Таємниці пентаграми (звідки взявся юдейський бог Ієгова)

Список розділів Загальна Загальний

Опис: Загальний форум
Модератор: of

Повідомлення #1 Русин » 25.04.2013, 11:09

Таємниці пентаграми
(або звідки взялося ім’я юдейського бога Ієгови)

Живемо в часах, в яких на наших очах довершується грандіозна переоцінка старих вартостей.
Довершується вона й на полі невідмінних, як здавалось до недавна, релігійних вірувань.

(Іван Франко)

Передмова

Закінчивши роботу над «Троянським конем для арійських народів» я не припинив дослідження сакральної символіки. Я шукав додаткових підтверджень своїх ідей, викладених у згаданій праці, особливо щодо уявлень наших предків про світобудову, втілених у знаку рівнобічного хреста.
Скажу одразу, що я не лише знайшов ці підтвердження, а й відкрив для себе чимало нового, перейшовши від статичних символів, розглянутих у «Троянському коні…», таких як коло, хрест, гексаграма, до символів динамічних, значення яких залежить чи від їх положення відносно хреста (точніше, відносно уособлюваних ним складових Всесвіту) чи від напрямку руху. Це такі символи як пентаграма, свастика, півмісяць. Я свідомо залишив ці важливі знаки поза детальною увагою при написанні «Троянського коня…», маючи на меті не дати своїм численним «доброзичливцям» повісити на мене чергові ярлики нациста або ж сатаниста, і не маючи жодного бажання наживати собі ворогів ще й серед адептів ісламу. З іншого боку, «Троянський кінь…» був присвячений аналізу християнства і його символіки, і мені також не хотілося відхилятися від головної лінії твору, розосереджуючи увагу читача.
Таким чином, я вирішив повернутися до вищезгаданих символів у окремих подальших працях, і в даній розвідці пропоную поговорити про один з найзагадковіших і найцікавіших знаків – про пентаграму.

І. Дві пентаграми

Перші відомості про пентаграму сягають IV тис. до н. е. і відносяться до шумерського міста Урук, що дозволяє зробити припущення, що цей символ був відомий і нашим предкам – прадавнім оріям.
Але найцікавішим, на мою думку, є те, що пентаграма стала першим символом юдаїзму. І саме в контексті цієї несемітської релігії я переважно й поведу своє дослідження п’ятикутної зірки.
Найперше питання, яке виникає у зв’язку з цим – звідки взявся цей знак у юдейській культурі? Юдейська нація, виокремившись із семітської раси, споконвіку паразитувала на суспільних організмах інших народів, набираючись від них мудрості і знань. Це в повній мірі стосується і релігії, що являє собою збірник надбань різних епох різних цивілізацій. Єдине, що нового привніс юдаїзм у скарбницю світової спільноти – це людиноненависницька шовіністична ідеологія. Тому питання більш коректно поставити так: в кого поцупили юдеї перший символ своєї віри – п’ятикутну зірку?
Щоб отримати найбільш правдоподібну відповідь, маємо пригадати, коли саме писалася Тора, і в яких сусідніх до Юдеї культурах пентаграма мала достатнє поширення або ж на той час, або ж у недалекому минулому. Оскільки написання Тори припадає десь на початок V ст. до н. е., одразу спадає на думку течія піфагорійців, що виникла у Греції в VІ ст. до н. е. Їхнім символом якраз і була пентаграма, промені якої уособлювали Дух (вгорі) і 4 стихії (вода, вогонь, земля і повітря), розташовані за напрямом руху Сонця у всім відомій з астрологічних календарів послідовності:
Зображення
Грецькою мовою це виглядало так:
Зображення
Зображення
Самі піфагорійці, креслячи пентаграму, ставили біля кожного її променя не слово цілком, а лише першу літеру на означення відповідної стихії:
Зображення
Піфагор називав пентаграму на честь грецької богині здоров’я Гігея (Зображення). Бачимо, що ім’я грецької богині містить ті самі літери, що зображені на пентаграмі, але у хаотичному порядку. Трохи згодом ми повернемося до цього моменту…
Коли я починав дослідження пентаграми, я вже мав своє уявлення, як повинні розташовуватися її елементи. І тому був спершу дуже здивований, що і в піфагорійців, і в усіх інших джерелах, в тому числі і сучасних, стихії вибудовуються в хронологічній послідовності. На моє глибоке переконання це абсолютно неправильно, адже коло, описане навколо п’ятикутної зірки, і на якому містяться відповідні елементи-стихії, аж ніяк не символізує рух часу. Прошу читача повернутися до моєї статті «Троянський кінь для арійських народів» і пригадати, що я писав про коло і рівнобічний хрест. Коло – це Сонце, уособлення Бога-Творця всього сущого, а вписаний у коло хрест – це створений ним Всесвіт, складовими якого є Нава, Ява та Права, представлені променями хреста:
Зображення
Тепер впишемо у це коло з хрестом пентаграму:
Зображення
Як бачимо, Дух знаходиться у вершині Прави, там, де він і має бути, а 4 стихії розташовані по одній у кожній з чотирьох, на які розбиває хрест простір усередині кола. Ці 4 частини: Права – минуле, Права – майбутнє, Нава – минуле і Нава – майбутнє. Кожній з цих частин я вирішив поставити у відповідність стихії – елементи пентаграми. Ось як я міркував: з чотирьох стихій – 2 небесні, тобто стихії Прави. Однозначно, це повітря і вогонь. Повітря – це, власне, і є небо, тож не викликає жодного сумніву, що ця стихія відноситься до Прави. Стосовно ж вогню, можемо пригадати нашу рідну орійську православну віру: Сварожичі подарували вогонь людям, тобто принесли його на землю з Прави. Так само вогонь вважається божественним і в інших релігіях: згадаймо, наприклад, грецьку міфологію, як Прометей викрав вогонь в Олімпійських богів.
Отже, стихії Прави – вогонь і повітря, відповідно решта 2 – земля і вода – стихії Нави. І це також цілком логічно. Світ Нави – підземне царство, тобто стихія – земля. Води рік також беруть початок під землею. Душі померлих переносить у світ Нави ріка Лета – тобто стихія води.
Зі стихіями Прави і Нави ми визначились, і залишається розставити їх відносно Яви, минулого і майбутнього. Для цього задамося питанням: з чого виникло життя на Землі, тобто світ Яви у минулому? З води і повітря. Адже основним компонентом, з яких складається кожна жива істота, є вода. Також пам’ятаємо, що життя на Землі зародилося саме у воді, у світовому Океані. І кожній живій істоті потрібне повітря, щоб дихати. Отже, необхідними умовами для створення життя (відтак, Яви) є наявність води і повітря. З Нави життя утворюється за допомогою води і підтримується Правою за допомогою повітря. Окрім того, стосовно води, пригадаємо приказки: «кануло в Лету» (тобто забулося, лишилося в далекому минулому), «відтоді багато води спливло», або ж «час спливає» – бачимо стійкі асоціації води з минулим часом. З іншого боку, що нас чекає в майбутньому, після смерті? Земля у Наві і очищувальний вогонь Сварги у Праві.
Таким чином, ми отримали наступну відповідність:
Нава – минуле –> вода;
Права – минуле –> повітря;
Нава – майбутнє –> земля;
Права – майбутнє –> вогонь.
Ось як це виглядає на пентаграмі:
Зображення
Коли я побачив розташування елементів на піфагорійській пентаграмі, я не те щоб засумнівався у своїх висновках, але вимушений був шукати їх додаткового підтвердження, або ж навпаки – спростування. І я знайшов таке підтвердження у символах, що використовуються на означення цих елементів:
Зображення
Спершу пропоную розібратися з цими символами, щоб пересвідчитись, чи дійсно їх правомірно ототожнювати з відповідними стихіями. Для початку згадаймо, що означає трикутник. У «Троянському коні…» я вже зупинявся на тлумаченні цього знаку при розгляді гексаграми – шестикутної зірки. Трикутник, спрямований вістрям догори – це символ чоловічого начала, життя, отже – Права. Трикутник, спрямований вістрям донизу – символ жіночого начала, смерть, тобто Нава. Вогонь і вода – дві протилежні стихії, що відповідно уособлюють чоловіче і жіноче начало. Поєднання цих стихій характеризує світову гармонію і рівновагу, вони взаємно компенсують одна одну: вогонь випаровує воду, і, навпаки, вода гасить вогонь. Тому очевидно, що одна з них – вогонь – відповідає Праві і майбутньому, інша – вода – Наві і минулому. Так само очевидно, що такі протилежні стихії, перебуваючи у протифазі, мають бути пов’язані між собою променем пентаграми.
Тепер розберемося, що означає горизонтальна риска у двох інших символах. Впишемо ці трикутники у коло з хрестом, як ми вже це робили вище з пентаграмою:
Зображення
Як бачимо, горизонтальна лінія всередині трикутника – це лінія Яви, отже можна зробити висновок, що обидві ці стихії мають тісний зв’язок з Явою. І дійсно, що являє собою світ Яви? Це Земля, оточена атмосферою, тобто повітрям. Внизу земля : жіноче начало, Нава; вгорі, в небі – повітря: Права, чоловіче начало. Вочевидь, і ці 2 стихії мають поєднуватись у пентаграмі, про що також свідчить наявність у обох символах вищеозначеної риски, яка символізує Яву.
Дух, як бачимо, подано у вигляді Сонця, що уособлює Бога-Творця.
Тепер поглянемо на обидві пентаграми – мою і піфагорійську, замінивши назви елементів відповідними символами.
Отже, піфагорійська пентаграма:
Зображення
З малюнка бачимо цілковиту неузгодженість розташування елементів: елемент Прави вогонь міститься у півплощині Нави, і, навпаки, елемент Нави вода міститься у півплощині Прави. До того ж, пари елементів, що мають перебувати у протифазі і виявляти зв’язок між собою, що слідує навіть із самих символів (Зображення), розміщені послідовно одне за одним і не пов’язані між собою променем пентаграми.
А ось пентаграма, в якій елементи розташовані згідно моїх міркувань:
Зображення
У цій пентаграмі, як бачимо з малюнка, місця елементів і зв’язок між ними цілком відповідають світобудові. Відтак, з цього моменту беру на себе сміливість називати таку пентаграму істинною.
Що ж нам дають знання про правильне розташування стихій у пентаграмі? Щоб відповісти на це питання, розглянемо накреслення пентаграми, починаючи від її вершини (Духу) в напрямку руху Сонця:
Зображення
В результаті отримуємо наступну послідовність:
Дух –> Земля –> Повітря –> Вогонь –> Вода –> Дух
Але ж саме така послідовність відображає сучасне наукове уявлення про процес створення нашої планети і життя на ній! Дійсно: спершу Дух утворює у космосі якусь тверду матерію – землю (нехай у науці цей Дух має назву світового хаосу), або ж це утворення відбулося шляхом відриву якоїсь частки від світила внаслідок вибуху на Сонці. Але ж Сонце – це і є уособлення Бога, отже Бог-Сонце утворив земну твердь, відірвавши частку від себе. В будь-якому разі маємо перший етап творення:
Дух –> Земля
Далі навколо цієї тверді утворюється атмосфера. Отже, маємо другий етап:
Земля –> Повітря
Внаслідок виникнення атмосфери розжарена поверхня землі починає палати. Відбувається третій етап:
Повітря –> Вогонь
Процес горіння утворює водяну пару, що скупчується у верхніх шарах атмосфери. Поступово поверхня Землі охолоджується, і ця водяна пара обрушується на землю у вигляді дощів, утворюючи світовий Океан. Відтак маємо четвертий етап творення:
Вогонь –> Вода
І, нарешті, у світовому Океані зароджується життя. Отже, останній етап:
Вода –> Дух
Цикл творення завершено, як завершено процес накреслення пентаграми. Звідси робимо єдиний можливий висновок: пентаграма є символом Бога-творця Землі і життя на ній.
Рухаємось далі. Обійдемо елементи пентаграми по колу в сонячному напрямку, знов-таки починаючи з Духу:
Зображення
Отримали таку послідовність:
Дух – Вогонь – Земля – Вода – Повітря
Тобто ми бачимо послідовне перетворення стану речовини під дією температури. Дух створює вогонь, який нагріваючи тверде тіло (землю), перетворює його на рідину (воду), а нагрівання рідини у свою чергу перетворює її на газ (повітря).
Отже, істинна пентаграма показує нам не лише послідовність створення світу, а й являє один з божественних законів природи, демонструючи всі фізичні стани речовини (твердий, рідкий, газоподібний) та їх трансформацію під дією температури.
Тепер пропоную подивитися на істинну пентаграму очима юдейських рабинів, що поцупили її в піфагорійців, але переставили її елементи згідно знань про будову Всесвіту. Тобто позначимо елементи пентаграми, як це робили піфагорійці, першими літерами відповідних грецьких термінів:
Зображення
Читаючи по колу за напрямком руху сонця від Духа (Зображення), отримаємо ІЕГYА:
Зображення
Саме таке ім’я (по аналогії з піфагорійською пентаграмою і грецькою богинею Гігеєю) і дали творці юдаїзму своєму Богові. Враховуючи те, що пентаграма була першим символом юдаїзму, і те, що саме? «святе письмо» юдеїв – Тора, яке являє собою 5-книжжя Мойсея, побудована за пентаграмою, такий висновок є цілком очевидним. А в тому, що істинна пентаграма уособлює Бога-творця нашої планети і всього сущого на ній, немає жодного сумніву, і ми ще неодноразово переконаємося в цьому в подальших розділах даного дослідження.
Але особисто в мене виникає питання: а звідки ж юдейські рабини взяли правильне розташування елементів пентаграми, а відтак і ім’я свого Бога? Беру на себе сміливість припустити, що вони поцупили ці знання в того ж таки Піфагора і адептів його вчення. Пригадайте, на початку розділу я вже звертав увагу читача на нібито хаотичне розташування літер у пентаграмі у зв’язку з ім’ям богині здоров’я Гігеї, яким сам Піфагор називав пентаграму. Подивимось на істинну пентаграму і обійдемо її елементи проти руху сонця починаючи з води (Зображення), яка, власне, уособлює здоров’я:
Зображення
В результаті отримуємо слово YГЕІА, яке в точності співпадає з ім’ям богині згідно грецького правопису. Не уявляю, з яких міркувань Піфагор рухався у протихід сонцю (цілком можливо, він просто побачив відповідність між розташуванням літер, що означають елементи, у істинній пентаграмі і написанням імені богині, і саме тому й дав пентаграмі назву Гігея – YГЕІА), але не викликає жодного сумніву, що Піфагор знав про правильний порядок стихій, проте вважав ці знання надто небезпечними, тож і приховував їх від непосвячених. Яким чином рабинам вдалося відкрити цю таємницю – то вже інше питання, але в даному разі це не має значення…
Та повернімося до імені юдейського бога. Ми знаємо, що й досі достеменно невідомо, як правильно його вимовляти, оскільки гебрейська мова, якою написана Тора, не має голосних літер, а тому так званий тетраграматон, яким означується це ім’я (Зображення), озвучують по-різному: Яхве, Ягве, Єгова, Ієгова. Виходячи з грецького написання найближчим з цих чотирьох варіантів є останній: Ієгова. Проте зазначимо, що ІЕГYА читається грецькою як Іє, тобто гебрейським письмом передати таке звучання абсолютно неможливо через відсутність голосних, тож згаданий тетраграматон скоріше відповідає грецькому написанню цього слова, ніж його вимові…
Та судячи з попереднього малюнка бачимо, що ІЕГYА є насправді не власним ім’ям, а лише абревіатурою (Зображення), що може слугувати тільки умовною назвою, яка характеризує сутність представленого пентаграмою божественного вияву, на якому і ґрунтується юдейська релігія. Відтак у наступних розділах цієї праці я пропоную поговорити саме про використання пентаграми в юдаїзмі, а також про ті знання, які дає людству істинна пентаграма.
Русин
Автор теми
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 8 років

Повідомлення #2 Русин » 25.04.2013, 11:10

ІІ. Сотворення світу

Розглядаючи 5-кутну зірку як уособлення Бога, що створив Землю і життя на ній, і водночас пам’ятаючи, що саме на цьому символі базується релігія юдеїв, логічно припустити, що біблейська оповідь про створення світу має узгоджуватись із накресленням пентаграми. От що пишуть юдейські рабини – автори Тори – у так званій першій книзі Мойсея, яку прийнято називати «Книгою Буття» або «Початок»:
«1. На початку Бог створив небо та землю.
2. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
3. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло.
4. І побачив Бог світло, що добре воно, – і Бог відділив світло від темряви.
5. І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». І був вечір, і був ранок, – день перший.
6. І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.»
7. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
8. І назвав Бог твердь: «Небо». І був вечір, і був ранок – день другий.
9. І сказав Бог: «Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». І сталося так.
10. І назвав Бог суходіл: «Земля», а місце зібрання води назвав: «Море». І Бог побачив, що добре воно.
11. І сказав Бог: «Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі». І сталося так.»
І так далі…
Як бачимо, ця оповідь на перший погляд настільки заплутана, що годі в ній віднайти послідовність створення світу. І спершу я навіть вирішив був закинути цю ідею, але мені допоміг розібратися видатний твір нашого славетного класика і вченого І. Я. Франка «Біблійне оповідання про сотворення світу в світлі науки». Ось що пише Іван Якович, коментуючи наведений уривок Тори:
«Значить, кожде зачало являєть ся окремим і в собі закінченим реченнєм, і значіннє їх виходить таке: в першім зачалї акт сотворення неба й землї вже довершений, а далі Бог немов подрібно викінчує те, що не було зроблено при тім першім загальнім творенню. Одначе таке толкованнє було би зовсїм хибне, йому заперечують дальші рядки. Адже ж ми бачимо, що небо творить Бог у зачалї 6, другого дня, значить, в зач. першім воно ще не було сотворене. Так само землю творить Бог аж третього дня (зач. 9), значить, і вона ще не була сотворена в зач. 1.
Але не треба думати, що така нїсенїтниця стоїть і в гебрейськім текстї, – вина за неї спадає виключно на перекладачів. У гебрейськім тексті, як се бачите з мойого перекладу, три перші зачала творять одно реченнє; в першім зачалї кажеть ся: «Коли Бог творив» чи може ще докладнїйше: «Коли Бог зачинав творити небо і землю»; рівночасно з тим друге зачало додає: «Коли земля була пуста й порожня» – а властиво, як побачите зараз, коли не було землі, а на її місці було щось инше, – тодї, – докінчує речення зач. 3 – Бог сказав те й те, то значить, тодї розпочав ся акт творення. Отже твореннє починаєть ся аж у зач. 3, а те, що названо в зач. 2, було перед твореннєм. Так стоїть у жидівськім текстї і так треба розуміти ті три зачала.»

Тож, зач. 3: «І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло». Отже, спершу Бог сотворив світло. Але яке таке світло сотворив Бог? Адже про створення небесних світил (вочевидь Сонця й Місяця) йдеться у цій біблійній оповіді значно далі, починаючи із зач. 14:
«14. І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.
15. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею». І сталося так.
16. І вчинив Бог обидва світила великі, – світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.»

Отже, якщо небесні світила відпадають, цілком очевидно, що мається на увазі створення вогню. Наступним етапом творення було небо:
«6. І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.»
7. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
8. І назвав Бог твердь: «Небо». І був вечір, і був ранок – день другий».

Що розуміють автори Тори під словом «небо»? Щоб пояснити цей уривок, знову звертаємось до І. Франка:
«Варто ще сказати пару слів про ту твердь небесну, яку буцїм то сотворив Бог на початку другого дня. Той, що писав ті слова, має очевидно на думцї те синє склепіннє, яке ми й доси називаємо «небом», і вірив разом зі всїми старинними людьми і з теперішними дикунами, що се справдї таке склепіннє з якогось твердого кришталю, настобурчене мов великий дзвін на землю, яка видавала ся йому плоским тарелем. Нинї ми знаємо не з нїякої книги, але з простого, щоденного досьвіду, що земля зовсїм не плоский таріль, а те синє над нею зовсїм не нїяка твердь, а рідке повітрє, яке зрештою лише нашому оку до певної висоти видаєть ся синїм, а висше, де повітря не стає, воно зовсїм темне. Отже й тут маємо очевидно не нїяку обяву божу, не відкритє якоїсь великої правди, а вислів дитячої віри недосьвідного чоловіка, який брав на віру те, що бачив очима, не пробуючи сконтролювати сього иншими способами.»
Отже, під небом треба розуміти повітря.
У зач. 7 говориться: «І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.»
Тут теж потрібні додаткові пояснення. Ось що пише з цього приводу Іван Якович:
[/i]«Також не зовсїм ясні будуть для теперішнього читача слова 6-го зачала про те, що Бог розділив води на дві половини, одну половину над твердю, а другу під твердю. І тут треба пригадати старе віруваннє давнїх і многих теперішних нецивілїзованих народів, що над тим синїм небесним склепіннєм є велика вода, море не менше від того, що маємо на земли.»[/i]
Окрім того, ця первісна вода, що заповнювала космічний простір передана в Торі терміном Тегом, який не означає воду в прямому розумінні і взагалі не має перекладу з гебрайської мови, тобто води, як окремої стихії, до моменту, описаного в зачині 6, ще не існувало. Вона виникає внаслідок створення «неба», відокремившись від вищезгаданої Тегом. Отже, власне вода утворюється одразу після створення неба (повітря).
І вже тоді: «9. І сказав Бог: «Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». І сталося так.», тобто утворюється земля.
І нарешті: «11. І сказав Бог: «Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі». І сталося так.», тобто створення живої природи (саме на суходолі – на землі), тобто знову Дух, вже у своєму земному прояві.
В підсумку ми отримали таку послідовність сотворення світу за юдейською Торою:
Дух –> Вогонь –> Повітря –> Вода –> Земля –> Дух
Така послідовність істотно різниться із сучасним науковим розумінням процесу створення світу, розглянутим у попередньому розділі даного дослідження. І якщо придивитися уважно, то побачимо, що ця послідовність в точності відповідає накресленню піфагорійської пентаграми:
Зображення
Але тоді виникає суперечність: юдейські рабини поцупили в греків пентаграму, зрозуміли невідповідність у розташуванні елементів, переставили їх належним чином, створивши істинну пентаграму, з якої вивели ім’я свого бога, але при написанні свого ж таки «святого письма» – Тори, змальовуючи послідовність сотворення світу, використовували не істинну, а саме піфагорійську пентаграму. Чому ж так? Тлумачення цієї загадки знаходимо знов-таки у славної пам’яті Івана Яковича Франка:
«Ще в р. 1753 талановитий французький лікар і професор Астрік завважив, що в різних місцях Мойсеєвих книг для означення Бога вживаєть ся не однакове жидівське слово; а власне в одних оповіданнях Бог називаєть ся Ягвег, а в иньших для означення Бога вживаєть ся слово Ельогім, а се слово єсть число множне від назви Ель…
Русин
Автор теми
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 8 років

Повідомлення #3 Русин » 25.04.2013, 11:12

ІІІ. За образом і подобою

І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою…»
(1М, 1: 26)

Чи мають рацію автори юдейського «святого письма», стверджуючи, що людину створено за образом і подобою Бога? Гадаю, що так. Але з цього жодним чином не можна робити висновок, що Бог має людську зовнішність. Що ж тоді означає ця фраза? Розглядаючи пентаграму як уособлення Бога-творця, часткову відповідь на це питання ми отримаєм, поглянувши на малюнок з твору «Окультна філософія» відомого мага XVI ст. Корнелія Агриппи:
Зображення
Як бачимо, людське тіло чудово вписується у пентаграму. До того ж, кожен бажаючий може у різних джерелах знайти інформацію про відповідність багатьох елементів тіла людини пропорції так званого «золотого перетину» – пропорції, на якій будується і сама пентаграма. Ця інформація загальнодоступна, тому я взагалі на цьому не зупинятимусь. Але, повторюю, це лише часткова відповідь на поставлене питання, та у подальшому дослідженні нам ще неодноразово доведеться повернутися до щойно розглянутого малюнка.
Коли у першому розділі даної розвідки я говорив про відповідність накреслення істинної пентаграми послідовності створення світу, мабуть, уважний читач одразу ж відзначив, що про створення людини нічого не було сказано. Але ж, як у Торі, так і в сучасному науковому розумінні, поява людини є завершальним етапом сотворення світу, тому логічно було б очікувати відображення цієї події у пентаграмі. Виявляється, так воно і є. Елементи пентаграми утворюють вершини правильного п’ятикутника, і такий само правильний п’ятикутник (щоправда зменшений і перевернутий догори ногами) утворюється в центрі пентаграми при завершенні її накреслення, тим самим символізуючи створення людини «за образом і подобою Божою», як відображення основного п’ятикутника, що символізує Творця:
Зображення
Чому ж тоді п’ятикутник, що уособлює процес створення людини перевернений порівняно з основним – божественним, і що це означає? Як розташовані елементи пентаграми, утвореної з цього «людського» п’ятикутника? Чи відповідає ця внутрішня пентаграма послідовності народження людського життя? Щоб відповісти на ці запитання, погляньмо спершу на наступний малюнок:
Зображення
Як бачимо, елементи внутрішнього п’ятикутника являють собою відображення елементів зовнішнього відносно центру пентаграми. Цей центр пентаграми водночас є і центром описаного навколо неї кола, а відтак і точкою перетину горизонтальної і вертикальної складових хреста, що уособлює світобудову. Прошу читача повернутися до моєї попередньої праці з дослідження сакральної символіки «Троянський кінь для арійських народів» і пригадати, що ця точка перетину – центр Всесвіту – вінець творення Божого, тобто власне сама людина. Тож цілком природно, що елементи внутрішньої пентаграми, яка символізує процес створення людини, є відображенням через саму людину елементів пентаграми Творця, отже й сама пентаграма створення людини є відображенням (або ж віддзеркаленням) пентаграми сотворення світу.
Тепер зобразимо пентаграму, що відповідає внутрішньому п’ятикутнику і уособлює народження людини:
Зображення
Одразу ж кидається в очі зовнішня ідентичність цієї пентаграми з перевернутою пентаграмою, яку ми розглядали у попередньому розділі як символ диявола. Та прошу їх не плутати – адже елементи у цих пентаграмах мають різний порядок розташування. Тут треба відзначити, що в давнину також розрізняли ці пентаграми: перші християни вважали перевернуту пентаграму символом переродження Христа, а перший християнський імператор Костянтин мав печатку у вигляді перевернутої пентаграми. З огляду на те, що християнська догма взагалі заперечує використання сакральної символіки, цікаво, з чиєї подачі і Костянтин, і перші християни отримали ці символи і знання про них? Гадаю, відповідь очевидна…
Надалі, щоб уникнути плутанини у термінології, я називатиму пентаграму, яка уособлює диявола перевернутою, а пентаграму, що символізує народження людини віддзеркаленою. Як бачимо з відповідних малюнків, спільним для обох пентаграм є розташування Духу у вершині Нави. І якщо у випадку з дияволом це здається цілком очевидним, то стосовно народження людини на перший погляд це може здатися незрозумілим: адже життя – це Права, а Нава – це смерть. Чому ж тоді Дух, який символізує зародження нового життя, перебуває у «помешканні» смерті? Та тому, що саме життя народжується з небуття – з Нави, і певний початковий проміжок часу – доки маленька людина не починає свідомо сприймати світ Яви, можна сказати, що вона перебуває у Наві. Нава у свою чергу відповідає жіночому началу (про це вже йшлося у першому розділі), і саме у жіночому череві і відбувається цей початковий етап появи на світ Божий нової людини. Заради справедливості і для внесення остаточної ясності у це питання, зроблю невеличкий відступ.
У своїй першій статті «Корова Замунь чи помилка волхва?» я вже розглядав гексаграму як поєднання чоловічого і жіночого начала, втіленого в індуїзмі в образі бога кохання Кама. За моєю версією саме ім’я Кама уособлює це поєднання (ка – жіноче начало, ма – чоловіче). Відтак наше слово мати, яке починається з ма- (ознака чоловічого начала) загалом трактується як людина, що дала світу нове життя, а життя – це Права, а отже – чоловіче начало. Але не треба плутати це загальне розуміння природи матері, яке є вже наслідком процесу, з самим процесом зародження, дозрівання і появи на світ дитини, який відбувається в утробі матері – у жіночому началі, і належить до світу Нави, про що йшлося у попередньому абзаці. На перший погляд – це певна суперечність, але в дійсності жодної суперечності тут немає. Адже з малюнку гексаграми ми бачимо, що частина чоловічого начала міститься в жіночому, а частина жіночого – в чоловічому. До того ж, частина жіночого начала, що відповідає Наві, перебуває у півплощині Прави, і, навпаки, частина чоловічого начала, що відповідає Праві, перебуває у півплощині Нави.
Зображення
Хто бажає – може докладніше почитати про китайське інь-янь, яке є відповідником нашого вищезгаданого ка-ма. Та повернемось до процесу народження людини і спробуєм розписати його послідовність.
Зрозуміло, що зародження людського життя має божественну природу, отже перша стихія – це Дух, який вселяється у зародок майбутньої людини. Далі цей зародок розвивається в материнському череві у рідкому середовищі , отже друга стихія – Вода. Далі дитина з’являється на світ і бачить світло – відповідна стихія Вогонь. Потім починає дихати, отже наступна стихія – Повітря. Далі людина стає на Землю, починає ходити. І нарешті остання фаза – людина починає усвідомлювати світ, в якому живе. Відтак остання стихія – знову Дух. В підсумку отримали таку послідовність:
Дух –> Вода –> Вогонь –> Повітря –> Земля –> Дух
А тепер погляньмо на віддзеркалену пентаграму, що символізує створення людини:
Зображення
Бачимо, що її накреслення, починаючи з Духа у «Навському» напрямку, тобто проти руху сонця, в точності відповідає щойно розглянутій послідовності народження людини.
В деяких читачів може виникнути питання, чому напрямок за рухом сонця я називаю правильним і божественним, а протилежний – «навським». Справа в тому, що сонце, власне, й уособлює Бога, і це, звісно ж, відображено у сакральній символіці. Подивимось ще раз на малюнок рівнобічного хреста у сонячному колі, який уособлює будову Всесвіту:
Зображення
Зеленими стрілками я позначив рух у «сонячному» напрямі, чорними – у протилежному. Як бачимо, «сонячний» напрям показує рух від минулого до майбутнього через Праву, отже цей напрям руху правильний, божественний. Відповідно, напрям проти сонця показує рух від минулого до майбутнього через Наву, отже цей напрям «навський».
Чому ж тоді пентаграма створення людини креслиться у «навському» напрямку? Як я вже казав, людське життя зароджується в Наві, і, поки дитина не з’явиться на світ божий і не почне його усвідомлювати, її життям керує Нава, що символізує не лише напрям накреслення, а й сама форма цієї віддзеркаленої пентаграми, ідентична з перевернутою, «диявольською».
Щоб довести читачеві істинність цієї тези, звернемося до іншого стародавнього сакрального знаку – свастики. Свастика уособлює споконвічний кругооберт Всесвіту, і як фігура являє собою рівнобічний хрест, повернутий на 45° (що символізує його обертальний рух), а напрям обертання показують так звані «хвости» - слід, який лишають вершини хреста при обертанні. Відтак поворот на 45° не є обов’язковим, бо самі по собі ці «хвости» вже свідчать про обертання. В залежності від напряму обертання хреста існує правобічна і лівобічна свастика. Обидва різновиди використовувались нашими предками оріями, а вибір того чи іншого типу був пов’язаний із фазами вирощування урожаю. В результаті посіву зерно потрапляло в землю і там починало свій життєвий шлях. Тож доки воно не проростало крізь землю, і не з’являлися зелені пагони, його життя тривало у Наві і керувалося Навою. Отже, шлях від минулого до майбутнього через Наву. Тому на цей період застосовувалася лівобічна свастика, що обертається у протихід сонцю:
Зображення
Відповідно після проростання зерна із землі і аж до збирання врожаю збіжжя зростало під сонцем, тобто керувалося Правою. Відтак застосовувалася правобічна свастика:
Зображення
Те саме стосується і життя людини. Від запліднення і до початку свідомого сприйняття світу використовується віддзеркалена пентаграма, накреслена у зворотному до руху сонця напрямі, а вже від початку свідомого життя – пентаграма, ідентична тій, що уособлює Бога- творця. Взагалі щодо напрямку впротихід руху сонця, слід відзначити, що Нава є невід’ємною частиною Всесвіту. Життя і смерть безперервно чергуються в природі. Тому не варто вважати, що певні процеси, керовані Навою, є чимось таким, що суперечить закону Божому. Це ж стосується як лівобічної свастики, так і віддзеркаленої пентаграми.
Цікаво, що взагалі свастика в усіх природних релігіях вважалася символом добробуту. При цьому лівобічна свастика визначалася як відцентрова або розсіювальна, а правобічна – як доцентрова або збиральна. У зв’язку з цим одразу ж спадають на думку рядки з біблії: «час розкидати каміння і час каміння громадити» (Екл., 3: 5). З огляду на те, що прадавні орії знали і розуміли свастику ще за кілька тисяч років до написання біблії, напрошується висновок, що й цю «біблійську» мудрість також поцуплено юдеями у наших пращурів.
Мабуть, переважна більшість читачів, побачивши у моїй праці зображення свастики, одразу згадали про нацистську Німеччину і її вождя Адольфа Гітлера. Це й не дивно – адже три чверті століття безперервної юдейської пропаганди не могли минути даремно. Тож скористаюся цією нагодою і зроблю ще один невеличкий відступ. Пригадаймо, що головним символом НСДАП була лівобічна свастика, яка й фігурувала аж до краху Третього Рейху, що, власне, і обумовило поразку Гітлера у сакральному сенсі. До 1933 року, поки НСДАП не прийшла до влади (тобто певним чином перебувало У Наві) цей символ був абсолютно вірним. А от здобувши владу, щоб домогтися прихильності у сакральному світі, Гітлер одразу ж мав змінити свастику на протилежну – правобічну…
Від свастики повернемося назад до пентаграми. Подивимось на малюнок, який я навів на початку розділу, коли йшлося про зовнішню подібність пентаграми до тіла людини. Розставимо на цьому зображенні елементи:
Зображення
Бачимо цікаву відповідність стихій частинам людського тіла. Духу відповідає голова, в якій зосереджено всі органи, через які людина відчуває, сприймає, вивчає й усвідомлює світ. Голова в людині, як і Дух у пентаграмі виконує керівну роль. Ноги знаходяться у відповідності з елементами, що представляють земну поверхню (земля і вода), по якій людина за допомогою цих ніг пересувається. Руки людини перебувають у повітрі, з іншого боку людина видобуває руками вогонь, що також відображено у пентаграмі. І, нарешті, статеві органи, за допомогою яких людина створює собі подібних знаходяться у центрі пентаграми – в точці перетину горизонталі і вертикалі хреста, яка символізує саму людину. Отже, в самій будові людського тіла ми бачимо цілковиту відповідність образу і подобі Творця.
Але і це ще не все. Розглянемо процес життєдіяльності людини. Спершу в голові людини народжується думка щось зробити. Тоді вона кудись йде (нога), щоб втілити цю думку. Далі виконує задумане (рука). Потім передає зроблене або забирає з собою (знов рука). Повертається назад (нога). Аналізує результати своєї роботи (голова). Цикл завершено.
Приблизно так само можна схематично описати і день людини:
1. Прокидається, думає, що він має зробити (голова).
2. Йде на роботу (нога).
3. Працює (рука).
4. Отримує або передає результати своєї праці (рука).
5. Відпочиває, підводить підсумки прожитого дня, будує плани на день наступний (голова).
На завершення людина ще може зайнятися створенням собі подібних за допомогою органів, зображених на малюнку у центрі пентаграми. Всередині цієї «людської» пентаграми, так само як і в пентаграмі, що уособлює Бога-творця, міститься п’ятикутник, вершини якого є променями малої, віддзеркаленої пентаграми, що означає те саме – створення людини. Але в цьому разі її творцем вже не Бог, а сама людина.
В обох випадках одержали послідовність:
Голова –> Нога –> Рука –> Рука –> Нога –> Голова
І якщо ми порівняємо накреслення пентаграми зі вписаним у неї людським тілом в означеній послідовності з накресленням пентаграми сотворення світу, то побачимо їх абсолютну ідентичність:
Зображення
Отже і тут людина знову постає у подобі Творця.
Дивлячись на цей малюнок, виникає цікаве питання: чи не звідси походить відомий вираз «встати не з тієї ноги»? якщо це дійсно так, то як правильно розташувати зображення людини у пентаграмі – обличчям до себе чи від себе? Адже від цього залежить, з якої саме ноги треба вставати. Міркувати тут можна по-різному, але, на мою думку, правильну відповідь дає розташування рук:
Зображення
Як я вже казав при розгляді послідовності діяльності людини, пов’язуючи цю діяльність з певними частинами тіла: людина працює (рука), а тоді передає плоди своєї праці або ж забирає з собою (знову рука). Людина зазвичай працює правою рукою. Окрім того, вважається, що права рука – даюча, а ліва – беруча. Отже, по пентаграмі, людина працює правою рукою, і цією ж рукою передає результат цієї роботи у ліву руку. Щоб одержати на малюнку таку послідовність, людина має розташовуватись обличчям до нас:
Зображення
За цією логікою виходить, що вставати потрібно з лівої ноги, а лягати з правої. Втім, це лише моє припущення…
У першому розділі я наводив послідовність елементів, яку ми отримаємо, обходячи по колу в сонячному напрямку вершини істинної пентаграми, починаючи з Духу. При цьому я відзначав, що дана послідовність демонструє один з початкових законів природи (закон перетворення фізичних станів речовини під дією температури), за якими Бог і створив світ, у якому ми живемо. Виявляється, таку саму послідовність елементів можна спостерігати на зорі кожного нового дня у житті людини. Вона просинається, починає працювати її розум і свідомість (Дух), розплющує очі – бачить світло нового дня (Вогонь), встає (Земля), вмивається (Вода), виходить зі свого помешкання назовні (на свіже Повітря):
Зображення
Бачимо, що знову «людська» пентаграма виявляє ідентичність «божественній».
Підсумовуючи все написане у цьому розділі, цілком правомірно констатувати, що образ Бога, уособлений пентаграмою, проявляється і в його завершальному творінні – людині, і так само в людині проявляється і його подоба як сутність Творця: Бог-творець сотворив творця-людину.
Русин
Автор теми
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 8 років

Повідомлення #4 Русин » 25.04.2013, 11:12

ІV. Від пентаграми до гексаграми

На початку даної розвідки я відзначав, що пентаграма була першим символом юдаїзму, і саме цей знак ліг в основу юдейського «святого письма», про що вже йшлося у другому розділі. Відкинувши всі інші прояви Бога, юдейські жерці побудували свою релігію на поклонінні лише Творцю Яви, уособленням якого і є пентаграма. Розуміння пентаграми і, можливо, певні знання з астрології надихнули рабинів на створення згубної «віри Христової» для інших народів з метою підняти свою націю над ними. Юдейська релігія, основана на пентаграмі, як уособленні Творця і Господа, тобто володаря світу, хоч і істотно примітизувала світогляд простих юдеїв через відкидання решти втілень і проявів Бога, проте виховала в них такі риси як творчість і панівні амбіції, що дозволило їм врешті успішно паразитувати на інших народах, навіть на тих, від яких вони перебували у колоніальній залежності. Що ж тоді примусило юдейську національну еліту змінити символ своєї віри, відмовившись таким чином від «послуг» Бога-творця? Настав час, коли рабини зрозуміли, що Творцю до синів народу Ізраїлевого не більше діла, ніж до будь-якої іншої живої істоти на Землі. Творець зробив свою справу – створив Землю, життя на ній і людину, і цим, власне, його функції і обмежуються. Тож юдейські жерці стали шукати інший вияв Єдиного Бога – вияв, який опікувався б суто земними, людськими проблемами, проблемами роду.
Вирішивши питання духовної деградації сусідніх народів шляхом створення і впровадження для них нових релігійних концепцій (християнства та ісламу), підсиливши ідеологію цих вірувань відповідними символами, що сприяють моральному (християнський хрест, видовжений в Наву) та фізичному – соціальному (ісламський півмісяць) занепаду, юдейські рабини мали вирішити головне питання – об’єднати свою власну розкидану по всій землі націю у прагненні до світового панування. Вочевидь, пентаграма не могла допомогти впоратися з цим завданням.
На певний, досить тривалий час символом юдаїзму став семисвічник – так звана менора, яка й досі фігурує на державному гербі Ізраїлю, скоріш за все, віддаючи шану історичній традиції. Скажу відверто, я не займався аналізом цього знаку, тож не буду докладно на ньому зупинятися і морочити голову читачам. Лише відзначу, що врешті юдеї відмовились і від нього, напевне не отримавши бажаних результатів.
Та пошуки тривали, і ось, наприкінці XVIII ст. рабини зупинили свій вибір на гексаграмі – шестипроменевій зірці. І, треба констатувати беззаперечний факт, що відтоді справи юдеїв у розбудові своєї світової імперії пішли значно краще. Юдейський народ став більш згуртованим та цілеспрямованим, і зараз міцно тримає у своїх руках економічну та інформаційну владу практично в усіх найбільш розвинених християнських країнах. А відсталі ісламські етноси успішно добивають орійські нації знизу, емігруючи на їх споконвічні терени завдяки неспроможності покірних миролюбних християн чинити активний опір експансії агресивного ісламу. Окрім того, юдеям у середині минулого століття вдалося створити власну державу, а це вже саме по собі є неабияким досягненням. І нині ця, хоч і невеличка за розміром, але економічно та військово потужна держава, на прапорі якої виблискує гексаграма, відіграє далеко не останню роль у світовій політиці.
Та повернімося до сакральної символіки. Переважна більшість сучасних теологів, мабуть-таки з подачі юдейських жерців намагаються ототожнювати п’ятикутну зірку з шестикутною. Навіщо це робиться? Перш за все, з метою ввести в оману пересічних юдеїв, щоб у їхні душі не закрався сумнів щодо істинності своєї віри через зміну символіки. Адже монотеїстична юдейська релігія передбачає віру лише в одного бога – Бога-творця Ягве (точніше, як ми вже з’ясували, – Іє). Тому рабини й вимушені були озвучити тезу про аналогічність пентаграми і гексаграми – озвучити вустами теологів-демагогів, які або є цілковитими невігласами у сакральній символіці, або ж говорять те, за що їм добре платять.
Заради справедливості треба сказати, що гексаграма дійсно має дещо спільне з пентаграмою. По-перше, спільним є те, що, як і пентаграму, юдейські ідеологи поцупили її в орійських народів і їхніх релігій. А по-друге, гексаграма, як і пентаграма, також уособлює Бога, щоправда у зовсім іншому його прояві.
У «Троянському коні для арійських народів» я вже пояснював, що гексаграма являє собою поєднання двох рівнобічних трикутників, що символізують чоловіче та жіноче начало:
Зображення
Цілком очевидно, що таке поєднання уособлює продовження роду. Отже, божественний прояв, представлений шестипроменевою зіркою, «відповідає» за розмноження живих організмів, яке відбувається шляхом парування чоловічих і жіночих клітин.
Читач має пам’ятати, що досліджуючи пентаграму як символ Бога-творця, ми виявили відповідність її будови певним фізичним творчим процесам і явищам. Тому цілком логічно припустити, що й гексаграма продемонструє деякі закономірності зі сфери генетики – біологічної науки, предметом вивчення якої є спадковість і мінливість.
По аналогії з пентаграмою, яка містить всередині п’ятикутник, вершини якого утворюють внутрішню малу пентаграму, що уособлює створення людини, гексаграма також має внутрішній шестикутник, який означає те саме.
Зображення
Але, на відміну від пентаграми, в якій творцем людини виступає Бог, що сотворив світ Яви, або ж створена за його образом і подобою людина взагалі, у гексаграмі творцями людини є батьки – чоловіче та жіноче начало у вигляді трикутників, які схрещуючись формують малу гексаграму, що символізує нове покоління людини. І, знов-таки на відміну від пентаграми, в якій внутрішня пентаграма є перевернутою або ж віддзеркаленою, внутрішня гексаграма порівняно з основною повернута на 30°, тобто на половину кута між сусідніми променями, один з яких належить чоловічому началу, а інший – жіночому.
Зображення
Що це може означати з точки зору генетики? Якщо спрощено уявити поєднання чоловічого і жіночого начала у вигляді схрещування двох гомозиготних особин, одна з яких (наприклад, чоловіча) має домінантну ознаку (АА), якою ці особини одна від одної різняться, а інша, відповідно – рецесивну (аа), то це проміжне положення між чоловічим і жіночим трикутниками у першому поколінні нащадків свідчить про утворення гетерозиготної за даною ознакою особини Аа.
Зображення
Те, що в першому поколінні чоловічий промінь не «довертається» до накладання на жіночий (це станеться у наступному поколінні: 30°+30°=60°), говорить про незмінність домінантних ознак, тобто рецесивні ознаки в першому поколінні не проявляються (перший закон Менделя). З іншого боку, те, що завдяки зміщенню на 30° трикутник, який символізує перше покоління потомства, розташовується у «вільному просторі» між батьківським і материнським трикутниками, означає, що дане покоління набуває не лише спадкових рис, а й нових, узятих із цього вільного простору, який його оточує, тож нащадкам властива не тільки спадковість, а й мінливість ознак.
Тепер розглянемо наступне покоління. Відповідно до внутрішньої гексаграми, нове покоління знову здійснює поворот на 30°, отже, порівняно з початковою гексаграмою, на 60°. Таким чином, «домінантний» чоловічий трикутник накладається на жіночий, активуючи його рецесивні ознаки. Ще зі шкільної геометрії нам відомо, що рівнобічний трикутник можна зобразити у вигляді сукупності чотирьох менших так само рівнобічних конгруентних між собою трикутників:
Зображення
Такий розділ трикутника на 4 складові можна отримати і з гексаграми. Впишемо у внутрішній шестикутник, що символізує покоління нащадків, коло, і в нього, в свою чергу, впишемо гексаграму, повернуту відносно цього шестикутника на 30°. Відтак, ця вписана гексаграма символізує друге покоління потомства батьків, уособлених першопочатковою великою гексаграмою.
Зображення
Бачимо, що у другому поколінні домінантний чоловічий трикутник повернувся відносно початкового на 60° і прийняв форму жіночого рецесивного трикутника. Цей же домінантний трикутник другого покоління і розділяє основний трикутник на чотири, сам при цьому являючись однією з цих чотирьох частин.
Зображення
Але, перетворившись внаслідок повороту на жіночий трикутник, він таким чином заміняє в основному трикутнику домінантну ознаку на рецесивну. Тож тепер у другому поколінні порівняно з попереднім ми маємо замість монолітного чоловічого домінантного трикутника 4 трикутники, 3 з яких є чоловічими (домінантними) і 1 жіночим (рецесивним):
Зображення
Подивимось на це з точки зору генетики. Згідно другого закону Менделя, у другому поколінні маємо розщеплення домінантної ознаки у співвідношенні 3:1 за фенотипом, а за генотипом 1(АА):2(Аа):1(аа).
Стосовно фенотипу, здається, все зрозуміло: на малюнку бачимо розділення трикутника на 4 складові, 3 з яких мають домінантну ознаку (маленькі трикутники вістрям догори) і 1 – рецесивну (маленький трикутник вістрям донизу), отже маємо співвідношення домінантних генів до рецесивних, як 3:1.
Щоб розібратися з генотипами, погляньмо на гексаграму. Чоловіче начало характеризується вершиною трикутника, що співпадає з вершиною Прави рівнобічного хреста, відповідно жіноче – вершиною, що співпадає з вершиною Нави:
Зображення
Чоловічий трикутник у нашому прикладі відповідає домінантній ознаці. З’ясуємо, як на гексаграмі вершини складових трикутників другого покоління чоловічої особини з початковим жіночим трикутником і його складовими:
Зображення
Вершина верхнього малого трикутника не перехрещується з «жіночими», тому в цій особині нема присутності жіночої ознаки. Відтак цей трикутник уособлює гомозиготу з генотипом АА. Так само вершина нижнього «рецесивного» трикутника не перетинається з чоловічими трикутниками жіночої особини, отже цей трикутник відповідає гомозиготі з генотипом аа. А от вершини двох нижніх крайніх малих трикутників, що представляють домінантні гени чоловічої особини, взаємодіють з трикутниками жіночої особини, отже мають гетерозиготний генотип Аа.
Зображення
Констатуємо стовідсоткову відповідність гексаграми і другому закону Менделя. Ясна річ, люди різняться між собою не лише якоюсь однією ознакою. Але третій закон Менделя стверджує, що при схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються двома (і більше) парами альтернативних ознак, у другому поколінні спостерігається незалежне успадкування і комбінування ознак, якщо гени цих ознак розташовані в різних парах гомологічних хромосом. А відтак розглянуті вище статистичні співвідношення зберігаються для кожної окремої альтернативної ознаки.
В описаному прикладі успадкування батьківських рис я надав домінантну ознаку чоловічому началу. Та оскільки чоловічий і жіночий трикутники конгруентні між собою і розташовані в гексаграмі у протифазі один до одного, абсолютно беззаперечно, що ті самі результати і співвідношення ми отримаєм, приписавши домінантну ознаку жіночій особині. Пропоную читачам переконатися у цьому самостійно.
Видатний чеський вчений-біолог Грегор Мендель, якого справедливо вважають засновником генетики, відкрив ці закони, досліджуючи гібриди рослин. Але їх дія поширюється на всі живі організми, що розмножуються шляхом запліднення, в тому числі і на людину.
Споконвічний символ Роду – Бога, що опікується розвитком всієї живої природи у світі Яви – шестипроменева зірка, як ми щойно пересвідчились, яскраво демонструє нам фундаментальні генетичні закономірності людської еволюції, відкриті людством лише півтора століття тому. Так само перед цим пентаграма – символ Бога-творця – показала нам послідовність сотворення світу і закони трансформації фізичного стану речовини під дією температури. І дослідження сакральних символів переконливо доводить, що Боги (а точніше, різні прояви Єдиного Всевишнього Бога-Сонця), через символи дарують нам знання про себе і про створений та керований ними світовий порядок. Тому сприймати сакральні символи як просто геометричні фігури, як це роблять атеїсти, або ж підлаштовувати під них свої брехливі ідеологічні нісенітниці, як це роблять юдо-християни – це заплющувати очі на очевидні і беззаперечні факти. Я щиро сподіваюся, що дана розвідка змусить деяких зарозумілих матеріалістів, які вважають себе повновладними і безроздільними господарями природи, переосмислити свої уявлення про Всесвіт і почати нарешті жити за законами Прави…
Проте, ми ще остаточно не розібралися з гексаграмою. Є ще один дуже цікавий момент, якому варто приділити окрему увагу. Коли ми розглядали з точки зору генетики гексаграму, що символізує друге покоління нащадків, я відзначав, що «чоловічий» трикутник, здійснивши за 2 покоління поворот на 60° відносно початкового положення, накладається на «жіночий». Для більшої наочності це можна зобразити у такому вигляді:
Зображення
Бачимо, що розташування у просторі основної гексаграми і гексаграми другого покоління абсолютно ідентичне. Але завдяки згаданому повороту на 60° трикутники, що уособлюють чоловіче та жіноче начало, помінялись місцями. Тобто чоловіче начало перебуває у Наві, а жіноче – у Праві. Світ догори ногами. Одразу ж за асоціацією пригадується перевернута пентаграма, що уособлює Володаря Пітьми. З малюнка бачимо, що кожна наступна гексаграма міститься всередині попередньої, тож кожна гексаграма може символізувати розряд числа, а саме́ число – це кількість променів гексаграми. Якщо брати за початок відліку батьківську гексаграму і зупинитися на перевернутій (другого покоління), маємо 3 розряди числа 6 (6 променів гексаграми). В результаті одержали число 666 – число Звіра, добре відоме усім з юдо-християнських першоджерел: «Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її – шістсот шістдесят шість» (Об., 13: 18). Це цілком узгоджується і з зображенням перевернутої гексаграми, і з щойно наведеною аналогією з перевернутою пентаграмою. До речі, історики стверджують, що першопочатково у біблії числом Звіра було 616, про що свідчать древні манускрипти, датовані ІІІ ст., і лише згодом його було виправлено на 666. Хотілося б знати, з яких міркувань «редактори» християнського «святого письма» внесли ці корективи.
Але який тоді сакральний зміст перевернутої гексаграми? На мою думку, суть у тому, що за наші гріхи і злочини проти Прави доведеться розплачуватися нашим онукам – другому поколінню нащадків. Це – якщо розглядати перевернуту гексаграму у контексті попередніх поколінь. А що вийде, якщо взяти її окремо? Гадаю, що зворотне розташування її елементів свідчить про протилежний зміст – на відміну від звичайної гексаграми, спрямованої на продовження роду, перевернута спрямована на його занепад, виродження.
Мабуть, кожному читачеві неодноразово доводилося чути про прокляття до сьомого коліна. Чому саме до сьомого? Від першого до сьомого – 6 поколінь. Ми вже говорили, що за 1 покоління гексаграма здійснює поворот на 30°, відтак за 6 поколінь 6х30°=180°, отже, за 6 поколінь гексаграма опиняється у повній протифазі до початкової: вершина трикутника, що уособлює чоловіче начало, переміщується з вершини Прави до вершини Нави, а вершина жіночого начала – з вершини Нави до вершини Прави. Бачимо, що повний переворот пентаграми «з ніг на голову» знову тісно пов’язаний з цифрою 6.
З огляду на те, в яку прірву нині прямує людство і весь наш світ під керівництвом «синів народу Ізраїлевого», постає надзвичайно важливе питання: то яку саме гексаграму обрала символом своєї віри юдейська еліта – пряму чи перевернуту? На жаль ми не можемо дати відповідь, бо її знають лише самі юдейські рабини, та й те далеко не всі.
На завершення я хотів би приділити увагу ще одному сакральному символу – півмісяцю. Десь на початку розділу я вже відзначав, що юдеї накинули іншим народам занепадницькі релігії, підсиливши їх ментальний вплив відповідними символами. І якщо стосовно згубної дії християнського хреста жодних сумнівів не повинно виникати (принаймні в тих, хто уважно прочитав «Троянського коня…»), то теза щодо негативного впливу півмісяця на фізичний (соціальний) розвиток ісламських народів більшості читачів може здатися незрозумілою і безпідставною.
Проте, якщо примусити себе відкинути пропаговані вже згаданими теологами-демагогами впродовж багатьох століть ідеологічні нісенітниці про позитивний сакральний зміст півмісяця, і спробувати поглянути на цей символ об’єктивно і неупереджено, то навіть неозброєним оком без якихось спеціальних знань можна побачити, що самою своєю формою він уособлює занепад:
Зображення
Кожна більш-менш освічена людина знає, що таке зображення місяця відповідає його фазі спадання. Відтак, спадання може символізувати лише занепад, й аж ніяк не зростання і розквіт.
В процесі даного дослідження ми вже неодноразово пересвідчувалися, що астрономічна будова Всесвіту цілком узгоджується із сакральною світобудовою, відображеною у найпростіших символах, знання і розуміння яких формувало світогляд прадавніх оріїв і допомагало їм жити і розвивати своє суспільство відповідно до законів Прави. У «Троянському коні…» я вже згадував, що наші пращури вважали Місяць джерелом енергії Нави, але при цьому розрізняли сам Місяць і його освітлену частину, яку бачили на небі. Вони сприймали місячне сяйво як віддзеркалення сонячного проміння у Місяці, що уособлювало бога Хорса. Таким чином, місячні фази показують взаємодію сонячного бога Прави Хорса з джерелом Нави – Місяцем. Погляньмо на спадаючий півмісяць:
Зображення
Бачимо, що він розташований у півплощині минулого Яви – отже, напрям у минуле, занепад. З іншого боку, спадання місяця – зменшення місячного ріжка – свідчить про зменшення впливу Хорса (Прави), а відтак, зростання сили Нави. Абсолютно протилежну картину спостерігаємо у зростаючому півмісяці:
Зображення
Він розташований у півплощині майбутнього – отже, напрям у майбутнє, підйом, розквіт. Зростає місячний ріжок – вплив Прави збільшується, сила Нави спадає.
На підтвердження висновків, що цілком однозначно випливають з даних викладок, наведемо деякі реалії, пов’язані з місяцем.
У «Троянському коні…» вже йшлося про горизонтальний півмісяць ріжками догори:
Зображення
Цей символ використовується і в морському якорі, і на церковних куполах під хрестом. З малюнка бачимо, що такий півмісяць розташований у півплощині Нави, отже посилює її вплив. А ось протилежний йому знак:
Зображення
Це лунниця – оберіг, який носять орійські жінки. Півмісяць міститься у півплощині Прави, отже несе позитивну сонячну енергію.
Ви ніколи не замислювались, чому дикі звірі виють на повню, і чому вважається, що саме під час повні уся потойбічна нечисть (вампіри, вурдалаки, перевертні тощо) вилазить з-під землі на «світ божий»? Повня – це повний місяць, отже Хорс безроздільно володіє його поверхнею. Тому мешканці Нави «голодують», не отримуючи живлення від свого природного джерела. І цей голод робить їх агресивними, примушуючи вийти зі свого середовища і шукати поживи у світі Яви під прикриттям ночі.
Те ж саме відбувається і з іншою стихією Нави – водою. Не отримуючи живлення від свого джерела енергії під час повні, вона піднімається йому назустріч. Це явище ми звикли називати морським припливом, який сягає найбільшої висоти саме під час повні. Треба сказати, що такої ж максимальної висоти припливи набувають і під час іншої фази місяця – молодика. І це не дивно, бо після безроздільного панування Нави на місяці знову народжується Хорс і розпочинає свою переможну ходу, що й спричиняє агресивну поведінку стихій Нави та їх мешканців. Наведений приклад морських припливів ще раз дає змогу переконатися у цілковитій відповідності фізичних законів законам сакральним.
Характерно, що саме у ці дні – на повню і молодик – не радять займатися садівництвом і взагалі чіпати рослини. Натомість рекомендовано саджати рослини на зростаючий місяць – під час панування у нічному небі Прави. Це стосується усіх рослин, окрім тих, споживні плоди яких перебувають у землі – в Наві (наприклад, картопля, морква, буряк, цибуля тощо). Такі рослини треба висаджувати саме на спадаючий місяць – у час панування Нави.
З усього вищесказаного про місяць можна зробити лише один єдиний висновок: символ ісламу – спадаючий півмісяць, розташований у півплощині минулого Яви – це символ занепаду. Звісно ж, іслам не одразу почав занепадати – спершу він, навпаки, розвивався бурхливими темпами. Історики навіть стверджують, що сучасна наука зародилася саме в ісламському середовищі. Та й годі було сподіватися чогось іншого з огляду на те, як нещадно нищився науковий прогрес християнською церквою. Те саме слід сказати і про ісламські державні утворення. Арабський Халіфат став першою могутньою ісламською державою, що простягла свої володіння від заходу Європи (Іспанії та Португалії) до північної Індії, поширивши іслам від семітських етносів (для яких, власне, його і було створено) до тюркських народів. Таким чином через кілька століть після неминучого занепаду арабів тюрки перехопили переможну естафету і збудували нову величну ісламську державу – Османську Імперію, що також протягом кількох століть визначала перебіг світової історії. Дуже показово, що столицею ісламського світу стало місто, що перед тим було одним з перших і найголовніших центрів розповсюдження християнської чуми – Стамбул, колишній Константинополь. Але врешті, з кінця XVI ст., всеосяжний занепад – і державний, і науковий, і культурний – поступово охопив весь ісламський світ, і нині переважна більшість ісламських народів перебуває у стані середньовічного дикунства. Такими є історичні реалії.
Повертаючись до головного предмету даного дослідження – пентаграми, варто відзначити, що юдейські провідники, чудово усвідомлюючи її творчу силу, не відмовились від неї остаточно і не вилучили з обігу, а в разі потреби доволі вдало її застосовують на свою користь. У цьому легко переконатися на прикладі історії минулого століття, який безпосередньо зачепив і нашу рідну землю – Україну.
В середині ХІХ ст. завдяки науково-технічному прогресу вплив християнства на свідомість мас став істотно слабшати. Юдейська еліта потребувала нових ментальних технологій, що дозволили б забезпечити панування «богом обраних» над ґоями. З цим завданням успішно впорався онук юдейського рабина Карл Маркс, спонсований іншим видатним сином народу Ізраїлевого Фрідріхом Енгельсом. На базі атеїзму Маркс розробив комуністичну ідеологію, згодом взяту на озброєння московськими «соціал-демократами».
Під час Першої світової війни, скориставшись зацікавленістю в дестабілізації політичної ситуації в Російській Імперії уряду Німеччини і, відтак, отримавши від нього щедре фінансування, лідер московських комуністів (у керівництві яких не було жодного москвина), ще один видатний син народу Ізраїлевого Володимир Ульянов, здійснив у Петрограді Жовтневий переворот, поклавши початок першій у світі країні «диктатури пролетаріату», одним з головних державних символів якої стала п’ятипроменева зірка. Ця ж зірка закріпилася і як символ комуністичної ідеї взагалі.
Перебуваючи у суцільному оточенні ідеологічно ворожих держав, Країна Рад навряд чи самотужки, без сторонньої допомоги, змогла б постати з руїн громадянської війни і розбудувати та зміцнити свою економіку й військовий потенціал настільки, щоб впродовж подальших 60 років вийти в лідери і визначати хід світової історії, накидаючи іншим народам власну волю разом з ідеєю «світової пролетарської революції». Саме таку допомогу надали Радянському Союзу Сполучені Штати Америки, ставши першою з провідних держав, які взяли активну участь у становленні радянського «народного господарства» – Сполучені Штати Америки, на державному прапорі яких так само сяють п’ятипроменеві зірки. Що ж примусило капіталістичну Америку власноруч поставити на ноги свого ідейного ворога – комуністичний СРСР? Не будемо брати до уваги демагогічні міркування «фахівців», а подивимось у корінь цього питання. У 1913 р. президент США Вудро Вільсон під тиском транснаціональних корпорацій підписав закон про створення Федерального Резерву, таким чином передавши керування державною економікою, а фактично і самою державою, до рук цієї приватної контори, господарями якої і були власники вищезгаданих ТНК – всі оті Рокфелери, Ротшільди, Моргани та інші – усі як один сини народу Ізраїлевого. Одразу ж відзначу, що в подальшій історії США знайшовся лише один президент, який наважився виступити проти диктату Федерального Резерву на користь американської держави – це Джон Фіцджеральд Кеннеді. Чим це для нього закінчилося, усім добре відомо... Пам’ятаємо, що вище керівництво Радянського Союзу також майже на 100% складалося з представників «богом обраної нації».
Тож бачимо, що антагонізм політичних систем та ідеологічні розбіжності відходять на задній план, поступаючись інтересам національним: справа не в ідеології, якою запудрюють мізки широким масам населення, справа у тому, кому належить влада. Тому, як я вже писав у «Ідеології напівнаціоналізму», юдейській еліті було абсолютно байдуже, яка ідеологія врешті переможе – християнська чи комуністична, бо що для народу гірше: атеїстична бездуховність чи християнська анти духовність – це питання суто риторичне. А щодо ідейних розбіжностей, то не таке вже воно й велике, і комуністична теорія, якщо поглянути в корінь, має з християнством значно більше спільного, ніж протилежного. Адже Карл Маркс та його послідовники розробляли концепцію комунізму саме на базі християнської доктрини, ретельно підлаштовуючи її під атеїстичний світогляд, переробляючи і маскуючи її істинну сутність під потреби світового пролетаріату. Варто пригадати хоча б християнське «Хто не зо Мною, той супроти Мене» (Мт., 12: 30), ідентичне ленінському гаслу «Кто не с нами, тот против нас!» або ж ідею пролетарського інтернаціоналізму, або ж побудову комуністичного раю на землі, або ж тотожність християнського «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство небесне» (Мт., 5: 3) словам з «Інтернаціоналу»: «Кто был ничем, тот станет всем». Тож не буду багато говорити на цю тему – про це написано чимало праць багатьма дослідниками. Лише констатую, що від часів створення СРСР Америка і Московія пліч-о-пліч будують глобальну юдейську імперію, діючи за вже неодноразово згаданим принципом «розділяй та володарюй».
На користь цієї тези свідчить ще один цікавий факт. Після розвалу СРСР і краху комуністичної системи, здавалося б, демонстративне протистояння між США і Московією мало припинитися. І дійсно, на певний час стосунки між цими країнами значно потеплішали. Але це явно суперечило планам «богом обраних», бо порушувало першу частину принципу їхніх взаємин – «розділяй», адже не стало між ким розділяти. Відтак згодом все повернулося на свої місця. І нині ми знову спостерігаємо геополітичне протистояння між двома могутніми імперіями (а насправді між двома складовими однієї імперії), на яке немає жодних ідеологічних чи будь-яких інших вагомих причин.
Звісно ж, я не беруся стверджувати, що авторами зірок на американському прапорі є юдейські рабини, бо це не відповідає історичній дійсності, але те, що вони надзвичайно вдало скористалися цією символікою у власних інтересах, не підлягає сумніву.
Востаннє редагувалось Русин 25.04.2013, 11:53, всього редагувалось 1 раз.
Русин
Автор теми
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 8 років

Повідомлення #5 Русин » 25.04.2013, 11:14

Підсумки

Зміна релігійної символіки юдаїзму (перехід від пентаграми до гексаграми) свідчить, що тепер юдеї, самі того не підозрюючи, поклоняються не Богу-творцю Іє (або ж, як вони його називають, Яхве, Ягве, Єгова чи Ієгова), а богу, що опікується питаннями продовження роду людського – аналогу нашого бога Рода. Не знаю, як саме юдейські рабини у своєму колі іменують означеного Бога, приховуючи ці знання від широких непосвячених мас. Але фактом є те, що через примітивність монотеїстичного світогляду рабини самі себе загнали у глухий кут, і, відтак, змушені брехати власному народу про тотожність символів пентаграми і гексаграми.
Хоча, з іншого боку, маю відзначити, що брехню вони заклали вже в саму доктрину юдаїзму, відкинувши всі інші прояви Бога, окрім Бога- творця світу. Адже самі рабини не могли не розуміти і будови Всесвіту як сукупності Нави, Яви і Прави, і багатопроявної сутності Бога, інакше вони не змогли б ні правильно розташувати елементи у пентаграмі, ні вивести з неї ім’я свого бога, та й саме юдейське «святе письмо», побудоване за пентаграмою, напевне, мало б інший вигляд.
Керуючись цими знаннями і, вочевидь, певними знаннями з астрології, юдейській еліті вдалося створити і накинути орійським народам антидуховну занепадницьку християнську віру. І в цій, і в попередніх своїх працях я детально розглядав негативну роль, яку відіграло християнство у світовій історії. Та одним з найважливіших згубних наслідків впровадження християнства в сакральному сенсі стало порушення балансу між силами світла і темряви на користь останніх через заборону магії християнською догмою. Мало того, що церква відкидала будь-яку сакральну символіку (звичайно, окрім власної), вона суворо, під страхом смерті переслідувала усі пов’язані з її застосуванням окультні дійства і навіть святкові релігійні обряди, нещадно винищувала волхвів, знахарів та всіх інших носіїв сакральних знань і їх письмові джерела, руйнувала капища, на яких люд славив Богів і будувала на їх місці свої культові споруди, всюди силоміць насаджувала власну штучну химерну пропаганду. Залякані нащадки волхвів і знахарів боялися переймати знання від батьків, відтак ці безцінні істинні знання, що дозволяли підтримувати людям тісний зв’язок з Правою, з покоління в покоління дедалі більше безповоротно втрачалися. Справжні служителі світла не ховалися від людей, а, навпаки, несли сонячну допомогу Богів своїм дітям, тому їх було доволі просто знайти і знешкодити. Тоді як служителі темряви справляли свої ритуали під прикриттям ночі, ретельно ховаючись від усіх непосвячених і суворо оберігаючи таємниці темних знань, доступні лише їхнім адептам. Усе це не могло не позначитись на порушенні енергетичного балансу між добром і злом у бік сил зла.
Втім хорошою новиною є те, що час християнської ери – астрологічної ери Риб вже спливає. Це підтверджують нинішні тенденції до занепаду «віри Христової» – в «Ідеології напівнаціоналізму» я вже писав, що кількість прибічників мертвого бога невпинно зменшується. Після тисячоліть суцільного затьмарення нарешті спадає полуда з очей, люди потроху починають прозрівати і бачити світ таким, яким він є насправді. Астрологічна ера триває приблизно 2160 років. Проте сучасні астрологи розходяться у думці щодо визначення дати початку і, відповідно, кінця ери Риб: одні кажуть, що вона почалася за кілька століть до нашої ери, і ера Водолія вже триває; інші стверджують, що ера Водолія почалась 2003 р., ще дехто вважає, що початок ери Риб припадає приблизно на часи Христа. Крайній термін початку ери Водолія, який я знайшов у джерелах інформації – 2285 р. В будь-якому разі, кінець ери Риб вже не за горами – відтак, не за горами і неминучий кінець християнства. Спливе не так багато часу і у світі залишиться кілька тисяч (хай десятків, хай навіть сотень тисяч) християн, з яких сміятиметься весь цивілізований світ, хоча, з огляду на внесок християнства у світову історію, це буде сміх крізь сльози. Та це станеться лише за умови, що людству таки вдасться подолати руйнівну силу християнства, бо наразі під чуйним керівництвом «богом обраних» людська цивілізація ще впевнено крокує у прірву і вже опинилася на межі глобальної катастрофи, що загрожує знищенням життя на Землі та й взагалі самої нашої планети…
Дійти істини можна різними шляхами, опираючись на інші істини, але ніколи не можна дійти істини, виходячи з хибних передумов. Тому цілком очевидно, що базуючись на релігійній концепції, створеній юдейськими жерцями для власного ж народу, неможливо було дійти усвідомлення справжнього сакрального змісту символів побудованої на ній віри. А в тому, що творці юдаїзму розуміли ці символи, ми неодноразово переконувалися впродовж даної розвідки. Звідси випливає, що, з одного боку, юдейські рабини абсолютно свідомо дурять свій власний народ, а з іншого – що юдаїзм, як і похідні від нього християнство та іслам, є штучними релігіями через спотворене, одностороннє висвітлення в них сутності Бога. Звісно ж, я не кажу, що у цих релігіях суцільна брехня, адже всі вони побудовані на одному з проявів Бога – Бога-творця світу, поданого, як ми з’ясували, цілком правдиво. Проте, це лише невеличка частка істини. Отже і юдаїзм, і християнство, і іслам можна всерйоз розглядати лише як ідеологічні засоби для керування народними масами, і жодним чином не як вищі духовні істини.
Щоправда, дещо осторонь в означеній трійці неосемітських релігій стоїть християнство, яке сповідує віру не стільки у Бога-Творця, скільки у якогось химерного мертвого Бога-сина, що якимось дивовижним чином спокутував гріхи людства, нібито принісши себе в жертву. В чому полягає означена жертва, геть незрозуміло будь-якій нормальній людині зі здоровою логікою мислення, оскільки за самими ж християнськими канонами Христос знав, що воскресне після страти, тож його «самопожертву» за всіма нормами здорового глузду можна розцінювати не інакше як циркову виставу, влаштовану для публіки. При цьому у світовій історії можна знайти чимало прикладів справжнього героїзму, коли найкращі представники роду людського дійсно віддавали своє життя за свої переконання, за свій народ, за свою Вітчизну, врешті за ідеали світлого майбутнього для всього людства. Але надати цим справжнім героям статус Бога чомусь нікому не спало на думку... Втім у даному дослідженні я докладно розкрив істинну сутність цього потворного псевдобога, яка, як виявилося, дуже різниться від біблійних та попівських побрехеньок, і не має нічого спільного з Ісусом як реальною історичною особою.
Дослідженню пентаграми присвячено чимало праць, але, судячи із загальнодоступних публікацій, їхній зміст, як бачимо, має з дійсністю дуже мало спільного. Мені не довелося перегортати стоси літератури і щось вишукувати – знання лежать на поверхні, було б лише бажання їх здобути і вміння мислити логічно. Втім, отримані знання не завжди буває легко прийняти, особливо, коли вони входять у протиріччя з твоїми переконаннями. Особисто мені в процесі даного дослідження деякі істини далися дуже не просто, оскільки істотно суперечили моєму тодішньому світогляду.
Це стосується юдейського бога Іє, якого я досі вважав штучним і вигаданим, хоча ми з’ясували, що Іє – не власне ім’я, а, скоріше, умовна назва на означення його сутності творця. Це саме стосується і Ісуса Христа, якого я сприймав лише як породження хворої уяви юдейських рабинів, хоча ми також встановили, що ніякий він не бог і навіть не історичний персонаж, а лише певна сакральна категорія, закладена Творцем в історію людства. Проте обидва – і Іє, і Ієшуа – є, так би мовити, реальними дійовими особами сакрального світу.
Особисто я звик завжди керуватися логікою аргументів на відміну від переважної більшості юдо-християн, які або ж взагалі відкидають «непотрібні» знання, або ж намагаються будь-що підлаштувати їх під власний світогляд, створюючи нові ревізіоністські течії християнства, що своєю абсурдністю чи не перевищують навіть класичні християнські канони. Тому я сприймаю світ таким, яким він є насправді, а не таким, яким я хочу його бачити. Я впевнений: якщо знання суперечать переконанням, то треба змінювати переконання, а не заплющувати очі на знання. Мабуть, це і є найважливіший висновок, який можна і треба зробити, прочитавши дану працю.
Русин
Автор теми
Звідки: Київ
Репутація: 0
З нами: 8 років

Повідомлення #6 Гоголь » 29.04.2013, 03:17

Гоголь
Звідки: Київ
Репутація: 1
З нами: 6 років 4 місяці

Повідомлення #7 Svitovyt » 29.04.2013, 09:23

Svitovyt M
Адмін
Аватар
Вік: 51
Звідки: Запоріжжя
Репутація: 13
З нами: 11 років 8 місяців


Повернутись в Загальний

Хто зараз на форумі (базується на активності користувачів за останні 5 хвилин)

Зараз переглядають цей розділ: 1 гість

cron