Іменослов

Список розділів Загальна Школа Рідної Віри

Модератор: of

Повідомлення #41 Svitovyt » 20.04.2009, 16:57

Василь, Василько, Вася, Василина, Василиса.
1 січня ми святкуємо Новий рік. Це свято народження Нового місяця або свято Василя – раніше в місячно-сонячному календарі кожен місяць починався з молодика. У цьому човні-місяці новонародженні пливуть рікою життя, а померлі рікою смерті у вічність. Треті мандрівники цього свята Василь і Миланка відправляються у весільну подорож творити нову родину. Всі три свята супроводжуються засіванням на багатство роду. [Пашник, Календар 51].
Місяць на православних хрестах відображається в нижній частині, що відповідає череву людини. За відійською міфологією, коли Індра вбиває Врітру, то тіло його розітнув навпіл: одна частина стає Місяцем, а друга – животом (шлунком) всіх живих істот. [Наливайко, 156].
З живота або стегон першолюдини Пуруші вийшли вайш’я – третій давньоіндійський стан землеробів, ремісників тощо [Калайда, 73]. За твердженням індолога Степана Наливайка, термін вайш’я сходить до санскритського віша – «плем’я», «люди», «всі», яке на слов’янському грунті збереглося як весь – «село». У «Рігведі» слово віша зустрічається семе в значенні «народ», «плем’я», «поселення». Загалом вайш’я у широкому розумінні тлумачиться як «всі», «весь народ», а також «селяни». [Наливайко, 160].
Місяць ототожнюється з рогами Велеса (Бога багатства), а роги можуть означати змія-охоронця зародку, скарбів (Врітра). Степан Наливайко санскритське «васу» пояснює як «багатство», «добро», «скарб». Це дозволяє припустити, що наше Василь споріднене з санскритським васур «багатий». Компонент васу надзвичайно вживаний в іменотворенні: Васудева, Васуретас, Васуман, Васу тощо. Особливо частий цей компонент у термінах на означення землі: васудга, досл. «тримаючий скарби», васуда, васудана, васудавана – «даюча багатства», васудгаріні – «тримачка багатства». Містить компонент васу й термін на означення царя: васуджіт – «здобувач скарбів/багатства», васудгара – досл. «тримач земних скарбів», васудгагіпа – «владика землі/цар», васудгапаті – «захисник/охоронець/батько землі» тощо.
Багато з цих термінів, продовжує Наливайко, стали повноправними чоловічими іменами. А саме племінний ватажок, пізніший князь чи цар відповідав за добробут своєї громади, саме він вважався носієм і наділювачем багатства (васу), бо через пожертву просив добробуту й багатства в Богів. Тож ім’я Василь та інші його поширені в світі різновиди, очевидно, сходять ще до часів «Рігведи» і пов’язані зі значенням «багатство», «статки», «скарби». І в свою чергу, нагадують, що й термін василевс/базилевс – «цар», «правитель» невідділений від наведених прикладів. А наше побутове Вася – майже абсолютний відповідник санскритському васу – «багатство», «скарб». [Наливайко, 85].
Дослідник стародавньої минувшини Олександр Знойко також ототожнював ім’я Василь із Місяцем, але помилково, спираючись на К.Сосенка, виводить його від старовірменського Ўаціля, а від нього на території Русі набрала форму Василля (ж.р.), а потім з’явилося чоловіче ім’я Василь. В старовинній колядці про є підтвердження: «Свята Василля діжу місила, Пироги пекла букатії, рогатії.» Пиріг (ліплений) символізує Місяць, він був стародавньою жертвою Місяцю. [Знойко, 68-69]. Певне, вірмени також мають подібну назву місяця, як і більшість індоєвропейських народів. А жіночим відповідником Василю є сучасне ім’я Василина чи Василиса.
Все ж Знойко підсумовує, що назва Місяця Василь в Надчорномор'ї дуже стародавня. Це видно й з колядок доби вед, з фольклору про Василісу Премудру й про Василіска. Василіск – це дракон-цар з короною на голові, в нього голова півня, що символізує Сонце й вогонь, а тулуб і хвіст – жаби й змії – символ води. Василіск – дракон-цар поєднує два космічних начала світотворення: вогонь і воду. Це відомий на Україні міф про те, що місяць є головою вужа (чи змія), що сам ховається в Прадереві Всесвіту – Чумацькому Шляху (Галактиці). Цей міф є в санскриті (Рігведа) й попав у Біблію як розповідь про змія, котрий ховається в дереві пізнання добра й зла. Міфи та інші фольклорні відомості свідчать про стародавність назви Місяця – Василь. [Знойко, 72].
Василіск, як Місяць, дійсно має подвійну основу, бо в місячному човні, як в чаші має знаходитися вогонь і вода, як чоловіче і жіноче начало. При поєднанні цих двох стихій в одне ціле твориться яйце – зародок нового життя, обмежений шкаралупою. [Пашник,Хортиця 116]. В храмі (гр. базиліка) як своєрідному зародку-яйці або човні збираються всі люди для того, щоб знаходитися під оберегом Богів.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #42 Svitovyt » 02.05.2009, 16:20

Ілля, Ілько, Гілько
Словники відносять ім’я Ілля до жидівських витоків. А вже такі імена як Іліан, Іліодор пов’язують з грецьким ім’я Сонця Геліос (helios). А ім’я Іллірик виводять від назви країни Іллірії, біля Адріатичного моря [Скрипник, 64]. Іллірійці (ільмерці) згадуються у Велесовій Книзі, як споріднені русам племена. [ВК]. Назва міста Іліон (Троя) на узбережжі Малої Азії походить від імені владаря Троя та його сина Іла. [САМ]. Різноманітність прикладів імен каже про використання різними народами кореня «іл», в тому числі русинами-українцями.
Дослідник О.Чайченко, розглядаючи українсько-шумерську взаємну мовну експансію доводить, що суфікс -ель (іл, ол) у багатьох українських словах був колись другим коренем і означав небо, горішній сфери. Це зафіксувалося в назвах птахів: лелека, ор-ел, гог-оль, журав-ель, сок-іл, бус-ол, дят-ел, чап-ел. Цей другий корінь ототожнюється з шумерським словом «іл» (небо). Шумерський Бог Ен-ліль перекладається як «Бог Неба» [Чайченко, 20, 71]. Цей шумерський Бог має бути тотожний нашому Перуну. Один з його проявів є Бог кохання Лель (аналог Купідона і Амура), звідси ляля – дитина, яка з битвою з’являється на світ Божий. [Пашник, 24]. Дитина ототожнюється з фалічним символом. Стріли, якими озброєні Боги кохання, є також зброєю Перуна. Середній зуб Триглава можна порівняти зі стрілою (або списом), який б’є у сердечко (нижня частина середнього зуба). Стріла разом із сердечком утворюють інший символ булаву, якою озброєний билинний герой Ілля Муромець. Він має основний епітет «старий». [Войтович, 212]. Тут діє порівняння «що старий, що малий», бо обидва прояви знаходяться на стику світів мертвих і живих і долають перешкоду через битву.
Середній зуб Триглава знаходиться між двома гусьми (лебедями) – це два бокових зуба –, які наче плавають. Тобто булава-прут б’є між гусями. «Гилля-гилля сірі гуси», як співається в народній пісні, саме і відображають це положення. Так як два бокових зуби Триглава творять жіночу чашу, то чоловічий прутень-гілка (гілля) б’є між ними. [Пашник, 30]. Гилити – бити, лупцювати. [ВТС, 180]. На Україні досить розповсюджене прізвище Гилько, частенько зустрічається і форма імені Ілля – Гілько.
Біблійне ім’я Ілля – перекладають як «мій Бог» [БЭ, 294]. Бог в одних частинах Біблії іменується Еллохім – дослівно боги, духи. [Токарев, 351]. В Ісламі шанують єдиного Аллаха, ім’я якого виникло від арабського слова «ілах» – божество, або від арамейського «алаха». [Климович, 14]. Треба зазначити, що іноді і Перуна ставлять у главі небесного царства. В Біблії (І кн. царів) розповідається як Ілля винищує Ваалових пророків. [Біблія]. Нескладно здогадатися, що ця легенда тотожна боротьбі Перуна і Велеса (Ваала). Тому не даремно свято Іллі Пророка стоїть на одній даті зі святом Перуна (20 липня). Практично ми бачимо одного Бога з різними іменами.
Ім’я Ілля (Гілько) має відповідники в руській (українській) мові і цілком може вважатися рідним іменем на означення Бога битви.

http://svit.in.ua/kny/bookim0.htm
Востаннє редагувалось Svitovyt 03.05.2009, 08:26, всього редагувалось 1 раз.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #43 ВАРВАР » 03.05.2009, 07:45

ВАРВАР
Звідки: "Слов`янська Єдність"
Репутація: 0
З нами: 11 років 6 місяців

Повідомлення #44 Svitovyt » 03.05.2009, 08:21

ВАРВАР
Миколу дивися на цій гілці поруч з Михайлом. Юра-Юрій це все одно, що й Ора-Орій або Ярий. Є ще слово юркий (вьюнкий), юрок. До Юрія, певно, треба віднести жіноче Юля (Юлія): юлитися-крутитися, звідси юла (вовчок).
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #45 Svitovyt » 04.05.2009, 22:15

Дмитро
Те що ім’я Дмитро (укр.), Дмитрій (рос.), Змитрок (біл.), Димитр (бол.) є означенням сонячного Бога доводить Степан Наливайко, розглядаючи походження імен на індійсьому матеріалі: “... ім’я Деметр вірменської легенди споріднене з індійським іменем Дгімітра, засвідченим якраз у царів. Воно складається з компонентів Дгі+мітра, де дгі означає “мудрий”, а мітра – ім’я індоіранського божества Сонця і Мирного Договору – Мітри. Усе ім’я Дгімітра, що його грецькі джерела подають як Деметрій, означає “Мудрий Мітра”, “Мудре Сонце”, оскільки в деяких міфологіях Мітра став синонімом Сонця.” На слов’янському грунті Мітра має форму Мир. [Наливайко, 192, 232].
Сучасні словники ім’я Дмитро пояснюють, як правило, грецьким походженням, як той що належний до Деметри – богині землі, родючості та хліборобства; зображають у вигляді голови богатиря із сивою бородою, яка лежить на землі. Таке зображення відповідає дійсності, адже Мир, як Бог осіннього Сонця, уявляється старцем, яке все ближче спускається до Землі.
Ім’я Дмитро близьке до слова димар («т» випадає). А димарі за символікою і змістом слова належать до нижнього світу. Димар, що стоїть на дахові має бути тотожним куполу храму. Якщо врахувати, що зелений дах храму символізує дерен на землянці або на могилі, то димар має бути наче голова над ним. У цьому плані Дмитро має тотожність з Михайлом.
Митя – зменшений варіант імені Дмитра. У Велесовій Книзі зазначено: “…Купалбогу, який до Митнищ правитиме усяким омовінням.” [ВК, д.38а]. Свято Митнищі, символізує прихід осіннього Бога Сонця, імена якого відомі як Мир, Мітра, Дмитро. [Пашник, 23].
Свято Дмитра відзначається 25 (26) жовтня. (Звертаємо увагу про аналогічне зміщення на місяць від рівнодення протилежного свята Ярила-Юрія (23 квітня)). Як правило, це свято супроводжується поминанням Предків.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #46 ВАРВАР » 05.05.2009, 08:52

ВАРВАР
Звідки: "Слов`янська Єдність"
Репутація: 0
З нами: 11 років 6 місяців

Повідомлення #47 Svitovyt » 05.05.2009, 19:41

ВАРВАР
Юрій відповідає Георгію, про це написано в народознавчих книжках.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #48 Svitovyt » 06.06.2009, 18:23

Варвара
Іноді так легко спотворити значення імені, а потім сторіччями вбивати народу негативний його зміст. Й дотепер словники тлумачать Варвара з грецької «чужоземець». [Скрипник, 123]. А треба було хоч трохи подумати: чому у багатьох народів досі популярне це жіноче ім’я. Невже батьки хотіли підкреслити, що їхня донька «чужоземка» чи «неосвічена, жорстока, груба, безкультурна людина» – саме так пояснюють значення слова «варвар». [Коваль, 24; ВТС]. Ми ж торкнемося для пояснення цього імені світогляду наших Предків.
“Свята Варвара ночі увірвала, дня доточила” – так кажуть у народі. Докія Гуменна припускає, що вона управляла космічними силами і може ніч увірвати, а дня приточити, виглядає, що це щось дуже величне. Образ із Всесвіту. Цей образ підтверджується такою лірницькою піснею:
Зійшла зоря посеред моря,
То не зоря, лише свята Варвара... [Гуменна, 264].
Тобто свята Варвара уособлює Зорю. У замовляннях здебільшого називаються три зорі – рання, вечірня і полунощна (або полуденна). З них найсильнішою вважається рання. Три зориці-сестриці – це символічні образи, що позначали певні сакральні відрізки часу. Їх іноді називали по імені: “Ви, зорі-зориці, Божі помічниці, одна Захариха, друга Варвара, третя Марина...”
У слов’янській міфології Зоря – це красна панна, що вранці відмикає ключами небесні ворота і випускає сонце, яке женеться слідом за нею. Або розповідається, що появі на небі Дажбогу передує Ранкова Зоря, яка виводить на небосхил його білих коней; друга сестра – Вечірня Зоря – заводить коней на конюшню, після того, як Дажбог закінчив свій об’їзд.
Людмила Іваннікова зазначає, що в пізніших колядках образ зорі і дівчини тісно переплітаються, замінюють один одного і загалом сприймаються як єдине ціле. Ці колядки, що з божественних гімнів перетворилися на величальні пісні, зберігають момент переходу думки від міфологічного образу до символу, який твориться на тому етапі, коли вже не зоря порівнювалася з дівчиною, а навпаки – дівчина зорею. [Іваннікова, 110].
Матирь Сва у кількох місцях “Велесової Книги” також ототожнюється із красною Зорею:
Б’є крилами Матирь-сва і співає пісню до січі.
А та птиця і не сонце, а од зорі, була нею. [ВК, д.7є].
Ця птиця уособлює як вранішню зорю, так і вечірню, тому вона провісницею перемоги і загибелі. Ім’я Варвара (Барбара), також підходить до визначення боротьби (борьба – рос.).
Птиця Матирь Сва, можливо, є нічною птахою совою. У весільній пісні саме так названо молоду, яку привели в дім молодого:
Прилетіла сова,
Сіла на покуті
У червоних чобітках.
Не кишайте, не полохайте,
Нехай собі привикає,
Хліба-солі поїдає
Та додому не тікає...
Також знаємо, пише Докія Гуменна, що на свято Варвари (4 грудня) вариться каша, яка є обрядовою стравою при всіх найважливіших моментах людського життя. Ще задовго до того, як дитина вродиться, свята Варвара на тому світі годує її кашею. Як уже вродиться, баби й молодиці приносять на хрестини кашу. Підносять цю кашу три рази до стелі і промовляють заклинання:
“Як у полі туман, так хай буде немовляті щастя й талан”.
У весільному обряді молоді не доторкаються ні до чого, що наставлено на столі, а ритуально їдять кашу. Умерла людина – відпроваджують її на той світ, то при цьому мусить бути коливо (також каша). Каша це найстародавніша варена страва із зерна, вона з тих часів, як люди ще не навчилися розмелювати зерно, а варили його цілим, як є. [Гуменна, 162, 264].
Варіння каші може також символізувати статевий акт, який відображено в ритуалі пересвар на сватанні, коли представники молодого вриваються до подвір’я нареченої. Саме подвір’я символізує жіноче лоно, а сама зоря може позначати жіночі геніталії:
По той бік гора, по сей бік друга,
Поміж крутими горами – ясная зоря...
В ісландській «Молодшій Едді» («Ведіння Гюльви») Вар (від др. ісл. varar – «обітниця», первісне значення імені, напевне, «кохана») – Богиня заступниця шлюбних обітниць:
«Дев’ята, Вар, підслуховує клятви і обітниці, якими обмінюються наодинці чоловіки і жінки. Тому ці обітниці називаються її ім’ям».
А в «пісні о Трюме» («Старша Еда») нетерплячий наречений вимагає:
Хай Вар десниця
Союз благословить. [Сага].
Процес боротьби проходить у ведичному міфі про битву Індри (Андрія) і Врітри (Воротаря). Цей міф відображається в кількох руських святах і легко розпізнається в весільній обрядовості. Індра розколює вмістилище Валу і випускає Води, після чого народжується Сур’я-сонце – це дійство позначає народження дитини. Разом з цим проливається червона кров, що є кольором зорі. Аналогічно кров проливається і при першому зляганні чоловіка і жінки.
Валерій Войтович зазначає, що камінь Алатир є метафорою ясного весняного сонця. На цьому камені любить сидіти красна діва Зоря, котра зашиває рани криваві, тобто щоранку просвітляє небо своєю пеленою. [Войтович, 8].
Зрозуміло стає, що світоглядова боротьба освячується проливанням червоної Зорі, і може символізувати війну ( англ. war – війна). Вечірня зоря Варвара символізує заходження і смерть Сонця, а разом з тим падає небесне склепіння чи перевертається світ [Знойко, 60] – звідси таке негативне бачення. Але ж заходження Сонця, як статевого органу Батька Неба, в світові Води одночасно символізує і кохання – боротьбу між чоловіком і жінкою (поєднання вогню і води – вар), що породжує нове життя. Тому в усіх народів Богиню-Зорю під різними іменами свято шанують.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #49 Зорян Бориславович » 25.08.2009, 18:54

А є інформація про походження імен Арій та Арина ? Дякую.
Зорян Бориславович
Звідки: Харків
Репутація: 0
З нами: 9 років 10 місяців

Повідомлення #50 Svitovyt » 25.08.2009, 20:15

Арій-Орій або Арина-Орина - є досить відомими іменами, які повязуються або з богом війни Арієм, згадується Геродотом у скіфів, або Орієм-Арієм у Велесовій Книзі. Орій, Юрій тотожний Ярилові - Богові весняного Сонця, яке ще може виступати ярим воїном, що й висуває його як Бога війни. Арина, Ярина, Орина - може бути присвячена Орієві. Або ще означає жінку, що народжує і ототожнюється із ярою Зорею.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #51 Зорян Бориславович » 27.08.2009, 15:03

Зорян Бориславович
Звідки: Харків
Репутація: 0
З нами: 9 років 10 місяців

Повідомлення #52 Зорян Бориславович » 10.09.2009, 16:09

Зорян Бориславович
Звідки: Харків
Репутація: 0
З нами: 9 років 10 місяців

Повідомлення #53 Зорян Бориславович » 17.09.2009, 16:02

Цікаво, з яких джерел це РВ понасмикувано : http://alatyr.org.ua/news/202?
Зорян Бориславович
Звідки: Харків
Репутація: 0
З нами: 9 років 10 місяців

Повідомлення #54 Svitovyt » 17.09.2009, 22:28

Я книгу не бачив, тому нічого сказати не можу. Не знаю чи поставили вони посилання, бо РВ має звичкку писати "святі книги" без джерел. В нашому іменослові вони стоять.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #55 Роман » 01.10.2009, 07:20

Роман
Репутація: 0
З нами: 11 років 1 місяць

Повідомлення #56 Svitovyt » 22.10.2009, 22:40

Додав матеріал в Іменослові щодо пояснення імені Катерина:
http://www.svit.in.ua/kny/bookim0.htm
Вияснив, що слово "кашерна" є руським і вживається до означення "запліднена", "освячена". Це одне з пояснень імен Катерина (Косарина), Ярина і їм подібним.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #57 Оленка » 29.10.2009, 18:35

Оленка
Репутація: 0
З нами: 11 років 1 місяць

Повідомлення #58 Svitovyt » 29.10.2009, 20:34

Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #59 Оленка » 18.11.2009, 11:38

Оленка
Репутація: 0
З нами: 11 років 1 місяць

Повідомлення #60 Svitovyt » 19.11.2009, 22:39

Оленка
Ми вже цю тему неодноразово розглядали. Передивіться попередні повідомлення з поясненням імен, які вважаються іноземними. А так, якщо почитаєш деяких дослідників, то можна дізнатися, що Володимир від німецького Вольдемар, а словянські Боги як не скандинавські, так іранські.
Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Поперед.Наст.

Повернутись в Школа Рідної Віри

Хто зараз на форумі (базується на активності користувачів за останні 5 хвилин)

Зараз переглядають цей розділ: 1 гість

cron