Домашні роди

Список розділів Загальна Народження в радості

Опис: Все про пологи і не тільки

Повідомлення #1 Ясна » 17.05.2009, 13:54

Сьогодні, озираючись назад, на день пологів, у мене залишається стійке відчуття великого свята. Ну майже як Новий рік чи День народження в дитинстві. Хоча, коли я розповідаю, що пологи йшли більше двох діб, усі співчутливо хитають головою, дивляться на мене як на великомученицю, і спішать поділитися розповідями, що і вони намучилися в роддомі. Либонь для того, щоб утішити та заспокоїти думкою, що я не одна така на світі.
Думаю, що це дійсно б трохи розрадило мене, якби я народжувала в пологовому будинку. Але я народжувала вдома. Чи як мені видали потім довідку: без медичної допомоги.
Свою першу дитину я народила дев’ять років тому саме з цією з медичною допомогою. Діло йшло під вечір, мене швиденько вклали на ліжко, встромили у вену крапельницю і через півтори години моє дитя вилетіло з мене з усіма побічними задоволеннями, про які хочеться забути як страшний сон.
Відомий англійський вчений, який відстоював право жінки народжувати так, як дано їй природою, Дік-Рід, запитав якось у лікаря-акушера, для чого той стимулював породіллю, хоча в тому не було жодної потреби. „Адже у дитини можуть бути потім проблеми з нервовою системою аж до епілепсії,” – вів він далі. На ці слова лікар відповів, що його завдання провести пологи, а далі вже будуть проблеми педіатрів.
Слова страшні у своїй відвертості, і їх правдивість перевірила на собі не лише я, а і ті десятки матерів, моїх сусідок по лікарняному ліжку.
Говорять, що сьогодні все відбувається інакше. І дійсно, в пологовому будинку мене завірили, що без потреби вони ніяких лікарських засобів не використовують, за певну плату створять комфортні умови перебування після пологів, а також всіляко заохочують партнерські роди. Можу допустити, що багато чого перемінилося за дев’ять років, але є речі, які не мінялися десятки років: казенні стіни, чужі люди, медичні огляди на кріслі, металеві пружинні ліжка, пронизливо-яскраве світло операційної, відбирання дитини в перші хвилини для обмірювання і щеплення...
В якийсь момент я відчула, що не хочу цього. Звісно, переживши подібне один раз, можна перетерпіти всі ці незручності ще раз. Але заради чого? Я виношувала мрію про дитя багато років, ростила його кожною клітинкою свого тіла, кожним порухом своєї душі. Чому в мить нашої зустрічі я маю щось перетерплювати, з чимось змирятися?
І тоді я сказала, що народження дитини – це не страждання і не праця, як прийнято вважати. Це зустріч довгожданого гостя, це свято, яке приходить один-два рази на все життя. І ми почали готуватися до свята.
Якось непомітно, ніби відповідь на наше рішення, з’явився телефон повитухи, яка приймає пологи вдома. На допомогу прийшли сім’ї, які вже народжували вдома, ділилися досвідом, літературою, хорошим настроєм. Ми пройшли дородову підготовку. Сюди входили фізичні вправи в басейні, детальне обговорення перебігу пологів, можливі медичні та юридичні ускладнення і шляхи їх вирішення, список необхідних речей, . Навіть моя восьмирічна донька отримала свої завдання та обов’язки. Окрім суто практичних моментів повитуха засадила мене за ... вишивання.


Чого я боялася, вишиваючи собі оберегову сорочку для пологів? Як прореагують сусіди, якщо я раптом почну кричати, що будемо робити, якщо повитуха буде в цей час на інших родах, чи доведеться їхати в лікарню, якщо я порвуся, чи відійде повністю плацента? Найбільше я переживала за те, що сама не зможу визначити той момент, коли треба буде допомога лікаря. Тут потрібно було повністю довіритися повитусі, а такої довіри в мене не було.
На останнє питання відповідь прийшла сама собою. Пара, яка народжувала до нас, змушена була закінчувати пологи в лікарні де з ними до останнього була і наша повитуха. Матері шістьох дітей дійсно ні до чого ризикувати свободою.
Ну ось, нарешті, всі пелюшки та розпашонки випрано та випрасувано, рушник над дверима з Деревом Роду, який оберігав нас всю вагітність, замінено на Рожаницю, я роблю останній стіжок на рушникові, з яким чоловік поїде запрошувати повитуху, і говорю: „Ну ось ми і готові. Можна народжувати.” Лялечка наша виявила гідну подиву слухняність, і, давши нам відпочити кілька годин, о шостій ранку заявила про свою готовність з’явитися на світ.
Спочатку почали відходити води. По телефону ми отримали перші вказівки від повитухи. Я мала піднятися з ліжка і походити, щоб голівка дитини опустилася нижче, і закрила отвір, через який просочувалися води. Так як навколоплідні води замінюються повністю кілька разів на добу, то з часом їх кількість поновиться знову.


Перейми почалися десь під обід, були слабкими і нерегулярними. На мої стурбовані питання повитуха відповідала лише одне: „Насолоджуйся поки можеш”. До вечора шийка відкрилася лише на два сантиметри. Виявилося, що голівка дитини знаходилася дуже низько, завертала шийку, не даючи їй розкритися. Мою подругу в подібній ситуації відправили на кесарів розтин. Я ж просто час від часу займала потрібну позу, в якій голівка трохи відходила назад, і шийка повільно, але продовжувала розкриватися.
Повитуха навчила мого чоловіка прослуховувати серцебиття нашої лялечки та роботу плаценти. Моя, ще тоді єдина донечка , теж час від часу прикладала вухо до живота, намагаючись виділити серед какофонії звуків сердечко своєї сестрички.
Час минав весело і з користю. Одягнувшись у вишиванки ми провели народні родильні обряди: розв’язування вузликів, обкурювання троїцькими травами, обтирання свяченою водою, відкривання дверцят і шухляд. На столі знаходився образ Бога Велеса, який проводить душі немовлят з потойбічного світу. На вікні та в мене на сорочці червонів образ Рожаниці – матері всього живого і неживого на землі. Так у мріях, молитвах та очікуванні минула перша доба моїх пологів.


На ранок перейми припинилися зовсім. Лялечка наша активно рухалася, показуючи вже трохи наляканій мамі, що з нею все гаразд. Повитуха була спокійна і говорила, що все іде як слід, що моє тіло знає, як для нього найкраще, адже ідеальним здоров’ям я похвалитися не могла, та і вік вже за тридцять. Після другої години ми вийшли прогулятися. Світило яскраве сонечко, сніжок порипував, день був святковий, люди готувалися зустріти Старий Новий рік, а ми чекали на свою зустріч.
Після прогулянки перейми поновилися, я злопала свою останню на наступні півроку шоколадку чоловік готував басейн. В цих турботах минув вечір. Коли матка розкрилася до чотирьох сантиметрів, повитуха дозволила мені зануритися у воду.
Ніч ми провели з чоловіком у двох. Це була одна з найкращих наших ночей. Більшої спорідненості, довіри я до цього ніколи не відчувала. Я буду до кінця віку вдячна повитусі, що вона нічим не порушила наше чекання. Я знала, що рука мого коханого лежить біля правого плеча, і коли б не простягнула руку, вона завжди була там. Те, що я раніше лише відчувала, зараз проявлялося в ньому: мужність, надійність, впевненість. Все це зосередилося у його руці і переливалося в моє тіло під час перейм.


Лежачи в басейні я змогла оцінити всі переваги води. Вона вмить розслабляє тіло, і будь які болючі відчуття проходять із закінченням перейми. Без води тіло не має змоги повністю розслабитися, часу на відпочинок не вистачає, тому біль посилюється через утому..
До шостої ранку я проспала в басейні, прокидаючись лише для того, щоб продихати перейму. Вона починалася трохи нижче попереку, розходячись з одної точки вбоки, потім переходила на гобласть копчика і низ живота і закінчувалася всередині на рівні геніталій. Кожен її період подихувався по різному: початок глибоким диханням, середина: швидким через рот, в найбільш болючих місцях – по собачому, висолопивши язик, і кінець – швидким диханням через ніс. Якщо я збивалася з дихання, біль ставав просто нестерпним, я швидко зрозуміла, що краще піднапружитися і дихати, ніж корчитися від болю. Після перейми я засинала, і як розповідав чоловік, навіть умудрялася підхрапувати в ті короткі хвилини перепочинку.
В якийсь момент я відчула, що не можу більше знаходитися у воді. Шийка розкрилася на 8 сантиметрів, а годинник показував, що вже мої пологи перевалили на третю добу.
Ясна
Автор теми
Репутація: 18
З нами: 11 років 11 місяців

Повідомлення #2 Яр-Тур » 17.05.2009, 19:01

Ясна
Це Ви написали?
дякую дуже
Яр-Тур
Звідки: Львів, Галичина
Репутація: 0
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #3 Радомира » 18.05.2009, 12:52

Ясна, я Вам щиро вдячна, що поділилися власним досвідом! Вельми корисна інформація для жінок.
Радомира
Радомира
Звідки: Україна
Репутація: 1
З нами: 11 років 1 місяць

Повідомлення #4 Ясна » 18.05.2009, 21:01

Ясна
Автор теми
Репутація: 18
З нами: 11 років 11 місяців

Повідомлення #5 Ясна » 19.05.2009, 21:44

Ясна
Автор теми
Репутація: 18
З нами: 11 років 11 місяців

Повідомлення #6 Яр-Тур » 20.05.2009, 20:21

позитивне відео :)
Яр-Тур
Звідки: Львів, Галичина
Репутація: 0
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #7 Радомира » 21.05.2009, 09:02

І природньо для жінки і мужньо водночас. Гарний приклад для майбутніх рожаниць.
Радомира
Радомира
Звідки: Україна
Репутація: 1
З нами: 11 років 1 місяць

Повідомлення #8 Леля » 25.05.2009, 21:49

Ясна
Я в захваті :!: :!: :!:
Ви молодець!
Я і не знала, що таке сьогодні можливо.
Леля
Репутація: 0
З нами: 11 років 9 місяців

Повідомлення #9 Світлана » 26.05.2009, 21:45

Леля
Це взагалі досить розповсюджене явище як для столиці.
Чудово що докотилося воно і до Запоріжжя
Світлана
Репутація: 0
З нами: 11 років 4 місяці

Повідомлення #10 Ясна » 01.06.2009, 09:55

Дякую всім за добрі слова.
Звісно, ми не чекали таких довгих пологів, та майстерність нашої повитухи дала можливість зустріти Цвітаночку вдома, а не в лікарні.
Ясна
Автор теми
Репутація: 18
З нами: 11 років 11 місяців

Повідомлення #11 Леля » 16.10.2009, 19:49

Ясна
продивилася ваш фільм нарешті! дуже сподобалося :!: :!: :!:
А можете пояснити, що то за обряд у лісі біля вогнища?
Леля
Репутація: 0
З нами: 11 років 9 місяців

Повідомлення #12 Ясна » 19.10.2009, 18:06

Леля
ви запитували щодо обряду біля вогнища.
це святилище обсерваторія, побудована на Хортиці 4 000 років тому.
на острові Хортиця розкопано кілька таких культових споруд.
місце, де горить вогонь - символічне зображення материнського лона,
Рожаниці всього живого.
Обряд, що проводиться - хрестини.
Священник обходить з дитиною тричі навколо вогню - це символічний шлях зроблений дитиною з лона матері, де їй треба тричі повернутися, щоб пройти крізь тазові кістки.
Він виводить дитину, яка до 40 днів вважалася ще істотою іншого світу, у наш світ.
Продібне дійство проводиться і в церкві, де обходять навколо вівтаря. Але я не знаю, яким змістом вони це дійство наповнюють.
Ясна
Автор теми
Репутація: 18
З нами: 11 років 11 місяців

Повідомлення #13 Оленка » 29.10.2009, 18:42

Ясна
як можна було так ризикувати дитиною? Ви безвідповідальна людина. Адже могло торапитися що завгодно.
Оленка
Репутація: 0
З нами: 11 років 4 місяці

Повідомлення #14 Огнеяра » 30.10.2009, 16:09

Оленка, а як саме на ваш погляд Ясна ризикувала дитиною? Наскільки я зрозуміла, вона бачила у цей момент дитину! В церкву маму не пустять - там ризик більше!
ПОРЯД З ВОЛХВОМ, НА СВЯТ
Огнеяра
Звідки: Запорiжжя
Репутація: 0
З нами: 10 років 3 місяці

Повідомлення #15 Оленка » 31.10.2009, 12:20

Огнеяра
Я говорила про роди. Як можна було народжувати без лікаря. Та ще й так довго. Це безвідповідальність а не сміливість. :shock:
Оленка
Репутація: 0
З нами: 11 років 4 місяці

Повідомлення #16 Огнеяра » 31.10.2009, 14:52

А хто гадає що з лікарем краще? І хто сказав що швидкість регулюють лікарі? Саме через негативний досвід у лікарні я і не наважуюсь на другу дитину. А з відповідальних ТАК тягнуть соки, що в лікарні сміливості більше треба ніж удома. Я вже мовчу про те, чим та як можуть там заразити маму та маля, який стрес відчувають обидва коли під час пологів оруть акушери, коли не бачиш свою лялечку декілька днів - гадаєш а чи я мама?
Останньою краплею був візит педіатра: "Мамочка, з вами все гаразд? Виписуйтесь скоріш - ваша дитина у реанімації" І вийшла без коментарів...
Після цього я ніколи не хочу повертатися у пологовий будинок. І спасибі тим жінкам, які допомагають породіллі в домашніх умовах.
Огнеяра
Звідки: Запорiжжя
Репутація: 0
З нами: 10 років 3 місяці

Повідомлення #17 Леля » 01.11.2009, 13:09

Огнеяра
Який жах. Невже таке ще буває?
Я теж народжувала вдома, але це тому, що швидка доїхати не встигла до села. ми якраз у бабці картоплю садили. поки туди - сюди.
Бабця правда видала: а крів приймала, в свиней приймала, а чим ти гірша :roll:
потім вже швидка забрала нас в лікарню.
Леля
Репутація: 0
З нами: 11 років 9 місяців

Повідомлення #18 Щастя » 05.11.2009, 23:32

Ясна, дякую за чудове відео. У вас дуже хороша родина. думаю, коли будуватиму свою, орієнтуватимусь трохи і на вашу :)
А поки що у мене подруга збирається народжувати вдома. І є таке питання. чула, що якщо пологи і народження не супроводжуватимуться медичним супроводом, то мама потім не зможе отримати тієї соціальної допомоги, яку дає держава при народженні дитини. поділіться будь ласка своїм досвідом що там і до чого.
Щастя
Репутація: 0
З нами: 9 років 10 місяців

Повідомлення #19 Ясна » 06.11.2009, 21:36

Ясна
Автор теми
Репутація: 18
З нами: 11 років 11 місяців

Повідомлення #20 Огнеяра » 11.11.2009, 09:50

Огнеяра
Звідки: Запорiжжя
Репутація: 0
З нами: 10 років 3 місяці

Наст.

Повернутись в Народження в радості

Хто зараз на форумі (базується на активності користувачів за останні 5 хвилин)

Зараз переглядають цей розділ: 1 гість

cron