До розділу

Руське Православне Коло

 

Павлоград: українців безкарно переслідують спадкові окупанти під крилом БЮТ
 

 

Ми не здамося! Слава БудМайстру! Слава Україні!

Юрій Щербак


Почалися звільнення непокірних! Але ми заявляємо: ми не станемо на коліна! Ми не зрадимо власних ідеалів! Ми – українці, і маємо власні честь та гідність!

11 листопада 2009 року шовіністично налаштовані представники власників компаній торгівельної марки «БудМайстер»: І.М. Слюнков, А.В. Бутенко, А.П. Пашковський, - почали відкриту війну проти колективів підприємств, які своєю багаторічною працею створили імідж та славу компаніям. Вимоги власників:

- відмова від проукраїнської, продержавницької політики;

- заборона вживання української мови;

- заборона на поширення правдивої інформації про історію України та споконвічні прагнення нашого народу.


Почалися звільнення непокірних! Але ми заявляємо: ми не станемо на коліна!
Ми не зрадимо власних ідеалів! Ми – українці, і маємо власні честь та гідність!
Ми поважаємо право кожного на власну думку, але зневажаємо тих, хто нас позбавляє цього права!
Ми не здамося!
Слава БудМайстру! Слава Україні!

Голова правління ВАТ «Павлограджилстрой» Юрій Щербак
Генеральний директор ТОВ Фабрики будівельних сумішей «БудМайстер» Володимир Піпа
Директор виробництва ВАТ «Павлограджилстрой» Богдан Мілітанський
Керівник навчального пункту ВАТ «Павлограджилстрой» Леонід Романюк
Керівник управління персоналом Валентина Пелех
Спеціаліст відділу продаж Анатолій Солодовник
Інженер по стандартизації Марина Мелешко

 

 

Павлоград: українців безкарно переслідують спадкові окупанти під крилом БЮТ


колектив підприємства

 

11 листопада 2009 року шовіністично налаштовані представники власників компаній торгівельної марки «БудМайстер»: І.М. Слюнков, А.В. Бутенко, А.П. Пашковський, - почали відкриту війну проти колективів підприємств, які своєю багаторічною працею створили імідж та славу компаніям.


Будмайстер - українська ділова громада

Перелам у душі Юрія Щербака стався 2004-го… Жив чоловік собі, жив – класний інженер-будівельник, неодноразовий лідер різних престижних конкурсів, на кшталт «Гвардія бренду», авторитетний спеціаліст і топ-менеджер, керував собі підприємством, робив улюблену роботу, мав кохану родину – і ось почав ставити собі незручні питання:

- маємо гасло «Відбудуємо Україну!» - а чи усі осягають, який глибокий зміст у цьому?

- кажемо, що торгівельна марка «БудМайстер» гарантує відбудову України, - а чи всі саме так розуміють зміст нашої гарантії?

- а чому не всі? а що треба зробити, аби «всіх» - побільшало?

- а хто ми є? якщо українці – то які вони, ці українці – і якими мають бути, аби відповідати цьому високому імені?

- і що таке Україна: Богом дана вільним людям вільна земля, а чи простір для полювання зграй антиукраїнських, антидержавних хижаків?

Почав шукати відповідей, і чим більше знаходив, тим очевиднішими ставали прості істини: хочеш покращити світ – почни із себе; хочеш стати українцем – живи по правді, живи у чистоті, не допускай компромісу, насамперед, із власним сумлінням, а далі – і з цілим світом…

Друга в Україні компанія з виробництва будівельних матеріалів почала на очах набувати українських форми і змісту… Провідні споживачі продукту ТМ «БудМайстер» - на Донбасі, тож менеджери компанії з продажу питалися, чи розуміють співрозмовники українську мову? Мовляв, бізнес є бізнес, як треба – поступимося, перейдемо на російську…

Аж жодної потреби! – казали донеччани. Навпаки, чим «україннішим» ставав «БудМайстер», тим більше це подобалося контр-агентам від Криму, Харківщини і Донеччини - до Волині і Галичини…

З’ясувалося, що українськість компаній «БудМайстер» є ще й напрочуд потужною рекламою! Змінені упаковка, спецодяг, стиль спілкування, навіть самого корпоративного буття поширили про ВАТ «Павлограджилстрой», ТОВ «Фабрика будівельних сумішей» та ТОВ «Фабрика дверей» славу не тільки надійного, але потужного й шляхетного партнера у справах.

Змінювалися й люди. По підприємствах дедалі впевненіше лунала українська мова, і не кострубата, калькована з московської, «канцелярита», а вишукана, питома, правильна! Оновлювалася і приживалася було вже зовсім затоптана у небуття термінологія, власними силами готувалися посібники з виробничого навчання для робітників: «Основи економіки», «Українське ділове мовлення і термінологія виробництва будівельних матеріалів та будівництва», технологічні регламенти, інструкції, тощо…

Українськими ставали і будні, коли дрескодом компанії став саме національний стиль, запроваджений і заохочуваний Юрієм Щербаком, і корпоративні та державні свята…

Люди стали цікавитися історією, шукати правдивих джерел інформації про свій рід та народ, про себе і свою Україну… Люди почали ставати вільними, щирими, чесними… Це важкий душевний труд – і не кожному під силу щомиті «вичавлювати із себе раба»…

Найменше процеси, що відбувалися на підприємствах «БудМайстер» подобалися наглядовій раді на чолі з Ігорем Слюнковим, сином окупанта і окупантом України; та у складі акціонерів Олександра Бутенка і Олександра Пашковського… Настільки не подобалося, що з е-майл дебатів І. Слюнкова та Юрія Щербака можна написати ще один чотиритомник «Війна за українську мову на «БудМайстрі» - миру не буде!» – і Лев Толстой позаздрить обсягам цих томів!

Страшенно не хотілося наглядовій раді, аби люди на «БудМайстрі» ставали вільними людьми, які, в решті решт, не дозволять тягти зароблені ними гроші або як позичку «бєз атдачі», або як незаплановані бюджетом компанії «дивіденди»…

Не дозволяв цього, стоячи на сторожі інтересів розвитку компанії, і Юрій Щербак. Саме його вимога повернути неправедно, незаконно забрані акціонерами кошти підприємствам, що мають вберегти своїх людей і виробництво в умовах економічної кризи, і стала правдивою причиною війни, що триває вже кілька днів. Юрія Щербака, Володимира Піпу знято. Неугодних, здатних організувати щонайменший опір сваволі наглядової ради, звільнено, і силоміць видворено з підприємства. Спроба створити Раду трудового колективу для організації опору, не вдалася. Перелякана більшість принишкла. Блоковані зв’язок, комп’ютерна мережа…

Все це триває під снодійно-демократичні співи Ігоря Слюнкова перед робітниками про те, що «нікому нічого не буде»… Так воно і є! Скоро зима, а отже, робітників розженуть, в кращому випадку, за свій кошт; в гіршому – просто скоротять. Так що нікому нічого й не буде…

Що найпікантніше у цій ситуації: Ігор Слюнков – лідер фракції БЮТ у міській раді, більше того, один з провідників ідей Юлії Тимошенко, один з найбільших спекулянтів землею в Західному Донбасі.

То ж сваволя «гаспадіна Слюнкова» не тільки від того, що він крутий мільйонер, але й від опіки над ним та іншими окупантами України мадам Тимошенко?! Це така нас очікує попереду «щаслива доля», коли українців за українське, за своє, будуть переслідувати різні чужинці з-під «криши женщини з косою»?

Є і ще одна – дуже цікава версія! Лібералам страшенно не хочеться відходити від влади, а рейтинги, які не є надуто-великі, а все-таки малуваті для повної певності! То ж схоже на те, що біло-сердечні та малиново-біло-голубі регіонали мусять знайти спільну мову, перемогти єдиною шоблою народ, і подерибанити доконечно вже усе – і землю, і люд сердешний, голодом і холодом зморений!

Леонід РОМАНЮК,
керівник навчального пункту ВАТ «Павлограджилстрой»,
очевидець і учасник подій.

 

Джерело:
Народний Оглядач
 

 

Продовження подій 

 

Спектакль у Павлоградському суді.

 

13 січня 2010 року О.П. Пашковський та О.В. Бутенко подали до Павлоградського міськрайонного суду скаргу, в якій вимагали скасувати Постанови старшого слідчого Павлоградської прокуратури С.В. Дацка про порушення кримінальної справи за ч.1 ст.172 КК України: «Грубе порушення законодавства про працю. 1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю»…

 

Акт перший, сцена перша, вона ж - остання.

Перше засідання відбулося 18 січня 2010 року, під час якого звільнені працівники подали клопотання про усунення судді Мельника через те, що він тривалий час працював з гр. Пашковським та Бутенком, більше того – був у них підлеглим, на що суддя зазначив, що він працював у фірмі ТОВ «Правекс», до якої формально ні Бутенко, ні Пашковський відношення не мають. Про той факт, що представниця інтересів Пашковського та Бутенка пані Н. Созінова сама працює в тій самій фірмі «Правекс», - мабуть, забув!

 

Акт другий, сцена перша

19 січня 2010 року клопотання постраждалих було відхилено, і суддя Мельник продовжив розгляд справи. Скарги утиснених антиукраїнських мільйонерів містила три основних твердження:

1. Кримінальна справа відкрита за фактом, а не відносно конкретної особи.

2. На думку утиснених, у слідчого на момент порушення кримінальної справи не було достатньо даних для обґрунтування порушення кримінальної справи.

3. Законність звільнення працівників визначає суд, а не прокуратура.

 

На ці заперечення і представники прокуратури і постраждалі пояснили суду наступне:

1.Кримінальна справа відкрита по факту, тому що в скарзі, що надійшла до прокуратури були зазначені факт злочину та група осіб, яка брутально порушувала трудове законодавство. Посади винних, їх вину та роль кожного належало уточнити в ході слідства. Статті Кодексу законів про працю, що були порушені групою осіб до моменту звільнення потерпілих, зазначені в самій Постанові про порушення кримінальної справи, а головним злочином є прийняття власниками Постанови від 18 листопада 2009 року, яка порушувала Конституцію України, а відповідно і права працівників, що заборонено чинним законодавством та ст..22 Кодекса законів про працю. Законність прийняття Постанови від 18 листопада 2009 року та її авторів потрібно було встановити в ході досудового слідства, саме тому кримінальна справа порушена по факту скоєння злочину, а не по відношенню до конкретної особи.

2. Прокуратура і слідчий пояснили, що в них було достатньо підстав для відкриття кримінальної справи, була і скарга працівників, і копії Постанов власників, і пояснення самих потерпілих, які прямо вказували на скоєння кримінального злочину, всі ці дані були надані суду, а потерпілі прямо заявили в ході суду про те, які статті Кодексу законів про працю було порушено зазначеними особами, та які конкретно дії вчиняли гр. Слюнков, Бутенко та Пашковський.

3. Відносно законності звільнення працівників і прокурор, і слідчий, і потерпілі пояснили, що згідно ст. 259 КЗПП вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і
підпорядкованими йому прокурорами. Тобто, прокуратура діяла в межах законодавства та могла порушити кримінальну справу як по фактам порушення трудового законодавства, так і по факту незаконного звільнення. Згідно ст..221 того ж Кодексу законів про працю, суд розглядає трудові спори та може поновлювати на роботі, а не визначає законність звільнення. Крім того, присутні в залі суду звільнені працівники пояснили, що вони звільнилися з підприємства під примусом, а не за згодою сторін, тому що в них іншого виходу не було, інакше їх би звільнили за надумане порушення, як звільнили Анатолія Солодовника та Богдана Мілітанського…

 

Акту другий, сцена друга

А що ж суд? Об’єктивний, непристрасний, який враховує букву і дух Закону? Суд в особі не усуненого за клопотання вісімнадцятьох Мельника В.В.? Мельника В.В.,  який чомусь доволі  часто розглядає справи відносно фірм, що контролює Слюнков І.М.?..

Суд жодного разу не підняв лиця від столу, коли промовляли працівники прокуратури та звільнені працівники, але уважно слухав адвокатесу Бутенка та Пашковського - Н.І.Созінову.

Суд у своїй постанові не взяв до уваги жодного заперечення прокуратури та потерпілих.

Постанова суду текстуально майже збігалася із текстом скарги Бутенка і Пашковського, а це змушує підозрювати, що скаржники підготували не тільки свої скарги, а й самі постанови суду, зачитані Мельником В.В.

Ще одним свідченням того, що рішення було заготовлено завчасно є короткотривале перебування Мельника В.В. у дорадчій кімнаті! За такий короткий період текст такого обсягу, та ще й з посиланнями на безліч законодавчих актів, підготувати неможливо..

 

Антракт!

 

До розділу