До розділу

Руське Православне Коло

 

Свято Перуна в Січеславі

 

Не хочу бачити руки в кайданах заковані.
Через тіло проходить Перуновий дух.
Зберу свої сили, доки думки не зіпсовано,
Вогник слабості нарешті затух.
Я витримаю будь-який тиск.
Прийшла в голову свідомість бійця.
На обличчі відображено сонячний блиск.
Головне з вірного шляху не збиться.
Це мій останній бій:
Виборю все чи впаду бездиханний.
Я йду далі, допоки живий,
А позаду чую подих Морани.

Жрець-боян Горидан Воронько «Останній Бій»
 

Ще зранку маленький дощик шепотів нам, що Перун йде на Нашу Землю! Тоді, залишивши справи буденні, зібрались ми разом Родами Полянськими, щоб зустріти Предка Нашого, який суть наша Сила та Доблесть! Легенький Вітерець колихав дубове листя, яке перемовлялось між собою, Батька Свого чекаючи. Все повітря наповнилось Перуновим Духом, що в серцях наших від іскрин жарких нестримно запалав. Заблищала зброя наша! Воїни стали на коліна, щоб отримати Перунову посвяту і поряд зі своїми далекими Предками стати до Полку Перунового, справами своїми Рід Полянський Славлячи!

Але після закінчення обряду справного, прийшли на капище вороги, що хотіли завадити зустрічі Полян з Перуном – нашим Родичем Величним! Та знали ми, що то лиш суть перевірка для сердець наших. І не зупинити Духу полянського, бо звикла Земля ця до нападників! Не втекли ми, а стали до бою ратного, щоб довести, що гідні ми зватись нащадками Полянських Родів! Дівчата наші, пліч о пліч з хлопцями, взяли на себе цей тягар. І зрадів Батько Перун і ринувся на Землю Рідну Дощем рясним, речучи нам, що не зреклись ми Предків за те і Вони нас підтримкою своєю освятять! Тоді зійшло на Сваргу трисвітлу – на Небо наше ясне дві Рай-дуги – Веселки. І співали вони Славу Роду Полянському. То ж і ми Славу Богам Рідним речемо і Предкам – Пам’ять Вічну!
 

Творено жрецем-бояном Гориданом Воронько, громада «Віда Полян»
Світлини взято з архіву громади «Віда Полян»

 

До розділу