До розділу

 

Доля
24 листопада

Світовит Пашник,

волхв РПК

 

 

Доля (Катерина) - Богиня, яка пряде нитку життя людини.За народними уявленнями образ Долі – неопредметнене явище, яке супроводжує людину в усіх її діях: допомагає чи, навпаки, завдає прикрощів. Відтак, у тяжкі години люди звертаються за допомогою до власної долі:

Ой піду я до Дунаю,
Гукну-крикну непомалу –
Обізветься моя доля
На тім боці моря.

Найперше до своєї долі звертаються дівчата, щоб вона ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в котрих не склався родинний затишок. На це свято люди йдуть до храму і ставлять свічки за добру Долю.

У цей день дівчата збираються на вечорниці ворожити. Останнім дійством ворожінь, якого з особливим нетерпінням чекають хлопці, є "Кликання судженого до каші" або "Закликання Долі до каші". Насипавши в миску заготовлене їство, дівчата виходять на двір і гукають: "Іди, іди, суджений, кашу їсти!" або "Доле, Доле, йди до нас кашу їсти!" – і б'ють по черзі макогоном у ворота.

Хлопці, що сидять у схованці, на кожну накличку подають відповідні звуки. Їм нетерпиться, адже більшість з них цілий день не їсть – щоб Доля послала гарну дружину. Голодують переважно ті парубки, які мають намір невдовзі одружитися.

Коли ж закликання на кашу закінчується, юнаки почергово заходять до хати, запитуючи:

– Добридень, пані-матко, вся чесна громадо і хато! Чи дозволите завітати до оселі й привітати з Долею?

Отримавши дозвіл, хлопець переступає поріг, кладе хліб та іншу їжу і каже:

– Зі святом Долі, з добрим вечором, здоровенькі були. [3].

За вечерею молодь веселиться, співає пісень, в яких згадується про Долю. Зразок старої коляди про Долю:

Закликав Господь у віконько;
– Ой вийди, вийди, господареньку!
Господар вийшов, Богу ся вклонив:
– Щоб мені Господь доленьку дав!
– Обозрися, господареньку,
Чи світить зоря на подвіроньку?
– Вже вийшла та й засвітила,
Всю челядоньку розвеселила.
А за зоренькою доленька йде,
Стала вона ся допитувати:
– Для кого ви столи стелете?
– Ми тут, Доленько, трійцю робили.
Трійцю з вощеньку до Божого домоньку.
Взялася допитувати:
– Яку вам доленьку дати?
– Дай нам, Доленько, всім здоров'янько,
Бо підемо в багаті домоньки,
Понесемо трійцю з вощеньку,
Поставимо на престолоньку.
Трійця буде ся світити,
Ми ся будемо Богу молити.

(М. Грушевський. Історія української літератури, т. ІV-й, стор. 357). [1, 217].

Після обрядової вечері влаштовують різноманітні ігри та забави. Наприклад, зав'язують хлопцеві очі, а дівчата в різних кутках кімнати подають голос: "Доля тут". Ловець мусить впіймати свою Долю. Повернувшись з вечорниці, дівчата продовжують ворожити вдома. [1, 215].

"Основна думка свята Долі-Катерини, – підсумовує Степан Килимник, – це без найменшого сумніву свято еротичне, причарування кохання, любови, хлопця – долі. Це підтверджують і всі гадання, і самі вечерниці, і традиційна їжа, і кликання долі, і піст хлопців, і своєрідність співів, і вияв тієї високої пошани до долі. І це свято є цілком мітологічне, в якому подано могутній і непереможний образ невблаганної долі, що лише частко-во подібна до римської фортуни." [1, 215].

Доля – це також Богиня, яка пряде долю людині. Свято Долі відзначається 24 листопада. В місячно-сонячному календарі Місяць на цей день починає переходити у серп. На свято Долі відбуваються молодіжні вечорниці, дівчата ворожать на судженого, варять кашу і закопують у садку (символи кохання). Напевне, Доля є ознакою місячної сутності і має відношення до Мокоші.

В церковному календарі їй відповідає Катерина, яка вирішує долю людини: "котитися" і "ринути" (зануритися, загинути); означення вмертвляючої і народжуючої жіночої сутності, порівняй: косар (Смерть з косою), кат, каторга, кіт (киця), окотитися, терен, ирій. Катраниця – ім'я однієї з русалок. Літера "т" може замінюватися на "с" (лат. "th"), що проявлено в зменшеній формі імені "Кася". У цьому випадку можна прочитати "косарина", звідси й косар – той що умертвляє рослину. Тому у Долі можуть бути ознаки Смерті з косою, яка вирішує долю – кому жити, а кому не жити. Спадаючий місяць, що переходить у косу і є цьому підтвердженням. [2, 51].

А в Мексиці вшановують Катрін на День мерців (1-2 листопада). У святковій ході беруть участь люди різного віку цілими родинами. Жінки за допомогою макіяжу створюють образ Катріни, елегантного жіночого скелета, популярного у мексиканській культурі. Дати свят на ушанування Катерини різні, але образ має спільні риси.

 

 

    Література

1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.

2. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 75275 (2019). – 72 с.

3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.

 

 

http://www.svit.in.ua

До розділу