До розділу

Руське Православне Коло

Осіннє рівнодення - свято Переходу

23 вересня 7526 (2018) р.

м. Запоріжжя, Хортиця

 

 

Зорелада з чоловіком Вишевелесом

 

23 вересня - Свято Осіннього Рівнодення, коли все в Природі наближається до завершення активної чоловічої пори року, набуває рівноваги і саме сьогодні разом з Сонцем, що переходить із зодіакального знаку Діви до знаку Ваги, здійснюється перехід до символічно жіночої половини року. Наступає панування осіннього прояву сонячного божества Миробога.

В нашому повсякденному житті це означає, що в місяць вересень ми повинні завершити справи, які розпочали 21 березня в день Весняного Рівнодення. Ми працювали і тепер зібрали урожай своїх справ, відокремили зерна від полови, очистили свій дім від сміття, а розум від зайвої ваги нікчемних думок, зробили переоцінку цінностей та прийняли нові рішення щодо руху далі шляхом життя. Адже, саме той знаходить прихильність Миробога, хто безперервно працює над собою, хто без сумнівів обирає проявляти тільки високі якості Духа та розкривати багатства Душі, хто іде за своїм вибором і не протистоїть сам собі, у кого слово і діло не розходяться, а навпаки - єдині, хто рішуче може відповісти на питання: «Хто я є? І ким я хочу бути? Яким шляхом я іду? І чого я бажаю?». Саме той, завжди дійде до мети, отримає бажане і досягне відчуття миру з собою та внутрішнього спокою, не інертності, а потенціалу сил.

Отже, сьогодні ми зібрались на священному острові Хортиця, щоб відзначити це свято Переходу.

Потоки Небесних Вод омивали Землю і нас, єдиних з Матір’ю та Всесвітом. Але Вогонь палав і, як ніколи, тепло було в нашім колі. Волхв Світовит Пашник прославляв Богів Роду нашого, вітав зі святом нас, розповідав про Бога Сонця Осіннього – Мира і всіх оточуючих щедро обдаровував теплом свого великого серця. А коли висловив думку про те, що можливо Миробог в своє свято, день приходу до влади, не показує нам свій облік тому що миру на нашій землі не має, біль мого серця вирвалась і потекла словами про дорогу людину, рідного брата. Ім’я його Віталій Вікторович Саленюк. Він Лікар, з великої літери, реаніматолог. Скільки життів він врятував, робив операції пересадки серця, а останній рік, за власним бажанням, працював лікарем в госпіталі на самій передовій, був учасником бойових дій. Та на початку вересня приїхав у відпустку до матері, ліг спати і не проснувся, просто не витримало серце. Я вважаю, що людина помирає не від кулі, або хвороб, а коли приймає рішення піти в інший світ. І той, хто здійснює цей перехід в час Миробога, це той, хто завершив всі земні справи і став вільний. Я не можу сприймати свого брата, як мертвого, бо знаю - він живий. І хоча я не можу бачити його, я його відчуваю. Я відчуваю, що йому стало легше, страждання та біль, що останнім часом переповнювала його серце відступили і на зміну прийшов спокій, бо тепер він перебуває в кращім із світів. Я знаю в ньому народилася Велика Світла Щедра Душа, вона страждала та переживала багато розчарувань, але нарешті з’єдналась зі Світлом, з якого вийшла.

Смерть наших близьких не повинна зруйнувати наш дух, вона повинна робити нас сильнішими. Безумовно, такі події змінюють нас, дають можливість зупинитися в своєму безумно-стрімкому, хаотичному русі, та озирнутися навкруги, подивитись на себе та умови життя, стосунки та свої мрії, під іншим кутом зору. Чи дійсно відповідають вони справжнім бажанням нашої Душі? Людство так поспішає жити, забуваючи про те, що час життя і так короткий, тож навіщо спішити туди де ми і так всі будемо. Можливо краще цінити цю мить теперішнього, ані ж всю увагу віддавати думкам про майбутнє, яке може так ніколи і не відбутися.

15 жовтня моєму братові повинно було сповнитися 42 роки, але він вирішив піти молодим та красивим. Віталій на 7 років молодший за мене. Я була в першому класі і народження його чекала більше ніж батьки, міняла пелюшки, бавила, всі наші іграшки були спільними і сусіди заздрили батькам, бо ми ніколи не сварилися, така любов та взаємопорозуміння панували між нами, я кожен день забирала його з дитсадка, а потім брала на побачення. Одного вечора ми повертались з друзями,з кіно, він, як завжди був зі мною. На зустріч їхав п’яний водій. Ми, старші відступили, а він маленький 9 річний хлопчик розгубився. Світло фар осліпило мої очі, а розум думка, що зараз машина зіб’є мого молодшого братика, найдорожче, що є у мене – рідну душу. І тоді не вагаючись, не пам’ятаю, щоб взагалі були якісь думки, я просто взяла і зробила це – повернулося на дорогу, схопила його за плечі, і де тільки взялася та сила, відірвати його від землі і штовхнути за межі дороги, це була мить, але здавалося, що для мене час зупинився, я просто як факт зрозуміла, що сама не встигну і в цей час відчула удар. Така іронія, я готова була віддати своє життя заради життя його, та доля розпорядилася інакше. Навіть уявити не могла, що мені, старшій сестрі, прийдеться ховати мого молодшого брата. Біль моя не стане меншою чи більшою, вона просто є, але я обираю життя, тому прийшла сьогодні разом з усіма братами та сестрами по вірі, щоб робити свою справу, бо то є моя відповідальність, а на цім папері – моя сповідь.

Я закликаю всіх – бережіть одне одного, даруйте тепло, увагу, порозуміння. Будуйте відносини на любові та повазі взаємних, цінуйте одне одного, поки ви є. Адже, благополуччя жінки залежить від успіху її чоловіка, а статки чоловіка, від кохання його дружини. Вірність наших половинок є наша сила. Коли нас не підтримують наші кохані, ми втрачаємо сенс життя, тоді обираємо смерть. Будьте щирими та відвертими зі своїми коханими, щоб не стати причиною втрати бажання життя для них.

І я запрошую наступної неділі на свято Покрови, яке відбудеться об 11 годині на острові Хортиця. Обряд проводитиме волхв Світовит Пашник. Приходьте сім’ями, всім родом, з дружинами та чоловіками, діточками та батьками. Це ж таке велике свято, бо в кожній жінці народжена богиня. То наше свято, дівчата, жінки, бабусі, бо ми є Хранителі, Берегині Роду нашого. Це наше призначення розправити крила та обійняти ними своїх рідних так само, як Божественна Мати своїм Покровом оберігає та захищає всіх нас – дітей Землі.

 

Жриця РПК Зорелада

 

http://svit.in.ua

 

До розділу