Мокоша – Велика Богиня
милосердя, жіночої працелюбності та майстерності, Берегиня домашнього
вогнища, цілителька, покровителька родини, материнства: опікунка пологів,
породіль, здоров'я дітей. [1, 319].
Загалом Мокоша позначає водну,
жіночу сутність Землі і є матір'ю живучої сили природи. Привабливою є й
спроба зв'язати цю назву зі слов'янським коренем *mok-, присутнім у словах
"мочити", "мокрий" [2, 193].
З давніх часів вона
зображувалася у вінку з колосся та пишних квітів в оточенні двох вершників
на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, а поруч неї – знаки Сварги
(образ на рушниках); є її зображення з рогом достатку в руках (образ у
камені, на статуї Святовида). Інша форма її імені Мокоша, як вважають,
походить від назви рослини мак, який у русинів завжди був символом
родючості, достатку, а також розуму. Звідси й розуміння Мокоші, як Матері
Коша – вмістилища для насіння.
Мокошами ще в XVI ст. називали
знахарок, чаклунок. Мокошин день – п'ятниця. У цей день жінки намагалися не
шити, не прясти, не прати білизни, щоб не розгнівити свою покровительку.
[3,54].
Це свято виставлено за
аналогією до подібних свят ушанування Мокоші у різні пори року: Ляльник – 23
квітня, Мокоша літня – 24 липня та Оксана – 24 січня. Можливо свято
відзначали за постійними числами місячно-сонячного календаря в ніч з
четверга 22 числа на п'ятницю 23 числа. Місяць на ці числа приймає форму
літери "С" – розкритого лона. В даному випадку зміщуємо свято на один день,
бо місяць жовтень складається з 31 дня.
Сонцеслав Крижанівський.
Мокоша.
3. Лозко Г.С. Рідна читанка. - Вінниця: континент-Прим; К.: ВЦ "Сварог",
2007. - 64 с.
До розділу
Література