Шаян Володимир Петрович
Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об’єднання Української Рідної Віри,
1987. – Т.1. – 893 с. (pdf)
Збірник праць Володимира Шаяна, написаних і
виданих у різний час окремими книжками. До книги ввійшли найважливіші статті,
дослідження, наукові розвідки, з питань давньоукраїнської міфології, яку В.Шаян
аналізує й трактує в тісному зв’язку з давньоукраїнською історією, філософією та
ментальністю. Зокрема подається ґрунтовний науковий аналіз “Велесової книги”;
філософічне й історичне осмислення образів Перуна, Сварога, Дажбога, Світовида,
Триглава та інших Богів стародавньої української віри; в контексті народного
предвічного світогляду розглядається творчість Г.Сковороди, Т.Шевченка,
І.Франка, Лесі Українки та ін.
ПЕРЕДМОВА
Об'єднання
Українців Рідної Віри, що видає в Гамільтоні, Онтаріо, Канада журнал "Українське
Відродження" і в ньому завжди друкує праці сл. п. Професора Володимира Шаяна,
постановило видати деякі його важливіші твори в одній книзі під назвою "ВІРА
ПРЕДКІВ НАШИХ", щоб зберегти їх для історії нашої культури.
Така назва виправдовується тим, що
хоч в деяких творах є суцільний виклад Віри наших Предків, а в інших тільки
деякі її елементи, то всі вони разом творять одну неподільну цілість.
На прохання написати передмову я
радо погодилась, бо ж при цій нагоді матиму й можливість позвітувати, де
знаходяться архіви Володимира Шаяна. Професор Володимир Шаян був дуже
кольоритною індивідуальністю: санскритолог, філософ, поет, автор наукових і
багатьох публіцистичних розвідок.
Народився він у Львові 21-го
серпня, 1908-го року, а помер в Лондоні, Англія, 15-го липня, 1974-го року від
серцевої недуги.
Серцева недуга, як сам він писав,
почалася в нього 1974-му році. Батько його був підстаршиною австрійської армії,
а в часі польської окупації Галичини – залізничним службовцем. Мати походила із
старинного селянського роду в селі Добростани.
Володимир Шаян здав 1927 року з
відзначенням Гімназійну матуру клясичного типу у Львові. Після того закінчив у
Львівському університеті дуже широкий засяг студій: філософія, санскритська
філологія, європейські мови й література. Його учителем на курсах санскритологи
був Професор Степан Стасяк. Датою свого духового прозріння Професор Володимир
Шаян уважав 1934-й рік, коли перебував у Карпатах на горі Ґрехіт у товаристві
гуцульських леґінів. Тоді він відчув глибинний зміст фолкльору і рішив відродити
староукраїнську віру в Лицарськім Ордені.
Пізніше ця ідея здобула в нього
ширше примінення в Панарійському Ренесансі. На еміграції Володимир Шаян був
знаний своїм енциклопедичним знанням і невтомною різноманітною діяльністю.
Довгі роки він працював у Лондоні
Директором Бібліотеки їм. Т.Шевченка при Союзі Українців Британії на Лінден
Ґарденс і займав різні становища в Управі СУБ. Це був дуже активний період в
його житті: численні доповіді в Англії і на міжнародніх з'їздах ПЕН (Поетів,
Есеїстів, Новелістів) в обороні ув’язнених членів Руху Спротиву на Україні
(найбільше Валентина Мороза), друкувався в еміграційній пресі, був членом
європейської УВАН (Української Вільної Академії Наук) і її Президентом, Головою
Орієнталістів і Спілки Вільних Журналістів, заступником Голови Бритійської Ліги
Свободи і ПЕН.
Ці інформації взято із статті
М.Русича в посмертнім виданні журналу "Світання" 1974 року та з деяких "Листів
до Друзів".
Квартальник "Світання" почав
виходити в Торонто, Онтаріо, Канада в 1968-му році. Майже всі члени редколегії і
співробітники квартальника були шанувальниками творчости Професора Володимира
Шаяна, його дослідів праісторії й Віри наших Предків, але членом Ордену був
тільки один.
Деяким друзям, що бажали вишколу в
орденізмі, він відповідав, що для повного вишколу потрібно 20-ть років, але в
нього немає вільного часу.
Одначе, головною ціллю життя
Професора В.Шаяна таки був Орден. З його "Листів до Друзів", які він розсилав
від 1968-1974 років можна довідатись, що 5 листопада 1943 року він зорганізував
свій перший "Орден Лицарів Бога-Сонця" у Львові, який був релігійно-політичною
формацією. Усі члени склали йому лицарську присягу. Тим лицарям, що не бажали
евакуюватись в західню Европу, він дав наказ стати в ряди УПА (Української
Повстанської Армії). Студіюючи літописи УПА, авторка цієї передмови несподівано
знайшла в 8-му томі, на ст. 173-ій такий розділ: "Повстанська група ім. Перуна
між селами Грабине і Підзвіринець, Комарнянського району, відбила 4-9-1944 р. 7
арештованих із села Повергів. Із 57 погромників-конвоїрів убито 45 та одного
полонено".
Як дуже Професор Володимир Шаян
радів би, коли б дочекався прочитати той розділ у 8 томі "Літопису УПА"! Він
напевно сказав би: "Це були мої справжні й найкращі Лицарі!"
Ми віримо також, що в тій групі
воювали його Лицарі, бо хто ж інший назвав би свій Відділ ім. Перуна?! Дуже
можливо, що на еміграції хтось поміж нашими дорогими Упістами міг би доповнити
цю інформацію.
В Ауґсбурзі, Німеччина, Професор
В.Шаян зорганізував другу фалангу Ордену Лицарів Бога-Сонця, якого заприсяжені
члени під час розселення з таборів Д. П. (дісплейст персонс) роз'їхались в різні
заморські країни і той Орден чомусь перестав активізуватися.
Мимо того, Професор Володимир Шаян
від 1971 року не раз закликав тих лицарів до повороту. Коли ж ніхто не вернувся,
він написав тоді в "Листі до Друзів", що "примушений бути одним вояком на полі
бою". Майже різночасно надіслав нам дивну в телеграфічному стилі вістку, що
"постала склока і я прошу Вас не встрявати до неї, бо там нема моїх друзів".
Через пару років він знову написав
ось таке: "Як то добре, що Ви не встрявали у ту склоку!"
Можливо, що така вістка без
конкретних даних означала видні тільки його духовому зорові "простори боротьби".
Професор В.Шаян був містиком і
треба ще підкреслити, що він гостро осуджував нелицарські засоби в боротьбі, –
як наклепи, очорнювання і т. п.
Але тому, що він тоді часто
згадував про поганий стан його здоров’я і сильно підвищений тиск крови, ми усі
дуже журилися і щиро бажали помогти йому без встрявання в невідомі справи.
І так з моєї, поета Левка Ромена й
Інж. Нестора Роговського ініціятиви, журнал "Світання" виріс 1972 року в
ІНСТИТУТ ім. ВОЛОДИМИРА ШАЯНА, який ми офіційно зареєстрували в Канаді.
Це, мабуть, був перший Інститут в
українській історії заснований в часі життя визначної індивідуальности.
Під фірмою Інституту й складками
28 членів-засновників, якими були також письменник Микола Понеділок і меценат
Теодор Гуменюк, вийшло декілька творів Професора Володимира Шаяна, поміж ними й
"Лицар Святої Борні-Григорій Сковорода".
Великою радістю для Професора був
Інститут і те, що 1972 року приєдналась до нього група українців з молодшої
генерації, до якої належав і його однодумець Інж. Вишата Святославич
(псевдонім).
Професор дуже його полюбив, назвав
своїм духовим сином і навіть назначив Вишату своїм наслідником в разі якогось
непередбаченого випадку в майбутньому. Інж. Вишата Святославич написав чимало
дослідницьких праць на теми праісторії й Віри наших Предків, але на жаль він
передчасно помер 7 травня, 1981 р.
Майбутніх дослідників творів
Професора В. Шаяна відсилаємо до його праці "Джерело сили української культури"
передрукованої в цьому збірнику, де він на кінцевих сторінках подав їхні назви.
Тільки одну працю п. з. "Володар
Богів і Всесвіту – віровизнавча студія про Перуна – Індру" не знайдено в
архівах. Професор декілька разів згадував у "Листах до Друзів", що ця праця
пишеться...
Дуже можливо, що він не встиг й
написати, або слово "пишеться" треба було розуміти, що він "писав" її містичними
засобами в одній із своїх реінкарнацій, в які він дуже вірив. Ця діяльність
належить до сфери Знання Таємного.
Творами Проф. В.Шаяна будуть
цікавитись і їх аналізувати науковці й літератори в майбутній вільній Україні. В
сучасну пору міг би це зробити духово споріднений з ним Олесь Бердник, коли б
там була вільність слова.
На еміграції проф. Р.В.Кухар
(письменник Р.Володимир), що був співредактором журнала "Світання", висловився
про твори Покійника у "Визвольнім Шляху" в Лондоні за липень-серпень 1975 р. у
статті п. з. "Літературні постаті в тіні еміграційних буднів" на сторінках
839-840:
"...Творчість В.Шаяна замітна
своїм ідеологічно-національним, філософсько-поглибленим змістом. Самобутній
стиль його творів (поетичних і прозових) відзначається міцніш індивідуалістичним
тоном, високою духово-інтелектуальною напругою, національною символікою й
патосом, метафоричністю, поетичною гіперболічністю та історіософованою
барокковою орнаментикою. В них думка й ідея переважають ліричну настроєвість
вислову. Він завжди послідовний поет-ідеолог (рівною мірою й у прозовій ділянці)
в своїй змістовно-зосередженій творчості, присвяченій головно засновкам
української національної духовости аж у праісторії.
...В.Шаян (Володимир) був
своєрідним практиком і теоретиком українського націоналізму, а в своїй
філософській концепції послідовником Сковороди. З ділянок дослідження та
інтерпретації української мітології і стародавньої бувальщини він залишив
вартісні праці, позначені містицизмом своєрідної, самобутньої індивідуальности.
Ось типове поетичне Шаянове "вірую":
Новий
Орденський Міг, –
Нового Світу
Сонце, –
На вежах
блакитного простору
Нехай над
світом світить
Лицарський щит
золотий, –
Прибий, на
небесах прибий
У просторі
Сонце нове,
Що ти його
сотвориш!
(Уривок з
"Баляда про Сонце")
Професор Володимир Шаян знайшовся
в щасливішому положенні, як був колись філософ Григорій Сковорода, бо аж 118-ть
років після його смерти прийшов до редактора Бонч-Бруєвича український
селянин-патріот Радзиховський і склав 2000 рублів на видання зібраних творів
Григорія Сковороди.
А тут щойно 12-ть років після
смерти Професора Володимира Шаяна, колишній Упіст, Проповідник Рідної Віри
Славин Яворський (Стефан Ігнатевич-Яворський) подарував 14.500 долярів на
видання цієї великої книги "ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ".
Жертвенність Проповідника Славина
Яворського напевно буде колись із великою вдячністю оцінена історією української
культури, а історією Української Рідної Віри, зокрема.
Професор Володимир Шаян не раз
твердив, що "в його міті про Перуна, Орден культивує проявлення Істоти. В Істоті
є потуги куди сильніші, чи складніші, чи більш важливі, ніж Слово. Такою силою в
Ордені увижається Лицарський Чин".
Проповідник Славин Яворський не є
дуже заможною людиною й можливо, що він пожертвував усе, що мав у запасі.
І хоч він не знав Професора
Володимира Шаяна особисто і не був членом його Ордену, то інстинктивно відчув
Орденський Закон про Проявлення Істоти. Рівночасно він дуже шляхетно завершив
свою збройну боротьбу Упіста – новим Лицарським Чином.
Велика подяка належиться також
Проводові Об'єднання Українців Рідної Віри на чолі з Старшим Проповідником
Мирославом Ситником у Гамільтоні, Онт. Канада, що зайнявся виданням цієї
монументальної книги творів Професора Володимира Шаяна, а зокрема двом посестрам
Ладі Ситник і Вірі О.Брага, які вклали багато труду в переписування деяких
давніх рукописів, виправлення друкарських помилок, тощо.
На закінчення подаю звіт про
архіви Професора Володимира Шаяна: його велику бібліотеку подаровано для вжитку
української громади Дослідному Інститутові "Україніка" в Українськім Культурнім
Центрі при вулиці Кристі в Торонто, Онтаріо Канада, якого Директором є Д-р Олег
Романишин. Там зберігаються й реєстри з вирізками усієї друкованої публіцистики
Професора В.Шаяна.
Орденські різномовні видання,
кореспонденція і рукописи творів Володимира Шаяна, за порадою Сенатора Павла
Юзика і Професора Константина Біди, які, як науковці, були з Професором В.Шаяном
у дружніх відносинах, приміщено в Канадськім Державнім Архіві в Оттаві при
вулиці Веллінгтон ч. 395, у 12 картонах позначених кодом МҐ ЗІ Г 100.
Отже, для передруку в окремих
книгах залишаються поетична спадщина, публіцистика, орденські видання і може ще
якісь інші твори, яких Професор Володимир Шаян нам не надіслав.
ВІЧНА ЙОМУ СЛАВА!
Лариса Мурович
Окремі розділи з книги, що перевидана коштами І.
Волиняк, м. Луцьк, 2000 р., 904 с.:

Окремі праці Володимира Шаяна:
http://www.svit.in.ua