До розділу

 

Вінчання

Вінчання / Уклали Пашник С., Яковенко Я. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 32 с. (включає музичний додаток)

 

- формат PDF

 

- формат DOCX

 

 

 

Обряд створення нової сім’ї є одним із головних в житті людини. Важливою умовою, необхідною для вступу в шлюб, була відсутність кровного споріднення.

Основні риси обряду збереглися до наших днів, але й набули деяких сучасних ознак. Символічні дії потребують пояснення, бо на сучасних весіллях виконуються просто за звичаєм. Певні відмінності у весільних обрядах та піснях носять місцевий відтінок.

Тут подано храмовий обряд Вінчання для священнослужителів. Перед обрядом молодих треба ознайомити з їхніми діями.

 

ОБРЯД ВІНЧАННЯ

ОПИС ОБРЯДУ

 

Сучасні обряди Вінчання зберігають давні традиції і відображають світоглядні погляди народу. Певні відмінності у весільних обрядах та піснях носять місцевий відтінок. Даний обряд увібрав у себе основні дії від сватання і до того часу поки молода зайде до двору молодого. Зазвичай такі дії в давнину проводилися в домашніх умовах і тривали кілька тижнів.

Для прикладу наведемо календарну систему різдвяного циклу, де народини, вінчання і поховання мають спільні обрядові риси для сонячного божества. Припускаємо, що саме Вінчання мало бути разом із Різдвом 24 грудня (при 30-ти денному місяці), що традиційно при шестиденці припадало на суботу. Далі молоді мали тиждень, щоб у вінках обійти селище і запросити гостей на весільний обряд. Наступна субота 30 грудня (в цей день відзначають Щедрий вечір) молоді знову приходили до храму і з них знімали вінки. І тільки після цього проводили Весілля із застіллям і жартівливим перевдяганням Василя і Миланки, де ряджені хлопець і дівчина міняються місцями і перевдягнувшись в одяг протилежної статі бешкетують, що й прийнято робити на весільному обряді.

Далі 1 січня на Різдво Місяця, коли з'являвся молодик при місячно-сонячному календарі, молодих садовлять у човен-місць (віз, сані) і відправляють на місяць у мандри. Це так званий "медовий місяць". Можна припустити, що вони об'їздили дальніх родичів і повідомляли при утворення нової родини, або просто відвідують священні місця, сповіщаючи Богів про свій шлюб.

Напевно під час цієї подорожі були проміжні обряди, які пов'язані з Водосвяттям (6 січня) і Отданням (жертвопринесенням), що припадає на середину місяця, та на ушанування Вогнища (24 січня).

На нового молодика наступного місяця весільна подорож завершувалася і відбувалося Стрітення. Наступного дня 2 лютого молодих знову вводили у храм, де остаточно проголошувалося створення нової родини. А 6 лютого на свято Дороти, що відображала плодючість, мали надію про зачаття нового життя і виходили на священну Лису гору, де вшановували стихію Повітря і кінцево стверджували постання нової родини перед Богами.

Звісно, що такі складні дії в сучасних умовах не проводяться. Та й в давні часи могло все спрощуватися. Але відголосок від цих звичаїв залишився, тому ряд елементів було використано в сучасному обряді, яке проводиться РПК на стародавньому святилищі-обсерваторії на острові Хортиця.

Так як святилище на Хортиці складається з двох дворів – чоловічого і жіночого, то з'явилася можливість відобразити в обряді більш повну дію. Якщо обряд проводиться в іншому місці, або немає можливості задіяти певну кількість дійових осіб, то він може бути укорочений безпосередньо до частини, яка проводиться волхвом.

Учасники збираються на святилищі. Проводиться загальний обряд, очищення присутніх. Біля малого чоловічого кола святилища збираються ті, що представляють родичів і друзів молодого, біля великого жіночого кола – відповідно представники молодої. Двори зарання прикрашаються. На вході у двір молодої встановлюється Арка.

Після сватання молодих підводять від дворів на середину Калинового Моста до вівтаря-скрині, на якому горить вогонь у курильниці і стоїть вода у чаші. Молодих просять стати поруч напроти волхва. Волхв питає у них, чи вони з власної волі вступають до шлюбу, після отримання підтвердження освячує молодих і перстні і оголошує про обручення. Молоді одягають один одному перстні на праву руку підмізинного пальця, спочатку наречений нареченій.

Молодих, що вступають до шлюбу, нарікають братом і сестрою (нареченими), бо їхні роди єднаються і батьки стають спільними. Або князем і княгинею, так як вони на час шлюбу дорівнюються до самих Богів.

Після цього молоду відтісняють і забирають до батьківського двору – великого кола. Молодий повертаються до свого двору, збирає військо-бояр і готується визволяти наречену.

Ув'язнену молоду садовлять на діжку (відро), накриту кожухом і готують до шлюбу – розчісують волосся, заплітають та зав'язують червону стрічку.

Молодого князя у дорогу благословляє мати і він з боярами вирушає до двору молодої, долаючи перейми на Калиновому Мосту. На першій переймі його зустрічають дружки з короваєм і вимагають викуп (цукерки, гроші, пісня, танець), щоб він пройшов далі. Після викупу, князь, перехрестивши, протикає коровай шаблею (мечем, ножем). Ця дія символізує поєднання чоловічого і жіночого начала.

На другій переймі князя зустрічає мати нареченої і підносить йому частуваннячко – суру у чарці. Два рази молодий виливає напій через плече, і лише за третім разом перехрестивши чарку випиває, дякуючи за частування, і проходить далі.

Третя перейма на воротах до двору молодої, де його зустрічає волхв, який замінює Велеса: на символіці святилища саме його роги (огорожа) охоплюють двір і мають розрив на воротах. Князю з боярами пропонується вгадати, де його княгиня, тільки тоді він може її отримати. Обличчя претенденток закрито (вони із потойбіччя) і тільки за третім разом підводять його наречену, яку впізнає за перснем. Батько не віддає молодої нареченому – бо молодий має показати свою силу і посунути батька з дороги. У цій умовній битві батько поступається молодому.

Наречена виходить і подає своєму судженому хустку, молоді беруться за кінці, а волхв бере його посередині і заводить до святилища, пройшовши ворота через біле полотно. Три рази за сонцем обводить їх навколо вівтаря-хати, що знаходиться посеред двору, заводячи пару в потойбічний світ. На вівтарі горить священний вогонь.

Потім молодих ставлять проти вівтаря-хати, позаду них вівтар-комора. Наречена по ліву руку від нареченого (він по сонячну сторону, а вона з протилежного боку). За ними бояри і дружки, кожен за своїм князем чи княгинею.

Наречених просять присягнути один одному і запрошують стати поруч на рушник, який простеляють перед ними, як символ спільної дороги.

Наречених вінчають: молодому вдягають вінок із дубового листя, як символ міцності і мужності, а молодій із калинового листя (бажано з червоними ягідками), як символ кохання і дівочості.

Для освітлення дороги, щоб вийти з потойбіччя, молодих осяюють свічками, які дають їм у руки. Волхв зв'язує рушником руки молодим (ліву молодого і праву молодої, вони тримають один одного за руку), бере за кінець, в іншій руці Знамено і обводить їх тричі проти сонця (вихід з потойбіччя).

Молодих знову ставлять на місце і проголошують, що відтепер вони чоловік і дружина і вони творять одну родину. Молодих просять запалити свічками, що вони тримають у руках вогник на вівтарі-коморі, що символізує поєднання в одну родину. Після цього свічки гасяться і не розв'язуючи знімається рушник з рук.

Подружжю підносять келих із сурицею. Цю спільну чашу вони випивають разом, як і в житті мають робити спільну справу. Скріплюють шлюб поцілунком. І келих, тримаючи разом, розбивають, щоб з нього ніхто не міг більше випити і шлюбу розірвати. Подружжя до вогнища кладе символічну жертву.

З подружжя знімаються вінки, молоду садовлять на діжку. Наречений молодій дружині кладе на голову свою шапку, яку вона скидає, а за третьою спробою залишає (це символізує її покриття). Далі матері вдягають молодій намітку. Молоді разом стають колінами на простелений кожух, а матері наречених тричі покривають їх рушником, промовляючи найкращі побажання.

Молода прощається з дівочим двором. Чоловіка і жінку благословляє мати молодої і в спину обсипає зерном. На виході з двору перед молодими ллють Дунай (розливають воду). Чоловік бере на руки жінку і переносить через Дунай до свого двору. Перед двором переступає через вогонь, де їх зустрічає з хлібом і обсипає зерном мати молодого.

Подружжя цілуються і виходять до людей за привітаннями. Наречені переломлюють коровай (варіант гадання: хто більше відломить, той і буде керувати в родині) і за викуп роздають усім присутнім.

На завершення під музику утворюються два хороводи: чоловічий всередині (посолонь) і жіночий зовні (протисолонь). Проводиться величання молодого подружжя.

 

 

ОБРЯД

Обряд прилаштований для дійства на прадавньому святилищі о. Хортиця, яке складається з двох кіл (двори молодого і молодої) і Калиновим мостом (дороги) між ними. Для зручності проведення обряду потрібен стілець і столик.

Обрядові речі для волхва:
- Триглав чи інше знамено;
- дзвоник (бубон);
- курильниця, паливо;
- чаша, кропило, воду;
- зерно в мішечку (мисочці);
- рушники для вівтарів.
 

Обрядові речі для молодих:
- дві свічки, обгорнуті хусточками;
- два вінки (дубовий, калиновий або замінники);
- рушники: для перев’язування рук, для простеляння під ноги, для короваю;
- дві обручки запечені в хлібець (або на тарілочці);
- коровай;
- чаша з сурою (або напоєм із меду);
- червона стрічка, біла хустка, дерев’яний гребінець, відро-стільчик, яке накривається кожухом;
- шабля (гільце);
- глечик з узваром, чарка для перейми;
- біле полотно для переходу через Ворота;
- односвічник (курильниця);
- гроші і цукерки на викуп молодої;
- відро (глечик) з водою для Дунаю.

Волхв стає на Калиновому мосту. На вівтарі: Знамено, горить курильниця, стоїть чаша з водою, кропило, обручки.
Слава Роду нашому! Святим Знаменом благословляю вас, онуки Дажбожі! Осяюю мир, успіхи і дні світлі усьому Роду Руському.
Взяти дзвоник (бубон):
Кличу Силу Рода Всевишнього, Богів Рідних, Предків Святих,
прийдіть нам на допомогу, на поміч добру.
Доброю силою ввійдіть в тіла і душі наші,
Поведіть нас з добрими помислами на добрі справи.
І проявіться в житті нашому добробутом, злагодою та здоров’ям. Слава Рідним Богам!
Кличу Землю-Землицю, Святу Покровицю.
Могутню твердь Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних!
Прийди, Земле, освяти!
Кличу Воду-Водицю, Святу Студеницю.
Могуть текучу Богів рідних.
Прийди до нащадків гідних.
Прийди Водо, освяти!

Кличу Вогонь Святий Сварожий.
Могуть палючу Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних
Прийди, Вогню, освяти!

Кличу Вітер Святий Стрибожий.
Могуть летючу Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних!
Прийди, Вітре, освяти!
Роде наш, Ти любиш нас – дітей своїх. І ми молитвою славимо Тебе. Ти, Всещедрий, одарив Прабатьків наших Землею святою, благословенною з її квітучими полями, солодководими ріками, з її лісами і горами. Слава Роду Всевишньому!
 

ОСВЯЧЕННЯ ВОДОЮ

Якщо є можливість, то провести очищення гостей чотирма стихіями: Землею, Водою, Вогнем, Повітрям. В іншому випадку окропити людей водою.
Помічник тримає чашу з водою.
Хвалимо Сварога, діда Божого,
який тому роду Божому є началом
і всякому роду криниця вічна,
яка витікає од джерела свого
і ніколи не замерзає.
А тієї води живлячої п’ючи, живемо,
допоки не прийдемо до нього, як свої,
прибудемо до лук його райських.
Волхв бере від вогню в курильниці 3 палички і гасить їх по черзі у воді:
В ім’я Бога нашого, хай святиться жива водиця! – 3 рази
Взяти чашу з водою:
Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожих онуків, дай здоров’я і силу!
Вода має життєву силу, вона оздоровлює наше тіло. Силою життєдайної Води освячуються онуки Дажбожі.
Окропити водою людей.
Волхв стає на місце, всі повторюють за ним:
Боже наш!
Ти є Святість, найсвятіша за всі святощі.
Ти є Сила, найсильніша за всі сили.
Ти єдина Правда в світі, і немає іншої.
Ти, Боже, Дух Святий Роду нашого!
Слава Роду Всевишньому!
Завершується загальний обряд.
 

ЗАКЛИКАННЯ ГОСТЕЙ

Жриця:
Ой стану я на билиночці
Та й гукну я по родинонці:
- Ой збирайся, родоньку,
На деньок, ще й годиноньку,
Ой близькії та далекії,
Убогії та багатії.
Збирайтеся їсти-пити,
На моєму весіллячку
Порядок чинити.
Хор співає "Зеленеє жито":
Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене
Зеленеє жито за селом – хорошії гості за столом
Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене
Зеленеє жито женці жнуть – а вже тії гості бачу йдуть
Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене
А вже тая хата всім мала бо уся родинонька прийшла.
 

ОБМІН ПЕРСТНЯМИ

Волхв стоїть на Калиновому мосту у руках у нього хлібець із обручками всередині або на блюдці.
Х:
Летить сокіл з вулиці,
Голубонька з другої,
Ізліталися, цілувалися,
Сизими крильми обнімалися.
Чий перстеник – того й пісенька,
Кому співали – тому і добро,
Кому вийметься, тому збудеться,
Тому збудеться – не минеться.
У супроводі пісні молоді підходять до волхва:
Пане (ім’я), скажи, чи добровільно, щиро і з любов’ю хочеш, щоб панна (ім’я) стала твоєю дружиною?
Молодий: Так.
Панна (ім’я), скажи, чи добровільно, щиро і з любов’ю хочеш, щоб пан (ім’я) став твоїм чоловіком.
Молода: Так.
Хай станеться по слову вашому.
В ім’я Святої Божої Любові пан (ім’я) і панна (ім’я) обручаються.
Волхв кропить водою молодих і хлібець, віддає його молодим. Вони його розламують і дістають обручки (або беруть із блюдця), обережно одягають їх один одному (спочатку молодий одягає молодій).
Обручки одягають під пісню, або промовляють:
Х:
Покочу перстень кругом города,
За перстнем сам(а) піду,
Сам піду – Ладу милую знайду.
Сама піду Лада милого знайду.
Слава Рідним Богам!

 

ВИКРАДЕННЯ МОЛОДОЇ

Хор з боку молодої відтісняє молоду і співає:
В калиті у молодого
Дев’ять гривен, з золотою.
Як не даси золоту –
Украдемо молоду.
Украдемо красну панну,
Дівчиноньку кохану.
Занесемо далеченько
Дівчиноньку молоденьку.
Мати пішки не дійде,
Батько конем не знайде.
Як не будеш дарувати –
Іди молоду шукати!

Білі лебеді прилетіли, Молоду вкрали.
Повели Молоду під білі рученьки.
Заточили Молоду в батьківській хаті.
Чекає Молода на свого судженого.
Молоду викрадають, дружка заводять її у свій двір-святилище.
Зажурився Молодий, головоньку похилив.
Їде до свого двору радоньку-радити,
Як Молоду визволяти, до своїх грудей пригорнути.
Молодий йде до свого двору, збирати дружину, щоб визволити наречену.
 

РОЗПЛІТАННЯ КОСИ

Молоду садовлять на овечий кожух (або біле полотно). Нареченій розчісують волосся заплітають та зав’язують червону стрічку.

Хор співає "Горіла сосна":
Горіла сосна палала, – 2
Під ней дівчина стояла, – 2
Русяву косу чесала, – 2
Ой коси, коси ви мої, – 2
Довго служили ви мені, – 2,
Більше служить не будете, – 2
Під білий вельон підете, – 2
 

ВИРЯДЖАННЯ МОЛОДОГО

Молодий готується у похід за молодою. Він повинен мати шаблю (або великий ніж) гроші і цукерки на викуп.
З боку молодого співають, мати обсипає його житом:
Х:
Мати сина виряджала, – 2
Місяцем підперезала, – 2
А зорею застібнула, – 2
А долею обгорнула. – 2
– Зустрінь, Боже ти моє дитя, – 2
На високім порозі, – 2
У великій дорозі. – 2

 

Перша перейма

На Калиновому мосту з хлібом-сіллю перегороджують дорогу молодому з боярами:

Перші посли прийшли, не вміли говорити.

Дайте їм води попити, щоб уміли говорити.

Дайте їм хліба їсти, щоб уміли оповісти.

 

Х: Що за грім гримить
Понад городом,
Що за військо йде
Буйне – молоде
Що за напасть за дверима,
Ідіть геть собі мимо!

Відповідь молодого:

Ти не бійся, городе,
Не тебе воюємо.
Їде князь молодий
Воювати тестя двір,
Візьмемо собі дівчину,
В неї вишита хустину,
А на голові – віночок,
А на пальці – перстеньочок.

Молодий хрестить шаблею хліб і встромлює в нього, забирає хліб і проходить далі. Якщо на переймах присутні діти, то обдарувати їх грошима і цукерками.
 

Друга перейма

Молодого зустрічає мати молодої, або особа, яка її замінює. Вона у вивернутому кожусі, тримає чарку і посуд з напоєм.
– Здорові були, люди добрі, чи по волі чи по неволі по світу блукаєте, самі ховаєтеся чи чого шукаєте?
– Шукаємо ми куницю, красну дівицю.
– Покажу я вам дорогу, але спершу відвідайте мого частуваннячка.
Протягує чарку, молодий виливає її через плече, протягує другу, теж виливає, хрестить батогом третю чарку і випиває.
 

Третя перейма

На воротах молодого зустрічає волхв:
- Птаха прилетіла, вістку принесла, що гості йдуть до нашого двору. За чим прийшли, люди добрі, біду шукаєте чи від біди тікаєте?
- Шукаємо ми куницю, красну дівицю
- Як угадаєте – ваша буде, а як ні – буйні голови тут положите.
Помічник по черзі підводить до молодого дівчат. Ті тричі кланяються, бояри кланяються їм у відповідь.
Хор в цей час співає:
Їдуть бояри шукають пари, ой ладо, князю шукають пари.
Дівчино – зоре ми твої гості, ой ладо моє ми твої гості,
Дівчино – зоре ми твої гості

Вивели дівку – шкіра та кості ой леле – леле шкіра та кості.
Ой це не наша, наша дівчина наче у лузі цвіт на калині,
Наша дівчина –цвіт на калині

Ведуть другую – руду рябую, ой леле – леле, руду – рябую.
Ой це не наша, наша дівчина наче у лузі цвіт на калині,
Наша дівчина –цвіт на калині

Вивели третю – цвіт калиновий, білеє личко, чорнії брови
Оце вже наша, цю заберемо, цю дівчиноньку собі візьмемо.
Цю дівчиноньку собі візьмемо.

Молода подає молодому хустку, беруться за кінці, волхв бере за середину веде їх до середини двору через простелене біле полотно.
Князь і княгиня стають у такій послідовності: молодий – за ним боярин, молода – за нею дружка. З боку молодого стоїть хлопчик з дубовим вінком, з боку молодої – дівчинка з калиновим вінком (або покласти вінки на статуї святилища чи столик).
Волхв:
Ступи, Боже, з неба,
Ти нам завжди треба –
зачни нам весіллячко
на наше подвір’ячко
тихоє, веселоє
аби було щасливоє.
Побратими і посестри, онуки Дажбожі! Сьогодні день радості для всього Роду нашого – два земних роди поєднуються, щоб прорости у вічність єдиним і могутнім родом. Сьогодні (імена) обвінчаються, духовно об’єднавшись в одну родину.
 

ПРИСЯГА

Волхв:
Любов у всі часи єднає людей і ощасливлює їхнє життя. Але пам’ятаймо, що в житті, як на довгій ниві, усяк буває. Бувають дні радісні, сонячні й солодкі, як мед. І бувають дні тяжкі, похмурі й гіркі, як полин. Та щастя родинного життя стає непохитним тоді, коли в щасті і в горі не згаснуть взаємна узгодженість, пошана і любов.
Пан (ім’я), ти готовий перед Богом і людьми присягнути, що будеш вірним чоловіком своєї любої дружини (ім’я) у часи радощів і смутку, у бідності й багатстві, у часи доброго здоров’я і недуги?
– Так, присягаю!
Панна (ім’я), ти готова перед Богом і людьми присягнути, що будеш вірною дружиною свого любого чоловіка (ім’я) у часи радощів і смутку, у бідності й багатстві, у часи доброго здоров’я і недуги?
– Так, присягаю!
Любі (імена), прошу вас стати поруч.
Перед молодими дружки стелять рушник, вони стають на нього. Хустку, через яку трималися молоді, віддати помічникові.
 

ВІНЧАННЯ

Повінчаємо Сварога і Землю і справимо весілля їм,
Де Творець є Сварог, а напроти нього жона його
і празднество маємо робити як для мужа і жони,
а ми діти їхні.
А тому бажаємо їм здоровими і щасливими бути,
Мати дітей багато і собою хвалитися
І дивитися до вод, щоб були велеплодні.
Свароже наш, Творцю Небесний! Осяй, Всеправедний, любов’ю дітей своїх. Освяти їхнє кохання Духом величі Твоєї. Свята Земля-Мати, благослови на шлюб дітей своїх.
Правдою, силою, волею, славою і любов’ю, що сходять від Сварога на Землю-Рожаницю, пана (ім’я) і панну (ім’я) вінчаю.
Взяти вінок з дубових листків, підняти перед собою.
Вінку цьому слава!
Одягти вінок на голову молодому (або віддати боярину, який має тримати вінок над головою молодого).
Х:
Рости дубе зелененький
У віки й віки.
Правдою, силою, волею, славою і любов’ю, що сходять від Сварога на Землю-Рожаницю, панну (ім’я) і пана (ім’я) вінчаю.
Взяти вінок з калинових листків, підняти перед собою.
Вінку цьому слава!
Одягти вінок на голову молодій (або віддати дружці, яка має тримати вінок над головою молодої).
Х:
Зацвітай же калинонько
Рясно щовесни.

 

ОСЯЯННЯ МОЛОДИХ

Запалити дві свічки від Вогнища і тримати їх в руках.
За здоров’я пана молодого (ім’я), за добру родину пана молодого – слава Дажбогу!
Х: Слава Дажбогу! – 4 р.
За здоров’я панни молодої (ім’я), за добру родину панни молодої, за життя вічне панни молодої – слава Макоші!
Х: Слава Макоші!
– 4р.
Дати молодим до рук запалені свічки.
 

ЗАРУЧИНИ

Пан (ім’я) і панна (ім’я) з вільного веління своїх сердець і світлих переконань заручаються на щастя й на долю заради вічності Роду свого!
Взяти рушник, перев’язати молодим руки.
Божою силою пов’язую, і ніхто того розв’язати не зможе. В’яжеться той вузол не на день, не на два, а на цілий вік!
У лівій руці Триглав, правою взяти кінець рушника, тричі обвести молодих навколо Вівтаря проти Сонця, починаючи обхід словами:
Не самі ми йдемо –
Сварог нас веде,
Рожаниця слідом іде,
а ми за ними
з Богами своїми!
Молоді після кожного обходу вклоняються до вівтаря.
Перуне наш, Ти охоронець Закону Божого! Слава Перуну!
Х: Слава Перуну! – 4 р. Волхв веде молодих за рушник навколо вівтаря.
Молоді:
Навіки слава!
Дажбоже наш, в Тобі життя і сила, слава і воля народу нашого!
Х: Слава Дажбогу! (Далі так само).
Макоше наша, Ти Берегиня народу нашого, який буде жити вічно! Слава Макоші!
Х: Слава Макоші!
(Далі так само).
 

НОВА РОДИНА

Дажбожий онук (ім’я) і Дажбожа онука (ім’я)! З Божої Волі, за Звичаєм наших Предків, за законами Руської Православної Віри проголошую: відтепер ви чоловік і дружина! Ви творите одну родину!
Молоде подружжя, підійдіть до Вівтаря, запаліть Велику свічку (вогонь) – звіщуйте весь свій Рід, що постала нова родина.
Молоді підходять до Вівтаря і свічками, що тримали в руках, запалюють Односвічник (вогнище). Після того, як вони стануть на рушник, загасити свічки, зняти рушник не розв’язуючи вузол і віддати все, склавши, молодим.
Хор в цей час співає:
Ой роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багато нас є.
Молодим підносять келих із сурицею.
Випийте цей мед-сур’ю на знак вашої любові і єдності з рідними Богами і Родом своїм.
Дати молодим почергово надпити з келиха до дна.
Молоде подружжя, скріпіть свій шлюб поцілунком.
Молодий цілує молоду.

Х:
Многая літа, літа Двічі
Многая літа

Волхв:
Розбийте цей келих об камінь.
Молоді розбивають келиха об камінь.
Волхв:
Як із цього келиха більше ніхто не зможе випити, так ніхто не зможе й розірвати цього шлюбу.
Всеправедний Боже, збережи, скріпи й освяти почуття одружених на щастя родинне. І обдаруй їх добрими дітьми, щоб вони у дітях бачили щастя своє і продовження Роду свого. І щоб їхні діти зміцнювали між ними згоду, взаємопошану і любов.
Перебуваючи у єдності з Рідними Богами, покладіть пожертву до Священного Вогню.
Молоді з вдячності до Рідних Богів до Вогнища кладуть жертву.
 

ОДЯГАННЯ НАМІТКИ

Зняти з молодих вінки. Молоду садовлять на кожух, або біле полотно, наречений розплітає їй косу, витягає стрічку з волосся, пов’язує її хусткою. Наречена двічі знімає хустку, на третій раз залишається в ній.

Х:
Сидить млада за столичком,
Калиновий цвіт
Виплакала чорні очка
Змінився їй світ.

Чом ти плачеш
Чом нарічеш
Чого тобі жаль
Того вінка зеленого
Що ти в мене взяв

Чом ти тоді не плакала
Як я вінок брав
Я думала, я мислила,
Я думала, я мислила
Що ти жартував.

Я думала, я мислила,
Що ти жартуєш,
Що ти мій зелений вінок – 2
Назад даруєш – 2

 

ПРОЩАННЯ МОЛОДОЇ З БАТЬКІВСЬКИМ ДВОРОМ

Молоді тричі кланяється батькові, матері, на вході із святилища:
Х:
Де б я не їхала, де б я не йшла,
Я тобі, мамо дякувала,
Дякую тобі мамо, що будила мене рано,
Більше не будеш, не будеш.

Де б я не їхала, де б я не йшла
Я тобі тату дякувала,
Дякую тобі тату за твою веселу хату,
Більш не буде, не буде.

Де б я не їхала, де б я не йшла
Всюди подвір’ю дякувала
Дякую тобі подвір’я, де гулялося весілля
Більш не буде не буде.

Обсипати молодих зерном:
На життя вічне Роду нашого засівається.

Дороге подружжя, ми всі молимося за щастя і здоров’я ваше. Тішимося, що постала нова Родина. І маючи світлу радість на душі, ми всі молимося за славу Предків наших, за Руську Православну Віру, за життєві успіхи нової Родини. Живіть щасливо у мирі і злагоді! Любіть одне одного! Творіть славу рідним Богам і рідному народові! Слава Роду! – Навіки слава!

Х:
Дай Дажбоже, в добрий час,
як у людей, так і в нас,
у щасливу годину
розвеселимо родину!

 

ПЕРЕХІД ЧЕРЕЗ ДУНАЙ

Молоді виходять зі Святині, перед ними хлопець ллє воду. Молодий має перенести молоду через Дунай і занести до свого двору, переступивши через Вогонь, відбувається очищення. В дворі молодого подружжя цілується.

Х. під час переходу через Дунай:
Плила дівчинонька
Краєм Дунаєм
Ой Дунаю, Дунай море
Дівчинонько – зоре
Вийшов до неї
Миленький єї
Подай руку скоро.
Дівчинонько - зоре
Через биструю річеньку
Подала рученьку.
Скоро подала
З Дунай – моря виплила.
 

Радуйся, Земле, радуйся Земле,

Сам Бог да на небо йде!

Радуйся, мати, радуйся мати,

Син невістку веде!

 

Дорогі родичі, гості! Привітайте нову родину!
Наречені переломлюють коровай (варіант гадання: хто більше відломить, то й і буде керувати в родині) і за викуп роздають усім присутнім.
На завершення під музику утворюються два хороводи: чоловічий всередині (посолонь) і жіночий зовні (протисолонь). Проводиться величання молодого подружжя.
 


Наводимо давню руську колядку, яка більше нагадує весільну пісню. Колядку відносять до княжої доби:

...Ой, славен, явен красний (N),
А чим же ти та прославився?
Що ізвечора коня осідлав,
А вже к світові під Царівград став.
Ой, б'є, та й б'є на Царівгород.
Цар ся дивує, хто то воює.
А міщани ходять, все раду радять,
Що тому вояці за дари дати?!
Вивели йому коня в наряді;
Він коня то взяв, – не подякував, –
Не подякував, шапочки не зняв,
Шапочки не зняв, не поклонився,
Не поклонився й не покорився...
Ой, як б'є, та й б'є на Царівгород.
Цар ся дивує хто то воює.
А міщани все раду радять,
Що тому вояці за дари дати?!
...Винесли йому полумисок злата;
Він золото узяв, – не подякував,
Не подякував, шапочки не зняв,
Не поклонився, не покорився.
Ой, як б'є, та й б'є на Царівгород.
Цар ся дивує, хто то воює.
А міщани все ходять, все раду радять,
Що тому паняті за дари дати.
Вивели ж йому панну в коморі;
Він панну узяв та й подякував,
Подякував й шапочку зняв,
Шапочку зняв, ще й поклонився,
І поклонився, і покорився..."
(Возняк М. Історія української літератури, т. 1-й).
 

Література:

1. Бурхович Г.М. Весілля. Методичний порадник. – Дніпропетровськ, 1994.

2. Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: РПК, 7523 (2015). – 192 с.

3. Вінчання (обряд) / Упор. Світовит Пашник. – Запоріжжя, 7510 (2002).

4. Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє. Розповідь про Трипілля. – Нью-Йорк: УВАН у США, 1978. – 384 с.

5. Золотослов: Поетичний космос Давньої Русі / упор. Москаленко М. – К.: Дніпро, 1988. – 296 с.

6. Лозко Г.С. Вінчання за звичаєм предків // Сварог. – №11-12. – 2001. – С.24-25.

7. Малий Требник РПВ / Укл. Волхв Межимир (Миколаїв). – К.: РВ РПВ, 7513. – 157 с.

8. Молитовник / упорядник С.Д. Пашник. – Запоріжжя: РПК, 7524 (2016). – 68 с.

9. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7523 (2015). – 68 с.

10 Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя.: РПК, 7524 (2016). – 160 с.

11. Пісенник / упорядник С.Д. Пашник. – Запоріжжя: РПК, 7523 (2015). – 40 с.

12. Пономарьов А. Українська минувшина. Довідник. К.: Либідь, 1993.

13. Силенко Л. Мага Віра. – Канада, США: видавництво РУНВіри, 1979. – 1427 с.

14. Українські народні пісні – слова ноти відео. – http://proridne.com.

15. Українські пісні. – http://www.pisni.org.ua.

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу