27-28
вересня 7533 (2025) р.
Козин, ДЦ "Релігія
Природи"
Цими вихідними, 27-28 вересня 7533 року у стінах Духовного центру
«Релігія Природи» розташованого в київській агломерації відбулося натхненне
дійство, яке об'єднало серця послідовників Рідної Віри. Завдяки нашим Богам та
невтомній праці захисників захід минув в атмосфері миру, гармонії та глибокого
духовного єднання.
Центральною подією стало священне обрядодійство, під час якого
учасники прославляли Богів та Предків, звертаючись до споконвічних джерел сили
свого роду. Були проведені Посвяти в Рідну Віру та обряди Ім'янаречення. Перед
початком основного дійства відбувся давній ритуал «хусткування». Під мелодійні
звуки етнотеатру «Човен» жінки покривали голови хустками, символізуючи
Матір-Землю, що вбирається в листя та готується дарувати багаті плоди, метою
обряду є — наповнити учасниць здоров'ям, любов'ю та щастям для творення блага у
своїх родинах.
Перебуваючи у священному колі, учасники відчували енергію
Матері-Землі та Батька-Неба, резонуючи з навколишнім простором та один з одним.
Особливу подяку громада висловлює Верховному волхву Світовиту та Берегині Ясні
за проведення натхненного дійства, а також власнику маєтку-музею, професору пану
Володару. Після обрядів він провів для гостей захопливу екскурсію унікальними
залами центру, де зберігаються неоціненні артефакти Трипільської культури,
оригінальні полотна видатного митця Сонцеслава Крижанівського та громіздка
бібліотека.
Свято не було б таким щирим та теплим без шановних гостей, які
прибули з Київської, Хмельницької, Білоцерківської та Вінницької громад.
Музичний супровід від талановитих друзів з етнотеатру «Човен» проникав у
самісінькі глибини душі, єднаючи серця спільним давнім бринінням. Окремої подяки
заслуговує унікальна мисткиня з Вінниці, чиї вишиті картини та тарелі з
трипільськими орнаментами стали справжньою окрасою свята, створивши відчуття
довершеності та космічної гармонії. З особливою шаною та вдячністю учасники
вітали мужніх воїнів — Вадимиру та Катерину, які знайшли можливість долучитися
до дійства. Їхня присутність стала потужним символом захисту та непереможності
духу.
Це свято стало свідченням того, що навіть у складні часи єдність,
віра та звернення до свого коріння дають силу жити й творити. Учасники
роз'їхалися по домівках, сповнені світла та натхнення, з нетерпінням чекаючи на
нові зустрічі. В єдності — разом!
Маревія
