смолоскипами. Волхв іде з Триглавом. Зарання біля річки
готується місце для освячення: Якщо лід товстий, на річці чи ставку
випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу.
Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий
сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило
Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори. На березі річки урочисто від
смолоскипів розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба.
Дажбоже мій, Ти утвердив життя народу мого на землі багатій. На ній ріки
солодководі, на ній сонце лагідне, на ній поля квітучі, на ній гаї
співучі. І щедро обдарував Ти внуків своїх і волею, і любов'ю, і вродою,
і силою, щоб були вони самі собою, щоб самі були творцями віри своєї. І
щоб жили вони вічністю у вічності Твоїй! Слава Дажбогу!
Сьогодні Сонячне світло впало у глибини вод Дніпрових – відбувається
освячення води.
Волхв гасить головню у воді (тричі):
Іменем Господа Дажбога благословляю, щоб освятилися води ці силою,
діянням і зшестям Святого Духа.
Триглавом, три рази благословити воду і вилити червоний калиновий узвар:
Святіться, святіться, святіться солодкі води Дніпра.
ОМИВАННЯ
Сьогодні священні Дніпрові води перетворюються на цілющі. Сьогодні
рай відкривається людям, і сонце правди осяюється нам. Сьогодні ми від
темряви визволились і світлом богорозуміння озорюємося. Сьогодні світлом
просвічується все сотворене. Господь наш Дажбог нині силою Святого Духа
освятив воду оцю. І дав її благодать, і сотворив її джерелом нетління,
даром освячення, зцілення недуг, погубою для злих сил, щоб усі, що
черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тіл, на освячення
домів і на всякий особистий пожиток. І даруй усім, Дажбоже наш, що
доторкаються до неї і причащаються, і омиваються нею освячення,
здоров'я, очищення і благословіння.
Люди набирають освячену воду, вмиваються, бажаючи купаються у
порубі.
БОГОЯВЛЕННЯ
Повернутися до Вогнища, стати півколом в бік сходу:
Молимо Велеса, отця нашого,
хай потягне в небі комонь Суражіїв,
хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо сонце наше, яке освітлює домове наші,
І перед його лицем блідне лице вогнищ домашніх.
Цьому Богу вогнику Семарглу речемо показатися
і встати на небі і так бути до блакитного світу
Х:1.
Трави чаруючі зашепотіли в полі,
Вітром приручені хиляться до землі.
Ой Дажбоже у високих травах
Спить у колисці із листя,
Наш Великий Боже, Золотаве Сонце.
2. Світлії обріїї ген-ген за хмарами, гой.
Не походимі ще луки Сварогові.
Ой просинайся, наш Великий Боже,
Дай твоїм променем вмитись,
День новий почати в Золотавім Сонці.
Гой просинайсь, гой просинайсь, Боже! – 2 р.
В золотавім Сонці.
Могутній Дажбоже!
Зорею вранішньою Ти осяяв Землю нашу,
Провіщаючи народження Сонця.
З насолодою ловимо перші промені Твоєї благодаті,
Огортаючись її ніжністю.
Дажбоже, славимо Твою всеперемагаючу дію,
Що народжує життя в світанкових обріях.
Молитва читається разом на схід Сонця:
Боже Правий, Боже Явий, Боже Навий!
Ти є Святість, найсвятіша за всі святощі.
Ти є Сила, найсильніша за всі сили.
Ти єдина Правда в світі, і немає іншої.
Ти, Боже, Дух Святий Роду нашого!
Слава Всемогутньому Богові!
Х:
Слава, слава, слава!
Вседайному Богу,
Господарю Богу –
Рідному Дажбогу!
Ось бачимо ми, як човен Дажбожий
виходить на простори синьої Сварги.
І човен той сяє, і виглядає як золото,
Огнебогом розпалене.
Його дихання – це життя й прибіжище
кожної істоти Матері-Землі.
Дажбоже наш! Твоя сила – Світло
Ти є Бог світла, Бог Прави і Яви
Се бо маємо їх воістину.
І є ця істина наша, що переможе темну силу,
І виведе нас до блага, до життя явного
У єдності з законом Прави –
Законом Богів наших!
Світ не мав початку і світ не матиме кінця – світ був, світ є, і світ
вічно буде. Це найвища таїна Твоя, Всевишній Роде наш, таїна
безперервного кола світобудови. І ми відчуваємо Тебе в душі нашій.
Щасливий народ наш, що вірить Тобі, Всемогутній Боже наш!
Наша сила в Рідній Православній Вірі! Слава Рідним Богам!
Ми непереможні! Слава Русі-Україні!
Ми будемо вічно жити! Слава Роду нашому!
Шановні побратими і посестри, з Богам Рідними впевнено йдіть праведним
шляхом, робіть справу Роду нашого.
Література
1. Катрій Ю.Я. Пізнай Свій Обряд! – Нью-Йорк, Рим: ОО.Василіян, 1982. – 493 с.
2. Купало / уклав С. Пашник та ін. – К.: Руське Православне Коло 7515 (2007).
3. Правослов / упорядник Волхвиня Зореслава. – К.: НКЦ "Світовид", 1995 – 96 с.
4. Священна Книга Обрядів. Требник. – Нью-Йорк: РУНВіра, 1991. – 112 с.
5. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.
Пашник С.Д. Руський
Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло
- у форматі
PDF
- у
форматі DOCX
Пашник С. Д.
- Дана – Богиня Води
http://www.svit.in.ua
До розділу