Девелесова книга, або "одна баба сказала"

Список розділів Загальна Школа Рідної Віри

Модератор: of

Повідомлення #1 Svitovyt » 18.10.2013, 14:09

Мова в цій темі піде про один цікавий твір. "Сказання про стародавні минувшини руські (Сказання Захарихи)" знову були перевидані. Черговий раз твір звернули увагу і за поданням укладачів називають "довелесовою книгою". Коли я ознайомився з цим твором ще за першого видання, то у мене не було сумніву, що то є сучасний художній твір Юрія Миролюбова. Я поставив його на нашому сайті, під таким грифом і мав надію, що ажіотаж спаде і все стане на свої місця. Навіть не захотів писати аналіз цієї книги, щоб не витрачати часу на пусту роботу. І ось знову маємо... Я спілкувався з кількома шанованими рідновірами, які свято увірували, що то дійсно "довелесова книга". Мої короткі доводи на них не подіяли. Тому відкриваю тут обговорення за змістом цієї книги. З книгою можна знайомитися тут, російською - коментарями укладачів Валентина і Юлії Гнатюків, а також переклад цієї книги на українську мову, зроблений Пилипом-Поляном Юриком.
http://www.svit.in.ua/kny/skazan.htm
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Re: Девелесова книга, або "одна баба сказала"

Повідомлення #2 Svitovyt » 23.10.2013, 22:22

Вирішив, що буду робити огляд цього твору за українським перекладом Пилипа-Поляна Юрика. Так як він погоджував переклад з Гнатюками, то особливої розбіжності не повинно бути.
Відразу в передмові Юриком зроблене якесь хибне твердження, що "Сказання" взяті з інших дощок Ізенбека: "Можна подякувати покійному Юрію Миролюбову за те, що він прочитав "Сказання" на дощечках Ізенбека й переказав їх нам". Хоча таких бути не могло. Та й сама ВК займала багато місця, а якщо вже там і "Сказання були" на дошках, то який тоді обсяг був і скільки мішків тягав із собою Ізенбек під час громадянської війни?
"Сказання" тісно пов'язані з відомою "Велесовою книгою" і є зібранням усних народних переказів, які оповідають про ті ж часи, що відображені у "Велесовій книзі", а часом і більш давні події, що мали місце в праслов'янській історії.
Ніяк "Сказання" не пов'язані з ВК, хіба що Миролюбов використав кілька сюжетів звідти. Під час розгляду спробуємо їх віднайти і порівняти. Народними переказами їх теж не назвеш, ми звернемо увагу, що автор начитався деяких творів, які виперли в "народному" тексті. Фантазія автора цього художнього твору не може мати "місце в праслов'янській історії".
Книга являє собою найширшу панораму подій, часів і народів, що змінювали один одного протягом сотень і тисяч років на просторах Південної Русі - від Волги до Дунаю, починаючи з царювання Ой-разів (V-Ш тисячоліття до нашої ери) й аж до утворення Київської Русі-на-Дніпрі (V століття н.е.).
Якась кумедна назва "Ой-рази" чогось ніяк не підказала укладачам, що вона надумана.
Перейдемо до передмови Гнатюків:
Вивчаючи літературну спадщину Ю.Миролюбова, ми (Валентин і Юлія Гнатюки) звернули увагу на так звані "Сказання Захарихи". Вони були написані мовою, що нагадувала мову "Велесової книги" (ВК), але в більш спрощеному вигляді. Можливо, Ю.П. Миролюбов при перекладі робив текст зрозумілим для читача, а може, самі "Сказання" були написані простіше, ніж "Велесова книга", і являли собою зібрання усних народних переказів.
Або я чогось не розумію, або відверта брехня. Як можуть "Сказання" нагадувати ВК, коли стародавнього тексту взагалі немає, а є художній твір написаний сучасною мовою. А ВК має старослов'янський текст, на який зроблені численні переклади, в тому числі і Гнатюків. То як вони можуть нагадувати мову ВК? І як це можу бути зібранням переказів, коли там один переказ якоїсь бабки Захарихи, але швидше самого Миролюбова. Тому прочитавши ці твори противники ВК зрозуміють, що рівень Миролюбова не дозволяв йому підробити ВК. Він же не спромігся "зістарити" хоч на пару віків "Сказання", а не те що написати їй "довелесовий текст".
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Re: Девелесова книга, або "одна баба сказала"

Повідомлення #3 Svitovyt » 24.10.2013, 18:49

Мабуть, зі слів таких співаків і були записані ці "Сказання". їхні тексти описують події, які в чомусь збігаються з ВК, але переважно відносяться до часів ще більш древніх! Тобто, "Сказання" за часовим принципом повинні стояти перед "Велесовою книгою"!... Крім того, в них схожа мова та дух оповідання
На якій підставі казати про древність текстів? Наприклад В.Куровський придумав, що 50 тис. років тому Боги скинули з неба скрижалі із ведами. Так мені що тепер увірувати, що його тексти більш давні, бо він так сказав?
З ВК ні мова ні дух не схожі. У "Сказаннях" відомі Боги виступають як предки, які начебто жили і за свої заслуги були обожнені. А ВК такої дурниці не пише. Там є образне поняття Богів, які відображають сили Природи. В усякому разі міфологи це легко відчують. Чого не скажеш за примітивний текст "Сказань", там відсутня поетична образність. Таке приблизно "богорозуміння" є в Генадія Боценюка (Великий Вогонь), який не вірить ні в Бога, ні в Чорта і є атеїстом, а каже, що вірить у навіїв-предків, які стали богами.
Виникає питання: що це - друга, вірніше, перша частина "Велесової книги"?!
Це вже повна дурість. Де текст старослов'янський? Якщо хтось напише сучасний твір частково підлаштувавшись під ВК, ви також його віднесете до стродавніх текстів. На кого все це розраховано - на повних лохів. Гнатюки чудово обізнані у ВК, то я не можу зрозуміти їхньої логіки. Це навмисна підстава, щоб дискредитувати ВК?
У такому випадку є підстави припускати, що "Дощечки Ізенбека" складалися з двох частин. Перша - це "Сказання", записані на дощечках, скріплених у вигляді "альбому", а друга - "Велесова книга", записана на дощечках, скріплених у вигляді книги.
Де свідчення про наявність такої кількості дерев'яних зв'язок? "Сказання" чогось відразу не випливають у Ізинбека, а мова йде про дошки, які потім назвали Велесовою Книгою. А так як "Сказання" написані сучасною мовою і не потребують перекладу, то навіщо було б так мудрити з ними. А сам Миролюбов хіба відніс "Сказання" до дощечок Ізенбека чи це тільки фантазія Гнатюків?
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Re: Девелесова книга, або "одна баба сказала"

Повідомлення #4 Svitovyt » 24.10.2013, 20:09

І, нарешті, саме "Сказання" дали нам ключ до розуміння деяких слів у тексті "Велесової книги". Так було встановлено слово "акьше", що значить "акинаки" - скіфські короткі мечі. У "Сказанні про Біду-Бідучу" говориться про "оконяки" - спеціальні довгі ножі для розтину черева коням супротивника: "Беріть оконяки ваші для коней ворожих і бийте їх у саме черево!"
Я взагалі хоч і не є фахівцем у кінних баталіях, але туго собі уявляю як кидається під коня воїн з коротким мечем, адже він ризикує не тільки під коня потрапити, алей бути ураженим вершником. Хоча я вдячний Гнатюкам, що при перекладі ВК вказали, що акини це мечі, бо всі інші на це не звернули увагу і невірно розділили слова, але й самі Гнатюкі неправильно переклали речення. Пропоную свій переклад ВК про акини:
"І ще ж про те, якоже Земля наша утовчена є спітнілими ногами ворожими. І тако зріти на тих будемо, які навколо нас? І не течемо на них, і не натичемо акини до дристи (дупи) їх, і не вертимо їм у ранах ворожих, і не вб’ємо їх, якщо на нас налізли? Про те речемо: "На ви!" (ВК,17б)
І се акини наші харалужні одержимо од полудня борзо, і будемо сильніші ворогів наших. (ВК, 17в)

Також прояснилося слово "емшцы" - у "Сказаннях" це "емцы" - від "яті" (брати), тобто захоплені в полон вороги.
Це вважаю помилкою. Я думав про ємців (в оригіналі - ємшці), але як володарів майна (пор. спадко-ємці) і тоді текст лягав добре, чого не скажеш про переклад інших дослідників - вони його просто вимушені були викривляти аби якось погодити із загальним змістом. Але потім випадково у старослов'янському словнику натрапив на це слово: "іємешь", "лемешь" – сошник, леміш, тобто ємшці – це землепашці, що співпадає з подальшим текстом. У Яценка – "викрадачі", у Лозко – "збирачі данини" або "крадії худоби", у Гнатюків – "полонені". Тепер подивимося в контексті:
"Многі ємшці ішли з ними також потруждаяся. І от того були вільні і зуровані [*гартовані] як пращури. Влесо бо навчив тих землю раяти і зерно сіяти. Тако прагнули ті пращури огнищанами стати і бути зємлетрудичами." (ВК, 4б)

Слово "крыженщіе" виявилося поняттям "розпинати на хресті" (буквально "розхрещувати"), тому що вираз із "Велесової книги": "поврждете русе Боже-Бусе і седемдесент іне крыженщіе" (дощ. 32), знайшло майже дослівний переклад у "Сказанні про Адагу-царя": "Убили Годяки царя Русі (Буса), а з ним і сімдесят воєвод його, так ще й на хрестах розіпнули їх".
Гнаюки самі вказують на те, де Миролюбов використав ВК для свого художнього твору, але подають як співпадіння давніх текстів і чим підтверджується, начебто, древність "Сказань". Насправді це називається словом "ПЛАГІАТ" — привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.
Щодо самого Божа Буса – це легендарний князь Антії (русів), Германаріх розбив русів, і повержив Божа-Буса і сімдесят інших криженців (Саме так переклав Яценко, роблячи із дієслова іменник, бо Миролюбов міг сплутати літери. Тоді наступне слово "його" має місце і його не прийдеться викидати, як це зробили Гнатюки), це призвело до консолідації та повстання Русі й розгрому готів: "Се Отці наші течуть на них, Германаріх розбив їх. І повержив руса Божа-Буса і сімдесят інших криженців його. І тут смута велика була на русах. І став молодший Вендеслав, і зібрав Русь, і веде її на них. І в той раз розтрощив годь..." [д.32]. У “Слові…” згадується "время Бусово". В книзі "Про походження й діяння готів" Йордан повідомляє, що король остготів Вінітар "послав військо в межі антів і, коли вступив туди, у першій битві був переможений, але надалі діяв рішучіше й розіп'яв короля їхнього Божа з синами його і 70 старійшинами для залякування". 374 року гуни обрали своїм великим каганом Баламира. Гуни спочатку підкорили антів, а потім, зібравши військо, Баламир пішов походом проти готів на чолі з королем остготів Германрихом й переміг їх. Відомо також, що Баламир покарав готського короля Вінітара за вбивство антського царя Божа. Легенда про розп’яття (чи поверження) Божа Буса аналогічна вченню про розп'яття Ісуса Христоса, а також про його 70 апостолів, яке могло виникнути на основі міту про погибель єгипетського Осіріса (Бусіріса). Можна припустити, що в історичні події, що пов'язувалися з антським правителем Божем, були вплетені міфологічні сюжети. У Києві є Бусова гора і Бусово поле. Священний птах лелека, має іншу назву бусол, приносить немовлят. Бус(а) – це також човен, корабель, а він є символом Місяця.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Re: Девелесова книга, або "одна баба сказала"

Повідомлення #5 Svitovyt » 26.10.2013, 09:16

Твердження Ю.Миролюбова про те, що "Сказання" записувалися ним із 10-літнього (!) віку зі слів прабабці Варвари, старенької Захарихи й кобзаря Олекси - це міф.
У ХУІІІ-ХХ століттях були забуті навіть імена й призначення слов'янських Богів, не говорячи вже про прадавню історію й світогляд наших пращурів до Різдва Христового! Також дуже сумнівно, що у всій Катеринославській губернії, "в Карпатах, на Волыни, Киевщине, Задонье, на реках Кагальнике и Елабузде, среди солдат во время Первой Мировой войны", де, як стверджує Юрій Петрович, він збирав у записну книжку фольклор, не знайшлося інших збирачів - учених-етнографів, славістів, фольклористів, що запам'ятали б щось подібне "Сказанням" Миролюбова.

Правильно написали, Мироблюбов прибрехав походження "Сказань". Не міг він їх записати від якоїсь бабки. Не міг він і з дощок Ізенбека списати, бо тоді був би оригінал. А так сам надряпав примітивний твір з вкрапленнями ВК і видав його за довелесову книгу. А тепер дехто нам намагається вдовбати, що були ще якісь таємничі дошки окрім ВК. Не розумію "продвинутих" рідновірів, які не можуть відрізнити звичайного сучасного втору від давнього.

Тому довелося ґрунтовно потрудитися, щоб відновити тексти й наблизити їх до оригіналу. Нами проведена певна літературно-художня обробка текстів - прибрані повтори, неточності, мова приведена в більш сучасну норму, залишені лише слова, що не викликають сумніву в їхньому давньослов'янському походженні. Прийнявши до відома вищевикладені факти, ми вибрали для даної книги назву "Сказання про стародавні минувшини руські", що більш відповідає їхній суті.
Мало, що Мироблюбов напартачив, так ще й свого добавили для більш кращого поширення хибного твору серед народних мас. Чим дискредитували нашу минувщину, бо сам твір не витримує ніякої критики.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Re: Девелесова книга, або "одна баба сказала"

Повідомлення #6 Svitovyt » 01.11.2013, 12:20

Глава перша
СКАЗАННЯ ПРО ЗЕМЛЮ ОЙРАЗЬКУ
В коментаях таке примітивне тлумачення і поєднання подій із загибеллю Атлантиди (і в той же час - не Атлантиди, бо подія відбулася пізніше вже після утворення протоки між Чорним і Сердземним морем), що критикувати немає що, бо це суцільна сучасна вигадка на основі вже відомої популярної розповіді Платона про загибель супер цивілізації. І тому як загинула і як рятувалися, то вже в залежності від фантазій автора, підкріплених фантазіями коментаторів.

Очевидно, заповіти й імена "Богів живих" дбайливо зберігалися й передавалися з покоління в покоління, природно, в чомусь видозмінюючись і трансформуючись. Але повного обожнювання так і не відбулось, оскільки Руси завжди вважали себе дітьми й онуками своїх Богів (Перунові діти, Сварогові й Дажбожі онуки) й підкреслювали своє кревне й духовне споріднення з ними.
Хиба в тому, що автор і коментатори Сказань не мають уявлення на якому принципі будується світогляд про духовну спорідненість між людьми і Богами. А це вже дуже насторожує. Бо це надто просто питання для обізнаної людини і тим більше для тієї, що успадкувала знання. Пояснюю прості речі: після смерті людини душа відправляється до Батька-Неба, а тіло до Матері-Землі і під час похорону душа і тіло поєднуються разом у шлюбі Неба і Землі. І людина через це поєднання воскресала, як і Сонце-Дажбог чи Вода-Макоша. Тому у цьому розумінні Боги, що уособлюють ці сили природи для нас є рідними. А тут просто придумані якісь предки, які пізніше були обожнені і їхні імена стали іменами Богів. Тобто нам пропонують примітивне розуміння Бога, що це не сили Природи, а якісь предки. Звичайно ми не відкидаємо того, що в багатьох релігіях Більшість родоначальників, пророків, царів - це стародавні Боги, перероблені під живих людей. Можливі два варіанти такого перевтілення: це або культ Бога з таким ім'я відійшов, а замість нього почали використовувати інший епітет Бога. Або намагалися зробити єдинобожжя і всім іншим богам придумали якісь казкові дії, як для давно померлих предків.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #7 Svitovyt » 05.11.2013, 22:15

Так, коли ще Руси-Ойрази жили на землі північній біля гори Міру, й та Золота гора ще стояла міцно, то правив Русами цар Сварог. І було в нього в підпорядкуванні ще багато царів різних, і всі вони були Богами живими й називалися Перун-цар, Велес-цар, Даждьбог, Яро, Купало, Хорос, Колендо, Вишній, Крижній, Лютобор, Овсень, Просич, Сивий, та ще Польовик-цар, Водяник-цар, Лесич-цар. А інші імена за-булися, так що вже й не згадаються.

Починаються Сказання з того про що й говорили в огляді вступів Юрика чи Гнатюків: з веселої назви Ойрази, гори Міру, тобто аналог гори Меру з індуїзму, хоча сама назва Мирової гори могла бути притаманна і нам. Перелік "Богів живих" якийсь невпорядкований і примітивний. Як казав раніше, що перетворення Богів в царів чи князів було і раніше в багатьох художніх творах, але їхню відповідність до Богів як правило приховували, а тут прямим текстом - що Боги наші зовсім не Боги, а якісь предки, які не уособлюють сили природи, а правили царями. Це якесь неприродне розуміння Бога.

Вийшли лодії у відкрите море й попливли на південь. Тим часом пішов дощ, потім сніг, вода почала замерзати, і прийшла Велика Холоднеча...
Темна ніч стояла навкруги, й хвилі ходили, як гори, й жодної зірки не було видно. Сварог наказав запалити великий ліхтар, і так за його лодією всі потихеньку пливли. Ранком же побачили, що позаду, де була земля, тільки пара клубочиться величезною хмарою, а над нею з лементом літають птахи.

Щось у Миролюбова з логікою було не дуже, наче й море повинен був бачити. Як швидко в нього погода змінюється за день - бац і Велика Холоднеча. У ВК якось логічніше з нею: "По другій темі був холод великий, і потяглися ми до полудня – там бо суть місця злачні."
Якщо хвилі були як гори, то про який ліхтар іде мова? А як можна з такими хвилями тихенько пливти, а кораблі не розметало? Пливли-пливли всю ніч і на тобі - ще й земля їхня видна. Один прокол на іншому.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #8 Svitovyt » 07.11.2013, 22:04

Цар же Сварог зі своїми людьми плив до Єгипту, й бачили вони по берегах величезних звірюк, що загинули від холоду, а також від голоду й хвороб.
Льодовика там не було. А враховуючи, що цар Сварог залізо варив, то це ІІ тис. до н.е. не раніше. Що мається на увазі під звірюками: динозаврів чи слонів? Якісь знову нестиковки, людям є що їсти і рибу ловлять і корінці збирають, а тварюки дохнуть.
І правив цар Сварог в Єгипті тридцять років, а коли повернувся, то Верша-цар уже свій вік доживав. І коли прийшов Сварог до людей своїх, то через два тижні й помер. Незабаром і Януш Великий помер, і багато воїнів старих.
І куди він повернувся, коли земля його загинула, сам по світу шлявся, а частина ще десь застрягла. Якийсь благодійник, диких людей вчив жити.
А коли русами став правити Каниш-цар, то сказав їм: "Мучимося ми голодом і холодом, і худоба наша, і звірі навколо мучаться, тому що земля крижана. їдьмо нову землю шукати!"
І пішли руси з Канишем-царем у землю Синдську, і там розвели вдосталь худоби, й могли вже їсти молоко, сир і масло, та хліба мали вдосталь, а до нього капусту свіжу й квашену.
А після Каниша був Могучар-цар, при якому осіли Руси на сімох ріках, де вони жили багато й щасливо.

Оце скільки часу треба було прожити в холоднечі,що аж через покоління додуматися, що там холодно і треба кудись тікати.
Ну тут Мироблюбова поперло з Велесової Книги перекатувати. Хоча там можливо нічого і не має про Індію, і Сімиріччя - це міфологічна країна.
До чого все примітивно. З таким складом ума точно не міг ВК підробити.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #9 Ясна » 22.11.2013, 01:28

цитати зараз дослівно не наведу, але пам"ятаю речення про те, що наші пращурі їли картоплю. :). Після цього навіть читати не стала цей твір
Ясна
Репутація: 18
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #10 Svitovyt » 22.11.2013, 09:37

Ясна, було десь така фраза про картоплю. Вона мене теж обурила. Тому всі ці ляпи від Миролюбова, якраз підкреслюють відсутність спроможності ним написати ВК. Я навіть припускаю, що він придумав розповідь про Ізенбека, адже крім Миролюбова ніхто не згадує, що у нього були якісь дошки. Тоді постає питання, де він їх міг взяти? Адже з тексту ВК зрозуміло, що то стара школа духовного проповідництва і жоден сучасник не міг таке видати підлаштувавшись під старовину.
Миролюбов так всіх заплутав своїми розповідями про походження дошок ВК, що їх можна і не брати до уваги. Нам важлива наявність самого тексту, який для нашого народу є безцінною пам'яткою стародавнього віровчення.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців

Повідомлення #11 Svitovyt » 26.11.2013, 13:15

СКАЗАННЯ ПРО ЦАРЯ СВАРОГА
У старожитні часи жили наші Прапращури, а перед ними були ще найдавніші часи, такі старі, як Мати-Земля наша, що коли рукою її торкнешся, у порох розсипається. А перед тією сивою давниною була старовина така, від якої ледь помітний слід залишився.

Аж страшно такі описи читати.
У часи ті найпрадавніші був у наших Пращурів цар Сварог, і під його рукою ще тридцять царів було, і кожний був ім'ям Божим названий. І були ті царі Раями, Райцями чи Орайцями, тому що тільки по Правді правили, а Правда раніш називалася Правою чи Равою.
Тут хоч не забувся написати, що кожен ім'ям Божим був названий, а то можна подумати, що тих Богів взагалі не було, а тільки ці живі царі. Якась дитяча гра: Права-Рава.
От одного разу сів Сварог у лодію й поплив на південь. Мало царств знайшов він на шляху й мало людей зустрів, а які були, ті тікали й у лісах ховались, а коли говорили що, то не можна було зрозуміти.
І так відплив цар Сварог шукати Єгипту - землі далекої, і тридцять років не було його в землі руській. А після тридцяти і трьох років повернувся цар і сказав, що знайшов він Єгипту землі, і що там було все не по Праві. І що був він царем у землі тій, щоб навчити людей жити сімейно, щоб навчити їх зброю робити, землю орати й міряти, худобу розводити, тому що не знали вони нічого з того, про що Руси відали.

Що далі то більші шедеври людського "розуму". Оце Сварогу було треба кинути царство невідомо на кого і раптово пливти у теплі краї на курорт, щоб 30 років дикунів навчати і все життя там провести, а на старість знову припертися додому, там вже й влада кілька разів змінилася і кому ти там треба. Якби поїхав завоювати і компанія затяглася, то б ще зрозуміло було. Що далі в ліс, тим більші бредні.
Svitovyt M
Автор теми, Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців


Повернутись в Школа Рідної Віри

Хто зараз на форумі (базується на активності користувачів за останні 5 хвилин)

Зараз переглядають цей розділ: 1 гість