Запорізький інформаційно-аналітичний тижневик
«Правда»
№ 34 (142) 3 вересня 2009 року
http://www.pravda.in.ua
Сьогоднішній
гість нашої газети – людина, добре відома не тільки в нашому місті, але й по
всій Україні. Це верховний волхв Руського Православного Кола Світовит Пашник,
котрий кілька років поспіль проводить духовно-просвітню роботу з популяризації
здорового способу життя на основі родових звичаїв. Але сьогодні розмова піде про
джерела сотворіння слов'янського світу.
– Волхве Світовите, ви очолюєте Руське
Православне Коло. Який напрям діяльності вашої організації?
– Руське Православне Коло займається
сповідуванням і поширенням світоглядних і духовних знань нашого народу. Адже
протягом тисячоліть наш народ виробив власну самобутність. У нас багата
минувшина, і маємо будувати своє майбутнє життя, спираючись на власний розум. На
жаль, багато людей думає, що хтось збудує нам щасливе життя на нашій землі, але
маємо знати, що все в наших силах, тільки треба прикласти старання. А в цьому
нам допоможе Віра у Богів, які для нас є родичами. Коли людина відчуває допомогу
всього Роду Русі-України, то їй легше працюється. Віра має допомогти людині
вижити як серед природного середовища, так і в людському суспільстві. Тому й
намагаємося триматися свого народу, аби уберегтися в цьому різноманітному світі.
– А чому саме використовуєте назву «Руське»?
– Це більш давніша самоназва нашого народу. Вона
згадується і Велесовою Книгою і літописами. Цю назву практично до сьогодення
використовували на означення нашого народу. Після того, як московити перебрали
на себе назву Русь, Росія, необачні керманичі нашого народу поступилися і
прийняли назву однієї із земель Русі, аби якось відрізнятися від Московії. Хоча
і росіяни майже до останнього називали нас малоросами, чим підкреслювали витоки
Русі з Наддніпрянщини як малої батьківщини Русі. В західних областях нашої
держави якнайдовше зберігалася прадавня назва нашого народу – русини.
– Ви сказали, що Боги є нашими родичами, а для
більшості людей вони є надістотами, які контролюють наше життя.
– Є різні тлумачення богорозуміння. Кожен народ
вибирав сам собі шлях до нього, виходячи зі свого способу життя і вчень своїх
духовних провідників. Первісна віра все ж була природною і кожен з Богів мав
стосунок до якогось явища. Ці явища сприймалися через казковість. Люди наділяли
їх образами героїв, які допомагали їм у житті. За своєю основою міфологія майже
однакова для всіх людей. А відрізняється вона здебільшого ідеологічними
повчаннями, які мали б сприяти єднанню народу і допомагали у боротьбі з іншими
народами за виживання. Не думайте, що світ змінився, просто форми цієї боротьби
набрали інших обрисів. Тому для нашого руського народу важливо мати свої духовні
настанови і берегти почуття спорідненості і творити власну державу. Для цього
потрібно мати і спільну мову, культуру поведінки, духовність, які підкреслюють
єдність народу.
– В тому числі й з Богами?
– Так, людина своє життя порівнює з Божою
сутністю і хоче відчувати свою спорідненість з Богом. Недаремно ми називаємо
себе дітьми чи онуками Божими. Для кращого розуміння приведу приклад Світового
Яйця. Таке розуміння притаманне більшості арійських народів. Людина уявляла
Всесвіт у вигляді величезного Яйця, себе вона ставить у центрі Всесвіту і
спостерігаючи як усе там рухається. Все Яйце ми називаємо Родом Всевишнім. Люди
на землі – Рід земний. Так, як наші родини складаються з тата, мами і їхніх
дітей, так і Бог Род також поділяється на батька Сварога – це верхня частина
Яйця, купол небесний; з нижньої частини Яйця твориться Рожаниця – Мати Земля.
Оскільки Яйце має тверде скорлупіння, то існує твердь небесна і земна. Батько і
Мати, звичайно, мають дітей: з жовтка твориться Сонце, ми називаємо його
Дажбогом, а з білка твориться Вода – Богиня Макош. Батько Сварог запліднює
Рожаницю, і вона випускає Води, і виходить Сонце. Народившись, Сонце проходить
по Небу синьому і знову потрапляє до лона Матері Землі, а зранку воскресає. Так
постала віра у вічне воскресіння. Більшість сонячних Богів у різних народів
також вмирає і воскресає. У тому числі й поширений міфоперсонаж Ісус Христос.
– А людина теж має воскреснути?
– Так людина уподібнюється до Сонця. Після смерті
її душа йде до Батька Сварога, а тіло повертається до Матері Землі. І щоб людина
воскресла треба справити весілля Неба і Землі, тобто поєднати дух і тіло. І
людина має воскреснути у майбутньому поколінні. Тому людину клали до лона
Матері-Землі, зверху насипали могилу – символ вагітності, і на могилі ставили
стелу – образ Батька Неба, який мав запліднити Матір-Землю. Щоб людина
відродилася, треба було продовжити рід – аби померлий міг прийти до світу життя.
І тому вважається, що свою землю ми бережемо не стільки для дітей чи онуків, а
для самих себе, бо знову повернемося, як і Сонце повертається до нас. Що ми
залишили в минулому житті, те отримаємо і в майбутньому. Тому людина мала дбати
як за землю, що дали їй Боги, так і за продовження роду.
–
Віднайдені на Хортиці святилища мають якийсь стосунок до міфології сотворіння
світу?
Усі відомі і відновлені святилища на Хортиці
мають яйцеподібну форму, як і самі кургани. Якщо святилище-обсерваторія на
пагорбі Брагарня, де ми проводимо свої богослужіння має форму круга, але з
ознаками яйця, то святилища-поховання, поблизу балки Молодняга, мають форму яйця
у площині, гострий кінець яких спрямований на схід, туди, де відроджується
Сонце. Це своєрідні маленькі, як і труна, човни. В одному з цих яєць на місці
жовтка, тобто Сонця, похована людина в зігнутому вигляді, наче немовля в утробі.
В іншому яйці поховання не було, а в жовтку був залишений прямокутний горщик.
Можна припустити, що людина загинула на чужині і тіло не привезли, але обряд
відродження був проведений. Такий звичай у нас існував до останніх часів. Були
випадки, коли під час Другої світової війни приносили «похоронку». Село
збиралося на похорон, робили труну, запрошували священика і процесія без тіла,
але із зерном в труні, йшла на кладовище, ніби за померлим.
– Тобто давня символіка використовується досі.
– Так під час Великодня освячують писанки –
символ воскресіння, як сонця, так і людини. Самі храмові будівлі також є
аналогічними до стародавніх могил. Вини символізують своєрідне вмістилище, де
збираються діти Божі, – це лоно Землі. Дахи традиційно фарбуються в зелений
колір, що позначає траву на могилі або на землянці, бо житло це своєрідне місце
відпочинку вночі, як більш короткий проміжок перебування, а сон ототожнюється зі
смертю. На дахах храмів ставляться бані, як і на могилах образи Бога, або на
хатах димарі. Одночасно, ці «лона» можуть означати як жіночу калиту, так і
чоловічу. Тоді бані це чоловічі прутні обернені до Неба.
– Символи продовження роду домінують в давній
руській вірі?
– Вони домінують в усіх вірах, які пропагують
природній спосіб життя. Це і є та велика таїна Божа вічного воскресіння через
поєднання чоловічого і жіночого начала. Хто не розуміє цього, той умертвляє себе
і весь свій рід. Людина має жити, як заповідали нам предки і йти шляхом, що
вказують нам Рідні Боги. Ми як помічники Богів на землі маємо жити праведним
життям, аби Рід наш процвітав.
– Значить, наша газета прагне відповідати
істині. Що ви побажаєте нашим читачам?
Я радий, що газета «Правда» звертає увагу читачів
до споконвічних витоків нашого народу, адже це наше спільне надбання і повинні
його берегти усім Родом. Кожна людина нашого суспільства має відчути себе
причетною до його розвитку. Хотів би побажати вашим читачам пізнавати себе і
світ, який вас оточує. Пам’ятайте: щастя нашого народу залежить від кожного з
вас. Прикрасимо своє родове Яйце-райце так, щоб воно засяяло на весь Божий Світ.
Бесіду вела Лариса Біляєва
