Світовит Пашник
Волхв РПК
На перший день Різдва не
можна було ходити до сусідів та знайомих, але, як обов'язок, з 2-ї
години дня одружені діти (син з невісткою чи дочка із зятем) "везуть до
діда вечерю" – відвідують батьків або дідусів. Разом з батьками їдуть і
малі унуки, якщо не носили "Вечері" напередодні. Вони беруть з собою
хліб, кутю, сало, ковбаси, напої. [1, 40-41].
Батьки чи дідусь з бабусею
із нетерпінням чекають бажаних гостей – з'їжджається вся родина. Діти із
старшими обмінюються різдвяними привітаннями і гуртом сідають за
святкову вечерю Запаливши свічку, господар першим смакує кутю,
закликаючи при цьому померлі душі. Теж саме роблять інші члени родини.
Господар підніме келих і виголошує святкове привітання:
– Пошли, Боже, царство
небесне й вічне панування у небі всім тим, що відійшли з нашого Роду, а
нам усім пошли, Боже, щастя, здоров'я, многая літа.
Родинна вечеря триває
допізна. Ніхто з присутніх у цей день не згадує сумних історій та образ,
бо це трапезування має очистити всіх від скверни і об'єднати злагодою та
любов'ю. [2].
Література
1. Килимник С. Український
рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.:
Обереги, 1994. – 400 с.
2. Скуратівський В.Т.
Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу