До розділу

 

Руське Православне Коло

 

Розмова з духовним провідником Руського Православного Кола пані Ясною

23 березня 7520 (2012) р.
Запоріжжя

 

 

З яким Ви гаслом ідете по житті?

«П’є моє коріння сік землі»
Це з пісні Ніни Матвієнко.
 

Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли до вивчення давніх традицій нашого народу, що для Вас особисто є найбільш близьким в цих традиціях і віруваннях?

Мабуть на це найбільше вплинула моя робота в дитячому садку. Я завжди говорю українською, що для Запоріжжя нетипово, тому на роботі всі поставилися до мене як до спеціаліста з усього, що стосується культури України. Багато вивчала матеріалу саме для роботи з дітьми.
Хоча думаю, що потяг до народознавства у мене був завжди. Мені подобається спостерігати, як давні звичаї та вірування трансформувалися і проявляються в сучасному житті. Коли я знаходжу подібні випадки, то відчуття таке, ніби віднайшла своє 12 коліно пращурів. Не важливі на перший погляд дії та погляди набувають тисячолітньої глибини проявляються глибоким змістом. Я переконуюся весь час, що наша культура та традиція не зникли, просто ми так до них звикли, що майже не помічаємо цього і мріємо повертати якусь уявну духовність українського народу. А досить просто берегти те, що у нас є.
 

Як змінилося Ваше життя після цього?

Відчуття таке, що я тонула і раптом віднайшла опору під ногами. Я швидко стала відомою і в педагогічних колах і в поетичних. Часто виступала на телебаченні, друкувалася у пресі. Отримала можливість спілкуватися з людьми, про яких і мріяти колись не могла. З’явилася певна життєва програма.
 

Що для Вас православ’я - релігія догм, яку насадили у свій час для зміцнення авторитету влади і яка суперечить духу народу чи глибока релігія, яку ...просто Ви не сповідуєте?

Православ’я - це споконвічна назва корінної релігії, яка була привласнена у 14 столітті сповідниками віри в Ісуса Христоса. Православ’я - це прославляння Прави - Божественних законів (законів природи). Адже наші пращурі сповідували природу як божественне начало. Від слова Права ми маємо похідні слова: правда, правий, правильний та ін., які вказують на істинність.
Щодо віри в Ісуса... Для мене це некрофілічна релігія, з їхнім напрямом на страждання, біль, нечистоплотність, поклоніння мертвим тілам. Звісно, що сьогодні воно намагається модифікуватися, але важко позбутися тисячолітнього досвіду. Я вивчала Біблію, зокрема паралелі з іншими давніми релігіями Шумером та Єгиптом. Ці цивілізації справили великий вплив на формування християнства. В культурі людства, наприклад, існує кілька божеств, що народилися в печері в ніч на 25 грудня, померли, а потім воскресли. Є міфологічні персонажі, яких розпинали, які перетворювали воду в вино. Християни використали старі міфи при створенні міфологічної біографії Христоса.
 

Чи вірите Ви в міфологічних істот, як то лісовики, мавки і найголовніше домові?

Я не скажу, що я в них вірю, але як людина з багатою фантазією та літературним нахилом я можу їх уявити чи відчути. Мені подобається жити серед казок. Я прошу каструлю з молоком покликати мене, коли молоко почне закипати. І вона мене кличе: з’являється бажання терміново поглянути як там молоко, а воно якраз збиралося тікати. Я кличу загублені речі, говорю з водою, коли купаюся, дякую чайнику, коли він закипає.
Якось у мене була ручна муха. Вона прилітала до мене раз на день, сідала на коліно, і я з нею розмовляла. Потім вона летіла кудись у своїх справах до наступного дня. Я якраз була вагітною, вбити її рука не піднімалася. Та вона і не набридала своїм гостюванням. Коли народилася Цвітанка, я домовлялася з мухами, щоб вони її не будили. Вони жили собі на вікні і до малої дійсно не чіплялися
Коли бачу гарненьку галявинку весною, то підозрюю, що то добре попрацювала мавка. А за вербами біля Дніпра доглядають русалки. Щодо домовика не знаю. Треба буде вдома познайомитися зі своїм.
 

Смерть - Ваше бачення і ставлення.

Ставлення мабуть як в усіх - боюся. В юності це був заманливий романтичний образ. А зараз треба своїх дівчат заміж видати. І правнучок би теж. Мені дуже близька позиція рідновірів. Душа перероджується і повертається у свій рід, тому треба дбати про дітей та свій добробут, і ще про свою землю. Так сказати, забезпечити собі люблячих турботливих батьків, хороші іграшки і соціальні умови.
 

Що є для Вас релігія і Бог?

Коли дитина народжується, вона сприймає своїх батьків як всемогутніх істот. Все з’являється невідомо звідки, і зникає невідомо куди. Немовля переміщається у просторі без власних зусиль (звідки мабуть і фантазії про польоти без крил походять), є мамина циця , яка ніби скатертина самобранка нагодує в будь-який момент. Батьки милують і карають. А якщо сильно-сильно просити (хто з нас, мамочок з цим не стикався) то все що хочеш тобі дадуть.
Потім дитина дорослішає і починає розуміти, що її батьки далеко не всемогутні, звичайні люди з купою власних проблем. Але глибоко-глибоко дитина пам’ятає, що десь є могутня істота, яка берегла її і виконувала її прохання, тоді починаються пошуки Бога.
В історії людства цей пошук - дуже цікавий процес. Зрештою людина говорить - я є Бог, ти є Бог. Усвідомлення Бога залежить від психологічної зрілості людини.
Релігія на мою думку - це набір психологічних технік, які допомагають людині вирішувати її проблеми. Як батьки вчать дитину певних навичок та вмінь, щоб вона могла самостійно жити в майбутньому, так і релігія навчає певних психологічних моделей, за допомогою яких людина справлятиметься із психологічними навантаженнями.
У складні моменти я звертаюся до Бога, при цьому розумію, що це спосіб актуалізувати власні духовні сили, але іноді трапляються чудеса. Коли я завагітніла Цвітанкою УЗД показало позаматкову вагітність. Чоловік віз мене на операцію, а я заливаючись слізьми звернулася до Богів зі своїм відчаєм. На огляді в лікарні у мене виявили нормальну вагітність, УЗД тут же її підтвердило. Звісно і це можна спробувати пояснити раціонально. Але я не хочу цього робити.
 

У Ваших доньок дуже цікаві імена. Хто був ініціатором? І чому саме ці іменна?

У Дзвінки ім’я змінене. Коли їй було 4 рочки, на хортицькому святилищі, один рідновір, недочувши як її зовуть назвав її так. Так як імена схожі, то і всі інші почали називати її так, а не грецьким іменем. При посвяті вона обрала нове ім’я. Хочу додати, що зі зміною імені нам зняли і діагноз, за яким хотіли давати інвалідність. Приємне для мене співпадіння вийшло.
Цвітанку обирали з чоловіком удвох. Читали довідник слов’янських імен і одностайно зійшлися на цьому. Але вирішили нікому не говорити, раптом малеча інше щось захоче? За кілька тижнів до пологів наша повитуха несподівано назвала мій животик Цвітанкою. Після цього сумнівів більше не було.
 

Чи виникало у Вашої старшої доні бажання бути такою як всі - говорити російською, християнської віри, мати "звичайне" ім’я і т.д. Це якраз той вік, коли такий тягар важко нести.

Коли я дивлюся на неї, таке тонесеньку, тендітну, розумію, що кинула її під таку машину... Покладаю тільки надію на її природжену впертість та махновську кров.  У нас виникають час від часу розмови про "як всі". Є певні проблеми у спілкуванні з однокласниками, особливо з тими, де батьки вороже налаштовані проти України.
 

Як Ваші батьки ставляться до вашої віросповідання?

Мої спочатку противилися трохи. Та їх довго переконувати не прийшлося, я запитала маму: "Ти коли зранку встаєш, спершу до ікони йдеш ?" Вона відповідає: "Іду дивитися як сонце сходить, вітаюся з ним". Потім побували на святилищах, подивилися на людей, почитали книги і теж прийшли до рідного віросповідання.
 

В глибині душі не виникало бажання змінити таке віросповідання?

Може звучатиме трохи патетично, але щиро. Моя релігія - це Україна. Рідна Віра мені дає найбільше можливостей служити рідній землі. Доки моя конфесія стоїть на засадах охорони національних та культурних інтересів України, я буду належати до неї.
Ну і зовсім пошепки я додам, що отримала завдяки Рідній Вірі багато можливостей для саморозвитку. Це стало моєю нішею в світі, де я почуваю себе і розумною, і корисною, і особливою, і успішною, і.... Хіба від такого можна відмовитися?
 

Ви забобонна людина?

Для мене забобони - це скоріше термін, залишки давніх вірувань та обрядів. Я переконана, що вони мали вплив на підсвідомість людини і тому могли програмувати той чи інший стан душі, в якому людина могла отримати позитивний результат своїх дій чи негативний. Тому до деяких забобонів ставлюся як до аутотренінгу. Використовую народні обряди у побутовому житті: зняти вроки, очистити оселю, благословити їжу.
 

Яку роль відіграють українські традиції в побуті? Тобто чи дотримуєтесь певних переконань, обрядів?

Я багато експериментую, мені цікаво, як можна гармонійно поєднати народний дизайн із сучасним. Вірю, що колись можна буде і шпалери дістати не тільки з китайськими квітами, а й з елементами Петриківки, і фотошпалери з українськими жар-птицями. А поки що стараємося підбирати український посуд, прикрашаю оселю рушниками, використовую народні обереги.
 

Про що мрієте?

Мрію, що вийду з онуками на дитячий майданчик, а поруч дітвора щебетатиме українською мовою. Не можу забути, як Дзвінка в 5 років на Рівненькому вокзалі вигукнула: мама, а ми що на справжню Україну приїхали? Тут всі як я говорять! Мрію про цікаву роботу, яка б спонукала весь час розвиватися і при цьому добре оплачувалася.
 

Ви досліджуєте символи на вишивці, скажіть чи правда за їхньою допомогою можна запрограмувати свою долю?

Відомий психотерапевт Гроф у своїх роботах описує, що людина, незалежно від віку та національності під час особливого психологічного стану починає малювати фігури. Ці фігури є схожими на зображення, що дійшли до нас з первісних культур.
Людська підсвідомість творить певні символи, які допомагають людині справлятися зі щоденними стресами. У давнину люди, які тонко відчували світ і себе створили візерунки, які можуть впливати на підсвідомість. Є випадки, коли безплідні жінки вагітніли, вишивши певний символ із зображенням Рожаниці. Є символи на здоров’я та достаток, є такі що гармонізують родинне життя.
Нас довгі роки переконували, що вишивка несла суто декоративну функцію. І до сьогодні цей погляд є популярним серед вишивальниць. Візерунки створюються без врахування їхнього символічного значення. Тому можна зустріти дивні поєднання весільних, дитячих, поховальних символів на рушнику чи сорочці.
Багато залежить від особистості самої майстрині: якщо це гармонічна людина, то вона підбере дуже гарне поєднання символів. Якщо у людини є певні проблеми, то вони обов’язково відтворяться у візерунку.
 

Існує думка, що символи на вишивці – це давні ієрогліфи. Це правда?

Науковці говорять, що трипільська культура рухалася до ієрогліфічного письма - де кожен знак позначав певний символ чи явище. Так як у вишивці можна зустріти елементи ще трипільської символіки, то можна говорити про руни-ієрогліфи, зображені на вишивці, але звісно, що рун і їхньому звичному для нас розумінні на вишивці не має. Є символи, які спільні для багатьох народів. Десь вони увійшли в писемну систему, десь у вишивку чи в інший вид мистецтва. Я говорю про значення вишивки, відштовхуючись від знаків запліднення, вагітності та народження. Від їх кількості, відсутності чи наявності випливає символічний зміст візерунка.
 

Чи змінювала вишивка Ваше життя?

У мене багато таких прикладів. Наприклад, пологи в мене почалися через кілька годин, як я закінчила вишивати рушник для повитухи (ми народжували за давніми традиціями вдома). Коли я повісила рушник із символами Велеса – Бога мистецтва та музики, у нас вся родина почала займатися музикою: дитина пішла у музичну школу, чоловік організував свою рок-групу, а я захопилася вокальним співом. Коли по незнанні я повісила рушник із Деревом Роду, у якого був перерваний стовбур, у моїй родині почалися конфлікти. Коли рушник прибрався і конфліктів стало менше. Планую тепер вишити Дерево Роду на рушникові самостійно.
 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу