Світовит Пашник,
Волхв РПК

Це свято присвячене
Матері-Землі. Після Введення до Благовіщення (25 березня) не можна
копати, або зрушувати Землю, бо вона спочиває і на літо сили
набирається. [див. 4, 57].
Церковне свято називається
Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ця подія не відома в Євангеліях і
взята в апокрифічних книгах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої
Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо
в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у
Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку.
Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в
руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята
Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з св. Йосифом. [1].
Нам відомо, що Діва Марія
уособлює Матір-Землю, як породжує Сонце. Але сам принцип вирахування
свята залишається невизначеним.
На Введення широко
культивується День полазника. В кожній оселі з нетерпінням вичікують,
хто першим в цей день провідає оселю (як на Різдво й Василя). Якщо
заходить до хати веселий парубок, або статечний чоловік та ще й з
грішми, то це віщує благополуччя – в сім'ї будуть здоровими протягом
року й вестимуться гроші. Недоброю ознакою приходити за позичкою.
Нерідко роль полазника
виконує господар. Вставши рано вранці, він виходить на подвір'я,
обмірявши його широкими кроками вздовж та впоперек, заходить до хати й
виголошує побажання:
– Дай, Боже, добрий день,
щоб худібонька здорова була і я з тобою, моєю жоною, і діточками!
За народними уявленнями,
полазник обов'язково приносить щастя й багатство на увесь рік, здоров'я,
щедрість ниви, щасливий шлюб або вдалі пологи, багатий приплід у
господарстві. Тому до перших відвідувачів ставилися з побожністю. [3].
Ксенофонт Сосенко пише, що
в день свята Воведення народ просить духовенство освятити воду в церкві
по богослужбі, а ввечері перед Воведенням святить народ воду у себе в
оригінальний спосіб: беруть її в такому місці, де сходяться три води,
проливають через полум'я підставляючи миску. І держать відтак цю воду як
цілющу на всякі хвороби та від уроків. [4, 46].
Степан Килимник про свято
робить наступні висновки: "На Введення вводиться зима та "лазять"
полазники. В деяких місцевостях замість Введення кажуть "Видіння"
(праведні душі приходять дивитися на своє тіло), в інших Введення
називають "полазником" і до цього часу – "День полазника". Ці останні
точки піддають думку, який був зміст передхристиянського цього свята: –
введення зими; прощання з старим роком, освячення вод, спогадування
покійників." [2, 210].

Література
1. Введення в Храм Пресвятої Діви Марії. –
https://uk.wikipedia.org.
2.
Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні.
– Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.:
Перлина, 1994.
4. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят
Різдва і Щедрого Вечера / Репр. вид. – К.: Сінто, 1994. – 360 с.
http://www.svit.in.ua