До розділу

 

Доля
24 листопада

Світовит Пашник

 

 

Доля (Катерина) - Богиня, яка пряде нитку життя людини.За народними уявленнями образ Долі – неопредметнене явище, яке супроводжує людину в усіх її діях: допомагає чи, навпаки, завдає прикрощів. Відтак, у тяжкі години люди звертаються за допомогою до власної долі:

Ой піду я до Дунаю,
Гукну-крикну непомалу –
Обізветься моя доля
На тім боці моря.

Найперше до своєї долі звертаються дівчата, щоб вона ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в котрих не склався родинний затишок. На це свято люди йдуть до храму і ставлять свічки за добру Долю.

У цей день дівчата збираються на вечорниці ворожити. Останнім дійством ворожінь, якого з особливим нетерпінням чекають хлопці, є "Кликання судженого до каші" або "Закликання Долі до каші". Насипавши в миску заготовлене їство, дівчата виходять на двір і гукають: "Іди, іди, суджений, кашу їсти!" або "Доле, Доле, йди до нас кашу їсти!" – і б'ють по черзі макогоном у ворота.

Хлопці, що сидять у схованці, на кожну накличку подають відповідні звуки. Їм нетерпиться, адже більшість з них цілий день не їсть – щоб Доля послала гарну дружину. Голодують переважно ті парубки, які мають намір невдовзі одружитися.

Коли ж закликання на кашу закінчується, юнаки почергово заходять до хати, запитуючи:

– Добридень, пані-матко, вся чесна громадо і хато! Чи дозволите завітати до оселі й привітати з Долею?

Отримавши дозвіл, хлопець переступає поріг, кладе хліб та іншу їжу і каже:

– Зі святом Долі, з добрим вечором, здоровенькі були. [3].

За вечерею молодь веселиться, співає пісень, в яких згадується про Долю:

Закликав Господь у віконько:
– Ой вийди, вийди, господареньку!
Господь вийшов, Богу ся вклонив:
– Щоб мені Господь доленьку дав!
– Обізвися, господареньку,
Чи світить зоря на подвіроньку?
– Вже вийшла та й засвітила,
А за зоренькою Доленька йде,
Стала вона ся допитувати:
– Для кого ви столи стелите? [1, 59].

Після обрядової вечері влаштовують різноманітні ігри та забави. Наприклад, зав'язують хлопцеві очі, а дівчата в різних кутках кімнати подають голос. Ловець мусить впіймати свою Долю.

Повернувшись з вечорниці, дівчата продовжують ворожити вдома.

Доля – це також Богиня, яка пряде долю людині. Свято Долі відзначається 24 листопада. В місячно-сонячному календарі Місяць на цей день починає переходити у серп. На свято Долі відбуваються молодіжні вечорниці, дівчата ворожать на судженого, варять кашу і закопують у садку (символи кохання). Напевне, Доля є ознакою місячної сутності і має відношення до Мокоші. В церковному календарі їй відповідає Катерина, яка вирішує долю людини: "котитися" і "ринути" (зануритися, загинути); означення вмертвляючої і народжуючої жіночої сутності, порівняй: косар (смерть з косою), кат, каторга, кіт (киця), окотитися, терен, ирій. Катраниця – ім’я однієї з русалок. Літера “т” може замінюватися на “с” (лат. “th”), що проявлено в зменшеній формі імені “Кася”. У цьому випадку можна прочитати “косарина”, звідси й косар – той що умертвляє рослину. Тому у Долі можуть бути ознаки Смерті з косою, яка вирішує долю – кому жити, а кому не жити. Спадаючий місяць, що переходить у косу і є цьому підтвердженням. [2, 47].

 

    Література

1. Молитовник / Упорядник С.Д. Пашник. – Запоріжжя: РПК, 7523 (2015). – 64 с.

2. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7523 (2015). – 68 с.

3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.

 

http://www.svit.in.ua

До розділу