В листопаді настають
холодні осінні дні. Земля вкривається опалим листям, і Природа завмирає.
Останній місяць осені ще може порадувати сонячними днями, але сили
темряви беруть владу передвіщаючи майбутні холоди.
Поминання Предків і
сакральна дата
На початку листопада є
особливе свято поминання Предків у різних народів. Проводяться вечорниці
з 31 жовтня на 1 листопада (часто і наступного вечора) з ватагами
ряджених, що уособлюють демонічні сили. Відзначається ця подія на
сороковий день від смерті попереднього прояву Сонця – Купалбога і
народженню нового – Миробога.
За аналогією до інших свят
(1 лютого, 1 травня, 1 серпня) ця дата є поминальною, але водночас є
збірною для усіх проявів нашого життя, які сходяться до храму, щоб
засвідчити своє народження та приєднання до Роду Земного, свою смерть та
приєднання до Роду Небесного і творення нової Родини для пошлюблених.
Місячно-сонячний календар
За більш давнім
місячно-сонячним календарем усі ці прояви життя на молодика (1 жовтня –
Покрова) відправилися у човні-місяці у велике плавання очищення, яке
закінчується з початком нового молодика (1 листопада). Люди приходять
усіх зустрічати до води увечері з виходом молодого серпа на небі, а його
відблиск спостерігали у воді.
Співзвучність Геловіна
Можливо саме цей збір і
послугував для ушанування західною католицькою церквою Дня всіх святих –
Геловіну (Хелловіну). "Уперше назва Хелловіну (Halloween) згадується у
1745 році. Як вважають, слово походить від англійського Hallowe'en –
скорочення виразу All Hallow's Eve – надвечір'я (переддень) Дня всіх
святих. У рівнинній шотландській мові надвечір'я – це even, що
видозмінилося до e'en або een. Хоча раніше, у давньоанглійській мові
трапляється вислів All Hallows' (день повернення усіх святих), власне
"переддень" All Hallows' Eve згадується лиш у 1556." [див.
7]. Саме слово hallow(s) перекладається як "освячувати", "святий", "святі мощі".
Нас
цікавить співзвучність Геловіна до наших слів "голова", "головань".
Справа в тім, що за календарною схемою на основі восьмикутної зірки
(див. "Шестиденний тиждень в календарі Русі"), сороковий день опиняється
в районі голови, якщо саму зірку розглядати як сидячу людину. Початок
жовтня за схемою припаде на низ квадрату, а його протилежна верхня
частина буде символізувати початок наступного місяця листопада, що
відповідає середині голови. Якщо продовжити малювати квадрати далі, то
ви отримаєте календарний ланцюжок. Такі візерунки можна спостерігати на
українських вишивках.
Гель, Гол та Храм
Разом із тим збір у храмі однозначно відповідає залу-холу (hall);
давньоанглійською heall (hell) – скривати, ховати, ад-пекло). Відомо, що
сам храм (церква) символізує потойбічний світ, де перебувають душі і
мощі Предків, а також зберігаються образи Богів, клейноди та інші
громадські цінності.
У германо-скандинавській мітології Богиня підземного світу (Гельгейм)
зветься Гель (давньоскан. Hel – "та, що обіцяє горе"). Термін "Гель" має
прив'язку до усіх давньогерманських мов, включно зі староанглійською
hell ("пекло"). Також часто вживається вираз: "Піти до Гель", що означає
"померти". Правительці підземного царства прислуговує Гарм – величезний
пес, який охороняє вхід до Гельгейму (можливо, треба ототожнювати ім'я
цього пса зі словом "гармидер", який наводять ряджені в оселі).
Гель тотожна руській Богині похоронного обряду, жалю, плачу, яка зветься
Жаля (Желя, Жля); вона супроводжує покійного до поховального вогнища.
Могила називається жальник.
Голова як Пагорб-Могила
Приведемо приклад образу Дмитра (осіннього Сонця, див. 25 жовтня), якого
зображають у вигляді голови богатиря із сивою бородою, що лежить на
землі. Ця голова в шоломі може ототожнюватися з могилою чи пагорбом.
Порівняймо назви пагорба у деяких народів: холм (давньоруська,
російська), hill (англійська); та шолома: helm (голландська, німецька),
helmа (словацька, чеська), hjelm (норвезька, датська), helmet
(англійська).
У "Слові про похід Ігоря" пагорб-могила названий "Шеломянемъ" [див.
8], що
нагадує нам відоме ім'я з біблійної мітології – Соломон (Шломо). Цей же
шолом-могилу бачимо у нижній частині Триглава, він одночасно може
символізувати яйце (голову), а в середині нього – перевернута
п'ятикінцева зірка (вогонь), що ототожнюється з Велесом – Богом нижнього
світу. [5, 13].
З пагорбом треба пов'язати наші слова "схил", "похил" і т.п., що
наближає їх до аналогічних англійських слів з основою "hil". А ось
закінчення "мянь", "мон" слід порівняти з ознакою Місяця-мужа (англ. –
moon, man), який, як відомо, символізує нижній світ, і на це свято в
місячно-сонячному календарі, як зазначалося вище, зустрічали молодик.
Звісно, що до назви Halloween, це не має відношення, але дає пояснення
звідки до слова "холм" додалася літера "м".
Версія з "віно" та голова Івана
До закінчення "ween" у
слові Halloween можна пошукати наш відповідник, припустімо, що йому
тотожне наше "віно" (чеськ. veno, пол. wiano, рос. вено). Тобто при
внесенні голови до хати ніби відбувається шлюб і збивається вінок, за
який потім наречений, маючи провину, мусить заплатити, як варіант,
червоним вином, що замінює кров. Заходження Сонця (фалічного символу
Батька-Неба) до потойбічного світу (лона Матері-Землі) відбувається
ввечері (восени), тому пролиття червоної Зорі цілком погоджується з
трактуванням закінчення як "вечір".
Ліхтар з гарбуза чи ріпи
ще називають головою Джека (зменшувальне від Джон-Іван) або Світильник
Джека, Ліхтар Джека. Тобто свято тут може бути тотожним церковному
Усікновенню голови Івана Предтечі. У Велесовій Книзі птаха-зоря
Матир-Сва несе вогняну голову з Неба на Землю. І запалюють її в печі на
свято Комина 1 вересня. А осінь відповідає вечору, тобто ім'я Іван це і
є "еven".
В Україні на свято також
прийнято робити голову з гарбуза. Ножем зрізують маківку так, щоб з неї
потім вийшла кришка. Вичищають ложкою середину. Вирізають обличчя: очі,
носа, рота. Всередині на дні закріплюють свічку і запалюють її, щоб
голова світилася. Виходить такий кумедний світильник.
Виходить, що ряджені, які уособлюють потойбічні сили, мають прийти до
храму чи капища, де урочисто запалюється священний вогонь на свято,
взяти звідти вогник у світильники і розносити їх по селищу, пропонуючи
поновити вогонь у хатніх печах за винагороду.
Це не є суто західним
звичаєм: згадую своє дитинство кінця 70-х років ХХ століття, ми
виготовляли подібні голови із свічками, щоб лякати ввечері запізнілих
перехожих біля старої церкви в с. Рубанівське. Причому це робили від
визрівання гарбузів у серпні місяці і не приурочували до якоїсь дати
календаря.
Подібні дитячі розваги
описує етнограф Олекса Воропай: "Коли дозріють гарбузи, то хлопці
роблять із гарбуза опудало: зрізують вершок, вичищають середину,
прорізують ножем очі, ніс, здоровенного рота. В рот настромлюють паличок
і виходить, ніби це опудало вишкірює зуби, а в середину ставлять
запалену свічку. Темного осіннього вечора котрийсь хлопчак бере таке
опудало і йде туди, де бавляться діти. Підкрадається й виставляє з-за
плоту гарбуза з запаленою свічкою. Діти, несподівано побачивши в темряві
великі вогняні очі та величезну пащеку з вишкіреними зубами, — лякаються
і з криком розбігаються геть." [1, 251-252].
Також в Україні прийнято
було робити керамічні світильники із різними отворами у вигляді округлої
голови.
Кельтський Самайн
У кельтів свято називається Савин або частіше Самайн (англ., ірл., ґел.
Samhain), так само називався місяць листопад. Свято позначало завершення
сільськогосподарських робіт: повернення худоби з літніх пасовиськ та
завершення збирання врожаю, а також ушановувалися мертві, чиї духи були
активними в цей час. Характерні для Савину (Самайна) вогнища та танці
навколо них. [див. 7].
Футбол, Гол і Зала полеглих
Висловимо ще одну версію, що пов'язується з відомою грою в м'яч.
Футбольне поле – це трохи видозмінена вже згадувана восьмикутна зірка
без бокових трикутників, що нами пояснюється як календар. Ворота
розташовані на верхній і нижній "голові". Основне завдання в цій грі –
забити "гол" у ворота суперника, які охороняє Воротар (відомий
мітологічний персонаж). Сам м'яч нагадує голову або горошину-насіння. Як
правило, забивання гола порівнюють із статевими стосунками між чоловіком
і жінкою. Однак у шлюбі грають в одні ворота, а в грі кожна з команд
намагається "впарити" м'яч у ворота супротивника. [4, 29]. Саме "Вальголл"
(давньоскан. Valhǫll, "Зала полеглих") виводять від valr (полеглий,
загиблий) + hǫll (зала).
Ворота двору символізують вхід до жіночого лона, тобто потойбічного
світу. А вогник в голові (замість насіння в гарбузі) – це зародок Сонця,
який має потрапити в утробу жінки [4, 29] Тому на святі ряджені (люди
перевдягнені в божеств потойбічного світу) обов'язково до хати-утроби
мали занести священний вогник у світильнику, ніби запліднити оселю. За
прикладом великодніх свят, такий вогонь треба урочисто запалити в храмі
і передати людям, щоб ним освячувати оселі і поновлювати вогонь у печі.
Косма і Дем'ян
В календарі ортодоксальної церкви на 1 листопада стоїть свято
чудотворців ковалів (церква вшановує пам'ять святих братів-безсрібників,
які були лікарями) Косми (Кузьми) та Даміана (Дем'яна), які за легендою
подолали Змія і проорали ним Змієві вали [2, 166]. Вони також
символізують човен-місяць: Косма – косми-волосся, голову чи ніс човна і
Космос, а Даміян – корму чи зад човна і Демона. Ці двоє святих ще
вшановуються 1 липня, це теж початок місяця, але на дев'ятий день від
смерті Сонця Ярила, і символізують його похорон у човні-місяці.
Так як Косма і Деміян вважаються ковалями, то дослідниця Галина Лозко
вирішала, що вони замінили небесного "коваля" Сварога і поставила на цю
дату ушанування Бога-Отця. [3, 95]. Це хибне приписування функцій
Сварогу, якого в "Повісті временних літ" христосівці порівняли з
кульгавим ковалем Гефестом (Вулканом), який безумовно символізує
потойбічний світ і ближче за своїми ознаками до Велеса.
Назва свята "Велесова ніч" з'явилася порівняно нещодавно – завдяки
московському волхву Велеславу Черкасову та гурту "Аркона". У 2007 році
гурт назвав свій концерт на Гелловін "Ночь Велесова", а вже у 2009-му
вийшов їхній однойменний альбом. Хоча, загалом, усі ночі можна вважати
велесовими, особливо ті, що передують великим святам, коли вшановуються
Предки, якими опікується Велес.
Зв'язок майських свят з Осінніми Дідами
Протилежно в календарі
проводять поминки на 1 травня (Мая) і починають Зелений тиждень із
вшануванням Предків, які приходять "маятися" до світу живих. Вогнища
слугують своєрідними маяками, що закликають Предків повернутися до світу
живих і відродитися в наступних поколіннях. У цей час зустрічали весняні
сходи ярих культур. Натомість, можна зробити припущення, що на 1-2
листопада зустрічали сходи озимини. Таким чином, ці два свята є маяками
– віхами на протилежних кінцях календарного кола.
Етнограф Василь
Скуратівський пише, що "у давнину на Кузьму-Дем'яна справляли "осінніх
дідів" – вшановували покійників" [6, 140]. У білорусів також
спостерігається свято Осінні Дзяди, що припадали на ніч з 31 жовтня на 1
листопада, яка в народі вважається Днем поминання померлих. Це свято
було підготовкою до основного дня поминання мертвих, що святкувався 2
листопада.
У литовців вшанування
Предків відбувалося 2 листопада на свято Ілгес (Ilges). Після
християнізації Литви приблизно в 13 столітті свято стало відомим як
Велінес, що є аналогом Дня всіх душ. Частиною справляння обряду була
родинна трапеза, в якій обов'язково мусило бути м'ясо. Господар
запалював свічку, що тричі передавалася навколо столу. Також на свято
відвідували могили.
Поетична драма польського
поета Адама Міцкевича "Дзяди" (пол. Dziady) публікувалася з 1823 по 1860
роки. Назва драми пов'язана з давнім слов'янським та литовським святом
Дзяди – вшануванням пам'яті померлих. Над поемою "Дзяди" Адам Міцкевич
працював протягом усього життя, але так і не завершив її.
Багато свят природного циклу є однаковими для багатьох народів, бо маємо
спільну мітологічну основу світоглядних вірувань. Ми маємо визначити
свій відповідник і святкувати його згідно з рідними звичаями і тим
збагачувати нашу самобутню культуру.
Схема шестиденного календаря у
вигляді семика (7 тижнів), що вписана у восьмикутну зірку. В ніч з 30 на
1 жовтня Місяць-човен відпливає, а з 30 (31) на 1 листопада прибуває до
Голови.
До розділу
В листопаді настають
холодні осінні дні. Земля вкривається опалим листям, і Природа завмирає.
Останній місяць осені ще може порадувати сонячними днями, але сили
темряви беруть владу передвіщаючи майбутні холоди.
Нас
цікавить співзвучність Геловіна до наших слів "голова", "головань".
Справа в тім, що за календарною схемою на основі восьмикутної зірки
(див. "Шестиденний тиждень в календарі Русі"), сороковий день опиняється
в районі голови, якщо саму зірку розглядати як сидячу людину. Початок
жовтня за схемою припаде на низ квадрату, а його протилежна верхня
частина буде символізувати початок наступного місяця листопада, що
відповідає середині голови. Якщо продовжити малювати квадрати далі, то
ви отримаєте календарний ланцюжок. Такі візерунки можна спостерігати на
українських вишивках.
Література