СЕМАНТ

Список розділів Загальна Вишивання

Опис: Символи, їх оберегове значення, використання у сьогоденному житті

Повідомлення #1 Леля » 12.01.2010, 11:03

Рушник як особливий, високого рівня сакральності предмет, характерний для багатьох народів, здебільшого слов'янської, балтійської та угро-фінської груп. Українці, які належать до слов'ян, акумулювали в надрах традиційної матеріальної і духовної культур великий масив інформації у тканих та вишитих рушниках і цим становлять значний інтерес для всього світу. Адже орнаменти, символи, знаки, нанесені на рушниках, передають інформацію не конкретно про історію якогось народу, хоча, безумовно, вона там є. А про планетарну та космічну генезу, про створення Людини та інші форми Життя. Ці полотняні криптограми, котрі зуміли зберегти та донести до наших днів українські жінки як хранительки глибокої традиції, містять коди, ключі до розуміння того, за якими законами Творець збудував цей Світ. Тому так багато у вишиваних рушниках сюжету з Деревом Життя, що, безперечно, є центральним символом, сповненим надзвичайно глибокого змісту. Серед повсюдно поширених і давніх тканих рушників, композиції у різноманітні суцільні та орнаментальні смуги, чергуючись між собою в кольорах та знаках, передають також знання про те, що Світ неоднорідний, багатоплановий і складний за своїми проявами.

ЗНАЧЕННЯ РУШН
Леля
Автор теми
Репутація: 0
З нами: 11 років 6 місяців

Повідомлення #2 Леля » 12.01.2010, 11:07

Сенситивні люди, які наділені яснобаченням, яснослуханням, можуть приймати інформацію з високих планів, записуючи її лише чорним чорнилом. Тому й узори в чорному кольорі можна назвати також контактерськими. Однак, поєднання чорного з білим використовується більше в тканих рушниках, ніж у вишитих. Можливо через те, що чорно-білі вишиті рушники, як і чорно-білі писанки, так широко задіяні в поховально-поминальній обрядовості, зникли через постійну потребу в ужитку й, разом із тим, із втратою традиції, замінилися іншими рушниками.
Найпоширенішу групу становлять рушники, вишиті виключно червоними нитками. Це характерно для Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Слобожанщини, Полісся. Червоний колір, як найбагатший, найкрасивіший, притаманний для всіх народів світу. Його використання в одязі, особливо дитячому, юнацькому, весільному та в ритуальних тканинах надзвичайно широке. Через те, що у регіонах Середньої Наддніпрянщини та Слобожанщини вишивали червоні рушники для весільного обряду, а також використовували в побуті після весілля, вони й становлять основу багатьох музейних зібрань.
Червоний, як і білий, є сильним, найбільш активним, порівняно з іншими кольорами. Він випромінює енергію і через те незамінний у весільних рушниках. Його функція як сильного імпульсу у весільній ініціації і, разом із тим, кольору, що захищає, просто неперевершена. Весільні рушники і вбрання найбагатші на червоний колір і найкраще оздоблені. Це пояснюється і тим, що до весілля є достатньо часу для підготовки, тоді як, "смерть і родини не знають години". Весілля - це кульмінаційна точка життя, тож обряд, що тривав, як правило, тиждень, мав бути належним чином підготовлений та обставлений із різних міркувань.
Зараз досить популярним у світі стало китайське стародавнє мистецтво облаштовувати дім, яке називається фен-шуй. У ньому для червоного кольору відводять почесне місце. В житлі розвішують червоні ліхтарики, червоні китиці з дзвониками для того, щоб привабити життєдайну енергію ци. В українців цю роль у хаті завжди відігравали рушники. Вони створювали той неповторний настрій, колорит і наповнювали собою простір помешкання, насичували його атмосферу, захищали її від дисгармонії.
Досить широко представлено вишиття в рушниках червоними та синіми і червоними та чорними нитками. Така двоколірність характерна з прадавніх часів. Хоча правильніше сказати - триколірність, адже треба завжди враховувати білий колір полотна. Червоно-синя гама символізує ніби поєднання активного гарячого чоловічого червоного кольору з пасивним холодним жіночим синім. У рушниках Наддніпрянщини, Слобожанщини синій колір поряд із червоним бачимо значно рідше. Хоча відомі рушники, вишиті суцільно цим ("пісним") кольором. Їх вивішували в піст поряд із білими або й поєднували в одному узорі сині та білі нитки. Пісним також є поєднання синього з чорним. Синій барвник добували з індигоносних рослин у тропіках. Його здавна завозили на терени України. Проте на Правобережній Україні, особливо на Поділлі, червоний і синій поєднуються в орнаменті у цілковитій рівновазі. Якщо йде ритм мотивів чи геометричного стрічкового орнаменту, то червоний чергується з синім напереміну. Навіть кінці рушника виходять врівноваженими. Якщо на них вишито, скажімо, по 9 мотивів, то один кінець буде мати 5 мотивів червоних, а 4 — синіх, а другий кінець рушника з такою ж точністю, тільки навпаки.
Вишивання червоними і чорними на білому, безперечно, в багатьох викликає асоціацію з класичними, хрестоматійними зразками українського шитва. Ці кольори називають ще трипільськими. Хоча їхнє поєднання старе як Світ. Це гармонія двох сильних кольорів божественної графіки - білого і чорного з не менш сильним, пульсуючим червоним, що утверджує Життя. Червоне і чорне - це не тільки любов і журба, за висловом українського поета. Це також, як і червоне та синє, — поєднання активного і пасивного. Хоча, як не дивно, ці кольори стоять у палітрі поруч - червоний сусідить з чорним. Треба також мати на увазі, що з часом у багатьох червоно-синіх орнаментах синій колір було замінено на чорний.
Окремо у вишитті рушників стоїть жовтий колір. Суцільно ним рушників не вишивали, але як компонент, він досить символічно, а за естетикою - виразно поєднується з іншими кольорами. Жовтий із синім - прадавнє поєднання кольорів, що стало для українців символом державності. Але, окрім поверхневої символіки про жито і пшеницю, заслуговує на увагу, як на мою думку, давніше окультне тлумачення жовтого, як небесного вогню - Сонця, Небесного Царства і синього, блакитного - як води, потойбіччя. Зрештою, правильне їх розташування на прапорі України повинно було б бути таке - вгорі жовтий колір, знизу - синій.
Поєднання червоного, чорного і жовтого кольорів поширене на рушниках переважно Правобережжя — Черкащини, Київщини, Поділля. Жовтий символізує Божественну Мудрість — якість, яку людина набуває внаслідок багатьох втілень на Землі. Мудрість - це гармонійний сплав Знання, Волі і Любові. Жовтий колір може також у вишитті замінювати золотий. Широке використання золотих ниток колись було неможливе і через дорожнечу, і через складність їх виготовлення.
Окрім розглянутих вище конкретних кольорів, які становлять основу більшості вишивок України, в тому числі й рушників, є багато варіантів вживання ниток, фарбованих у різноманітній рослинній сировині. Це тепла гама від світло-жовтих, вохристих до темно-коричневих тонів, сіра гама — від сіро-блакитного (фарбування "куницями") до темно-сірого і чорного, різні відтінки зелених і зелено-коричневих тощо. Якраз поліхромні вишиті рушники здавна були характерними для Правобережної України, зокрема Поділля. До речі, колорит Поділля та й орнаментика також дуже перегукуються з віддаленими теренами світу — індіанцями Америки, Індонезією та деякими іншими. На цих землях для вишивання брали вовняні нитки, які набагато краще фарбуються і утримують барвники, ніж нитки з рослинних волокон. Починаючи з XIX сторіччя, коли було відкрито анілінові барвники, розширюється спектр кольорів у рушниках. Однак це використання, яке дало змогу зробити яскравішими вишивки, стало причиною занепаду як з точки зору сакральної, так і декоративної також. У світі зараз знову повертаються до натуральних барвників, які є екологічно чистими, естетично привабливими і енергетично не порівнюваними з хімічним фарбуванням.

СЕМАНТ
Леля
Автор теми
Репутація: 0
З нами: 11 років 6 місяців

Повідомлення #3 Леля » 12.01.2010, 11:12

Окремо розташовані мотиви, характерні для цілої серії подільських рушників. Це можуть бути зображення антропоморфні, зооморфні або геометричні. Останні відносяться до більш древніх і загальних зображень, конкретні форми (людей, тварин, птахів) — пізніші.
Антропоморфні символи збереглися в українських рушниках мало. Пояснюється це тою боротьбою, яку вела церква з давніми ведичними віруваннями, світоглядом та світосприйняттям наших предків. Тому всілякі божки, ідоли і їх зображення, нещадно знищувалися. Але древня рушникова культура настільки сильна була на цих теренах, що не вдалося повністю подолати її, і церква примирилася з використанням "язичницьких" рушників в обрядах та ритуалах.
Найбільш поширені жіночі зображення, що пояснюється культом Матері Світу, Матері-Природи. Окрім того, на землях України, що з астрологічної точки зору знаходиться під сузір'ям Тельця, сильним був матріархат. Він до кінця, власне кажучи, тут і не був усунутий. Тому Велика Богиня, Праматір усього сущого вважалась покровителькою, захисницею кожної родини, їй віддавали шану, справляючи ритуали, молитви, вишиваючи рушники. Найбільше їх збереглося у наших північних сусідів-слов'ян — білорусів, росіян, але деякими острівцями вони розкидані і по Наддніпрянщині, Поділлю, Поліссю. Останніми роками закріпився ще й мистецтвознавчий термін Богиня-Берегиня. її зображують із руками, піднятими вгору в молитовному жесті або з опущеними вниз. Дослідники трактують першу позицію як притаманну для весняних рушників, коли Богиня закликає Небо допомогти засіяти ниву, зачати нове життя на Землі. Друга позиція характерна для другої половини літа, осені — Богиня благословляє Землю на народження, принесення плодів, дарів.
На одному з подільських рушників Богиню бачимо з конем, якого тримає за повід. її вишито червоними нитками, що символізує активну, духовну силу, вишитий синіми нитками кінь — уособлення стихійних сил природи. Також є рушники, де Богиня оточена симетрично птахами (високими душами) різного розміру. Це пта-хи-деміурги (творці), готові виконати високу волю Богині.
Цікавими є зображення жіночих фігур на аплікативних рушниках з с. Охматів, Жашківського району Черкаської області. їх силуети вишиті на тлі аплікації Древа, яке також частково має антропоморфну будову. Жінки тримають у руках деревця — символ Рода, і представляють собою якраз міфічних Рожаниць, які його супроводжують. На іншому рушникові з цього села зображено тільки одну постать, але так само з деревцем.
Чоловічі зображення є на рушниках з Поділля. Зокрема в фондах Одеського краєзнавчого музею рушник із вершниками на конях та собаками між ними трактується дослідниками як скотарський, "юріївський". У експозиції Переяслав-Хмельницького державного історико-краєзнав-чого заповідника бачимо рушник із Полтавщини, на якому внизу по обидва боки від Дерева вишито людські постаті. На рушниках із Західного Полісся досить часто вишивали чоловічі та жіночі фігурки, як правило, геометризовані.
Окремо заслуговують на увагу "обиденні" рушники, на яких часто вишивають ряди жіночих (дівочих) фігурок, які тримаючись за руки, створюють суцільний неперервний ряд. Семантика цього сюжету якоюсь мірою очевидна — захисна, завдяки міцному єднанню людей. Але здебільшого вишивають жіночі фігурки тому, що саме через них як жриць, іде різноманітні, і космічна інформація і саме жінкам надано право маніпулювати нею та енергіями.
Мотиви тварин — переважно на рушниках Східного та Південного Поділля. їх сюжети є, очевидно, відгомоном давніх культів мисливців, кочівників. На окремих рушниках зображено крилатих або небесних коней. Часто четвероногих тварин неможливо ідентифікувати. Хоча, наприклад, у простому графічному виконанні впізнається силует кози (рушник для Новорічного циклу — водіння кози). У більшості подано символічні зображення тварин. В яких ритуалах використовували ці рушники і як саме — це питання перед дослідниками. Втім, більшість рушників, вишиті 100 і більше років тому, для нас є німими свідками історії, хранителями таємниць, які Потрібно розгадати. Серед вишитих істот на рушниках у всіх регіонах, найпопулярнішими є птахи. Найдавніші зразки демонструють символічні, прості зображення пташок, що не передають якихось видових ознак. Але до категорії конкретних птахів належать орел, пава, голуб, півень. Орел, за давніми міфологіями, різними окультними вченнями — символ Всевишнього, символ Творця, уособлення Мудрості. В Україні поширені рушники з двоголовими орлами з короною - символ Трійці (Лівобережжя). Хоча більшість орлів копіюють герб тодішньої Російської імперії, а якщо взяти давніші корені, то символ із Візантії, традиція вишивати цього птаха набагато давніша. Новгород-Сіверське князівство мало на гербі орла, і є чимало рушників, обрусів, де вишито орла як птаха.
Пава у східній традиції означає духовні знання. В традиції давньослов'янській пава - Богородиця, її зображували у вигляді великої красивої птахи з жіночим золотим обличчям. Казки про яйце-райце вплітають образ Богородиці-Пави. Вона зносить яйце, з якого постає світ. Окрім того, образ Пави — це образ сонячної птахи Жар-Птиці, власне, уособлення самого Сонця. Зображення часто вишивали на весільних та жіночих рушниках. І як ознака, атрибут Пави у весільний вінок вплітали її пір'я.
Голуби здавна перед людьми демонстрували вірне кохання, подружнє життя і тим заслужили таке поширення на рушниках. Тому давні весільні рушники, а ще більше пізніші, мають зображення Дерева або квітучої гілки з голубами, часом вишивали гніздо з яйцями та обома пташками - символ майбутнього щасливого подружнього життя. На українських рушниках пташки здебільше вишивають парами, звернутими в бік Дерева та одне до одного, що також символізує кохання, взаємне притягання. Рідко зображують птахів, обернутих від стовбура Дерева назовні. Тлумачення такої позиції - охорона Родового Древа, захист його від зовнішніх ворогів. У Національному музеї історії Ук-раїни є давній рушник, на якому вовняними різнокольоровими нитками вишито семигілкове Дерево і п'ять пташок. Вони всі повернуті в один бік. Як повісити рушник на кілочку, тоді птахи з одного кінця дивляться назустріч птахам з іншого. До слова, центральна квітка на одному кінці в рушника має всередині прямий хрест, а на другому — косий. Ось вам і позначки кінців.
Півень — вельми популярна істота, провісник світла, нового дня. Від його крику тікає всяка темрява, зло. Він є одним із символів стихії вогню і пов'язаний із Сонцем.
Окрім традиційних композицій з Деревом, на рушниках Середньої Наддніпрянщини вишивали оригінальні сюжети, які умовно можна назвати космогонічними. Вони демонструють різноманітні за конструкцією елементи, мотиви і відображають певну ситуацію в космічному просторі. До таких цікавих рушників належить вишитий червоними та синіми нитками рушниковими швами (фонди УЦНК "Музей Івана Гончара"), що датується кінцем XVII — поч. XVIII і походить із Полтавщини. Сюжет представляє ситуацію об'єднання двох елементів (можливо стикування двох космічних кораблів?) із спільною камерою. Всередині цієї камери знаходяться дві фігури. Цей процес показаний у космосі на тлі трьох сонць та трьох сузір'їв, що складаються з трьох, десяти та двадцяти трьох зірок. Сюжет на одному кінці ніби показує мальовниче, живописне зображення, виконане різними рушниковими заповненнями, а на іншому це зображення більш схематизоване, можна сказати "комп'ютеризоване". Воно вишите в основному двобічним хрестиком, змінено порядок кольорів, і астрономічні об'єкти подано умовними значками. Вся композиція на обох кінцях обшита зигзагоподібним безконечником, який на одному кінці повністю червоний, а на іншому — чергуються червоний та синій кольори.
Ще один оригінальний вишитий червоними нитками рушник походить із Чернігівщини. Композиція стрічкова, але нижня частина рушника має сюжет із трьома фігурами та латинською літерою "V". Цікава конфігурація дерев із трьома парними гілками, вершниками на конях ("небесне воїнство"?). Числова символіка рушника кратна трьом і шести. "Сходження Духа в Матерію" — так умовно можна назвати зображення.
Окрему групу становлять рушники з НЛО (неопізнаними літальними об'єктами), які в народі називали "летуче".
У стрічкових, композиціях рушників, зазвичай, використовують геометричні орнаменти. Дослідники семантики нараховують часом до 120 знакових систем, які бачимо в побудові геометричних узорів. Орнамент — складна система, яка компонується з різноманітних елементів, знаків, символів, де кожен має свою енергетику. Але, взаємодіючи між собою, вони створюють синтетичну енергетичну картину. Кожен орнамент відображає якийсь аспект Буття, якусь сторону Життя. Якщо Людина створена за образом Творця і є мікрокосмосом, то все, що відбувається в ній, відображено в макрокосмосі. Зрештою, цей процес двосторонній, і Людина в собі переживає всі ті процеси, що в навколишньому світі, у Всесвіті, Космосі. Про це свідчить і древній вислів — "змінюючи себе, ти змінюєш Світ".
Геометричні орнаменти являють собою схеми, траєкторії руху Духа. Особливість їх полягає в тому, що рух Духа йде по прямій лінії від однієї точки до другої. Таким чином створюється упорядкована мережа з прямих ламаних ліній. В Природі, Матерії рух проходить по тих самих точках, але, з урахуванням інерційних процесів, усі ці лінії будуть виписані по кривій. Ми це бачимо у фізичному рості організмів, у русі всіх фізичних об'єктів, у зміні пір року тощо. Орнаменти з геометричними символами відображають принцип чоловічих енергій, у той час як рослинні узори з вільним контуром - це відображення жіночих енергій. Враховуючи це в аналізі вишиття рушників, одягу, ми можемо виділяти регіони, в яких переважає той чи інший тип енергій.
Окрім компонування знаків в орнаменти, часом можемо бачити окреме їх існування у вишитті. Особливо, в старших зразках. Одними з найпоширеніших знаків у світі є хрести. Розрізняють хрест прямий, косий та подвійний, який утворюється накладанням двох попередніх. Прямий рівнораменний хрест - уособлення Гармонії та взаємодії Духа (вертикальної лінії) та Матерії (горизонтальної лінії). З іншого боку, хрест як символ самої Природи демонструє гармонійну роботу чотирьох стихій, що будують усі форми Життя. Прямий хрест — символ Сонця, Лотоса, Творця, чоловічого начала. Косий хрест — уособлення жіночого начала, Місяця. їх накладання дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку — символ об'єднання двох начал. Окрім символів геометричних, ці хрести відомі у вишиванні, як самостійні шви- хрестик прямий, косий та подвійний, або "болгарський", чи можливо "булгарський" (від булгар Поволжя).
Сварга (свастика) являє собою гой самий хрест, але в динаміці, уособлюючи собою рух. Свою назву сварга отримала від санскритського слова "свастя", що трансформувалося у слово "щастя", а означає "вхід у Небеса". Цікаво, що китайський стародавній ієрогліф "щастя" пишеться у формі сварги. Свастика символічно відображає рух Сонця по екліптиці. Оскільки є два види сварг (обернені вправо і вліво), то й демонструють вони рух літнього та зимового Сонця або рух денного і нічного. Загнуті кінці сварги позначають напрямок руху енергетичних потоків, що не співпадає з фізичним рухом колеса зі шпицями. Потрібно мати на увазі, що закони символіки не завжди співвідносяться з фізичними законами. На більш високому рівні два види свастики позначають два напрямки руху Духа - Еволюцію та Інволюцію, або прогрес і регрес. Сваргу широко використовували в геометричних орнаментах вишиття наші предки-арії. але у XX столітті її скомпрометували фашисти, так само пентаграму (5-кутну зірку) - більшовики. Проте символи не винні в тому, що стали уособленням зла. До вивчення іх семантики треба ставитись без упередження.
В енергетичному плані сварга досить сильний знак. У вишитті є декілька її варіантів. Один із них називається "грабельками", коли кожен промінь має по два енергетичних виходи. їх ще називають свастиками подвійної сили. Дійсно, маятник має вдвічі більшу амплітуду, коли вимірюють енергетичний потенціал сварг подвійної сили порівняно зі звичайними свастиками.
Досить частим в українському вишитті (особливо на Правобережжі) є мотив повної сварги Він утворюється в результаті накладання лівооберненої свастики на правообернену. Є два варіанти такого мотиву. Перший коли в основі прямий хрест і другий - коли в основі ромб. У обох випадках з кінців хреста чи з вершин ромба виходять попарно відростки, які закручуються в протилежні боки. Ці пари спіралей мають поширену скрізь народну назву "баранячі роги" або "круторіжки". Вище ми згадували мотив повної сварги, порівнюючи його з восьмикутною зіркою. Енергетично цей мотив показує ніби нейтральне значення. Але насправді в ньому присутні потоки, які врівноважують один одного, тож знак повної сварги наділений сильною гармонізуючою дією.
Півсварги, "S"-мотиви (народні назви — "ключі" (Наддніпрянщина), "гесики" (Поділля), "вужі") за геометричним рисунком справді є половиною мотиву сварги. Здавна цей знак побутує в різних народів, символізуючи захист, матеріальне благополуччя, достаток. Він є втілення земних вод, материнської вологи Землі. Без цих "важких вод" (ще існують "небесні води") неможливе життя на нашій планеті, неможливий урожай, від якого залежить виживання та благополуччя людей. Досить часто зображення півсварги бачимо на жіночих сорочках на поділках, крайках та ін. Виявляється, знак тримає жорстко енергетичне поле людини, не дозволяє розсіюватись енергетиці.
Півсварги, коли їх розташувати в ряд, утворюють безкінечний ланцюжок, який так і називається безконечник або меандр (походить слово з Греції, від назви дуже звивистої річки Меандр). Цей орнамент один з найпопулярніших у вишитті, оздобленні кераміки, писанок, ткання, килимів тощо. Греки ще називали меандр "Рікою Життя". В рушниках неодмінно присутній безконечник. Він виконує функцію захисту та розмежування інформації. На одному рушникові може бути кілька безконечників із різною амплітудою хвилі. Маючи вигляд синусоїди, ці хвилі, як камертон, структурують простір, настроюють його на гармонійний лад. Різна довжина хвилі потрібна для того, щоб настроїти різні духовні центри або чакри, людини. Якщо людина може зазнати деструкції свого енергетичного поля (аури), то рушники з вишитими на них безконечниками допомагають вирівняти біополе.
У геометричних орнаментах і в рослинних узорах також є різноманітні спіралі. Спіраль — символ побудови Всесвіту, адже всі галактики мають спіральну будову. Цей принцип ми знаходимо в різноманітних живих організмах, явищах природи, життєвих циклах тощо. Основа побудови організмів — ДНК складається із них. Космічні знаки Добра завжди включають у себе спіралі. Павук, один із символів Творця, тче павутину (Всесвіт) по спіралі. Безконечник власне є спіраллю, яку ми споглядаємо збоку. А якщо дивитись на спіраль згори, то вона закручується до центру, сходячись у точку. Хоча ми знаємо, що ця точка уявна, насправді спіраль простягається до безконечності (безконечник). В який бік закручується спіраль до центру, таке вона має значення енергетики: якщо від периферії до центру за годинниковою стрілкою — "+", якщо проти -"-". Дерево Життя на рушниках, рослинні безконечники досить часто мають спіралі, особливо коли зображують виноградну лозу. В геометричних орнаментах її найчастіше бачимо у восьмидільних мотивах. У вишитті популярні пари спіралей, які виходять з однієї точки - астрологічний знак Овна (народна назва "баранячі роги"). Це знак вогню, і тому в орнаментах наших предків-вогнепоклонників, він є досить часто.
Знаком вогню як стихії є трикутник. Якоюсь мірою він нагадує язик полум'я. Проте семантика цієї геометричної фігури значно глибша. Вогонь — стихія, що пронизує всі плани Буття. В трикутнику відображено троїстість Світу, це один із символів Трійці. Розрізняють трикутник, спрямований вгору, — знак Духа та трикутник вершиною донизу - символ Матерії. Між цими двома знаками утворюється декілька конфігурацій. Перша з них - "пісочний годинник", наслідок дотику вершин трикутників одна до другої. Такий символ часто бачимо на тканих та вишитих рушниках Середньої Наддніпрянщини та Слобожанщини поряд із рослинними композиціями та орнаментами. Символічно вони позначають Світ та Антисвіт. У точці дотику відбувається перехід між цими двома світами. Часом між трикутниками прокладається лінія, яка називається "Кільцем Великого Світіння" (скорочено КВС). КВС- є своєрідне дзеркало, в якому один світ відображається в іншому і навпаки.
Ще одна конфігурація - шестикутна зірка, яка утворюється внаслідок накладання одного трикутника на інший. Ця зірка являє собою площинне зображення просторової моделі зірки-октаедрона (тобто восьмикутної зірки, що утворюється внаслідок проникнення одна в одну двох тригранних пірамід). Символічно цим виражається проникнення Духа в Матерію, втілення Божого плану на Землі, Гармонія між духовним та матеріальним.
Третьою конфігурацією з двох трикутників є ромб, один із символів Матерії, символ Священної Тетради (Четвірки). Ромб утворюється внаслідок торкання трикутників основами один одного.
Четвертим варіантом символу з двох трикутників є видозміна попередньої конфігурації. Внаслідок розходження трикутників між їхніми основами утворюється проміжок, поясок. Такий знак у народі має назву "колодязь" (Південне Поділля). Він
є символом зв'язку між світами - Земним, фізичним, видимим і Небесним, тонким, невидимим. Цікаво, що "колодязь" часто зображують на подільських рушниках із Деревом.
"Шеврони" — елементи, що нагадують трикутник, однак не мають основи. Так як і трикутники, шеврони є двох типів — вершиною догори та вершиною донизу. "перші являють собою чоловіче напало (духовне), а шеврони, спрямовані вершиною донизу — знаки жіночого начала (матеріального). Останній шеврон коментується - також як уособлення жіночого дітородного лона, вмістилища, яке виношує нове життя. Саме такий знак ми відзначали на чернігівському рушнику з УЦНК „Музей Івана Гончара".
Квадрати та ромби — одні з найпоширеніших геометричних знаків у вишитті. Ці чотирикутники символізують Матерію. Квадрат - стійка фігура, що відображає Матерію статичну. Ромб, який стоїть на одній точці, має велику свободу для руху і відображає Матерію у динаміці. В духовній своїй іпостасі ромб — "душа в окрасі" (з народної термінології, яку дослідив провідний науковий співробітник Державного музею народної архітектури та побуту України Сергій Верговський). Квадрат і ромб у більшості культів зображують Землю, а тому здавна вважаються знаками благополуччя, матеріального багатства, достатку. для українців як спадкоємців давньої землеробської цивілізації, характерно розмаїття орнаментів з ромбами та квадратами. Варіаціями цих чотирикутників є поділ хрестом на чотири частини. За дослідженнями науковців та за давніми духовними знаннями це космічний символ родючості, плодючості. На трипільських культових жіночих фігурках родючості на животі малювали зображення перехрещеного ромба, в чотири малі ромбики якого втикались зерна жита чи пшениці. За висловом дослідника семантики професора Бориса Рибакова, такий знак є ідеограмою засіяного поля.
У духовній традиції квадрат символізує Матерію, а коло як символ досконалості - Дух. Проміжною ланкою між ними є восьмигранник або восьмикутник. Восьмигранник символізує духовну трансформацію людини, шлях душі в земних умовах. Восьмидільні зображення є більш складними варіантами восьмигранника або восьмикутної зірки.
У вишитті рушників поширені і зорі-квіти з різною кількістю пелюсток. Досить часто це числа 5,6 та 7. Семикутна ще називається зіркою магів, чарівників, астрологів. Шестикутні зірки — рідкість, але часом вони створюють цікаві решітки в геометричних орнаментах, їх частіше бачимо в рушниках із Деревом.

СУЧАСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ РУШН
Леля
Автор теми
Репутація: 0
З нами: 11 років 6 місяців

Повідомлення #4 Ясна » 13.01.2010, 12:04

Лелю, дякую за статтю!
Тіьки мабуть її краще було розмістити на сайті, а не на форумі.
Я запитаю у Волхва Світовита, чи візме він її на "Рідну Віру", а тут прсто поставити посилання і коментарі.
Бо вже занадто велика як для повідомлення на форумі.
Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #5 Svitovyt » 16.01.2010, 21:48

Леля
Сьогодні 5 канал показував 20 хвилинне інтервю з Юрієм Мельничуком про українську вишивку. Досить гарний виступ, правильне пояснення символів хреста і восьмикінцевої зірки.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #6 Svitovyt » 17.01.2010, 17:13

Ясна
Поставив статтю Юрія Мельничука в pdf
http://www.svit.in.ua/stat/rushnyk.pdf
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #7 _ircja_ » 05.05.2010, 09:43

доброго дня
мене зацікавила ваша стаття про вишиті рушники
останнім часом я загорілась бажанням вишити весільний рушник, але стикнулася я з тим що не можу вибрати схеми яка б мені подобалась
зараз я зупинилась на такому варіанті: Зображення
але я не знаю що підібрати на середину. я думала над тим можливо вишити виноград або...
можливо ви дасте мені пораду
а ще я хотіла б дізнатись чи можна ці узори, що я вибрала вишивати на весільному рушнику? чи можливо варто щось змінити?
_ircja_
Репутація: 0
З нами: 9 років 1 місяць

Повідомлення #8 Ясна » 05.05.2010, 13:50

Востаннє редагувалось Ясна 05.05.2010, 14:05, всього редагувалось 1 раз.
Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #9 Ясна » 05.05.2010, 14:03

Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #10 _ircja_ » 06.05.2010, 07:32

дякую за відповідь і поради
буду переробляти
_ircja_
Репутація: 0
З нами: 9 років 1 місяць

Повідомлення #11 Валькірія » 03.07.2010, 23:11

Леля Дякую за корисну статтю. Я саме вишиваю рушник, тому ця інформація мені дуже знадобилася. :D

Ще є таке запитання, хто знає, буду вдячна за відповідь.
В наш час на весільний рушник молоді стають ногами. Але я чула, що раніше на рушник ставали колінами щоб не затоптати вишитий узор, з яким затоптується все прекрасне в житті молодих. Чи дійсно це так?
Валькірія
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 9 років 7 місяців

Повідомлення #12 Валькірія » 03.07.2010, 23:17

Валькірія
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 9 років 7 місяців

Повідомлення #13 Валькірія » 03.07.2010, 23:18

[quote="Валькірія"][quote="Валькірія"]Леля Дякую за корисну статтю. Я саме вишиваю рушник, тому ця інформація мені дуже знадобилася. :D

Ще в мене є запитання, може хтось знає відповідь - буду вдячна.
В наш час на весільний рушник молоді стають ногами. Але я чула, що раніше на рушник ставали колінами щоб не затоптати вишитий узор, з яким затоптується все прекрасне в житті молодих. Чи дійсно це так? І як насправді потрібно ставати на рушник?
Валькірія
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 9 років 7 місяців

Повідомлення #14 Ясна » 06.07.2010, 23:41

Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #15 Валькірія » 09.07.2010, 14:03

Валькірія
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 9 років 7 місяців

Повідомлення #16 Ясна » 09.07.2010, 14:32

Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #17 Валькірія » 09.07.2010, 20:00

Тоді можливо ця пісня відноситься до більш пізнього періоду.
А не могли б ви мені порекомендувати де можна почитати тексти етнографічних весільних пісень? Мені цікаво. :D
Валькірія
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 9 років 7 місяців

Повідомлення #18 Ясна » 10.07.2010, 10:23

Валькірія
Я не знаю, де їх знайти в мережі. У мене є сканований двотомник.
Треба підлаштуватися до тих, хто їздить у Київ і передати диском.
Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #19 Ясна » 10.07.2010, 10:25

Щодо більш пізньо періоду. то мені теж приходила така думка.
Нажаль у етнографів не має описів церковного вінчання. Може це священники вирішили прикрасити так церковний обряд.
Є ще версія. що це суто радянський звичай. Можна це допустити, бо топтатися по сакральних речах там було в моді :shock:
Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #20 Валькірія » 10.07.2010, 10:42

Ясна
Було б дуже добре.
Валькірія
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 9 років 7 місяців

Наст.

Повернутись в Вишивання

Хто зараз на форумі (базується на активності користувачів за останні 5 хвилин)

Зараз переглядають цей розділ: 1 гість

cron