До розділу

 

Миланки (Щедрий вечір)
31 грудня

Світовит Пашник

Волхв РПК

 

У цей вечір, коли цілком смеркне, ходять щедрувати дівчата та молодиці. Вони, як правило, не заходять до хати, а щедрують під вікнами, то лише питають: "Чи можна защедрувати вам?" Насамперед щедрують неодруженим, коли таких немає – щедрують господині, господареві, а потім дітям.

Мотиви щедрівок близькі до коляд, але відсутні мотиви про створення світу, натомість переважають мотиви про одруження, героїчні та оспівується праця. Пестливі епітети, імена, зменшені назви, ідеалізовані образи, високі ідеали жінки та чоловіка. Порівняння надзвичайні: господині з зорею, господаря з сонцем, парубка-князенка з місяцем і т.д. В Щедрівках використовуються одноманітні рефрени, які можуть трохи відрізнятися:

 

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.
[1, 118,120].

Все ж основні дійства належать парубочим та дівочим Миланкам. Хлопці вибирають з-поміж себе найудатнішого витівника, переодягають його в жіночі лахміття, і він виконує роль Миланки. Крім того, добирають ще й інших персонажів. Вийшовши на вулицю, починають з жартів: "Ведмідь" запрошує у танок, "Коза" грає на скрипці, а "Журавель" вибиває на бубоні. Трохи побавившись, ватага йде в оселі, де є дівчата.

Заходячи в оселю, хлопчача ватага, робить шарварок. Особливою невпосидливістю відзначається Миланка – вона розкидає сміття, заглядає в мисник, щоб відшукати глечик з молоком і помазати ним причіпок, а тому господарі заздалегідь приховують всяке господарське начиння від шкідливої Миланки. Гурт у цей час приспівує:

 

Наша Миланка качура пасла,
Заким вечірня зоря не згасла.
А як вечірня зоря згасла,
Наша Миланка качура напасла.

Віддарувавши міхоношу, хлопців запрошують до столу.

Крім парубочих, цього вечора ходять й дівочі Миланки. Серед дійових осіб є дві персони - "Миланка", зодягнена у весільний одяг молодої і "Василь" - перевдягнена в молодого юнка, на якій є жупан, шаровари, шапка, чоботи. На відміну від хлопчачої дівоча ватага не заходить до оселі, а щедрує під вікнами:

Ой та учора ізвечора
Пасла Миланка два качура.
Ой пасла, пасла, загубила,
Ішла додому, заблудила.
Ой приблудила в чисте поле,
А там Василько конем оре.
- Ой ти, Василю, Василечку,
Виведи мене на стежечку.
Буду тебе шанувати,
Щонеділеньки прибирати,
За головоньку затикати.

Господарі виходять й ощедровують скарбника грішми - "Миланці на вінок".

Дівочі щедрування припиняються о півночі. [2].

 

    Література

1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.

2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу