Світовит Пашник,
волхв РПК
За
народними уявленнями образ Долі – неопредметнене явище, яке супроводжує
людину в усіх її діях: допомагає чи, навпаки, завдає прикрощів. Відтак,
у тяжкі години люди звертаються за допомогою до власної долі:
Ой піду я до Дунаю,
Гукну-крикну непомалу –
Обізветься моя доля
На тім боці моря.
Найперше до своєї долі
звертаються дівчата, щоб вона ощедрила їх щасливим подружнім життям, та
жінки, в котрих не склався родинний затишок. На це свято люди йдуть до
храму і ставлять свічки за добру Долю.
У цей день дівчата
збираються на вечорниці ворожити. Останнім дійством ворожінь, якого з
особливим нетерпінням чекають хлопці, є "Кликання судженого до каші" або
"Закликання Долі до каші". Насипавши в миску заготовлене їство, дівчата
виходять на двір і гукають: "Іди, іди, суджений, кашу їсти!" або "Доле,
Доле, йди до нас кашу їсти!" – і б'ють по черзі макогоном у ворота.
Хлопці, що сидять у
схованці, на кожну накличку подають відповідні звуки. Їм нетерпиться,
адже більшість з них цілий день не їсть – щоб Доля послала гарну
дружину. Голодують переважно ті парубки, які мають намір невдовзі
одружитися.
Коли ж закликання на кашу
закінчується, юнаки почергово заходять до хати, запитуючи:
– Добридень, пані-матко,
вся чесна громадо і хато! Чи дозволите завітати до оселі й привітати з
Долею?
Отримавши дозвіл, хлопець
переступає поріг, кладе хліб та іншу їжу і каже:
– Зі святом Долі, з добрим
вечором, здоровенькі були. [3].
За вечерею молодь
веселиться, співає пісень, в яких згадується про Долю. Зразок старої
коляди про Долю:
Закликав
Господь у віконько;
– Ой вийди, вийди, господареньку!
Господар вийшов, Богу ся вклонив:
– Щоб мені Господь доленьку дав!
– Обозрися, господареньку,
Чи світить зоря на подвіроньку?
– Вже вийшла та й засвітила,
Всю челядоньку розвеселила.
А за зоренькою доленька йде,
Стала вона ся допитувати:
– Для кого ви столи стелете?
– Ми тут, Доленько, трійцю робили.
Трійцю з вощеньку до Божого домоньку.
Взялася допитувати:
– Яку вам доленьку дати?
– Дай нам, Доленько, всім здоров'янько,
Бо підемо в багаті домоньки,
Понесемо трійцю з вощеньку,
Поставимо на престолоньку.
Трійця буде ся світити,
Ми ся будемо Богу молити.
(М. Грушевський. Історія
української літератури, т. ІV-й, стор. 357). [1, 217].
Після обрядової вечері
влаштовують різноманітні ігри та забави. Наприклад, зав'язують хлопцеві
очі, а дівчата в різних кутках кімнати подають голос: "Доля тут". Ловець
мусить впіймати свою Долю. Повернувшись з вечорниці, дівчата продовжують
ворожити вдома. [1, 215].
"Основна думка свята
Долі-Катерини, – підсумовує Степан Килимник, – це без найменшого сумніву
свято еротичне, причарування кохання, любови, хлопця – долі. Це
підтверджують і всі гадання, і самі вечерниці, і традиційна їжа, і
кликання долі, і піст хлопців, і своєрідність співів, і вияв тієї
високої пошани до долі. І це свято є цілком мітологічне, в якому подано
могутній і непереможний образ невблаганної долі, що лише частко-во
подібна до римської фортуни." [1, 215].
Доля – це також Богиня,
яка пряде долю людині. Свято Долі відзначається 24 листопада. В
місячно-сонячному календарі Місяць на цей день починає переходити у
серп. На свято Долі відбуваються молодіжні вечорниці, дівчата ворожать
на судженого, варять кашу і закопують у садку (символи кохання).
Напевне, Доля є ознакою місячної сутності і має відношення до Мокоші.
В церковному календарі їй
відповідає Катерина, яка вирішує долю людини: "котитися" і "ринути"
(зануритися, загинути); означення вмертвляючої і народжуючої жіночої
сутності, порівняй: косар (Смерть з косою), кат, каторга, кіт (киця),
окотитися, терен, ирій. Катраниця – ім'я однієї з русалок. Літера "т"
може замінюватися на "с" (лат. "th"), що проявлено в зменшеній формі
імені "Кася". У цьому випадку можна прочитати "косарина", звідси й косар
– той що умертвляє рослину. Тому у Долі можуть бути ознаки Смерті з
косою, яка вирішує долю – кому жити, а кому не жити. Спадаючий місяць,
що переходить у косу і є цьому підтвердженням. [2, 51].
А в Мексиці вшановують
Катрін на День мерців (1-2 листопада). У святковій ході беруть участь
люди різного віку цілими родинами. Жінки за допомогою макіяжу створюють
образ Катріни, елегантного жіночого скелета, популярного у мексиканській
культурі. Дати свят на ушанування Катерини різні, але образ має спільні
риси.
Література
1.
Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні.
– Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2.
Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. –
Запоріжжя: РПК, 75275 (2019). – 72 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу