Міфологічні сюжети літописів

Список розділів Загальна Школа Рідної Віри

Модератор: of

Повідомлення #1 Svitovyt » 28.08.2009, 15:50

Всі знають, що руські христосіанські літописи розбавлені міфологічними сюжетами, які намагаються видати за беззаперечну історичну правду. Багато казок увійшло в церковні книги для поученія віруючих. Герої, що первісно уособлювали прояви Богів, стали святими. Можливо, що хтось із цих героїв і насправді існував, але так обріс міфологією, що за нею не стало видно історичної особи. Такий підхід є в багатьох релігіях, і не виключний щодо стародавньої віри наших Предків. Наше завдання це побачити і сприймати як відголосок прадавньої віри. Адже Бога ми розуміємо як Природу, що оточує нас навколо. І ми, сприймаючи її через казку, розуміємо, що вона є жива, і ми є її частиною. Так сформувалися наші світоглядні основи, які дійшли до сьогодення в незміненому стані. Для природних вір такий підхід для розуміння Всесвіту є майже однаковим, тому для пояснення міфологічних сюжетів будемо використовувати для прикладу міфи інших народів.

Прошу брати активну участь у обговоренні, бо й для мене багато речей залишаються незрозумілими.
Питання перше і основне: Хто такий Володимир-хреститель в міфологічному розумінні?
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #2 pandora » 28.08.2009, 22:18

pandora
Репутація: 0
З нами: 11 років 7 місяців

Повідомлення #3 Яр-Тур » 28.08.2009, 22:27

і загарбник.
Яр-Тур
Звідки: Львів, Галичина
Репутація: 0
З нами: 11 років 9 місяців

Повідомлення #4 Ant » 29.08.2009, 13:17

Ant
Звідки: Курган Товста Могила
Репутація: 0
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #5 Svitovyt » 29.08.2009, 21:53

Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #6 Svitovyt » 20.11.2009, 19:10

Міфологічно князь Володимир Великий має позначати Сонце, що заходить. На Триглаві (символі князя Володимира) яйце знаходиться в нижній частині, що й означає осінній або вечірній період. На яйці можна також побачити образ «овена» або «тура». В билинах герой Добриня (уособлення Сонця) був обернений у тура (оленя). На скельному рельєфі святилища біля с. Буша на Вінниччині олень є символом Сонця, що заходить. Друга частина імені «димир» відповідна імені Дмитро, що також символізує нижній світ. Всі ці ознаки підтверджують тотожність Володимира з Богом Велесом (Волосом) або Сонцем, що заходить у нижній світ і виступає його володарем.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #7 Svitovyt » 04.12.2009, 19:42

Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #8 Svitovyt » 08.12.2009, 13:49

Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #9 Svitovyt » 09.12.2009, 15:31

Дослідниками «Повісті врем’яних літ» звертається увага на такий важливий захід Володимира Святославовича, як творення руських національних кадрів священнослужителів. Нестор під 988 р. писав: «І, пославши [мужів своїх], став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне. А матері ж дітей своїх оплакували, бо іще не укріпилися вони були вірою і, як померлого, вони оплакували.»
Звертають також увагу, що з ПВЛ викинуто свідчення про дачу хабаря родителями з тим, щоб їх дітей не примушували вчитися на священиків.
Цей опис ніяк не пов’язаний із зміною віри. Якщо навіть припустити, що родителі не хотіли відправляти дітей на навчання чужій вірі, то все одно ми можемо бачити звичайний обряд виряджання до навчання. Такий звичайний, що він зберігся до сьогодення.
У давнину, про це пише В.Скуратівський, школярів проводили на навчання 1 грудня на свято Наума (Нового змія). Змій у багатьох народів символізує мудрість. Перше число кожного місяця у місячно-сонячному календарі починалося з молодика, що може символізувати як роги, так і змія. Цей же символ місяця позначав день похорон у човні місяці (аналогічні свята на початку місяця є протягом всього року). Так як за навчання платили, то дітей споряджали разом із грошима або з натуральним продуктом, що й сприйнялося літописцем за хабар. Цей же «хабар» (див. про походження слова в статті «Жиди, євреї чи ізраїльтяни: походження назв» на сайті) дається священнослужителям і при здійснення обряду поховання, тобто переходу з цього світу в потойбічний. Можливо оплата була пов’язана з переходом учня до іншого класу, тобто обряд ініціації проходив через оплату за навчання. Оплакували матері дітей, яких на час навчання відривали від дому і їх довго не будуть бачити.
Наразі навчання перейшло на 1 вересня. Це число церквою вважається за Новий рік, як це можливо було і на 1 грудня, бо свята тотожні. Та ми продовжуємо проводжати дітей, «як померлих» (або наречених) - нарядними, з квітами. Єдине, що оплату за навчання з наших же податків оплачує держава, а приватні навчальні заклади без «хабара» не почнуть навчати. Тому цей уривок з літопису можемо вважати обрядовим.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #10 Svitovyt » 30.01.2010, 12:54

В билинному циклі князь названий Владимир Ясноє (Красноє) Солнишко і представлений як єдиноправний володар причому протягом кількох сторіч. В.Г. Мірзоєв зазначає: "Хоч образ князя, поза сумнівом, має своїм началом історичного Володимира Святославовича, однак в епосі від дійсно існуючої історичної особи залишилися тільки ім'я, титул і високе положення голови держави. Все інше, тобто найголовніше, настільки трансформувалося в народній свідомості, що, звичайно, зовсім в ньому втопилося і відповідним образом отримало нове значення і пояснення. Та й сам образ Володимира Святославовича загубив навіть свою окремішність, зливаючись з іменем і спогадами про Володимира Мономаха – борця за руську єдність і політика, що силою влади нагадує свого попередника."
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #11 Svitovyt » 02.02.2010, 16:29

Продовження до попереднього повідомленя.
Образи двох Володимирів в ПВЛ в чому мають схожість, що наводить на думку про виведення Володимира Святославовича і його подвиги від Володимира Мономаха, який міг інтенсивно впроваджувати віру від греків. Адже Сильвестр (ігумен Києво-Видубицького монастиря, літописець династії "Мономаха"), як автор "Повісті", згадується в літописаннях Північно-Східної русі, в той час як у Києво-Печерському монастирі авторство називається за Нестором. Вважають, що Сильвестр був одним із останніх редакторів "Повісті".
Володимир II Всеволодович (1053 – 19 квітня 1125) – великий князь київський (1113–1125) син князя Всеволода Ярославовича і візантійської княжни з сім'ї Мономаха, тому й прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім'я Василь. Чи не випадковий збіг імен обох правителів – Володимир-Василь?
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #12 Svitovyt » 03.02.2010, 00:15

Володимир і Рогніда.
Після того як начебто київський князь Ярополк побив свого брата Олега у 6485 р., Володимир, убоявшись, утік за море. А в 6488 році за допомогою варягів повертає собі Новгород і готується до війни зі своїм братом Ярополком. І тут приводимо цікаві літописні відомості: "І сів він у Новгороді і послав до Рогволода полоцького (полтьского), глаголячи: "Хочу взяти дочку твою за жону". Він рече дочці своїй: "Чи хочеш за Володимира?" Вона ж рече: "Не хочу роззувати робочича (рабичича, робичича, робичина – різні варіанти, що подаються у виданнях), але Ярополка (Єрополка) хочу"… Рогволод же прийшов був із замор'я і мав волость свою в Полоцьку (Полтеску). А Тур [сів] у Турові; од нього ж і туровці прозвалися. Повернулися отроки Володимирові, і повідали йому всю річ Рогнідину, дочки Рогволода (Рогволожи), полоцького князя. Володимир тоді зібрав воїв багато… і пішов на Рогволода. А в цей час хотіли вже вести Рогнідь за Ярополка. І прийшов Володимир на Полоцьк, і вбив Рогволода і сина його два, а дочку його Рогнідь узяв за жону і пішов на Ярополка." [ЛР, 45; Берест, 24].
Махновець Л.Є. у примітках до Літопису Руського пояснює, що Рогніда зневажливо заявляє, що вона "не хоче розувати Володимира" як "робичича", тобто сина рабині, натяк на те, що Володимир був нешлюбним сином Святослава від Малуші, улюблениці Ольги. За цю зневагу Добриня, брат Малушин, вуйко Володимира, помстився: Рогволода і його двох синів було вбито, а Рогнідь силою взято за Володимира. [ЛР, 45].
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #13 Svitovyt » 03.02.2010, 13:00

Лозко Г.С. висловлює гіпотезу, що Малуша (за Грушевським – Малфрідь) була дочкою рабина; родичі матері Володимира очевидно розіграли біблійний сценарій з Естер, яку юдеї "підсунули" цареві, щоб скерувати його проти власного народу. Окрім того дослідниця звертає увагу на невідповідність літописних подій, що ставить їх під сумнів: "Покищо незаперечним є лише те, що обставини "хрещення Русі" настільки перебрехані, що ще довго лишатимуться загадкою для істориків." [Лозко, Іменослов, 152-153].
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #14 Svitovyt » 04.02.2010, 10:48

Тепер пропонуємо це літописне повідомлення розглянути з боку міфологічного. всі ці бойові дії є ніщо інше як весільний обряд. Можемо припустити, що Рогнеда уособлює Зорю, що має зв'язок або з ранковим Сонцем (Ярополк) або з вечірнім (Володимир). Вона відмовляється виходити заміж за "рабичича", тому що Сонце, що заходить позначається рибою – символом потойбічного світу. Коса на голові воїна-козака позначає місячну сутність. Вона має іншу назву – оселедець, що походить, швидше за все, від слова "оселя" (пор. Василь). Та й назва риби "оселедець" не стає вже такою образливою, якщо пов’язувати її з місяцем та фалосом – ознакою чоловічої сили. Назва іншої легендарної вусатої риби "сом" перегукується з ведичною назвою Місяця – Соми. Також один із символів Ісуса Христоса, що теж сходить на землю є риба. [Пашник, Хортиця, 124].
Риба, як зазначає Валерій Войтович, символізує не тільки плодючисть, багатство, сексуальну силу, мудрість, але й жадібність, байдужість, дурість. На святвечірньому столі риба має ритуальне значення і є символом Місяця. Культ риби близький до культу змії, яка є теж символом Місяця. [Войтович, 418].
Риба може позначати і раба або ребьонка (рос. – дитина), який дорівнювався рабу [Попович, 142]. У Велесовій Книзі (д. 7є) згадуються риб'яни д. 7є: "А з Пендеба йдемо досі до неба Сварги синьої. За старі часи риб’яни осталися, не хотіли іти до землі нашої і рекли, же бо мають доблесті. І так стали ізгибатися [*гинути] самі, і не плодилися з нами, і вмерли, як неплідні." Мова йде про вихід з потойбічного світу, який часто сприймається як ув'язнення, рабство, яке у Велесовій Книзі названо "одерень" (пор. дерен) [ВК]. Осінньо-зимове Сонце потрапляє у володіння Землі, якби уявляється його зародком-рибою, що знаходиться в обмеженому просторі утробі чи могилі. [Пашник, Іменослов, 53]. Можливо, що й керівник і духовний наставник жидівської громади рабин може мати відношення до риби, як за співзвуччям слова, так і за тотожністю з волхвами, які являються провідниками в потойбічний світ, мудрецями і зберігачами знань, охоронцями вогню – зародку сонця [Пашник, Хортиця, 114]. Тому й не дивно, що Володимира, як осіннє-зимове Сонце названо "рабичичем".
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #15 Богуслав » 04.02.2010, 14:06

Спочатку я недовірливо поставився до теми.
Літопис є літопис. До чого тут міфологія.
а недавно попали мені лекції з психолінгвістики.
Це коли тект розбирають не літературознавцці а писхологи.
Виявляється автори часто використовують готові моделі, але подають їх залежно від своїх психологічних особливостей, сучасності.
І давні міфологічні сюжети теж часто використовуються. Тільки розпізнати їх може спеціаліст, який знає цю модель і може побачити в іншому обрамлені.
Тпер можу погодитися із волхвом Світовитом, що так як літопис писався не із власних спостережень, а переказів, то автор міг несвідомо користуватися готовими моделями, міфологічними сюжетами.
З нетерпінням чекаю далі !
Богуслав
Репутація: 5
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #16 Ясна » 04.02.2010, 14:24

Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #17 Svitovyt » 05.02.2010, 08:25

Двір нареченої-Зорі.
Рогволод в даному сюжеті може відображати Велеса, батька-охоронця двору нареченої, на це вказує його ім'я. Йому допомагають два сини – напевне, це два роги, що уособлюють воротарів. Звертаємо увагу на святилище-обсерваторію на острові Хортиця ІІІ-І тис. до н.е., яке у своїй основній частині відображає жіночий двір (лоно) і одночасно позначено образом тура з рогами, що слугують огорожею і охороною двору. Символіка цього святилища явно відображає весільний обряд і стародавнє свято Калити. [Пашник, Святилище]. Сонце-Володимир з боярами, як наречений намагається якби визволити наречену з потойбічного світу. Для цього їм треба вступити у битву, щоб подолати оплот (пор. Полтеск) старого Рогволода і зайняти його місце – батька роду з молодою дружиною.
Цей сюжет битви є в багатьох релігіях. Наприклад, в мітраїзмі сонячне божество уявлялося воїном, що перемагає бика, який символізує зле начало. Митру шанували як спасителя і творця світу (миру) і вірили, що після його кінцевої перемоги утвердиться царство справедливості, де його прибічники отримають винагороду. [Свенцицкая, 259].
Докія Гуменна описує весільну битву: "І справді починається завзятий бій. Ворота наглухо замкнені, у подвір'ї роду-племені повно, всі озброєні, стрілянина. Оборонці завзялися не пускати непрошених чужинців у подвір'я.
Сікай, братейку, сікай,
Своєї сестрички не давай
Будемо бити та воювати,
Своєї Марієчки не давати…
Січі, рубай, своєї сестри не давай,
Бо сестра дорогая, коса її золотая…
За матір-господиню, крім братів, що стережуть ворота й не пускають бояр, стоїть ще й вся жіноча частина роду. Поки бій кипить, –
Рубай, дружбо, двері,
Рубай і одвірки,
Пускайте нас до дівки,
Прийшов з нами козак,
На нім шапочка, як мак,
І золотая зоря,
Десь тут дівчина моя… [Гуменна, 147, 150].
Захищають брати свою "сестру". А ця родинна назва тотожна імені Зорі, у багатьох народів її називають майже однаково: Іштар, Еастер, Остара, Естер [Пашник, Пурім]. У святах калитянсько-весільного циклу на 4 грудня вшановують Варвару – вечірню Зорю, що уявлялася красною панною. У щедрівках Зоря є товаришкою Місяця, а разом з ним – символом животворчої й родючої природи. [Пашник, РПК, 71; Войтович, 203].
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #18 Svitovyt » 05.02.2010, 10:28

Рогніда.
Цікавим для нас є також ім'я нареченої Рогніда. Ми не виключаємо міфологічних накладок, складно відокремити один образ від іншого. Тому ім'я може бути різнотлумачним, але зміст залишається приблизно однаковим. Перша частина слова "рог" напряму позначає роги, що можуть ототожнюватися з лоном і місяцем. Друга частина "ніда" може бути тотожною "міда" (заміна н-м), що є також складовою частиною богині Місяця Артеміди. Якщо розглядати з іншого боку, частина "гніт(д)" означає тліюче (пригнічене) вогнище, звідси й назва шнура в лампаді, свічі чи вибуховій речовині. “Пригнітити” вогнище значить пригасити його. [Пашник, РПК, 42]. Відповідно Сонце-фалос, що заходить до жіночого двору, стає пригніченим. Ми бачимо на заході тліючий вогонь Сонця. Червоний (темно-коричневий) кінь має назву "гнідий". Зоря за легендами заводить сонячного коня до двору, а на ранок знову виводить.
Не можна оминути й негативного значення слова "гнида" – яйце воші. Світлана Творун наводить пісню весільного обряду для нечесної молодої:
І шумить. І гуде,
Блоха заміж іде,
А всі воші радуються,
Що невістка буде,
Черепаха – сваха,
А світилка – жаба,
А блошиця чепуриться,
За невістку моститься. [Творун, 110].
На острові Хортиця є скеля Ушвива або Ушва. На ній стоїть зараз міст Преображенського. Поруч зі скелею є однойменна балка. Краєзнавці нічого кращого не знайшли, як пояснили, що назва, походить від того, що козаки на прибережних каміннях "воші ганяли", тобто прали білизну. Але якщо звернути увагу на розташування скелі, то вона виступом виходить на східний бік з двома увігнутими крилами, як це зображено на образах скіфської змієногої богині. Крила закінчуються на півночі скелею Совутиною, а на півдні – скелею Думною. Безперечно, що Ушва має символізувати в даному випадку ранішню Зорю – сестру вечірньої Зорі. Станіслав Губерначук вважає тотожність деяких географічних назв сучасної України з ведичною богинею ранішньої зорі Ушас. Серед подібних назв до хортицької є річка Ушва в басейні Десни. [Губерначук, 94]. Взагалі вважається, якщо сняться воші – то на багатство і гроші. Грошей після одруження поменшає, а от багатство в дітях придбаєте.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #19 Svitovyt » 06.02.2010, 12:41

Константин – Володимир.
Літописець ПВЛ при описі смерті князя Володимира зазначив: "Він є новим Костянтином великого Риму, що охрестився сам і людей своїх, – і сей так учинив, подібно йому". [ЛР, 75]. (А разом з тим існує порівняння: мати Володимира Ольга, в хрещенні Олена, дорівнює матері Костянтина Олені). Двоє правителів Римської імперії Костянтин і Ліциній в розпал боротьби за владу прийняли в 313 р. Міланський едикт, де христосіяни, як і інші численні секти імперії, мали право відкрито проводити свій культ, церковні організації могли мати будь-яке майно. Сам Костянтин, який став єдиним правителем імперії, християнином не був. Він був вихований у шануванні "Непереможного Сонця". Його союз з христосівською церквою носив наперед політичний характер, і хоч він не переслідував традиційні культи, саме з його правління христосіянство починає набувати вирішального значення в ідеологічному житті імперії. Правда, існує христосіянський переказ, що Костянтин хрестився перед самою смертю. [Свенцицкая, 175]. Можливо це має таке ж відношення як і до Володимира, що, як ми вже розглянули раніше, символізував Сонце, що заходить у Світові Води?
Розглянемо значення імені Ко(н)стянтин. Розкладемо ім’я на частини: кон-стан-тин. Всі три слова виявляються є нашими рідними і зрозумілими. "Кон" – це теж саме, що й "за-кон" або "канон" – встановлене правило; "стан" – він і є стан, тобто устійнити; "тин" – огорожа; разом – закон, що є устійненим і під охороною. Константин – це той, хто устійнює і охороняє закон. Наше значення тотожне латинському (в додаток: константа – постійна величина, конституція – основний закон). Цим підтвердимо думку деяких дослідників, що етруски, які населяли Апеннінський п-ов, були нашими родичами.
Костянтин, навіть при тому, що носове "н" випадає, має теж значення, бо наше слово "кость" може бути символом основи і постійності. На прадавніх святилищах і могилах предків тин викладали у вигляді рогів Велеса, які звичайно є кістяні.
Подамо первинне значення імені Константин. Кон – це є кінь (конь), ласкаво його кличуть "кося". Конем в переносному значенні називають чоловічий статевий орган. Сонячне божество, як яйце-насіння, їздить на коні або човні з кониками. Таким же є і князь (так само конунг, хан-кан) – той, що їздить на коні, але й той, що створює закони і стоїть на охороні їх дотримання.
Після денного роз’їзду у військових справах коня-прутня ставлять у стайні – жіноче лоно (звичайно, коли кінь став "кісточкою", інакше не поставиться), тобто твориться закон Божий – поєднання чоловічого і жіночого начала, а такий стан охороняється. Підтвердженням наведеним прикладам є символ нашого державного герба – Триглава. Два крайніх зуба з нижньою частиною є символом жіночого лона (черево, чаша) і нагадують стайні (пор. жіночий стан, і стан – місце тимчасового розташування). А середній зуб у вигляді булави або списа (копія), як чоловічий прутень входить до черева-чаші. Тобто, якщо чоловік знаходить жінку, він є постійним, устійненим (устайненим). [Пашник, Іменослов, 45-46].
Боротьбу (поєднання) верхнього (чоловічого) і нижнього (жіночого) світу бачимо на зображеннях священних якорів на монетах V–I ст. до н.е. Георгій Шаповалов звертає увагу на дуже важливий момент. У всіх якорів головними деталями являється веретено з рогами в нижній частині і закріплений у верхній частині веретена шток, що кріпиться під кутом 90о, але античні художники відображали рога і шток в одній плоскості, що утворювало образ хреста, що вінчає якір. Прикладами подібних зображень якорів і хрестів об’єднаних в одну композицію являються символи на монетах, що відкарбовані в Сирії біля 100 р. до н.е. і на монетах Нерона, датованих 60 р. до н.е. Археологічні знахідки підтверджують, що образ священного якоря з хрестом в верхній частині в римський час був використаний ранніми христосіянами. [Шаповалов, 118, 119].
Подібний символ ми бачимо і на церковних куполах, де хрест у нижній частині закінчується півмісяцем. Можемо визначити, що півмісяць символізує роги Велеса, в які встромлений меч – символ Перуна. В іншому випадку символ хреста між рогами означає Сонце чи Вогонь, що знаходиться в човні (каміні) [Пашник, Хортиця, 116]. Ми зазначали, що Велесові роги, як варіант, можуть позначати жіноче лоно, тобто ще раз підтвердили існування весільного обряду Володимира і Рогніди і боротьбу з Рогволодом.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Повідомлення #20 Svitovyt » 07.02.2010, 11:19

Правління Володимира.
Всіма правдами і неправдами Володимир за літописом займає київський престол. Вважається, що князь Володимир був непопулярним правителем. Перед все він – братовбивця. Володимир погубив Ярополка лестощами і підступністю. Взяв у наложниці вдову Ярополка, гречанку, до того ж вагітну від Ярополка. При вступі Володимира на престол кордон проходив Чорним морем, а при ньому вихід до нього було втрачено, і кордон перемістився к дніпровим порогам. Він так всім набрид, що всі з нетерпінням чекали його смерті. Приближеним прийшлося її притаїти, тому що вони боялися бунту. [Гумилев, Панченко, 50-51].
Ось як подає літописець початок Володимирового правління: " І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев'яного, – а голова його – срібна, а вус – золотий, – і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. І приносили їм жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той [ЛР, 47]. Не забув літописець і про похіть до жінок Володимира описати. Одним словом – розпусник-язичник.
За літописом, в 6494 (986) почали навідуватися посли від різних країн до Володимира і розповідати про свою віру: болгари-магометани, німці з Риму, жиди хозарські. Греки теж прислали свого філософа. Наговорив той на кілька сторінок літопису, переказуючи Біблію. На наступний рік, за порадою бояр, Володимир розіслав послів, щоб на власні очі пересвідчилися, хто як проводить службу божу. Звичайно, що греки виявилися найкращими і переконали Володимира взяти закон грецький, як і баба його Ольга. "А Володимир, відповівши мовив: "То де ми хрещення приймемо?" [ЛР, 61].
"Розбіжність оповідок про хрещення кн. Ольги чи то візантійським патріархом Феофілактом за участю самого імператора Костянтина VІІ "Багрянородного", чи то якимось її особистим духівником католиком, вочевидь доводить відсутність офіційних свідчень щодо її дійсного прийняття христосіянства, бо на той час обряд хрещення першої особи Русі – правительки найбільшої і наймогутнішої держави Старого Світу – посідав би визначне місце в історичній хроніці христосіянської релігії. Відтак всілякі згадки, як усні так і письмові, про так зване хрещення кн. Ольги є не що інше як прояв кон'юнктури сучасних істориків та письменників на догоду пануючій ідеології." – зазначає дослідник Дан Берест. [Берест, 12].
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 10 місяців

Наст.

Повернутись в Школа Рідної Віри

Хто зараз на форумі (базується на активності користувачів за останні 5 хвилин)

Зараз переглядають цей розділ: 1 гість

cron