Світовит Пашник,
Волхв РПК
Обідоносиця –
птах смутку, яка віщує біду, втрати на полі бою: "А да не встане Обідоносиця
Дажбовим внукам, які же в яругах ворогів дбали, і так днесь не по хулі саме
також отці наші. Се бо у Синє море стяли до берега годь тую і одержали над
ними побідену пісню хвали." [1, ВК,7б].
Обіда
згадується в "Слові": "Встала Обіда в силах Даждьбожа внука, вступила бідою
на землю Трояню, всплескала лебединими крильми на синім морі біля Дону,
плещучи, убудила жирні времена."; "Дремле в полі Ольгове хоробро гніздо –
далече залетіло! Не було воно Обіді порождено, ні соколу, ні кречету, ні
тобі, чорний вороне, поганий половчине!" та ін. Не складно побачити однакове
написання П-Обіди, тобто "по біді". Хоча значення виходять протилежні. Б.
Яценко звертаю увагу на плутанину: "…слово "обида" розпочиналось із "омеги",
що нагадувала "по". [див. 3].
Припускаємо,
що цифра
"2" – д(і)ва малюється у вигляді лебедя, і позначає смуток, журбу,
потойбічний світ. Два лебеді, що зійшлися носами, зображені в символі
Триглава (два крайніх зуба), вони ж є символом жіночого лона, що в свою
чергу виступає потойбічним світом, місцем смерті воїна (чоловічого прутня),
що позначений середнім зубом. Можливо слова "лебідь", слід порівняти з
"лібідо"
(від лат. libido) - сексуальне прагнення, потяг, що
виводять з праіндоєвр. *leubh - любити, бажати.
Можна
розглядати Обідоносицю як прояв Матир-Сви (Слави). Вона віщує, як побіду, так
і попереджає про нещасні часи для русів: "Матир-Слава сяє до облаків, як
Сунь, і віщує нам побіди і загибель." [1, ВК,7є]; "Б'є крилами
Матир-Сва-Слава і верещить нам о труднім часі сушени і мору говяд. [1, ВК,28].
Василь
Скуратівський порівнює образ Обіди і Біди, до якої часто звертаються як до
особи:
Ой чого ж ти, Бідо, за мною вчепилася?
– Я з тобою, безталанний, з тобою родилася.
Ой чого ж ти, Бідо, за мною вв'язалася?
– Я з тобою, безталанний, з тобою вінчалася.
Біда не має
чіткого образу, вона неопредметнена. Це своєрідний лихий дух, який нерідко
пов'язують з лихою долею. [2, 199].
Іноді в старих
текстах складно визначити, чи мова йде про Богиню чи просто слово на
означення обіди (образи) або біди. Аналогічна плутанина є з Богинею Жалею.
Література:
1. Велесова
Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне
Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2.
Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
3. Яценко Б.
"Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
Стаття входить до збірника:
Пашник С.Д. Рідні Боги. – Запоріжжя: Руське Православне Коло.
http://www.svit.in.ua
